“Музи без музчин” в Миколаєві. Бібліотека ім. М.Л. Кропивницького

19 березня наша дівчачо-бешкетницька компанія завітала в Миколаїв. Ще один захід “Музи без музчин” відбувся в рамках “південного туру”, в який ми вирушили на запрошення Безкоштовних курсів української мови. У Центральну міську бібліотеку ім. М.Л. Кропивницького ми вирушили прямісінько з Херсона разом з Олександром Базилєвим, координатором херсонського осередку курсів. В бібліотеці нас уже чекали, назустріч вибігла радісна і весела Олена Позняк, координаторка миколаївського осередку курсів. 🙂

Трохи фотоспалахів, а більше розмов за чашкою чаю були дуже доречними, адже після символічного готельного сніданку ми нічого в роті не мали. Зал почав заповнюватись людьми, а тоді, після короткого інтерв’ю “Миколаївським телевізійним новинам”, почався наш виступ.
Continue reading

Відеорозповідь про Афродиту

Шо тільки не робитимеш, коли нема шо робити)) Багато вихідних діють на мене гнітюче)) Ось знайшла заняття для рук на півдня. Спонтанне відео про Афродиту. Да, я теж купилась на цей промо-відеоредактор, який розрекламували в групі УАП, який по факту, коли вже все зроблено, і ти натискаєш кнопочку “зберегти” – заявляє, що вказуватиме на відео про демонстраційність програми або… купуйте ключі…

Насправді, Богдана Копачинська попередила мене про це завчасно, тож я мала вибір: чи купувати, чи шукати інший відеоредактор, чи взагалі не зв’язуватись. Однак це відео я зробила чисто для баловства, заодно подивитись, що вийде. Крім того, тут не завадив би і аудіоредактор (програма). І кращу б начитку (Володя Осипенко забракував би кожну фразу і змусив би ще 10 разів кожну переначитати))) Та й музичним супроводом я не заморочувалась, тобто не вишукувала і особливо не підбирала музику. Так шо так. Погралась, похвастаюсь. 🙂 Сприймати це за серйозний проморолик не треба. 🙂

п.с. Небажані демо-титри вдалося зняти. 🙂

Отже,

Що Ви знаєте про Афродиту?

Поема “Проклята доля”

Я довго ухилялась від публікування і публічного виконання цього твору. А, готуючись до “Українських Передзвонів”, не без вагань, вирішила: там він буде доречним.

Не знала, що буде відео. Але завдяки Тетяні Белімовій воно є. Сама я не можу його дивитись (взагалі не можу дивитись відео із собою, а це – тимбільше). Втім, на персональному сайті вважаю за необхідне його опублікувати.

Як я в університеті “Україна” виступала

Університет Україна1

Не можу цим не поділитись, тим більше, що і фото, і відео є з цієї зустрічі. 🙂

Мені дуже пощастило потрапити на конференцію молодих учених Університету “Україна”, куди мене запросила викладач цього вузу і українська письменниця, лауреатка І премії “Коронації слова” – Тетяна Белімова.

Мене вразив підхід вузу до проведення наукових конференцій, адже поруч із професорами, які з трибуни розповідали студентам більш наближений до навчального процесу матеріал, також виступила викладач Олена Коломієць із розповіддю про поезію Майдану, зробивши огляд вже опублікованих книжок.

А після того дозволили прочитати і мені щось своє. Я читала трохи з “Галереї жіночих портретів”, трохи з “бунтарського”, і, оскільки одним з виступаючих була піднята тема скіфів, я взяла розгін і на скіфів-амазонок, прочитавши фрагменти вступної поеми до циклу “Амазонки”, в яких ідеться про скіфів, вміло обминаючи місця з 18+. :))

Ось що з цього вийшло. Тетяна Белімова пише на своїй сторінці в Фейсбук:

“Сьогодні на конференції молодих учених в Університеті “Україна” виступала талановита київська поетеса Антоніна Спірідончева. Тоня зачарувала студентів – викладачів – гостей конференції)) Ось невеличкий уривочок з її виступу – поетеса читає уривок зі своєї поеми “Спорядження Амазонки”. Якщо говорити про стилістичну спрямованість поезії Антоніни Спірідончевої, то, на мій погляд, можна вести мову про неокласицизм із приставкою пост чи ще одним нео))”

І ще одне невеличке відео. Це вже вірш з “Галереї жіночих портретів”.

У мене купа позитивних вражень після цієї зустрічі. Сподіваюсь, що у слухачів теж враження позитивні. 🙂 І дуже дякую Тетяні Белімовій за запрошення виступити, це для мене велика честь! А також за фото і відео. 🙂

Моя участь в Літературній Країні мрій

Офіційний репортаж з наших виступів можна подивитись тут. А неофіційно…

6 липня на “Країні мрій” стало для нас туснячковим. З Черкас приїхали учасники літоб’єднання ім. В.Симоненка, з якими “Перехрестя” у дружніх стосунках. Вони виступали раніше за нас. Тож ми слухали їх, потім вони нас, в проміжку – пили каву і воду, розмовляли про все на світі і в літературі, нишпорили по літературному ярмарку в пошуках цікавих книжок.

Спірідончева DSCN4372-1

Я читала вірші “Галереї жіночих портретів” з книжки “Пензлі різнобарв”. Чомусь цей цикл мені найбільше подобається читати під час виступів. Він мені особливо дорогий… можливо, тому, що й досі пишеться. Ще на мені лежали неофіційні функції штатного фотографа. :))

А після виступів ми пішли гуляти. В кафе влаштували продовження літературних читань. Там я представила свою найсвіжішу на той момент Афродиту – “Бій Афродити з Галатеєю”. А також добірку ресторанно-кафешно-генделикових віршів. :))

Наобідавшись і начитавшись ми (від “Перехрестя” Вікторія Осташ, Наталя Гончарова та я, від Об’єднання ім. В.Симоненка – Оксана Галаєва, Оксана Ланська і Наталя Бонь) пішли далі гуляти, багато-багато-багато фотографуючись. :))

DSC_0225-1  DSC_0238-1
DSC_0232-1  DSC_0221-1

Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій і їх «бунтарський» музично-поетичний діалог на Медвіні

Я стільки разів уже брала участь у різноманітних поетичних і музично-поетичних читаннях, що вже й сама їх не порахую, навіть по фотозвітах. По великому рахунку усі вони досить схожі між собою, настільки схожі, що рано чи пізно замислюєшся про те, що пора змінювати формат.

Але 7 вересня в рамках Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ – 2012» відбулося дещо незвичне. МиАнтоніна Спірідончевата Денис Кожухов-Суховійопробовували новий для нас обох формат: музично-поетичний діалог на тему «Чи можлива молодіжна література без бунту?» Звісно, питання, винесене в тему – риторичне.

46

Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій

Ідея «бунтарського діалогу» полягала в тому, що почергово я читала свої вірші з «громадянського» циклу, а Денис Суховій співав власні пісні (усі вони з протестними настроями). Завдяки чергуванню музики і віршів усе вийшло досить динамічно. А програма, звужена до актуальних нині «бунтарських» мотивів, виявилась насиченою різними підходами до розкриття теми і водночас концентрованою. Часу в нас було вдосталь, тож вистачило його і на уривки прози (відповідно до заявленої тематики), і на короткі презентації вже виданих книжок. Зрештою, як можна розповідати словами про те, що треба було бачити? І який сенс у цих розповідях? Є відео, тож кілька фрагментів я пропоную подивитись.
Continue reading

Городской кардиографик – черговий літературно-музичний перформанс «First Step»

Перша половина листопада була добре насичена літературними заходами. Тобто вони завжди проходять у великій кількості, круглий рік, часто лишаючись не поміченими. Але я зупинюсь на тих, в яких особисто я брала участь. Почну з «First Step».

Це регулярні літературно-музичні перформанси, які збирають на своїй сцені поетів, прозаїків, художників, фотографів і, звичайно ж, музикантів. Я неодноразово писала про них у блозі.

5 листопада я вчергове взяла участь в одному з перформансів «First Step». Цього разу тематика вечора обіцяла бути міською, адже перформанс проходив під назвою «Городской кардиографик». Минув, як завжди, динамічно і насичено творчістю.

Підбираючи поезії до цього заходу, я зауважила, що практично не пишу про місто. Навіть щодо прози мені одного разу зробили це зауваження: «У тебе в прозі немає міста». Обиралося складно. Вирішила читати «Осінь іще молода», «Зимово-слизький передоз» та «Кучугури бажань» – це хоч і не про місто, але думки розгортаються на його тлі, а також вірш «Незнайомка у поїзді».

Одразу попередила глядачів, що вірші дуже сумні. Щоправда, настрій у мене був зовсім не сумний, мені аж пожартувалося: «Зібрала стільки сумного, що зачепився аж Новий рік». Це насмішило і глядачів, і мене саму, тому читати сумно, як не старалась, мені не вдалось. Тому саме цей виступ не був найвдалішим, про попередні свої виходу на сцену «First Step» я кращої думки 🙂

Більше відео, фото та інформації з та про «First Step» тут.

Підготовка стенду журналу “Стіна” до книжкового ярмарку Медвін

Пробне відео, якщо можна його так назвати. Знімалося Анастасією Правдивець після того, як були розклеєні фотороботи Андрія Недзельницького. В кадрі – Наталія Костилєва, Світлана Балагула та я – Антоніна Спірідончева