“Вітри часів”: про що ця книжка

Про що ця книжка? Найкраще розкажуть про збірку “Вітри часів” передмова Антоніни Спірідончевої та післямова Тетяни Яровициної.

Передмова

Книга поезій «Вітри часів» не випадково виходить на спаді читацького інтересу до творів про Майдан і війну на Донбасі.Тому що вона не про це. Вона – про патріотизм. В усіх проявах, на всій території і в усі часи. Без банальщини, пафосу і вишиватництва. Вона не з тих книжок, що шукають масового читача.
У збірці немає декларативного патріотизму. До друку обирались вірші, написані не «на тему», не «у збірку» і не «на злобу дня», але такі, що стосуються України і за якими можна оцінити ставлення авторів до подій, явищ, місць. Тому в збірці присутні екологічні, краєзнавчі, історичні мотиви, роздуми про сьогодення і те, з чим крокувати у майбутнє.

Мета збірки – представити якнайширший спектр патріотичних проявів українців: у почуттях – від квітучої любові і милування до глибокого вболівання, в реакціях на події – від молитов до радикалізму, а доброта і милосердя тут контрастують із вовчою суттю воїна.
Continue reading

Побачила світ поетична збірка “Вітри часів”

Забрали з типографії наші “Вітри часів”! 🙂
Книга складна, суперечлива, різнопоглядно патріотична… яка виявилась непотрібною ні державній, ні київській програмі з підтримки книговидання… Ця книга, повністю підготовлена, два з половиною роки чекала фінансової можливості народитись. Ну а народилась завдяки фінансовій підтримці того, кому найбільше залежало, аби ця праця з упорядкування і представлення вартісних і гідних творів не пропала безслідно.

До збірки “Вітри часів” увійшли твори патріотичної спрямованості авторів Літературного клубу “Київ ПОЕТажний” і запрошених гостей:

Надія Чорноморець
Вікторія Івченко
Антоніна Спірідончева
Влад Лоза
Юрій Рудницький
Тетяна Яровицина
Людмила Шаренко
В’ячеслав Пасенюк
Олексій Осипов
Олег Максименко

Упорядник: Антоніна Спірідончева
Післямова: Тетяна Яровицина
Видавництво: “Друкарський двір Олега Федорова”
Continue reading

Де можна купити “Афродиту”

Афродита-обкладинка-титул“Афродита” не продається в електронній версії з різних причин, в т.ч. через кольорове художнє оформлення. Її можна купити тільки в паперовому форматі в он-лайн або офф-лайн магазинах, на книжкових виставках, ярмарках і презентаціях.

Он-лайн магазини:

1. Інтернет-магазин видавницта “Самміт-книга”. Тут виставлена ціна видавця.

2. Інтернет-магазин мережі “Буква”. Ціна вказана зі знижкою (діє протягом літа).

3. Інтернет-магазин “Yakaboo”.  Тут є опція “читати уривок” (перші 11 сторінок книги). Також в Yakaboo можна придбати мою найпершу поетичну збірку “Весна-поетеса”.

4. Інтернет-магазин “Всі книги”. Є опція “читати уривок”. У “Всі книги” також можна купити мої попередні книжки “Малолітка”, “Весна-поетеса” та “Бізнес-провокація”. Остання не виставлена на сайті, але її можна замовити по телефону.

Оф-лайн книгу “Афродита” можна придбати в магазинах мереж “Буква”, “Літера”, “Дім книги”, “Книголенд”, магазині “Сяйво” та ін.

Народження «Афродити» (авторецензія)

В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню…

Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі…
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих…

Вона – народилась!
Чи з піни морської, чи з моєї уяви, чи з кропіткої праці дизайнера “Самміт-книги”, чи усе разом… І вийшла з моря на сонячний берег.
Continue reading

Ми з “Афродитою” на Книжковому арсеналі

На Книжковому арсеналі я зустрілась і вперше обійнялася зі своєю “Афродитою”, куди її привезли прямісінько з типографії. Я її гортала, мацала, роздивлялась кольорові ілюстрації, трохи читала і, звісно ж, дуже-дуже раділа!

А ще розділила свою радість із друзями, які привітали мене з виходом нової книжки.

І трохи фотомитей з арсенального дня 23 квітня.

Саме показувала Вікторія Цимбал свою щойно видану “Афродиту”, роздивлялись кольорові ілюстрації, коли видавець Ivan Stepurin говорить: “А давайте всі разом сфотографуємось!” 🙂
І ось так. 🙂
Continue reading

Афродита – народилась!

Вона – народилась 🙂

Чи з піни морської, чи з моєї уяви, чи з кропіткої праці дизайнера “Самміт-книги”, чи усе разом… І вийшла з моря на сонячний берег.

14 поетичних творів про богиню краси і кохання Афродиту для дорослої аудиторії.

Перша презентація буде уже на Арсеналі. 🙂

Мрійливість перед сном

Книжка на ніч - для сайту(додаю текст відгука Олега Федорова на мою збірку “Книжка на ніч”, що був опублікований у газеті “Література та Життя”)

Є у жінок така потреба – присолодити собі настрій перед сном. Хтось їсть цукерки на ніч, хтось дивиться «мильні» серіали, які насичують думки переживаннями. А молода київська поетка Антоніна Спірідончева запропонувала читати на ніч жіночу сюжетну поезію. Ось як характеризує «Книжку на ніч» – нову поетичну збірку авторки – анотація: «Поезії Антоніни Спірідончевої м’які і добре про¬мальовані. Цілісні картини і тонкі деталі образів візу¬алізуються в уяві читача, спонукаючи до власних фан¬тазій. Жіноча чуттєвість, уміння відшуковувати красу і смисли, поєднані з простотою викладу – стануть гар-ними супутниками мрійливих і затишних вечорів».

Антоніна Спірідончева в літературі не новачок. «Книжка на ніч» – вже четверта її книга. Вміщені в ній поетичні твори об’ємні за змістом і водночас компактні за обсягом. Рядки розлогі, але точні в характеристиках. Кожен вірш здатний створювати атмосферу, малювати сюжет. «Книжка на ніч» покликана насичувати емоціями.

Створюючи образи жінок, авторка не соромиться присвічувати численні, втім ненав’язливі елементи еротики. Однак, призначені вони не для чоловіків. Це лишень штрихи до жіночого самосприйняття, самовідчуття. Багато уваги приділено змалюванню краси в інтер’єрах і пейзажах, які обрамлюють жіночі характери. Не раз у віршах Спірідончевої звучить іронія, а інколи – і холодний жіночий цинізм.

Книга складається з п’яти тематичних розділів. Відкриває її зворушлива і ніжна «Галерея жіночих портретів», в якій змальовуються жінки різних характерів і доль. Розділ «Діалоги» промовляє голосами чоловіків і жінок про різні відтінки самотності. Щастям і любов’ю насичений «сімейний» розділ «Мої сонечка». Пейзажами і міськими ландшафтами сповнена «Весна-поетеса». Цей розділ рідко має у фокусі людину, але вона незримо присутня серед осінніх квітів чи сплетінь магістралей. А не раз і самі явища природи стають жінками. Заспокійливими або стимулюючими міркуваннями про маргінальне і глобальне завершує книгу розділ «Кава і час».

Ліричні героїні «Книжки на ніч» – сучасні. Вони подорожують світом, висять в інтернеті, шукають нестандартних шляхів, мають широкий спектр зацікавлень. Здається, авторка взяла правило: не повторюватись. Справді, кожен вірш у збірці індивідуальний, не схожий на інші. Тож від монотонності читачка не засне. Натомість «Книжка на ніч» розворушить читацьку чуттєвість і мрійливість. Саме те, що жінці потрібно перед сном.

Олег Федоров,
Голова Київської міської організації
Конгресу літераторів України

DSC_1082-для сайту

Побачила світ моя нова поетична збірка “Вістря голосу”

назва для сайту

Нова поетична збірка “Вістря голосу” уже побачила світ. А поетичні твори, що увійшли до неї, уже завантажені на сайт. Читати їх можна ТУТ

 

Анотація до збірки:

 «Вістря голосу» – нова книга Антоніни Спірідончевої, в якій тематично зібрані найгостріші і найпоцільніші поезії. Тут злюки і стерви доводять чоловіків до сліз, одинокі в своєму нещасті жінки ховаються в собі, малолітки набираються досвіду через гру,  вірші сміються над поетами, поки свідомість готується до чергового Майдану. Втім є у збірці теплі, щемливі, з еротичним присмаком твори – у них авторка чуттєва і мила, якою знаємо її з попередніх поетичних книжок.

 

Передмова автора:

Книжковий андеґраунд?

Чи просто книги, яких ви не знайдете?

 

Є книжки, яких ви не знайдете у магазинах. Та й взагалі, найімовірніше, не знайдете. А якщо вам і пощастить потримати одну з таких в руках, то в закритих спільнотах, де на прохання продати, швидше за все, вам її подарують, не зумівши визначитись у ціні.

Це книжки, які не видають у видавництвах «повного циклу», натомість роль видавця часто зводиться до формально-необхідної ланки, як то присвоєння ISBN. А деякі книжки обходяться і без цього, тобто без формальностей, стаючи так би мовити «неформальними».

Над цими книжками працюють «свої редактори», «свої коректори», «свої художники», «свої верстальники», тобто люди-спеціалісти, пов’язані між собою спільним бажанням вивести чергову таку книжку «в світ».

Цими книгами ніколи не цікавляться ЗМІ, на них ніколи не пишуть рецензії незалежні критики, їх не обговорюють на книжкових форумах і не купують на книжкових ярмарках.

Ці книги мають авторські презентації в інтернеті, дружні читацькі відгуки та дуже точкову «інформаційну кампанію» на поетичних сайтах, яка майже завжди супроводжується відсутністю розголосу внаслідок закритості спільнот, згрупованих по інтересах.

Ці книжки не беруть у книгарні, бо вони затавровані мітками «нерентабельно», «нема піару», «автор-одинак» і «поезія».

Але є багато людей, глибоко занурених у цю культуру, які мають в себе цілі полиці таких книжок – неодмінно з­ автографами авторів. А часом, на черговій поетичній тусовці можна зустріти незнайомця, який без особливого вступного слова спитає: «А у вас уже є книжка? Подаруйте мені, а я вам подарую свою».

Що це, якщо не «неформальна культура»? Що це, якщо не андеграунд? Імовірно, одна з таких книжок щойно потрапила вам до рук.

 

Нічого особистого.

Тільки вірші

Я люблю моделювати обставини, в які поміщаю своїх героїв, люблю проробляти деталі образів, шукати в них найчіткіші леза, виступи, найконтрастніші грані, люблю це промальовувати, мені це в кайф.

Старші покоління поетів привчили читача, що вірш – це сповідь. Досі поезія так і сприймається. Це плакання про свою тяжку долю, відкриття душі, виливання смутку. Молодші поети, хоч і пишуть відсторонено, соціально (не всі, звісно), але стереотип не переломили.

От попсова пісня на радіо не викликає питань: поет все вигадав. А надрукований вірш – неодмінно щось особисте.

Я ж не займаюсь сповідальною лірикою, за рідкісним винятком. Мені не цікаво писати про себе, я класичний інтроверт, який своє особисте не виставляє напоказ. Більшість моїх ліричних героїв – змодельовані. Це мікс тривалих спостережень за людьми і отриманого досвіду.

Для мене слово – це конструктор. Я рідко вкладаю свої почуття у твори, а лише пропускаю через себе почуття своїх героїв. Я, як той модельєр, що міряє недошиту сукню, щоб потім, ідеально змайстровану, повісити її на манекен і вабити нею перехожих.

У цій збірці багато віршів, які читач, як вподобану сукню, зможе приміряти на себе. Не на щодень. Для особливого виходу.

МАКЕТ2_ОК-_рабочий-файл

ВІСТРЯ ГОЛОСУ уже на сайті

назва для сайтуНова поетична збірка “Вістря голосу” побачить світ найближчим часом. А поетичні твори, що увійшли до неї, уже завантажені на сайт. Читати їх можна ТУТ.

Анотація до збірки:

 «Вістря голосу» – нова книга Антоніни Спірідончевої, в якій тематично зібрані найгостріші і найпоцільніші поезії. Тут злюки і стерви доводять чоловіків до сліз, одинокі в своєму нещасті жінки ховаються в собі, малолітки набираються досвіду через гру,  вірші сміються над поетами, поки свідомість готується до чергового Майдану. Втім є у збірці теплі, щемливі, з еротичним присмаком твори – у них авторка чуттєва і мила, якою знаємо її з попередніх поетичних книжок.

МАКЕТ2_ОК-_рабочий-файл

Які вони, «малолітні бунтарки»?

Дякую Вікторії Осташ та сайту “Друг читача” за відгук на мою збірку “Малолітка”. 🙂
Довга історія: цей відгук був написаний аж півтора роки тому, а досяг публікації тільки тепер. Буває і так. 🙂

Які вони, «малолітні бунтарки»?

 

Малолітка, обкладинка - титул1Антоніна Спірідончева. Малолітка. – К. : Гамазин, 2012. – 208 с.

Доволі часто доводилось чути від читачів вітчизняної літератури, та й від самих письменників, про недостатню кількість видань про дітей на сучасному матеріалі, ну хоча б і не таких, як «Звук павутинки» Віктора Близнеця чи то «Климко» Григора Тютюнника.

Звільняю вас від перечитування цілого абзацу (і некороткого!) із докладними розумуваннями про виховну, світоглядну і всі інші подібні функції цього важливого сегмента сьогочасної літератури. Скажу лишень,  що я неабияк перейнялась цією «прогалиною»… Тож дізнавшись про вихід книжки прози із промовистою назвою «Малолітка», вдалась до її прискіпливого аналізування.
Continue reading

Книжка на ніч. Вона вже є :)

Книжка на ніч - для сайтуЧас летить, мовби вихор, підхоплюючи нові витки творчості. Нарешті полишила станки друкарні й зустрілася з читачем моя нова поетична збірка «Книжка на ніч». І зараз я маю можливість її представити короткою розповіддю.

Збірка «Книжка на ніч» починається з Галереї жіночих портретів. Це погляд зі сторони на типові жіночі образи, що містять в собі приховану особистісну трагедію або іскристу радість, які в звичайних стосунках ми воліємо не помічати і не розуміти.

Поки в прозі виписуються розгорнуті образи сучасних героїнь, у мене виникло бажання створювати дуже компактні, проте об’ємні і деталізовані портрети жінок, які б вміщалися в декілька віршованих строф.

До цієї книжки увійшла не вся Галерея, а тільки її половина. Другу половину я планую включити у наступну свою поетичну збірку, щоб цю не перевантажувати надмірною різноманітністю портретів.

З Галереї почалось моє захоплення вимальовуванням жіночих образів: далі пішли складніші і об’ємніші твори. Вони також чекають на наступну збірку.

——–))

Коли ця книжка тільки готувалась, у мене було декілька концепцій, як її укласти, і, відповідно, якими творами наповнити. Відпочатку збірка була вдвічі об’ємніша. Але мій читацький і споглядацький досвід підказував, що товсті збірники віршів не дочитуються до кінця (варіант товстого збірника підходить хіба класикам, чия творчість стає матеріалом для рефератів та наукових робіт). Я вирішила: краще менше, але різноманітніше і динамічніше. Довелося поділити рукопис на дві частини. Так з’явилась жіночна, спокійна, лірична «Книжка на ніч», а гострі, різкі, бунтівні та інші, що не вписуються в «жіночну» концепцію твори, лишились до наступної збірки.

Розділ «Діалоги» представлений віршами зі специфічною структурою. Спочатку, за задумом, ці вірші «розмовляли» між собою жіночими і чоловічими голосами. Але потім «відчули», що деякі думки легко висловлювати вголос, а деякі – краще подумки. Цим ускладненням «Діалоги» ще більше вирізнились з-поміж інших творів.

——–))

Розділ «Мої сонечка» цілком присвячений моїм рідним: це вірші про них і для них. Якби не перемогла «жіночна» концепція збірки, цей розділ міг залишитись в моїх довгих шухлядах; принаймні в попередні версії цієї книжки він не входив.

Я по життю дуже інтровертна людина і стараюсь свої почуття і своє особисте не виносити на загал. З цієї ж причини у віршах даного розділу багато недосказаності і він не відображає повноколірну картину.

Втім, навряд чи когось має цікавити «повноколірна картина». Для мене важливо представити в збірці красиві твори, що зігріють серце і присолодшать уяву.

——–))

Розділ «Весна-поетеса» отримав свою назву не тому, що мені забракло фантазії придумати щось нове. Так називалась моя перша поетична (і взагалі перша) книжка. Вона була дуже романтична, легка, наївна і головне – несла в собі море позитиву. Та «Весна-поетеса» була вся пронизана зв’язками з річками, стежками, зірками, лісами, які витворювали гармонійний світ почуттів ліричної героїні, а ті почуття, в свою чергу, піддавались сезонності.

Ця «Весна-поетеса» зовсім інша. Але я-то знаю, що вона «виросла» з тієї, найпершої моєї книжки.

——–))

Поява книжки – це подія в житті автора. Це підведення риски, пройдений етап, нова сходинка. Це рух і розвиток. Відчуття завершеної справи, оприявлений результат. Можливість узяти чистий аркуш і почати нову велику роботу.

Попереду – час роздумів, пошуків тем і відповідей, багато чашок випитої кави – як у розділі «Кава і час».

Вихід нової книжки – велика радість для автора. Особливо книжки, яка довго вилежувалась в чернетках, поки автор боровся із сумнівами, намагаючись скласти уявлення про цінність власних творів (як для себе, так і для потенційного читача), мігруючи між двома крайнощами: від захоплення своїм талантом до болісної самокритичності. Адже дізнатись об’єктивну думку знавців та поціновувачів поезії нині непросто: якщо це не твій друг, то він для тебе недосяжний. Але після численних вагань і перечитувань я зупинилась на тому, що мені подобається моя «Книжка на ніч». Тепер віддаю її на суд читачів.

🙂

Читати поетичні твори, що увійшли до збірки, можна ТУТ.

МАКЕТ_ОК-_рабочий-файл-для сайту

Перша тисяча кроків літстудії “Перехрестя”

На початку вересня у видавництві «Електрокнига» побачило світ перше колективне видання поетичних творів учасників Київської літературної студії «Перехрестя» – ювілейний альманах «Перша тисяча кроків».

Присвячений 10-річчю цієї літспільноти, збірник містить твори десятьох поетів, і це не випадково. Адже, як зазначає в передмові керівник «Перехрестя» письменниця Вікторія Осташ, «десять творів від кожного з десяти авторів за десять років творчості вкупі символічно утворюють тисячу. І подібно до того, як зріз дерева може багато і по суті розповісти про кожен рік його життя, так і кожен із авторів альманаху своїми поезіями здатний репрезентувати якусь відмінну (показову) рису життя літстудійного «організму» як цілості».

Автори альманаху – «перехрестяни» Алла Миколаєнко, Антоніна Спірідончева, Артем Занора, Валентина Захабура, Володимир Осипенко, Вікторія Осташ, Леся Мручківська, Максим Меркулов, Марина Єщенко та Надія Садова. Перша презентація «Першої тисячі кроків» відбудеться 13 вересня о 18 год. у Львові (каварня «Штука», вул. Котлярська, 8), під час цьогорічного Форуму видавців, у рамках 8-го Міжнародного літературного фестивалю. А надалі плануються кілька київських презентацій.

Для зручності читачів “Перша тисяча кроків” представлена в паперовій та електронній версіях, відповідно в книгарнях та інтернеті. Електронний примірник книги можна скачати на сайті “Автура” за адресою http://avtura.com.ua/book/1161/getfile/ . За умовами видавництва «Електрокнига» електронні версії розповсюджуються умовно-безкоштовно, з можливістю віддячити авторам переказом номінальної вартості книги на банкіську картку, постфактум.

Перша тисяча кроків-обкл

Побачила світ моя нова книжка – збірка оповідань “Малолітка”

Ділюся своєю радісною новиною.
Нарешті побачила світ моя нова книжка – “Малолітка”!

У цій збірці оповідань здебільшого ідеться про дівчат, які стають дорослими.
Дякую усім, хто працював над книжкою, давав свої оцінки і поради щодо текстів і дизайну обкладинки на стадії підготовки.

Трохи офіціозу:

=====================================

Малолітка, обкладинка - титул1 Анотація

Нещодавно у видавництві «Зелений пес» побачила світ нова книга Антоніни Спірідончевої«Малолітка». Це збірка оповідань про дівчат, які стають дорослими. Твори, що увійшли до неї, є досить конфліктними, в них піднімається великий спектр проблем, з якими зіштовхується молода дівчина: починаючи від зіпсованих стосунків з батьками, непорозуміння з подругами, відчуття несправедливості, викривленого бачення благополуччя і закінчуючи такими, що стосуються здоров’я, кохання і перших стосунків, небезпечних розваг, майбутньої професії, творчості. Героїні шукають свій шлях у житті, часто впираючись у закриті двері, залишаючись сам на сам зі своїми проблемами, прагненнями і переживаннями. Подекуди зворушливі, подекуди сповнені цинізму, усі твори «Малолітки» об’єднані особистим бунтом героїнь проти різноманітних рамок, встановлених суспільством.

=====================================

Гадаю, з мого боку буде правильним особисто розповісти про свою нову книгу. Отже,

“Малолітка” – книжка дівчача. Хоч вона охоплює різні молодіжні теми, та найбільше мови в ній про дівчат, які стають дорослими, і те, що може з ними статись раніше, ніж це заведено правилами моралі. За відгуками перших читачів, вона буде близька дівчатам, принесе їм чуттєве і емоційне задоволення від читання, відкриття нових обріїв. Хлопців чи людей старшого віку книга навряд чи зацікавить. Хоча деякі героїні і граються в чоловічі іграшки, як то ревіння моторів, вуличні змагання – у книзі вони надто жіночні.

«Малолітка» – це не є стьоб чи оповідки про веселе проживання часу. В цій книжці майже в кожному оповіданні йдеться про особистісне становлення, про складний вибір, про те, як залишитись людиною. Жодних повчань і напуть, тільки розповіді, рішення, переживання, емоції героїв.

До певної міри «Малолітка» є логічним продовженням моєї першої поетичної книжки «Весна-поетеса», яка знаходить відгук серед дівчат-підлітків. Деякі твори написані в тій же тональності, з поетичними відступами і самостійними подекуди бунтарськими поезіями. Вона теж світла, чуттєва і позитивна. Тільки в прозі і з гострими сюжетами.

Книга поганому не вчить і до поганого не підбурює, вона не розпусна. Хоча в ній є відверті сцени, позацензурні вислови (емоційно виправдані) і речі, опозиційні існуючому правопорядку, міркуванням громадської та особистої безпеки, але все це чуттєво, романтично, з погляду молодої людини. Ці моменти не виправдовуються і не засуджуються, просто це таке життя і нема чого їх приховувати: від того, що ми закриватимемо очі на щось і про щось мовчатимемо, воно не лише нікуди не зникне, але й не отримає належних оцінок.

Оповідання в книзі дуже різні і тематично, і структурно, і чуттєво. Деякі створювались мною ще в шкільному та студентському віці (у їх ідейній та художній цінності я досі не розчарована), деякі писались вже дорослою жінкою, здатною узагальнити, розкласти по полицях, виділити важливе і головне в тому, що думає і відчуває молода людина. Деякі твори ідейно доповнюють один одного, деякі подають погляди на одну і ту ж проблему з різних позицій.  Мені пощастило: упорядкування книжки повністю було віддане на мій розсуд. Коли я склала такі різні (втім, об’єднані темою «малолітки») твори в один ряд, у мене з’явилось відчуття повноти висвітлення тих думок, якими мені хотілось поділитись.

Окремішньо від мого особистого циклу оповідань «Малолітка» в книзі стоїть оповідання (дехто називає його повістю) «Снідоносці», написане у співавторстві мною і Ніною Дьяченко. Цей твір не схожий ні на що з «Малолітки», він жорстокіший, цинічніший, політичніший і детективніший, до того ж моделюванням поведінки невиліковно хворих молодих людей за певних несприятливих обставин цей твір можна віднести до жанру фантастики. Проте оскільки він зачіпає тему хвороби і пов’язаних з нею безпек і небезпек, яких неодноразово торкаються оповідання моєї особистої добірки, я цей твір також включила до книжки «Малолітка».

«Малолітка» не схожа на мої попередні книжки. «Весна-поетеса», моя перша книжка – це збірка віршів, в якій лірична героїня ділиться своїми почуттями і радістю від побаченої краси, майже не торкаючись тієї соціальної проблематики, в яку глибоко занурюється «Малолітка». Друга книжка «Бізнес-провокація» – іронічний роман про бізнес, журналістику та піар, який небезпідставно стібається над цією комерційною діяльністю. Кожна книга для мене – це новий виток, новий крок, це рух. Мені нецікаво створювати «однакові», тобто подібні одна до одної книжки. Я майже впевнена, що такої книжки, з такою темою і проблематикою, з таким емоційним забарвленням, як «Малолітка» у мене більше не буде.

Малолітка, обкладинка2

У Літературного клубу “Київ ПОЕТажний” гарна новина: вийшла друком книга поезій “Пензлі різнобарв”

Така довгоочікувана і бажана для багатьох учасників Літклубу “Київ ПОЕТажний” збірка поезій “Пензлі різнобарв” нарешті побачила світ!

До неї увійшли твори київських авторів і гостей клубу:

1. Юрій Ходарченко
2. Любов Козир
3. Антоніна Спірідончева
4. Віра Свистун
5. Михайло Хімченко
6. Надія Чорноморець
7. Анна Вязьмітінова
8. Богдан Головченко
9. Тетяна Левицька
10. Оксана Усова-Бойко
11. Ігор Сокіл
12. Інна Ковальчук
13. Вікторія Науменко
14. Світлана Мулюкова
15. Володимир Пономаренко
16. Лана Виноградова
17. Ольга Угнівенко
18. Валентина Чайковська
19. Віра Кухарчук
20. Олег Максименко
21. Олег Нікоф

Упорядники збірки: поетеси Надія Чорноморець та Антоніна Спірідончева.

Видавець: Олег Федоров

 

Передмову до збірки написала я, Антоніна Спірідончева, в якій виклала свою думку і про інтернет-поезію, і про клуб “Київ ПОЕТажний”, що є по суті спільнотою інтернет-поетів, і дещо про саму книгу. Тож передмову до збірки поезій пропоную Вашій увазі.

 

Родом з інтернету

Накопичення створюваної сучасної художньої літератури нагадує айсберг: є видима частина – рекламована, розпіарена, обговорювана, представлена на полицях книжкових магазинів, і є значно більша невидима частина.  Це не означає, що «прихована», «непомітна» література погана, неякісна. Часом вона краща, ніж те, що можна знайти в крамницях. Причин же, чому далеко не всі цікаві і вартісні твори видаються і чому не всі, навіть видані, потрапляють в широке інформаційне середовище, багато:  починаючи від безамбітності авторів та занепаду об’єктивної літературної критики, і закінчуючи відносно закритими угрупуваннями літераторів з налагодженою системою зв’язків та орієнтацією видавництв на стандартизованого читача.

Впродовж останніх десяти років в Україні виник величезний пласт художньої літератури, не охоплений професійною літературною критикою і практично не представлений у книго-торгівельних мережах. Мова про аматорську літературу, широко розповсюджену в інтернеті і незаслужено відкинуту за рамки офіційного літпроцесу. Така доля спіткала аматорську літературу не через якість текстів, а тому, що простіше цей пласт взагалі відкинути, ніж у ньому розібратися.

Однак, літературний клуб «Київ ПОЕТажний» власним прикладом доводить, що поети-аматори також створюють цікаві і якісні тексти, а своїм поетичним світобаченням і майстерністю можуть позмагатись з професіоналами з поетичного мейнстріму.

Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» виник у 2010-му році, об’єднавши київських інтернет-поетів для зустрічей в реалі. Кожні два тижні проходили зустрічі, на яких учасники обмінювались досвідом, інформацією, зачитували вірші, обговорювали їх, критикували. Шукали шляхи творчого росту, нові теми і художні втілення, радились із професіоналами, які час від часу зазирали на клубні зустрічі. За два роки клуб «Київ ПОЕТажний» видав дві поетичні збірки з творами членів клубу, провів ряд публічних поетичних акцій, успішно брав участь у поетичних фестивалях. Серед членів клубу – професійні літературознавці, переможці літературних конкурсів, учасники літературних студій, що діють при Спілці письменників України, а також інших відомих у літературному середовищі літоб’єднань, мають публікації в друкованих періодичних виданнях, літературних часописах та альманахах, деякі члени клубу вже мають видані книжки.

До книги «Пелюстки різнобарв» були відібрані найцікавіші твори членів клубу «Київ ПОЕТажний».

Попри те, що за літературним досвідом і підготовкою члени клубу часто не поступаються професійним літераторам, їх неналежність до когорти професійних письменників помітна у творах. На стороні аматорів – простота і зрозумілість віршів. Народні мотиви, житейські історії, краса природи їм ближчі, ніж пошук небаченої образності чи віртуозні закручування думки. Близькість багатьох авторів до народної традиції зробила поетичну збірку такою барвистою, душевною, позитивною, мелодійною.  Українська душа прагне співати – тож природньо, що в книгу увійшло кілька пісенних добірок. Однак, це не заважає книзі бути сучасною. Урбаністичність, інтелектуальність, широка географія погляду, молодіжні розваги – також характеризують поетичну збірку клубу «Київ ПОЕТажний».

Антоніна Спірідончева

Ще одна рецензія на книгу “Бізнес-провокація”

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Нова рецензія на сайті “Друг читача”

Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.

Обложка1«Бізнес-провокація» – книжка нестандартна, незвична, несподівана для потоку літературних творів, що створюються українськими авторами і потрапляють на книжковий ринок. Вона цікава, дуже смішна, епатажна і напрочуд читабельна, незважаючи на те, що це роман про бізнес. Хвала видавництву, яке наважилось випустити у світ цей ризикований проект, який навряд чи впишеться в якісь стандартні серії видань, обкатані вітчизняними видавцями.

На книжковій розкладці ця книжка моментально привабила мій погляд. Яскраво-синя обкладинка з мінімумом художньо-віртуозного оздоблення, лише дядько з головою, вставленою в телевізор, і всміхненими порожніми очима та ще кілька дивакуватих людських фігурок, вдягнутих у діловому стилі. Подумалось, що книжка про зомбування людини телевізором. Факт загальновідомий. Та до чого тут бізнес-провокація? Я почитав тексти на зворотному боці обкладинки. Про авторку сказано, що вона є юристом та фінансистом за професією. В таких випадках чекаєш, що всередині буде конспект лекції чи бізнес-тренінг. Але в інформаційному блоці також розповідалось про небідне літературне минуле авторки. Я перепитав у продавчині, чи книжка художня. Вона відповіла, що так, художня, іронічний роман. Я запитав, чи сюжетна. Так, сюжетна, – каже, – події відбуваються на телебаченні, яке ще не має виходу в ефір. А таке взагалі буває? – подумав я, – телебачення без ефіру. Мене це заінтригувало. Я прочитав анотацію: роман про піар, журналістику, бізнес-процеси, топ-менеджерів та засновників, а також їх манери управління та прийняття рішень, які нібито «не від світу цього», але щодня відбуваються у вашому офісі. Поєднання «не від світу цього» та «щоденності», що одночасно характеризує якесь явище, теж мене заінтригувало. А остаточно переконав придбати книгу дядько в діловому костюмі із соняхом замість голови та безпорадно розкинутими в сторони руками, розміщений на звороті обкладинки.
Continue reading

Бізнес-провокація – дошкульний стьоб над бізнесом

“Друг читача” опубліковано рецензію на мою книгу “Бізнес-провокація”. Цікаво, що сама я бачу свою книгу дещо інакше, але стороння думка мене інтригує. В рецензії явно не бізнесовий погляд  на твір, а літературознавчий. До речі, рецензію опубліковано у скороченому вигляді, не знаю чому. В ній ще були наведені цікаві паралелі з російською сучасною та українською іронічною літературою. Тим не менше, малкнький уривок… :)))

Обложка1

Волієте провокацій?! Вам сюди…

Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.
Друга книжка Антоніни Спірідончевої, на цей раз – прозова, здивувала дошкульною іронією, тож, мабуть, недаремно авторка назвала свій роман «Бізнес-провокація». Натяки на іронічність вже проглядали в поетичній збірці «Весна-поетеса», яка побачила світ 2009 року, але то була радше романтична іронія, не стільки провокаційна – скільки превентивна, що нею поетеса ніби попереджала: «все не так просто»: «хтось на казку погодивсь, // мені б – жити в світі реальнім… (вірш «Колискових не треба»).
Назва роману «Бізнес-провокація» виправдовує себе на всі сто: авторські «провокації» починаються вже з передмови до книги…
===========================
Продовження рецензії можна почитати за посиланням.
А я пропоную Вашій увазі вступ до книги, з якого, за висловом рецензента, починаються провокації.
Continue reading

Бизнес-провокация. У меня вышла новая книга!

Ура! У меня вышла новая книга! В этот раз юмористический роман “Бизнес-провокация”. Он был написан еще во время моей первой “ходки” в декретный отпуск – в 2007 году. Тогда его главным предназначением было – развлекать моих коллег, которым, в отличие от меня, приходилось пахать от звонка до звонка в офисе. Компанию, где разворачиваются действия, с ее офисом, аффилированными структурами, этапами развития бизнеса и главное – героями и событиями я (предусмотрительно) выдумала. И сделала роман максимально “оторванным от мира сего”, чтоб никто с рынка мас-медиа не пытался себя в нем узнавать. Хотя всё, конечно, взято из жизни, вопрос только в концентрации и яркости подачи.  Сразу предупреждаю, что роман юмористический, с обилием бизнес-слэнга, смешных ситуаций и диалогов. Ниже привожу более подробную информацию о романе, которая вошла непосредственно в книгу.s94267682

Аннотация:

Это роман о топ-менеджерах и учредителях, манерах управления и принятия решений, о бизнес-процессах, а также о пиаре и журналистике. На первый взгляд, все они в романе «не от мира сего» – потому что автор над ними жестоко пошутил, но… Иногда вам будет казаться, что события происходят у вас в офисе, и с героями вы тоже знакомы.

Вместо рецензии

(опубликовано в книге в качестве предисловия)

По идее – в этом месте должна быть напечатана рецензия на роман «Бизнес-провокация». Мы так привыкли – кто-то (обычно знакомый литератор) обязательно должен похвалить произведение и самого автора в предисловии. Рассказать, какие острые социальные проблемы затрагиваются, насколько глубоки и ярки образы героев, какие морально-этические ценности автор взялся донести читателю, отметить чистоту и богатство языка, а если этого не хватает на достаточный для рецензии объем, можно еще вкратце пересказать сюжет. Хорошим тоном считается как бы между прочим сказать о литературной ценности произведения и его важной роли в отечественном литературном процессе.

Вам интересно читать предисловия, зная, что они заведомо необъективны?.. Как сказала бы моя героиня Виктория Гребенюк:

– Нет. Мы не все остальные. Если кому-то так нужна рецензия, пусть он сам ее и напишет. А мы не будем заниматься пустой тратой времени.

Я с ней согласилась. Она неглупая женщина: экономист, аналитик и, кстати генеральный директор будущего бизнес-гиганта.

Но хоть что-то сказать о романе надо. Я спокойно могу доверить это другому своему герою – Олегу Безручко. Он больше остальных смыслит в литературе и творчестве. Я уже вижу, как он почешет лоб и начнет протяжно формулировать свою мысль:

– Если вам интересно мое мнение, то я скажу, но после этого не обижайтесь. Авторша зачем-то облюбовала гротескную форму передачи накопленного материала. Куда не плюнь, везде этот гротеск! Будто нам взяли и подменили наш мир – дали другой, без цензуры и разных других ограничений. Но я бы этого не читал, слишком массовая литература, всем все понятно, всем смешно… Виктория уже листала роман, сказала, что «миленько так…» Это в ее обывательском вкусе… Странно, что к нам в офис не укомплектовали Катю Пушкареву… Вот нет, чтобы запрятать идею в глубокий образ – для избранных так сказать…

К слову, Олег Безручко не только генпродюссер телеканала, он еще человек с тонкой поэтической душой, глубоким патриотизмом и мастер самопроизвольных дефиниций из теории литературы. А вот Аю Вундерман, пиар-директора, от его слов бы передернуло. Она бы застыла в полушаге от Олега и запротестовала:

– Котик! Не вздумай где-то вслух вспоминать Пушкареву! А то ты вечно выползешь на какую-то пресс-конференцию, а мне потом – заглаживай! Запомни, бусинка! Если ты решишься где-то проговориться о романе – постарайся для начала сделать так, чтобы он тебе понравился!

– Не могу! Авторша над нами поиздевалась! Как мне это может нравиться?! Я даже не знаю, положительный я герой или отрицательный!

– Пупсик! Не мучь себя! Она же тебе сказала, что в романе все герои не положительные и не отрицательные. Они – своеобразные! Как в жизни.

– Для меня фраза «такой как в жизни» звучит, как ругательство! Тем более с приставкой «своеобразный»!.. Единственное, в чем я с авторшей согласен – что роман на русском языке. Мне, конечно, это страшно не нравится, но литература должна быть честной. В крупных офисах говорят на русском, и бизнес-сленг тоже русскоязычный. Хотя я сначала грешным делом подумал, что она решила в российское издательство податься…

Тогда Ая глубоко вздохнет. На ее ладони откуда-то возьмется чашка с цветочным чаем и японским иероглифом. Она воскликнет:

– Ты что?! Я категорически против, чтобы нас – в российское издательство! Они там с их шовинизмом не поймут, почему мы тут с нашим национализмом их так не любим!

– Ая, хватит мудрствовать! Что у нас там с пиаром? – встрянет Виктория.

– С пиаром – нужно сразу всем сказать: «Если вам не интересно смеяться над повседневной жизнью офиса и придурями директорского и учредительного состава – не покупайте и не читайте эту книжку!» Нам ведь не нужны плохие отклики. Правильно я говорю?

– Не смей отсекать аудиторию! – в ужасе выкрикнет директриса.

– Викуся, бегемотик… Я не знаю, чему тебя там учили на твоем ExecutiveМВА, но я долго изучала и практиковала восточные эзотерические учения – и у меня чутье…

– Ая! Бизнес работает по финансовым и маркетинговым правилам!!! Нельзя аргументировать принятие серьезных решений – чутьем!..

– Извини, кошечка. Ты сама по-эмбиэевски распределила обязанности и делегировала мне свободу принятия решений в моей зоне ответственности. Так что теперь терпи…

– Никогда больше мне этого не говори!..

Ая мило улыбнется:

– Да, давайте уже закругляться. А то пока мы здесь обсуждаем роман, Димка там пилит откаты!

Зато Сергей Никифоров, основатель бизнес-империи и собственник капитала, ехидно посмеиваясь и потягивая Jack Daniels, напишет из Лондона своим юристам:

– Эх, плакали мои деньги! Но… я устал от слишком правильных рыночных правил, хочется уже рискнуть… Да! Нужно дать ребятам шанс. Хоть узнаем, что это за роман…

DSC_1939-1

п.с. И я себя почувствовала не от мира сего, пока проводила фотосессию своим книжкам)))))

Киев поэтажный – книжная серия, основанная Клубом киевских поэтов

В минувшее воскресенье я пришла на встречу Клуба киевских поэтов и была удивлена большим количеством людей и особенно – новых лиц. Еще месяц-два назад 20-30 человек было нормой, а тут – дополнительных столов наставили. «Кто все эти люди?» – спросила я одного из завсегдатаев, подумав, что, может, чья-то группа поддержки пришла полным составом, мало ли? – «Поэты. Как видишь, растем и развиваемся», – услышала ответ.

Ну, развиваемся – это правда. Хотя я не сторонник больших скоплений людей с бокалами пива за длинными, как на свадьбе, столами. И с этим, на мой скромный взгляд, пора что-то делать – ставить микрофон и составлять программу выступлений, наверное… Но это не единственное направление развития Клуба.

Совсем недавно Клубом киевских поэтов была основана книжная серия – «Киев поэтажный», и в ее рамках вышло сразу две книги: «Эсперанто многоточий» и «Резонанс». Обе книги представляют собой сборники стихотворений членов Клуба. Причем формат книг удобен прежде всего для знакомства читателя с творчеством авторов: каждому автору отведено в среднем около десяти страниц, на которых он устраивает свою мини-презентацию – крупная фотография и поэтическая подборка, имеющая свое название и задуманную автором структуру. Следует сказать, что все выбранные авторами стихи для сборников прошли редакторский отбор, рецензирование и в необходимых случаях редактирование.

Перечитав от корки до корки «Эсперанто многоточий», куда, кстати, вошла и моя небольшая подборка стихов, я подумала, что в данной статье было бы не лишним сказать отдельно о каждом авторе и его творчестве. Но хвалить людей, с которыми я регулярно общаюсь на встречах, с моей стороны, наверное, некорректно. Поэтому я подумала, что лучше всего их представит их же поэзия. Я выбрала по одной-две наиболее понравившихся мне строфы из стихов каждого. В общем, судите сами!

Книжная серия «Киев поэтажный» не ограничивает себя именно таким форматом сборников. В клубе обсуждаются идеи выпускать тематические сборники стихов, например, о Киеве. Также открытым остается вопрос языка книжек – по принципу «как договоримся». В этот раз обе книги вышли на русском языке. Но украиноязычной лирики на встречах тоже хватает, так что все в наших руках.

На воскресной встрече торжествовало особенно радостное настроение, поскольку члены Клуба впервые держали в руках привезенные из типографии книжки. Еще бы, ведь для многих книга стала первой публикацией «на бумаге» (я уже говорила, что большая часть соклубников – выходцы с поэтических интернет-сайтов, которые, сидя за своими компьютерами, о «бумажных» публикациях особо не заботились). Сборники изданы официально, по правилам книгоиздательства – с необходимыми кодами и рассылкой по библиотекам, хоть и являются подарочными, предназначены для распространения авторами по их усмотрению. Так что каждый из участников получил еще одну возможность достойно показать свое творчество, да и просто похвастаться книгой – каждому приятно.

А теперь – обещанные наиболее понравившиеся строфы каждого из авторов сборника “Эсперанто многоточий”.

Continue reading

Поетична збірка “Весна-поетеса”

Антоніна Спірідончева в мережі Інтернет друкується вже не один рік. А от ця реальна її збірка – перша.

Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них пульсує Думка і живе Образ. Ці рядки в наш складний час – ніби ковток чистого повітря. А двомовність тільки допомагає читачеві у розумінні себе і світу.

======================================================

 

Нарешті можу похвалитися готовою обкладинкою своєї книги “Весна-поетеса”. Отак вона буде виглядати. Приведена вище анотація буде надрукована на зворотньому боці книги. Радію… До виходу книги залишається зовсім трошки… Морально готуюсь, посміхаюсь. Сподіваюсь, що книга сподобається не лише мені, але й читачам…

Весна-поетеса

  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • >