Чому у водія відрізана нога?


Мій малий любить автомобілі. Йому значно цікавіше слухати казки, де дійові особи – автомобілі, а не зайчики і лисички, чи книжка допомагає розібратись у світі машин. На жаль, в українській дитячій літературі в автомобільній царині не густо: дрібка перекладних видань, комікси за мотивами відомих мультфільмів і вітчизняні віршики (абетки чи шаблонні картонки про «службові машини»), мистецьку якість котрих я не стану тут коментувати.

Книжка «Як змайструвати автомобіль» чеського автора Мартіна Содомки стала для мене приємною знахідкою в нетрях книгарні. Однак я не була впевнена, що книжка підійде моїй дитині, адже попри казковий сюжет текст і малюнки з підписами виглядали в ній заскладними. Тим не менше книга потрапила до нас додому і в перший же вечір я прочитала її синові.
Continue reading

Майбутня українська школа від Посла доброї волі ООН в Україні

Років через 20, коли ті, що зараз пішли в початкову школу, народять своїх дітей і ті підуть в молодшу школу, звичайний клас виглядатиме приблизно так. У ньому навчатиметься десь 17 дітей. Троє з них будуть дітьми з пробірки від засекречених донорів, бо батьки не змогли чи не захотіли з особистих переконань самозапліднитись. Решта в різний спосіб втратять біологічних одного чи обох батьків: розлучення, смерть у молодому віці, виїзд закордон на заробітки, позбавлення батьківських прав, зникнення батька, який дізнався про вагітність партнерки, відмова від дитини в пологовому будинку матір’ю, зникнення батька на окупованих територіях, або ж розподіл батьківських обов’язків між розлученими батьками, які весь час будуть забувати забрати дитину зі школи, бо плутатимуться, чия черга. Щонайменше одна дитина буде з лгбт-сім’ї, де дві мами, два тата чи інші варіації сексуальної орієнтації, включені в це поняття. Ще кілька дітей будуть представниками інших національностей (сусідніх чи нацменшин) і неодмінно матимуть якісь вади здоров’я, зовнішнього вигляду чи особливості поведінки. А от жодному учню, що жив би в традиційній українській сім’ї з люблячими татом і мамою, в звичайному класі майбутньої української школи місця не знайдеться. Або ж сімей таких через 20 років просто не залишиться.

Таку модель майбутньої української школи у своїй книжці «Майя та її мами» програмує для сьогоднішніх учнів молодшої школи Посол доброї волі ООН в Україні письменниця Лариса Денисенко.
Continue reading

Прихисток зруйнованих доль або Любові багато не буває

Кожному своє. І в поняття «любов» кожен вкладає те, що йому зручно. Мусиш це визнавати, якось толерувати, примирятися, читаючи роман «Любові багато не буває» Олександри Малаш, навіть якщо впродовж усієї книги думаєш одне: «Тікай, дівко, тікай звідти! Харе свої комплекси перевтілювати в любов! Там не буде тобі щастя!». Але й в поняття «щастя» кожен вкладає те, що йому підходить.

У центрі роману біполярний зв’язок хлопця-рятівника, а насправді руйнівника доль і дівчини, що несе любов, а насправді непомірну жертву. І так кружляють вони в своєму біполярному танці, не можучи ні з’єднатись, ні розірватись – впевнені, що діють правильно, в ім’я високих цінностей і любові. А якщо розібратись?
Continue reading

Паралельні світи перетинаються в спільному домі


Розбираю книжкову шафу… Сергій Осока “Нічні купання в серпні” і Митя Хопта “Дом, где живут”.

Знаєте, чому ці дві книжки на одному фото? Тому що вони існують в паралельних світах української літератури і навряд чи колись перетнуться ще десь, крім як на моєму столі. 🙂

Тим не менше, в них стільки спільного, що читаючи одну, я весь час порівнювала її з іншою, хоча з чоловіками… чи то пак з їхніми творами робити цього категорично не можна)))

Обидві книги – збірки новел (Митя Хопта назвав свою “сборником рассказов” – але це від слова “рассказьівать”, а не визначення жанру). Обидві написані чоловіками – але з такою чуттєвістю, сентиментальністю, турботою про героїв – вигаданих чи реальних, такою зворушливою відвертістю, увагою до найменших значущих деталей, яких не чекаєш від чоловіка і від того дивуєшся, що такі чоловіки є – і ось вони, пишуть. (одразу вибачають за цей сексизм 🙂 ). І хоч не раз сюжети обриваються трагічно, в цих книжках стільки непідробної любові, що дух перехоплює.
Continue reading

Всі дороги ведуть на Київ

 

Розбираю книжкову шафу…

Я спарувала ці дві книжки в одному дописі лише з одною підступною метою, хоча в них спільного нічого немає… майже немає. Тобто Є! 🙂

Вони обидві про київських князів, яких розділяє всього лише тисяча чи півтори тисячі років. 🙂 Не спішіть сміятись, зауважуючи, що київські князі стільки не жили. 🙂

Але я б хотіла зупинитись на неймовірно живучому обряді поховання владної особи, який з майже ідентичною точністю відображений в обох цих книгах. Той обряд, коли царя/князя/знатну особу проводжають у вищий світ з майном, кіньми, слугами і жінкою. При чому найбільше уваги приділяється жінці, яка ось іще жива, голосить, а потім змиряється і завдяки ряду маніпуляцій волхвів ось уже умерщвлена і щаслива лежить поруч зі своїм мужем. Чомусь подобається письменникам ця варварська тема.
Continue reading

Пазли, що не складаються в картинку

Розбираю книжкову шафу…

“Зворотний бік Дунаю” Тетяни Белімової – читала не могла відірватись. Люблю твори цієї авторки за глибину, чуттєвість, психологічність, вміння захопити, занурити в себе – і ти вже хвилюєшся і переживаєш за героїв так, як за своїх близьких. Навіть в коротких формах, в яких автору складніше “розгулятися” і витворити повновимірний світ персонажів, Тетяні Белімовій це вдається.
Continue reading

Тачки 3: боротьба епох, в якій хтось змушений бути програти…

Учора сходила на «Тачки 3», враження не відпускають вже другий день…

Це сумний і глибокий фільм про конфлікт поколінь, про той драматичний момент, коли успішному, досвідченому і ще повному сил професіоналу настає час поступитися місцем зухвалим і молодим. Лейтмотивом фільму стає «життя на пенсії» колишніх супер-зірок, чиї імена були на шпальтах усіх газет в часи їхнього успіху. А канвою картини проступає ностальгія за старою Америкою, яка непомітно зникає під натиском технологій і глобалізації…
Continue reading

Валькірії степу і скіфи – сини Гільгамеша у «Пам’ятницях предків» Лесі Гончар

Перш за все скажу, що книга мені сподобалась. Якщо наприкінці рецензії вам здаватиметься, що я зарубала твір, стібуся з намагань авторки перекроїти заднім числом хід історії і насміхаюся з езотерики зразка 90-х в її виконанні – списуйте це на мою критиканську натуру. 🙂

І так, це знову амазонська рецензія, в якій мене цікавитимуть головним чином амазонки – жінки, що взялися за зброю, чиїм покликанням була битва і які жили осібно від чоловіків на теренах нашої країни. Якими ж показала їх Леся Гончар? Як розбудувала їхній зовнішній і внутрішній світ, чим обґрунтувала їхнє бажання орудувати мечем? Отже, поїхали!

«Пам’ятниці предків» Лесі Гончар – це книга фентезі про найдавніші часи існування і становлення народу огнищан. Сама авторка визначає жанр як «історично-фантастичні повісті». Чому вона в такий спосіб відгороджується від визначення «фентезі» – стає зрозумілим досить швидко. За казковими сюжетами з чарівними істотами, міфологічними персонажами, подорожуванням по різних вимірах і світах весь час проглядається бажання авторки переказати «справжню» історію укрів-народичів-огнищан, історію настільки давню і позапам’ятну, що єдиним доказом тих подій лишились предковічні легенди.
Continue reading

АФРОДИТА: пікантна тема еротики на периферії письменства

Афродита-обкладинка-титулАнтоніна Спірідончева. Афродита. Жіноча еротична поезія. Античні міфи у сучасній обробці. К.: Самміт-книга, 2016 рік. – 144 с.

Чомусь так завжди складалося, що гучна, пікантна тема еротики перебувала переважно на периферії письменства. Майже ніколи еротична поезія, приречена долати ламані лінії еволюції літератури, сповнена інтенціями поетичного оновлення, не могла піднятися до центру літературного життя, тому їй не загрожував автоматизм прийомів і форм.

У сучасному літературному процесі теж, як не дивно, складно «достукатися» до читача-слухача подібною тематикою. Ти, або опиняєшся на самоті із власним еросвітом, або – ти ввесь час потерпаєш від агресії чи неприйняття…

Тому, особисто я, завжди намагаюся підтримати своїх колег, які активно позиціонують себе в цьому непростому жанрі.

Одна з таких мисткинь – київська поетка Антоніна Спірідончева. Наприкінці минулого року вона спромоглася видати розкішну книгу, над якою працювала протягом п’яти років.
Continue reading

АЛЬМАНАХ «МОВОЮ СЕРЦЯ»: сліпій любові – зрячий упорядник

Видавати колективні поетичні збірки – невдячна справа. Як би не старався упорядник відбирати найкраще з пропонованого – а посередні твори все одно виборюють собі місце під сонцем. Не раз буває: закриваєш збірку – і не пам’ятаєш з неї ні імен, ні творів. Бо ідейно-банальні і технічно примітивні, пошліфовані укладачем твори або ж самобутні вирви-око і вирви-мозок, висмоктані з пальця, незайманість яких дбайливо збережена, формально є «поезією», а критика їх закінчується «мірянням смаками». І лиш незначний відсоток поезій є помітними, яскравими, які залишають відтиск у читацькій пам’яті.

Водночас від необхідності збірок не втечеш, вони виконують свою функцію в літературному процесі. Колективні поетичні збірки я поділяю на «потокові», «тематичні» і «презентаційні». Одні фіксують потік свіжих творів певного кола авторів, інші охоплюють певні теми: війна, кохання, вірші про новий рік, ще інші презентують усталені чи ситуативні літературні об’єднання. Continue reading

«ЧОЛОВІЧЕ ТІЛО…» : чим воно розчаровує?

%d1%87%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b2%d1%96%d1%87%d0%b5-%d1%82%d1%96%d0%bb%d0%be

Книга етнологічних досліджень “Чоловіче тіло у традиційній культурі українців” Ірини Ігнатенко особисто для мене була дуже очікуваною.

Після «Жіночого тіла…», яке є цінною науково-популярною працею, здобуло гучної слави і витримало три перевидання, повсякчас читачі задавали авторці питання: «Коли ж нарешті буде книга про чоловіче тіло?» І от, через три роки, вона побачила світ у видавництві «КСД». Я купила її при першій же нагоді.

Втім, мої очікування від «Чоловічого тіла» були завищеними (це, звісно, не вина авторки), а от деякі видавничі хитринки «КСД» відверто розчарували. Мова навіть не про целофан, яким спішно обгортали книгу для Книгарні Є начебто тому, що в ній використана сороміцька лексика з «Бандурки». Хоча та ж «Бандурка» у тій же Книгарні Є продавалась без целофану і попереджувальних наліпок. :))
Continue reading

Эротическая «Афродита» Антонины Спиридончевой

Афродита-обкладинка-титул В издательстве «Саммит-Книга» вышла новая книжка Антонины Спиридончевой «Афродита. Жіноча еротична поезія. Античні міфи в сучасній обробці». Значок 18+ сразу настраивает читателя на жесткую эротику на грани сами знаете чего. Признаюсь, открывала я книгу с опаской. Эротика — дело тонкое, стоит чуть пересолить, и сразу на ум приходит другой термин.

Но открыла — и с приятным удивлением дочитала до конца. Древнегреческие мифы практически неисчерпаемы. Олимпийская Афродита — пожалуй, самый манкий женский образ, окутанный магией и тайной. Богиня любви и красоты пригоршнями рассыпала в мировой живописи и литературе отражения своих ликов, деяний и страстей.
Continue reading

Як шанують амазонство українці: Живи, Надіє! vs Надюха, застрелись!

%d0%b6%d0%b8%d0%b2%d0%b8-%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d1%96%d1%94Амазонство – як риса характеру жінок, що передбачає змагальність, рівноправність з чоловіками, безстрашшя перед участю у воєнних діях, що супроводжується певним драйвом – в Україні існує здавна і повсякчас пригнічується патріархальним диктатом. Оскільки зразків «чистого» амазонства в Україні бракує (подібного до того, що змальоване в античних міфах і письмових джерелах того часу), то в наукових колах до «амазонства» відносять будь-яку військову активність жінки переважно на патріотичному підґрунті. В хід ідуть партизанки, жінки на допоміжних ролях, жінки, загітовані до служби в регулярній армії, жінки, що беруть зброю чи підручні засоби, коли війна прийшла безпосередньо в їхній дім.

Проте було б дуже цікаво розглянути ставлення українців до «чистого» амазонства не просто в сучасних умовах, а в сучасних умовах війни, в т.ч. на прикладах літературних творів.
Continue reading

«Афродита» — гімн переможного Лібідо

Афродита-обкладинка-титулНещодавно світ побачила незвичайна поетична збірка київської поетеси Антоніни Спірідончевої «Афродита». У ній авторка чуттєво й підривно переосмислює класичий античний сюжет. Збірка здивує читача несподіваними віршованими формами й по-справжньому підривними строфами. А величезний ілюстративний матеріал — мова йде про репродукції відомих полотен від Боттічеллі до Веронезе — стане справжньою виправою у світ художньої інтерпретації міфологічного сюжету. Також книжка є важливою віхою «жіночого» дискурсу. Зокрема у ній сміливо препаруються теми, пов’язані з жіночою емансипацією і роллю жінки в античному — і це побачить читач — сучасному світі.

У пишних орієнтальних садах еротичної поезії блукають невиразні тіні. З сутіні матеріалізуються нові постаті. Нещодавно в орбіту української еротичної поезії увійшла Антоніна Спірідончева. Її збірка еротичних віршів «Афродита» — це ошатно видане та багато ілюстроване видання. Творчий задум авторки дуже масштабний. Поетеса яскравою, інколи бурлескною чи навіть макаронічною мовою переповідає античний епос.
Continue reading

Як Шкляр позбавляв Марусю амазонства і не позбавив

Vasil_Shklyar__Marusya

Розглядаючи тему амазонства в укрліті, доцільно зупинитись на романі Василя Шкляра «Маруся».

По-перше, центральним його персонажем є жінка-воїтелька – Маруся. Причому не проста воїтелька: не медсестра, не зв’язкова (хоча спершу нею була), не рядова партизанка. Вона – отаманша, наказам якої підчиняється щонайменше тисяча козаків.

По-друге, Маруся є реальним історичним персонажем (справжнє ім’я Олександра Соколовська), про неї збереглися письмові свідчення, народна пам’ять і розповіді родини. Автор намагається відтворити справжній образ Марусі та перебіг в т.ч. локальних боїв, для чого вивчає документи, легенди, спілкується з родиною Соколовських.
Continue reading

КНИЖКА НА НІЧ: Мрійливість перед сном

Книжка на ніч - для сайту(додаю текст відгука Олега Федорова на мою збірку “Книжка на ніч”, що був опублікований у газеті “Література та Життя”)

Є у жінок така потреба – присолодити собі настрій перед сном. Хтось їсть цукерки на ніч, хтось дивиться «мильні» серіали, які насичують думки переживаннями. А молода київська поетка Антоніна Спірідончева запропонувала читати на ніч жіночу сюжетну поезію. Ось як характеризує «Книжку на ніч» – нову поетичну збірку авторки – анотація: «Поезії Антоніни Спірідончевої м’які і добре про¬мальовані. Цілісні картини і тонкі деталі образів візу¬алізуються в уяві читача, спонукаючи до власних фан¬тазій. Жіноча чуттєвість, уміння відшуковувати красу і смисли, поєднані з простотою викладу – стануть гар-ними супутниками мрійливих і затишних вечорів».
Continue reading

МАЛОЛІТКА: Які вони, «малолітні бунтарки»?

Малолітка, обкладинка - титул1Антоніна Спірідончева. Малолітка. – К. : Гамазин, 2012. – 208с.

Доволі часто доводилось чути від читачів вітчизняної літератури, та й від самих письменників, про недостатню кількість видань про дітей на сучасному матеріалі, ну хоча б і не таких, як «Звук павутинки» Віктора Близнеця чи то «Климко» Григора Тютюнника.

Звільняю вас від перечитування цілого абзацу (і некороткого!) із докладними розумуваннями про виховну, світоглядну і всі інші подібні функції цього важливого сегмента сьогочасної літератури. Скажу лишень,  що я неабияк перейнялась цією «прогалиною»… Тож дізнавшись про вихід книжки прози із промовистою назвою «Малолітка», вдалась до її прискіпливого аналізування.
Continue reading

ШЛЯХ СРІБНОГО ЯСТРУБА: Мандрівка у Велику Скіфію

1304152039312566_f0_0Дмитро Білий. Шлях срібного яструба. – Донецьк: ПП “ЦСО”, 2007 р.

Пригодницький роман Дмитра Білого «Шлях срібного яструба» орієнтований на дітей середнього та старшого шкільного віку. Згідно результатів соціологічного дослідження «Краща книга року — 2012», проведеного Національною бібліотекою України для дітей на базі дитячих бібліотек України роман «Шлях срібного яструба» входить в десятку вітчизняних творів, які найбільше вразили школярів.
Continue reading

МАЛОЛІТКА: Дівоча пам’ять

Малолітка, обкладинка - титул1Антоніна СПІРІДОНЧЕВА. Малолітка. – Київ: Зелений пес, 2012. – 208 с.

Є в дорослішанні момент або серія моментів, що знаменують перетворення дівчинки на юнку і дівчину, хлопчика – на юнака й парубка. Від того, як переживеш ці миті, залежить, якою людиною станеш, – точніше, якою людиною тебе вважатимуть. Це називається хитромудрим словосполученням «практики ініціації».
Continue reading

ПЕНЗЛІ РІЗНОБАРВ: Родом з інтернету

__________

Накопичення створюваної сучасної художньої літератури нагадує айсберг: є видима частина – рекламована, розпіарена, обговорювана, представлена на полицях книжкових магазинів, і є значно більша невидима частина. Це не означає, що «прихована», «непомітна» література погана, неякісна. Часом вона краща, ніж те, що можна знайти в крамницях. Причин же, чому далеко не всі цікаві і вартісні твори видаються і чому не всі, навіть видані, потрапляють в широке інформаційне середовище, багато: починаючи від безамбітності авторів та занепаду об’єктивної літературної критики, і закінчуючи відносно закритими угрупуваннями літераторів з налагодженою системою зв’язків та орієнтацією видавництв на стандартизованого читача.
Continue reading

  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • >