Наші “Музи без музчин” відбулись у “Чарівному ліхтарі” у Львові (в рамках Форуму видавців). Емоцій багато!
Головний відгук звучав “Сміливо, як для дівчат!” 🙂 Дійсно, більшість зачитаних текстів висвітлювали “жіночі” теми з несподіваного боку. Героя Марини Єщенко, наприклад, під кінець оповідання токсикозило, або ж героїня тролила батька згвалтуваннями. Мої Афродита і Артеміда можуть позмагатися з грантовими феміністками в креативності, хоча погляди богинь на місце чоловіка в стосунках кардинально різняться. Зате Валя Захабура відстоювала традицію: кохання, романтика, ніжний і чуттєвий спів… ну добре, з елементами емансипації: Мій пане, запросіть мене на каву – Нема часу на каву? – Є! Є! Є! 🙂
До речі, мужчини в залі також були, аж двоє. Один після моєї “Золотої сітки Гефеста” встав і показово залишив зал (хто читав – здогадається чому))), тоді як другий засміявся, заплескав в долоні і показав “во!”, молодці, мовляв! 🙂 А по завершенню заходу ще багато розказував, що ми такі різні, і такі класні, і так вдало знайшли точки перетину зі своїми поемами, оповіданнями і піснями. “У вас гарна концепція – різні формати, не встигаєш втомлюватись, – каже, – вам треба розробити програму і більше з нею виступати… взагалі літературне турне своє зробити!”
Таке. 🙂 Ми потім між собою ділились враженнями і зійшлись на тому, що “Музи без музчин” відбулись дуже гарно, весело, емоційно, бешкетницькі твори пасували один до одного, а гості (за одним винятком))) лишились задоволеними. 🙂
Continue reading →