Фестиваль “Українські Передзвони” відбувся у Будинку письменників

Одразу два літературно-музичні заходи проходили 11 березня в Будинку письменників. Фестиваль “Українські Передзвони”, який має історично-патріотичне спрямування, на першому поверсі. І захід для творчої молоді “Творчий ковчег” – на другому. Багато спритних письменників встигли побувати на обох заходах. Я ж більше часу провела з “Українськими передзвонами”, хоча й на “Ковчег” заскочила. А от фотографувала дуже мало, бо сиділа далеко від сцени. Мій фотозвіт можна переглянути в альбомі на Фейсбук.

До останнього дня я не знала, що читати. Нічого з написаного раніше читати не хотілось. А нового по темі не написала. Хоч бери і про амазонок читай. Зрештою, вони зі скіфами – теж начебто по темі…
Continue reading

Думки під кінець року

***Перо Жар-птиці
Саме вибираю вірші на конкурс “Перо Жар-птиці”)) Ніколи не чула ні про цей конкурс, ні про об’єднання “Поетквартал”, що його ініціював, ні про активістів “Поеткварталу”, що проводять конкурс і по ходу називають себе поетами. По ходу, це  такий спосіб піару.
Хоч я на конкурси зазвичай не шлюсь, але тут така Жар-птиця гарна намальована, що попробую. Сьогодні чи завтра останній день прийому. Так шо поспішайте! 🙂

***
Хотіла я відправити трохи своїх віршів в щоквартальний альманах “Скіфія” (вчора сплив термін прийому робіт). Мені просто назва видання подобається… я б туди надіслала щось про скіфів 🙂 Аж ось знайшла список авторів, чиї твори увійшли до літнього випуску.
Офігєть… Я не знаю ЖОДНОГО з них! Жодного з 52 людей! :)) Це я відстала від життя, чи то такі автори?
Continue reading

Матір-Вітчизна

DSC_0383-1Цей вірш писався мені довго і важко. Я його задумала ще влітку 2014-го, коли опублікувала на ФБ ось це фото із підписом, що воно символічне, бо сонце на стороні меча Батьківщини-Матері. Але реальні події розвивались не так, як задумувалось у вірші. Потім я поверталась до цього твору, коли писала вірші до 70-річчя визволення Києва від фашистських загарбників. Потім – на 9-те травня, коли на пам’ятник почепили вінок із маків, і Батьківщина-Матір потрапила в ТОПи новин. І хоч тезисно вірш уклався давно, ніяк не міг отримати віршованої форми – народитись. Головне тому, що він не був адекватним реаліям (та й зараз не є). А ще ж ці безкінечні дискусії: Батьківщина-Матір – це радяньский символ чи ні (тобто знести її чи лишити)? Я особисто вважаю, що це символ вічний – незалежно від того, кому прийшло в голову вивершити статую на горі.

А сьогодні, на День захисника Вітчизни, до мене несподівано прийшло натхнення і я нарешті написала цей вірш!
Continue reading

Руда Кобилиця

А мої амазонки саме п’ють вино з амфОри, що греки для скіфів везли через море. 🙂
Закінчила писати ще один вірш про амазонок. 🙂

Я ж казала колись, що напишу твір, де слово “кобила” стосовно жінки буде не образливим, а навпаки – компліментом. Так от, вчора я цей твір написала. 🙂

Обговорення «Рудої Кобилиці» відбулося на сайті «Проба Пера».

Руда Кобилиця

Сиділи дівчата на березі річки,
Найстарша плела меншим сестрам косички,
Щоб мокре волосся під сонцем яскравим
Просохло і стало в усіх кучерявим.

Аж чують: на іншому березі табір
Наповнили радісні крики і гамір.
Схопилася старша: «Дивіться, дивіться!
Вертає із військом Руда Кобилиця!»

«Глядіть же! На конях звисають рамена!
Везуть наші діви мужів полонених!»
«Вертаймось! І будем їх теж зустрічати!..»
І поки брели через річку дівчата,
Continue reading

Щоб вічно вогонь горів

Це ми їздили по курдських територіях на Близькому Сході на минулому тижні. Не по гарячих точках, північніше, але все одно там нашпиговано військовою технікою, блок-пости, а по національному ТБ нон-стоп носять гроби, вкриті національним прапором, вантажать в літаки, проносять через натовп… Хоча всередині міст життя видається абсолютно мирним і безпечним.

Мені давно подобалась ця пісня, я кілька разів пробувала її перекласти, але виходила єрунда і я викидала чернетки. А тут мене шось зворушило, і вже від’їхавши далеко, десь під Анкарою, я сіла і за вечір написала цей текст. Не переклад, а швидше вільний переказ. Не знаю, чи вийшло добре, судіть самі.
Continue reading

Німфи дорвались до вина Афродити))))

Продовжую писати “Афродита. Пиятика на березі моря”. Уже дописалась до такого, що німфам більше не наливати))) Отже, фрагмент великої пиятики:

Тоді Афродита махнула рукою
Й відсіла від амфори трохи подалі.
А німфи полізли скоріш до напою:
Черпали повітря – вина не дістали.

Зі злом нарікали, що жадні богині
Попили усе, що сягала черпалка,
Лишивши їм в амфорі осади винні,
Та й тих не дістати!.. Одна взяла палку –
Continue reading

Гімн амазонці

До 8 березня – Дня боротьби жінок за власні права, написала вірша про амазонку. :)

І хоч амазонок у мене вже багато, але ця – святкова. :)

Гімн амазонці

Виразна, як золото в сонячнім дні,
Упевнено й гордо сидиш на коні,
Тендітна і пряна, неначе мигдаль,
Всміхаєшся тонко і дивишся в даль.
Ти в миті підступні не знатимеш втеч,
Допоки у ножнах на поясі меч.
І жоден зухвалець не стягне униз,
Допоки в долоні стискатимеш спис.
І хай собі ворог лютує й ричить,
Допоки плече захищатиме щит.
Голодних ніколи не знатимеш мук,
Допоки у тебе за спиною лук.
У серці же – сонячно-теплий янтар,
Він стримає будь-чий любовний удар.
І муж тебе жоден не скине з коня –
Солодку брехню відбиває броня.
Ти мила й хоробра – і будеш така,
Допоки триматимеш вожжі в руках.
Ти любиш свободу й презирствуєш страх.
Розправивши плечі, ширяєш, мов птах.
Полоще туніку легким вітерцем –
Цілує коліна він, пестить лице…
Ти будеш утіленням сили й краси,
І хай собі гавкають табірні пси.

Пізніше цей вірш нещадно розкритикували на “Перехресті”, в основному за русизми)))

Лорелей

Лорелей

Срібними гребнями хвилі тікають у море,
Білі виблискують леза у водній імлі.
І рукавами річок в найсиніші простори
Напнуті вітром надії пливуть кораблі.

Безліч сміливців покинули вдома обузи,
Духу свободи ковтнувши у груди міцні,
І назавжди розрубали на пристані вузол,
Щоб течією лихою нестись по ріці.
Continue reading

Нічні відьми і Дівчинка у віночку

Маю два вірша до 70-річчя визволення України від фашистських загарбників і от думаю, чи публікувати їх на поетичних сайтах, чи краще не дратувати людей. Бо ці вірші хоч і про іншу війну, але асоціація з Майданом і війною на Сході неминуча, рани роз’ятрені і болять…

Буду вдячна відгукам друзів з приводу доцільності такої публікації.

Дівчина у віночку

Осінь. Під сонцем сія золотий листопад.
Клен  по полудню на кроні поправив корону.
В пишнім гіллі його вже три години підряд
Мліє красуня, приклавши до стовбура скроню.

В неї з кленового листя великий вінок
Стримує буйство рудого, як в білки, волосся.
І якби вітер-мисливець натиснув курок,
Золото пасмами в танець небес понеслося б…
Continue reading

Осінні пензлики

754467

Шось надоїли мені всі ті галереї жіночих портретів, озлоблені і нещасні героїні, образи бунтарства… Хочеться чогось простого-простого, теплого і приємного.

Серйозно, про своїх злюк, мабуть, не скоро ще писатиму)))) Хіба про амазонок. 🙂

А зараз пропоную трішки теплої осінньої лірики. 🙂
Continue reading

Вовки Папая

***
На туристичних сайтах про печеру Бин-Баш-Кобе (Тисячоголову), що в Криму, здебільшого розповідають легенду, що на поселян напали кочовики, і перші сховались від останніх в печері і там загинули (у варіаціях).
А в історичному романі “Мальви” (ледь знайшла цей фрагмент) у Р.Іваничука легенда така:
“І не ходи понад урвища, і не заглядай до Бінь-башкоби, бо там витають душі тих, хто прагне справедливої помсти. … Це сталося не так давно, ніхто ще й добрехати не встиг. Років з п’ятнадцять тому козаки допомагали татарам визволитися від турків. Козацький гетьман Дорош вивів на Альму шість тисяч степових лицарів проти татарьского зрадника Кантемира-мурзи. Та нерівні були сили. П’ять тисяч козаків полягли разом із гетьманом над річкою, а одна тисяча відступила в гори і заховалася в цій просторій печері. Догнав їх тут Кантемир-мурза, оточив печеру і наказав виходити. Та не вийшли козаки. Тоді мурза сказав закласти вхід до печери хмизом і запалити, щоб викурити їх, як борсуків. Але і цього не злякалися. Всі до останнього загинули, а не здалися в неволю”.
===
Видно, не зручна легенда для туристичних сайтів. :))
Насправді, це я пригадую, де ще, за легендами, причаїлися душі воїнів, які чекають слушної години, щоб вийти зі своїх схованок.

***
Ну, до колекції, раз я вже запостила попередню цитату на ФБ. Ось ще одні, які очікують, щоб вийти на підмогу. Читала про них давно, ледь знайшла, щоб подивитись, де саме в Карпатах вони сплять, а, як назло, місце не вказано…
Казки з-за грат. Із спецсховища – до читача. (Упор. М. Д. Ходоровський.)

***
Вдень писала вірша, чомусь вийшли такі рядки:

…Небо затягують вогняні хмари. І іскри
Кров’ю стікають, на землю летять залізяччям…

Увечері почитала новини – і капєц…
Continue reading

ФІЛЬМ: варіації

Я вирішила позбутись трохи старих чернеток. Точніше доопрацювати їх до закінчених творів. Бо деякі чернетки перекидаються і перекладаються в мене роками, і якщо так триватиме ще кілька років, то скоро я не зможу їх прочитати, бо літери на них вицвітуть або зітруться.

Ці два вірші виросли з однієї чернетки, яка, мабуть, лежала в мене роки чотири і тільки доповнювалась новими рядками та ідеями. В результаті, коли я почала поєднувати їх у вірш, нотатки переобтяжували один одного і в спільний твір явно не вміщались. Тож довелось написати два різних твори – вийшло навіть в різній тональності.

Висновок: нема чого тримати чернетки так довго! 🙂

Continue reading

Амазонка

Члени клубу “Київ ПОЕТажний”, літстудії “Перехрестя” і ще купа випадкових людей вже чули мій вірш про амазонок із циклу “Афродита”. Але та “Амазонка” грунтується на міфологічній версії, взаємини зі скіфами – в певній інтерпретації по Геродоту, а еротичне порозуміння з ними (ну, вся “Афродита” сповнена еротичних непристойностей!) досягається завдяки чарівному поясу Афродити, який опинився в руках її онучки-амазонки.

У мене був якийсь комплекс вини через те, що я написала про амазонок завідомо неправдиву (міфологічну) історію, то ж я вирішила виправитись і написала ще й історію появи амазонок за версією, яка мені видається історично більш вірогідною. От, якось так.

п.с. релігійним, слабонєрвним і неповнолітнім – читати не рекомендується.
Continue reading

Січ повертається

Шось таке написалося)) але не про студентів)) Думаю, пізніше це стане фрагментом якоїсь казки…

***
Січ повертається, знову в первинному строї.
Хлопці – біднота – з’їжджаються з різних усюд –
Геть від панів, бо в отих невловимих просторах
Вже розгулявсь примітивно озброєний люд.

Дихає волею, в полі ганяє за вітром.
Що їм орання чужих ненависних ланів?
Хлопці за дружбу під зорями п’ють оковиту,
Й каша парує з міцних польових казанів.

Там від безділля жартують і гріються танцем,
Міряють силу, хто дужчий, з’єднавшись в двобої,
Кого підтримає й визнає кращим козацтво,
Хто з них спритніший, хитріший чи влучніший… воїн.

Там від неробства складають пісні й побрехеньки,
В міру кохають, пускаючи серце в забрьохи,
Й ридма ридають, згадавши заплакану неньку,
Гострять шаблюки і з відчаю нюхають порох.

Січ повертається – чаном людського бродіння,
Випирснуть з гущі відважні нові ватажки,
Воїни вийдуть, ціновані кожен по вмінню.
І стережіться царі, королі і божки!

Прошу підтримати мене на конкурсі Львівського форуму видавців “Фото+цитата”.

Якщо не складно і якщо сподобалась моя конкурсна робота – будь ласка, зайдіть на Фейсбук за посиланням (конкурс проводиться на Фейсбуці) і натисність “Мені подобається” під фото. Тоді Ваш голос буде зараховано.

Ось моя конкурсна робота:
Афродита
Форум Видавців
Конкурсант і автор вірша – Антоніна Спірідончева
Подорож по Кіпру, де за легендою народжена з піни морської Афродита саме в цьому місці вийшла з моря на берег.

Афродита

В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню…

Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі…
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих.

Пестить солона вода її шкіру,
Миє їй губи, цілує їй пальці.
Поки не час одягатись у біле,
Ніжкам тендітним ступати по гальці…

Зріють краса і кохання у лоні
Хвильок, емоцій та сонячних бліків.
Чисте багаття палкої любові
Спершу спалахує без чоловіка.

Зовсім не поглядом, словом чи ложем!
Тягне мужчину у поле магніту
Сила морської любові… І кожен
Буде кохати п’янку Афродиту.

Голосувати треба ТУТ

Марафон віршів про весну

Я вчора сиділа і думала, думала… І ось що придумала. А чи не зробити мені такий собі місячний марафон моїх власних віршів про весну? Різних за тематикою, настроєм, з різних років. На місяць у мене таких має вистачити. І публікувати їх через день (читач нині вибагливий, кожен день читати не осилить). Все, пішла збирати вірші про весну! :)))

***
Окей. Мало мені марафонів цієї весни, тож хай ще буде марафон моїх віршів про весну. :)))
Буду публікувати їх на ФБ, Вконтакте, Севама, Клуб поезії, Стихи.ру та ХайБлогер. Поїхали………..
Continue reading

Скромний урожай публікацій

В журналі “Стіна” надрукували мій вірш “Любовь природы”

stena_3

Любовь природы

И где ты видел водопад любви,
Который на пути сметает камни?
И где ты видел сумасшедший вихрь,
Который мчится вслед за облаками?

Ты видел где-нибудь влюбленные снега?
А слышал, чтобы дождь стучал о чувствах,
Чтоб о любви стонали холода
И песни пели отпечатки грусти?

Ты видел искры возбужденных вод
Или причуды обезумевшей погоды?
Боюсь, что … да. Хоть жизнь идет вперед,
Но неизменна к нам любовь природы.

Не вянет, но и не всегда цветет.
Любовь стихий не назовешь игрою,
Любви не страшен тяжелейший гнет.
Она умрет от пытки нелюбовью.

2001 г.

Стіна № 3-4, 2011 р.

 

В журналі “Дніпро” надрукували мій вірш “Малювала художниця море”.

Дніпро-7 обкл

Малювала художниця море

Малювала художниця море – красивий пейзаж –
Його бризки і блиск яскравіли в тонах акварелі
(Поки стопи вмивалися хвилями, з джинсами аж).
Пізнє сонце прибилось до літньо-похилої скелі.

Недосяжною стала ядуча блакить-глибина,
А під берег хтось крапнув яскраво-зелених парфумів.
Гострі камені, ранені силою моря чи дна,
Обливались водою, тамуючи спрагу, як юні.

А за рамками – пил, вантажівками возять цемент –
Обгинають картину, як воду окреслює берег.
Там будують готелів каскад і новий бізнес-центр,
Для яких у художниці мало чи вмінь, чи паперу.

2011 р.

Дніпро № 7, 2011 р.

 

В журналі “Дніпро” надрукували мій вірш “Брейкін-ньюз”

Дніпро-10 обкл

Брейкін-ньюз

Осінь сіра посвітліла,
Сонце вирвалось із хмар,
І пройшовся світом білим
Актуальний коментар:

«Брейкін-ньюз! Беззуба осінь
Відступила без боїв.
Вже весна на кожнім кроці!» –
Телевізор вправно плів.

«Несподівані новини, –
Здивувалася весна, –
В мене повно справ на зиму…
Ох ця тележовтизна…»

Потім вийшла з мікрофоном:
«Люди! Що за шум і гам?
Мій прихід – це брязкіт, гомін,
А не ваш телеекран!»

Клацнула зубами осінь:
«Вам невдячність – на біду…»
А зима в своєму блозі
Записала: «Що ж. Я йду».

Дніпро № 10, 2011 р.

 

В журналі “Однокласник” надрукували зразу три мої вірші: “Брейкін-ньюз”, а також “Вечірня сукня” та “Намисто”.

Однокласник обкл

Намисто

Відспівалося літо. Тим часом і ми
Розлетілись, як те жовте листя.
І прямує самотність назустріч зимі
З подарунком на згадку — намистом.

Телефонний дзвінок запросив на вечірку,
Натякнувши на зустріч півсловом.
Ми не бачились довго, але моя зірка
Хоче вірити в свято любові.

Віднайшла у забутій шухляді намисто,
Подароване милим ще влітку.
Та вдягнуть не змогла — розлетілись барвисто
По кутках зірочки-намистинки.

1998 р.

Вечірня сукня

Влітає крізь відкриту шибку злива,
А на мені одягнута легенька,
В якій я неприховано вродлива,
Вечірня сукня на тонких бретельках.

Мені жбурляє дощ на плечі краплі,
Лякає, злиться. Чи ревнує?.. Всі
Хай поглядом їдять і плечі, й плаття,
Як йтиму від під’їзду до таксі.

Зберу ті погляди і зникну у машині,
Немов з трофеями, і буду переможно
Дивитись в дощ і думати: мужчинам
Чи солодко, коли чогось не можна?

2010 р.

Однокласник № 10, 2011 р.

Поетичні “Автосмайли”

Це добірка «поетичних шаржів», де в «автомобільних» образах змальовані люди. Мушу подякувати за виникнення цієї ідеї художнику Віктору Зінченко, який на книжковому ярмарку Медвін представляв свою колекцію шаржів «Автосмайл». Щоправда, в нього автомобілі були все ж автомобілями, а не людьми.  Усі чотири дні ярмарку я знаходилась на стенді молодіжного журналу «Стіна» разом із художником та його колекцією, а також очільниками «Стіни»  Анастасією Правдивець та Наталією Костилєвою. Тільки я там сиділа зі своїми книжками.

Я спробувала написати три «поетичні автосмайли» (присвячені журналу «Стіна», самому художнику Віктору Зінченко та поетесі Вікторії Івченко, яка також була у гостях на стенді). Не знаю, чи варто було це публікувати.  Якщо комусь із героїв не сподобається – видалю. Очевидно, я не буду продовжувати цю добірку, щоб не збанальнити її.

 

Редакції молодіжного журналу «Стіна»,
зокрема очільникам Анастасії Правдивець та Наталії Костилєвій

6DSC_1240

Наталія Костилєва і Анастасія Правдивець

Жодних мигалок, жодних сирен,
Просто в три смуги по трасі
Їде кортеж (під приглушений рев)
Авт ексклюзивного класу.
Чорні, блискучі. Натхненний в них лет –
Зримі розходяться межі.
Мабуть, це правильно – йти уперед
Не поодинці – кортежем.

 

Віктору Зінченко

4DSC_1235

Віктор Зінченко

Автор для себе маленьку автівку
Сам ексклюзивно зробив.
Ніби слухняна істотка, от тільки
Прагне захоплено див.
Їздить по місту на піднятих крилах,
Котрі на диво їй личать…
Тільки й спиняють її мрійні схили
І мальовничі узбіччя.

 

 

Вікторії Івченко

inart_344418_2

Вікторія Івченко

Є машини, певно, від Бога:
Не куповані – просто є!
І піднесені в них дороги,
Хоч і в’ються поміж людей.
Невловимі, летять, як вітер.
За кермом у них купа справ.
Лиш спиняють колеса миті,
Як співає душа Дніпра.

Обговорення дивитись на сайті ХайВей.

Ніч починається за ліхтарем…

Три вірші з моєї галереї жіночих образів: “Ніч починається за ліхтарем”, “Ангел”, “Книжка на ніч”. Сама ж галерея значно ширша, 10 віршів з неї увійдуть до колективної поетичної збірки Клубу “Київські поети”. Вибрані для збірки твори об’єднує візуалізація образів, еротизація текстів і наскрізна проблема жіночої нереалізованості.
Continue reading

Нате! (вірш)

Вірш “Нате!” – це мій неформат, стимулом для написання якого став конкурс слем-поезії http://stena.easyforum.ru/viewtopic.php?id=10158#p54846. Хоча я не беру участі у слемах і не є їх прихильником. Немає жодного бажання епатажно розмахувати руками, щось вигукувати і т.д. Але в плині м’якої природообразної україномовної поезії давно вже назрівало щось гостре і протестне. Ідея вірша – один з нереалізованих розвитків сюжету оповідання “Світланка”, що увійшло у мою збірку “Малолітка”. Чи точніше той самий фрагмент, але інакше забарвлений і концентрованіший. Словом – “побочный стихотворный продукт”, як я це називаю.
Втім проблема серйозна, обговорюється (чи замовчується?) в колах психологів і на дівочих кухнях… а хотілось би винести її десь на середину між цими точками обговорення.
Власне, я й не збиралася спеціально щось писати під конкурс, воно саме вибухнуло саме в такій манері, російською мовою. А назва “Нате!” – свідомо взята однойменною з віршем Володимира Маяковського… ну слем же ж)))

Continue reading

  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • >