Квартальний бложик

16.01. Ілюстрація того, як змінюється час…
Книжки-сестрички, одну укладали я і Надія Чорноморець у 2012-му, а другу я сама у 2015-му, обкладинка створювалась тоді ж (вдалось надрукувати тільки у грудні 2017-го).

Нарешті до мене доїхала моя частина примірників “Вітри часів”.
Красуні, до створення яких я доклала трохи своїх сил))

26.01. А поки більшість тиражу “Вітри часів” проходить довготривалу процедуру реєстрації в системі київських публічних бібліотек, зусиллями Олега Максименка книга знаходить свого читача – наприклад, на вечорі пам’яті Володимира Висоцького. Зі свого боку висловлюю вдячність пану Олегові і усім причетним до цієї події.
Continue reading

Дебютні книжки в усіх бібліотеках Києва

Дебютні книжки Антоніни Спірідончевої та Валентини Захабури, які практично неможливо ніде купити, тепер є в мережі київських публічних бібліотек для дорослих, а також в центральних обласних бібліотеках інших регіонів.

З чим нас і вітаємо! 🙂

Отже, якщо вам цікаво, як ми колись давно дебютували (я поетичною збіркою і гумористичним романом, Валя – поетичною збіркою) – можете знайти їх у найближчій до вас київській бібліотеці. 🙂

Осінній бложик :)

У рубриці “бложик” я публікую думки, дотичні до моєї творчої діяльності, які виникали протягом певного часового проміжку і оприлюднювались на фейсбуці. Просто собі на пам’ять. 🙂

12. 11. Цього року мій останній шанс вскочити на Гранослов. 🙂 Хоч і відчуваю себе підстаркуватою для молодіжних конкурсів, і взагалі до конкурсів маю стійкий скепсис… Але ладно, спробую. Тим більше маю цікавий матеріал. Один вже підготувала і роздрукувала, а другий треба перечитати і поредагувати, але фейсбук заважає.
А, іще треба папки на зав’язочках купити)))

08.11. Останнім часом я нічого не пишу. Зневіра повна. Для поетичних творів взагалі не бачу перспектив: довгі сюжетні твори, як би добре не були написані, спроможні читати одиниці, купувати книжки – ще менше. Писати в стіл вважаю недоцільним.
Закінчу кілька речей, які почала (постараюсь закінчити), і на тому все.
Continue reading

Бложик за серпень

***
02.08. У топі книгарні Є жодної книжки українського автора)) І минулого тижня так було. І раніше…
Взагалі в мене останній рік таке враження, що видавництва настільки захопились гонкою за ліцензіями на переклади, що геть забули про українських авторів.

***
02.08. Дивлюся протокол видавничої ради КМДА щодо видання книжок київських авторів коштом міського бюджету для передання цих книжок у київські ж бібліотеки…
Після плодовитого 2016 року, коли було видано 37 книжок (більшість з яких – худліт), цей рік буде бідним на врожай.
Ухвалили видання лише 13 книжок, з яких 2 – проза, 2 – поезія, 2- дитяча (підліткова) книга і 4 – колективні збірки (одна з яких не конкурсна).
З усіх обраних авторів мені знайоме лише ім’я Станіслава Бондаренка.
У цьому ж рішенні є два нюанси, які рвуть мені свідомість. Тобто я цього категорично не розумію.
Continue reading

Бложик за липень

***
03.07. Коли довго не можу закінчити речення, бо воно, як зміюка, вивертається зворотами, уточненнями, деталізацією в дужках, які наростають на кожному з однорідних членів – відчуваю себе трошки Забужкою…))))

***
05.07. Думаю, як сказати одним словом “дуже велика нудьга”. Написала “нудьгища”, хоч словник такого не знає. Перед тим була “нудота” – так теж називають велику нудьгу, але редактор, мабуть, буде проти))
апд. виправила на “нудьжище”.

***
05.07. Один рукопис вичитала і підрихтувала (він про неслухняного автомобільчика). Тепер треба другий – про занадто слухняну дівчинку)) Загалом у мене ці дві речі якісь антипедагогічні… 🙂
Continue reading

Бложик за червень: Сторінка у Вікіпедії та Афродита в Книгарні Є

11.06. Фейсбук підказує, що два роки тому я звідкись повернулась і зайнялась “Афродитою” (не підказує, на жаль, звідки) 🙂 За дивним збігом обставин сьогодні вночі я знов повернулась із далеких мандрів і першим ділом (добре відіспавшись) взялась за різнородні шматки різних неопублікованих текстів.
Найбільше мене тягне до моїх великогабаритних віршованих творів, які писала для власних дітей, орієнтуючись на їхні смаки. Вони вистоялись і тепер видно, що в них редагувати)) Вже ясно, що повз “Коронацію” вони безнадійно пролетіли (хоч я і зарікалась подаватись на конкурси, з новою номінацією “віршований твір для дітей” вирішила ще раз спробувати – більш не буду). Тож ховати їх більш немає сенсу. Пора допрацьовувати і показувати. 🙂
Continue reading

Дякую за урок

Іноді варто провести ось такий захід, щоб дізнатись: ті люди, для яких ти пишеш, існують в реальності чи тільки у твоїх ілюзіях. На жаль, цих людей не існує взагалі, бо ілюзії я вже позбулась.

Я даремно згаяла час. Ні, не вчорашній вечір, він якраз був найбільш продуктивним, бо підвів підсумок, а той час, коли я працювала над книгою з якимись наївними, як тепер видно, надіями, що це комусь потрібно…

Дякую за науку.

Екскурсія по “Гончарівці”

18 березня “Музи без музчин” виступали в “Гончарівці” – Херсонській обласній універсальній бібліотеці ім. Олеся Гончара. Ще на вході нас вразила монументальність цієї споруди. А коли після виступу Лілія Віжічаніна (координатор Безкоштовних курсів української мови у Херсоні) провела нам екскурсію по бібліотеці – ми взагалі прозріли. 🙂

У нашому веселому “музячому” гурті принаймні двоє – бібліотекарки. Валя Захабура працює в дитячій бібліотеці №9, Марина Єщенко – у Науковій бібліотеці ім. М.Максимовича КНУ Тараса Шевченка. Тож інтерес був підігрітим.

Лаунж-зони, технологізація, інновації, підлаштованість під різні вікові групи… а ще великі зручно облаштовані приміщення, численні літературні і мистецькі об’єднання, міжнародні проекти, і зрештою величезний книжковий фонд. Я шкодую, що, слухаючи, мало фоткала.
Continue reading

Поети ходять з подарунками

Я завжди дарую свої книжки бібліотекам, в яких виступаю. Приємно, коли про це сповіщають на сайті бібліотеки. 🙂

Передруковую з сайту Херсонської обласної універсальної бібліотеки ім. Олеся Гончара:

“Гості – це завжди свято. Так, нещодавно до Гончарівки, на запрошення слухачів «Безкоштовних курсів української мови», завітали українські поетеси з Києва. Вони подарували прекрасний поетичний вечір. А крім того, долучилися до нашої акції «Подаруй нову книгу рідній бібліотеці». Антоніна Спірідончева передала низку своїх творів: «Вістря голосу», «Книжка на ніч», «Весна – поетеса». Крім своїх книжок, вона також подарувала збірник «Вілаг почуттів». Це наймасштабніша збірка сучасної української поезії, що містить твори 100 сучасних авторів і охоплює усі регіони України. Continue reading

“Афродита” отримала новий відгук, тепер від Лесі Мудрак

Леся Мудрак, еротичний символ української сучасної поезії, схвально відгукнулась про книгу “Афродита” на сайті “Жінка-Українка”. Вона висловила побажання, щоб на лекціях із антики у ВУЗах читали уривки із розлогих епічних текстів Антоніни Спірідончевої.

На думку Лесі Мудрак, книжка вийшла синтетична, експериментальна, а головне – виклична. Не дивно, адже, за її ж словами, гучна, пікантна тема еротики переважно знаходилась на периферії письменства, тому їй не загрожував автоматизм прийомів і форм.

Повний текст відгука читайте за посиланням: http://ukrainka.org.ua/node/7669

“Афродита” в рейтингу “Літакцент року – 2016”

logo ЛітакцентКнига еротичних поем “Афродита” потрапила в лонг-лист книжкового рейтингу “Літакцент року 2016”. Можна було б радіти, та радіти нема чому. Бо історія “Афродити” на “Літакценті” показала “професійний рівень” експертів і організаторів рейтингу.

На місці “Афродити” могла опинитись будь-яка інша книжка. Не знали, не чули, не бачили, гугл поламався.

Літакцент року1

Скрін переліку книжок для голосування “експертами”

Історія ускладнюється тим, що я не новачок в укрліті, а “Афродита” – моя вже шоста книжка. Усі мої книжки були представлені на провідних літературних сайтах, в літературних виданнях (“Друг читача”, “Буквоїд”, газети “Літературна Україна”, “Література і життя” – це основні), я вже не кажу про публікації в альманахах чи на поетичних сайтах, численні виступи і презентації на фестивалях, книжкових виставках, поетичних заходах…
Continue reading

“КНИГИНІ 2017: Найкращі письменниці України”

11 січня Антоніна Спірідончева святкує День народження.

Наче подарунком до свята стала новина про її участь в проекті “КНИГИНІ 2017: Найкращі письменниці України”.

Українська версія календаря Pirelli – «КНИГИНІ 2017» представила 12 трендових молодих письменниць в інтер’єрах літературних музеїв Києва, у сукнях від модельного дому Федора Возіанова. Мета проекту – популяризація літератури, написаної жінками, привернення уваги до музейної спадщини.

Цитатою від Антоніни Спірідончевої обрано рядки з книги “Афродита”:

Гарних жінок – наче рій мурашиний,
Та Афродита завжди на вершині!

Придбати календар в один клік можна за посиланням:http://sbook.com.ua/…/254-kalendar-knigini-najkrasshi-pisme…

Книгині

Чекаєш подарунків?

Чекаєш подарунків? Зроби сама собі подарунок! Насолодись пристрасними історіями разом з “Афродитою”!

У книзі «Афродита» сучасною поетичною мовою переказано основні міфи про богиню краси і кохання Афродиту, розглянуто різні грані ідеалу античної жіночності. Однак твір не обмежується лише Афродитою, тут є й інші жіночі типажі: холоднокровна Афіна, вічно цнотлива Артеміда, воїтельки-амазонки. Оповіді багаті на еротичні сцени, адже в античному світі панувала розпуста і любов до вина, та й середземноморське кохання — гаряче!

Купити у видавництві

На пляж і під ялинку

Книга “Афродита” виявилась універсальним подарунком на різні випадки життя й усі пори року. Тому з легкістю її можна зустріти в пляжних оглядах легкої захопливої літератури та в підбірках подарункових видань до Нового року.

%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0-%d0%b4%d0%bb%d1%8f-%d0%bf%d0%bb%d1%8f%d0%b6%d1%83

А ось і новорічний огляд від жіночого онлайн-журналу “Ivona”:

“Мы привыкли считать мифы чем-то дремучим, что стоит почитать в детстве как странные сказки, а потом благополучно забыть. Антонина предлагает нам совсем новый взгляд на них. В ее изложении боги Олимпа – мужчины и женщины с соответствующими плотскими желаниями. Наверное, такими мифы и были, когда их писали – ведь газет и теленовостей тогда еще не было, счастливые времена.

Да, книжка для взрослых, хочу предупредить, детям ее читать рановато. Будет отличным подарком с намеком”, – говориться в огляді.

Читати огляд можна за посиланням.

%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0-%d0%b2-%d0%bf%d0%be%d0%b4%d0%b0%d1%80%d1%83%d0%bd%d0%be%d0%ba

У “Афродити” своя сторінка на Фейсбуці

Тепер і “Афродита” має свою сторінку на Фейсбуці. Сторінка наповнюватиметься інформацією про книгу, автора, події і, звісно ж, історіями самої богині 🙂
Якщо вас цікавить прекрасна Афродита – приєднуйтесь! 🙂
https://www.facebook.com/afrodita.antonina.spiridoncheva/

На сторінці вже розпочато публікацію листівок “Афродити”. Тут будуть і кілька, що раніше публікувались, і нові.

Книга “Афродита” охоплює весь “цикл” життя прекрасної богині і пов’язані із ним міфи. Як символ кохання і плотського задоволення Афродита завжди молода, у неї немає ні дитинства, ні старості. Її життя починається в морі, яке виплекує її, мов перлину, а на берег вона виходить красивою дівчиною і одразу потрапляє у вир кохання. З цього і починається книга Антоніни Спірідончевої “Афродита”.
#листівки_Афродити

Continue reading

Книжковий андеґраунд? Чи просто книги, яких ви не знайдете?

Є книжки, яких ви не знайдете у магазинах. Та й взагалі, найімовірніше, не знайдете. А якщо вам і пощастить потримати одну з таких в руках, то в закритих спільнотах, де на прохання продати, швидше за все, вам її подарують, не зумівши визначитись у ціні.

Це книжки, які не видають у видавництвах «повного циклу», натомість роль видавця часто зводиться до формально-необхідної ланки, як то присвоєння ISBN. А деякі книжки обходяться і без цього, тобто без формальностей, стаючи так би мовити «неформальними».

Над цими книжками працюють «свої редактори», «свої коректори», «свої художники», «свої верстальники», тобто люди-спеціалісти, пов’язані між собою спільним бажанням вивести чергову таку книжку «в світ».

Цими книгами ніколи не цікавляться ЗМІ, на них ніколи не пишуть рецензії незалежні критики, їх не обговорюють на книжкових форумах і не купують на книжкових ярмарках.
Continue reading

Біжучий момент

Ура! Півроку тому я переїхала на новий сайт, який активно наповнювала дописами. Старий сайт на юкозі просто кинула (рука не піднялась видалити :)). Але досі в гуглі за запитом “антоніна спірідончева” мій старий сайт http://antoni.ucoz.ru/ виводиться першим у списку. Сьогодні поковирялася в його статистиці і виявила, що туди досі ходять відвідувачі.
Так шо сьогодні почитала на форумах програмістів, як робити переадресацію зі старого сайту на новий і вписала в подрібний файл потрібний код. Ура! Тепер з гугла із першого ж рядка в списку відбувається перехід на мій основний сайт. 🙂
Continue reading

Короткі новини

Фрагменти з “Афродити” і одна “Амазонка” з’явились в бібліотеці “Буквоїда” 🙂
Вдячна сайту за публікацію. 🙂

Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»

***
Іноді корисно себе гуглити)) Невеличкий анонс “Афродити” в жіночому глянцевому журналі “Joy” за липень. З підзаголовком “Жизнь богов” 🙂
Джой

***
Іноді корисно себе гуглити))) Ще так мене не записували:
Antonyna Spyrydončeva

***
Ivan Stepurin у Саммит-Книга.

КНИГИ НАШЕГО ИЗДАТЕЛЬСТВА ЛЕТЯТ В БИБЛИОТЕКИ КВЕБЕКА (CANADA)
Наш канадский друг, литературный критик и популяризатор украинской книги Iryna Pishikova любезно согласилась передать часть книг наших авторов канадским библиотекам для украинцев Канады.
13879444_663747860457664_2534125515136840717_n

Приємно, що і “Афродита” в числі цих книг. 🙂
Continue reading

Як писалась амазонська рецензія на “Марусю”

Vasil_Shklyar__Marusya***
Давно хотіла просіяти “Марусю” Шкляра на предмет амазонства. Взялась. Поки що нічого власне амазонського не знайшла, хіба Марусю названо амазонкою з вуст Петлюри. 🙂 Причому як комплімент гарненькій дівчині, а не як визнання в ній воїна, до того ж підсилений фразою “Ну, якщо вже такі дівчата воюють за Україну, то наша візьме”.
Але це не про амазонство, це до інших гендерних студій)))

***
Протрушую “Марусю” Шкляра на предмет амазонства. Знайшла фрагмент, про який хотіла жартома написати: от не дають Шклярові спокою амазонки зі скіфами! А потім зблиснула думка, що не все так просто.
Фрагмент такий. Марусин коханий ніжно говорить їй:

” – Я не бачив кращих очей, – сказав він. – Вони у тебе як…
– Як що?
Він хотів сказати: як у скіф’янки. Але мовив інакше:
– Як темно-сині квіти.”

Нагадую, що в іншому шматку текста вустами Петлюри автор називає Марую амазонкою. А ви ж пам’ятаєте, що скіфи і амазонки – з одного історичного періоду і на одних землях приблизно мешкали, поки не попереженювалися. Так от думка в мене зблиснула така. Автор не випадково амазонку в інтимній сцені називає скіф’янкою. Це якесь підсвідоме бажання одомашнити жінку, яке вшилося в текст випадково (підсвідомість же), або ж навпаки – закладене як бомба для феміністок, які нічого не второпають, бо не знаються на даному періоді. 🙂
От. Бажання одомашнити жінку.
Continue reading

Пост про (не)вичерпний оптимізм

Я – невиправна оптимістка. Точніше не так. Оптимізм вичерпний, і я не знаю, який в мені закладений запас міцності, що цей оптимізм досі не розвіявся. Весь мій шлях в літературі (якщо його можна так пафосно назвати) – це шлях розчарувань, марної праці, невиправданих зусиль, закритих дверей і вивітрених надій. Я сама дивуюсь тому, що я досі на плаву, я ж давно мала все це кинути і зайнятися вдячнішою працею. А ті, кому я муляю око, зітхнули б з полегшенням.
Можливо, скоро я зійду з літературної арени, видалюсь з фейсбука і сайтів, де маю публікації. І більше нічого не писатиму.
А поки що я презентую “Афродиту”, дізнаюсь, що є люди, які її чекали, які від неї в захваті, яким подобається моя манера письма і мій погляд на жіночі теми. Цих людей дуже мало, але вони – та єдина соломинка, яка мене тримає.

3

Антоніна Спірідончева (дякую за фото Галині Торгашовій)