Постскандальний пост про збірку віршів “Живи, Надіє!”

Так сталось, що я пишу про амазонок. Амазонок, які відомі нам з міфів і перших історичних згадок. Та оскільки амазонки досі живуть поміж нас, тема сучасного амазонства мене також цікавить. Є у мене серія «амазонських» рецензій на художні твори, де героїнею чи героїнями постають жінки, наділені амазонськими якостями.

Остання з написаних рецензій «Як шанують амазонство українці: Живи, Надіє! vs Надюха, застрелись!» стосувалась Надії Савченко, яку я розглядала як амазонку, та збірки віршів-присвят їй «Живи, Надіє!». Ця рецензія «амазонська» не тому, що ненавидить чоловіків чи войовничо ставиться до авторів віршів (як хтось може подумати), а тому, що розглядає художні твори та їх ідеї з погляду амазонства.

Однак, поява публікації викликала скандал і шквал образ серед причетних до створення збірки, здебільшого авторів. Частина дорікань стосувалась того, що я посміла препарувати святе і щире (наприклад, Любов Долик назвала це «диким вчинком Спірідончевої»). Інші образились, бо більшість творів книги я назвала графоманськими (ображені коментарі авторів можна об’єднати під заголовком «писалося від щирого серця і в скрутну хвилину»).

Що важливо, ніхто не став на захист самої Савченко! Хоча її образ, розтиражований у ЗМІ до і після звільнення, був кардинально переглянутий у рецензії. 🙂
Continue reading

Книжковий андеґраунд? Чи просто книги, яких ви не знайдете?

Є книжки, яких ви не знайдете у магазинах. Та й взагалі, найімовірніше, не знайдете. А якщо вам і пощастить потримати одну з таких в руках, то в закритих спільнотах, де на прохання продати, швидше за все, вам її подарують, не зумівши визначитись у ціні.

Це книжки, які не видають у видавництвах «повного циклу», натомість роль видавця часто зводиться до формально-необхідної ланки, як то присвоєння ISBN. А деякі книжки обходяться і без цього, тобто без формальностей, стаючи так би мовити «неформальними».

Над цими книжками працюють «свої редактори», «свої коректори», «свої художники», «свої верстальники», тобто люди-спеціалісти, пов’язані між собою спільним бажанням вивести чергову таку книжку «в світ».

Цими книгами ніколи не цікавляться ЗМІ, на них ніколи не пишуть рецензії незалежні критики, їх не обговорюють на книжкових форумах і не купують на книжкових ярмарках.
Continue reading

Біжучий момент

Ура! Півроку тому я переїхала на новий сайт, який активно наповнювала дописами. Старий сайт на юкозі просто кинула (рука не піднялась видалити :)). Але досі в гуглі за запитом “антоніна спірідончева” мій старий сайт http://antoni.ucoz.ru/ виводиться першим у списку. Сьогодні поковирялася в його статистиці і виявила, що туди досі ходять відвідувачі.
Так шо сьогодні почитала на форумах програмістів, як робити переадресацію зі старого сайту на новий і вписала в подрібний файл потрібний код. Ура! Тепер з гугла із першого ж рядка в списку відбувається перехід на мій основний сайт. 🙂
Continue reading

Эротическая «Афродита» Антонины Спиридончевой

Афродита-обкладинка-титул В издательстве «Саммит-Книга» вышла новая книжка Антонины Спиридончевой «Афродита. Жіноча еротична поезія. Античні міфи в сучасній обробці». Значок 18+ сразу настраивает читателя на жесткую эротику на грани сами знаете чего. Признаюсь, открывала я книгу с опаской. Эротика — дело тонкое, стоит чуть пересолить, и сразу на ум приходит другой термин.

Но открыла — и с приятным удивлением дочитала до конца. Древнегреческие мифы практически неисчерпаемы. Олимпийская Афродита — пожалуй, самый манкий женский образ, окутанный магией и тайной. Богиня любви и красоты пригоршнями рассыпала в мировой живописи и литературе отражения своих ликов, деяний и страстей.
Continue reading

Нова рецензія на “Афродиту”

Приємна новина. 🙂 Рецензію на мою книгу написала Ірина Карпінос (літінститутка, поетка і трубадурка, як вона себе називає), яка чудово знається на поезії і мистецтві.

Рецензія під назвою “Эротическая Афродита Антонины Спиридончевой” опублікована на сайті “Фраза”. 🙂

Деякі повороти тексту, зокрема в наведенні цитат, стали для мене дуже несподіваними)) Коли думаю, що я тільки в садок ходила, коли пані Ірина вже виступала на сцені – мене у фарбу кидає. 🙂

Тим не менше, ось такий відгук на “Афродиту”. Читати його можна ТУТ.

Як шанують амазонство українці: Живи, Надіє! vs Надюха, застрелись!

%d0%b6%d0%b8%d0%b2%d0%b8-%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d1%96%d1%94Амазонство – як риса характеру жінок, що передбачає змагальність, рівноправність з чоловіками, безстрашшя перед участю у воєнних діях, що супроводжується певним драйвом – в Україні існує здавна і повсякчас пригнічується патріархальним диктатом. Оскільки зразків «чистого» амазонства в Україні бракує (подібного до того, що змальоване в античних міфах і письмових джерелах того часу), то в наукових колах до «амазонства» відносять будь-яку військову активність жінки переважно на патріотичному підґрунті. В хід ідуть партизанки, жінки на допоміжних ролях, жінки, загітовані до служби в регулярній армії, жінки, що беруть зброю чи підручні засоби, коли війна прийшла безпосередньо в їхній дім.

Проте було б дуже цікаво розглянути ставлення українців до «чистого» амазонства не просто в сучасних умовах, а в сучасних умовах війни, в т.ч. на прикладах літературних творів.
Continue reading

Чорна п’ятниця Гаррі Поттера

Чорна п’ятниця якась))) Але тут не ловці знижок, а ловці книжок. Книжок про Гаррі Поттера. Усі ці дорослі і діти, а в більшості дорослі діти хочуть “Прокляте дитя”!

Якби я знала, що буде така чавилка, а найбільша чавилка була, коли почали продаж книжок – я б з дитиною туди не попхалась))

Організатори продумали, як їм здавалось, цікаву програму, але вона явно не відповідала потребам публіки. Інтрига з перекладачем твору Віктором Морозовим, який начебто опинився у зачиненій магічним способом кімнаті (як він звідти вибрася роздавати автографи – для мене так і лишилось загадкою), постановочні сценки з нової книги, виконані аматорами-поттерофанами, конкурс на знання попередніх книг, в якому могли взяти участь лише ті, хто стояв найближче і наділений від природи високим зростом, гендерно-дискримінаційний конкурс двійників Гаррі Поттера, в якому намагались брати участь зневірені дівчата… Ще Малкович грав на скрипці.
Continue reading

Львівські записки або Мої походеньки на Форумі видавців

До Львова ми їхали вп’ятьох: наше тріо “Музи без музчин”, тобто Антоніна Спірідончева (я), Валя Захабура та Марина Єщенко, яка ще й входить до угруповання “Свідки слова”. А з нами капітан і фотограф Олександр Шкримбал та свідок слова Сергій Демчук.

Розмови про літературу в нашому купе тривали до пізньої ночі: про критику і критиків, про видавців і видання книжок, про держпрограми і їх менеджерів, про скандал в СПУ і реалізовані проекти. Словом, про все, крім літератури. 🙂 Ну і трохи розважили сонний вагон.

“Усе повертається”. Слова: Галина Паламарчук. Музика і виконання: Валентина Захабура.

У Львів ми приїхали рано, коли вулиці сірі і порожні, а кав’ярні ще закриті. Спершу ми погуляли центром міста, потім пішли на каву, потім на сніданок, а тоді вже на реєстрацію в Палац мистецтв. Там ми отримали червоні браслети і програмки. Розпочинався третій форумний день.
Continue reading

16-значний код поета розгадували у Львові

У Науковій бібліотеці ЛНМУ ім. Данила Галицького відбувся поетичний марафон “16-значний код поета”, організований гутіркою “Севама” в рамках Львівського форуму видавців. Ще в липні очільниця “Севами” Оксана Яблонська написала на своїй фб-сторінці:

“Планую на осінь новий проект “16-значний код поета” (Літературний марафон про суть поезії).
Кожен поет особливий, хтось сумує, хтось сміється, чиїсь вірші легко упізнати, а хтось завжди несподіваний. Ми пропонуємо знайти 16 особливих ознак авторів-учасників марафону”.

На момент виголошення ідеї Оксана Яблонська ще не знала – де, як, із ким, а головне – склад “піддослідних поетів” за кілька місяців змінився ледь не весь. 🙂 І от, марафон відбувся у Львові, чудово вписавшись у програму наймасштабнішої книжкової події – Форуму видавців. Щоправда, сама Оксана Яблонська не змогла бути на ньому присутньою, тож роль ведучих виконували її “в.о.” – Оксана Шевців-Мазур та Ольга Бражник.

Ідея визначити 16 ознак кожного учасника, що вирізняють його з-поміж інших поетів – шикарна! Але ж потребує немало часу (на Форумі було відведено лише півтори години) і попередньо визначеного наукового методу, яким, власне, і має визначатись кожен з 16-ти знаків коду поета, а з цим у ведучих і учасників виникли наукові дискусії. 🙂 Тому пропоную повторити ще раз. 🙂

Свої вірші для наукових цілей читали Зоряна Лісевич, Антоніна Спірідончева, Ярослав Петришин, Валентина Захабура, Іван Гентош, Тетяна Череп-Пероганич, Ольга Бражник, Оксана Шевців-Мазур та Вікторія Калашнікова.
Continue reading

“Музи без музчин” бешкетували у Львові

Наші “Музи без музчин” відбулись у “Чарівному ліхтарі” у Львові (в рамках Форуму видавців). Емоцій багато!

Головний відгук звучав “Сміливо, як для дівчат!” 🙂 Дійсно, більшість зачитаних текстів висвітлювали “жіночі” теми з несподіваного боку. Героя Марини Єщенко, наприклад, під кінець оповідання токсикозило, або ж героїня тролила батька згвалтуваннями. Мої Афродита і Артеміда можуть позмагатися з грантовими феміністками в креативності, хоча погляди богинь на місце чоловіка в стосунках кардинально різняться. Зате Валя Захабура відстоювала традицію: кохання, романтика, ніжний і чуттєвий спів… ну добре, з елементами емансипації: Мій пане, запросіть мене на каву – Нема часу на каву? – Є! Є! Є! 🙂

До речі, мужчини в залі також були, аж двоє. Один після моєї “Золотої сітки Гефеста” встав і показово залишив зал (хто читав – здогадається чому))), тоді як другий засміявся, заплескав в долоні і показав “во!”, молодці, мовляв! 🙂 А по завершенню заходу ще багато розказував, що ми такі різні, і такі класні, і так вдало знайшли точки перетину зі своїми поемами, оповіданнями і піснями. “У вас гарна концепція – різні формати, не встигаєш втомлюватись, – каже, – вам треба розробити програму і більше з нею виступати… взагалі літературне турне своє зробити!”
Таке. 🙂 Ми потім між собою ділились враженнями і зійшлись на тому, що “Музи без музчин” відбулись дуже гарно, весело, емоційно, бешкетницькі твори пасували один до одного, а гості (за одним винятком))) лишились задоволеними. 🙂

Continue reading

ВІРШІ ВНОЧІ: як ми на розвідку сходили

Майже спонтанно ми з поеткою Лілією Батюк-Нечипоренко вирішили сходити на розвідку в “Аромабар”, де по четвергах проходять поетичні читання “ВІРШІ ВНОЧІ”. Зазвичай там виступає запрошений гість, та часом роблять вільний мікрофон, коли почитати своє можуть всі, хто вважає себе поетом.

Якраз на вільний мікрофон ми і пішли 16 вересня. Захід відбувався на терасі, де було не по-літньому холодно. Добре, що ми прийшли завчасно і встигли схопити собі пледи. Відігрівалися глінтвейном по 70 грн. за стакан. Зробили обов’язкові внески у фонд “Таблеточки” (по правилах внесок має становити не менше 50 грн., а скринька по залу намотує не одне коло). Ведуча Тата Кеплер розкішно і витончено підігрівала поетичні апетити читанням класики, перш ніж запросити до мікрофону когось із вільних поетів.

Лілія вирішила виступити першою, щоб по тому одразу розслабитись і спокійно пити глінтвейн. Вона читала трохи любовної, трохи філософської лірики, поклавши добрий початок заходу.
Continue reading

Мої заходи на Форумі видавців у Львові

На Форумі видавців беру участь у двох подіях. 🙂
17 вересня “Ой лише, які дівки! або Музи без музчин”, де ми з Мариною Єщенко і Валею Захабурою будемо бешкетувати в “Чарівному ліхтарі”,
а 18 вересня буде годинка автограф-сесії в Палаці мистецтв (хол 2-го поверху).
Якщо вас цікавимо я і моя “Афродита” – приходьте! 🙂
Деталі на моїй сторінці на сайті Форуму.

Ой лише, які дівки! або Музи без музчин

А ми веземо у Львів дівчачо-бешкетницьку програму для Форуму видавців. Епічна еротика, абсурд та ще й зі співами під кіфару. 🙂 Ви таке чули? Отож.

А ми будемо бешкетувати по-дорослому, тобто зі знанням справи. Епічна еротика буде представлена “Афродитою” Антоніни Спірідончевої. Це відомі міфологічні сюжети, нарешті переказані жінкою.

Абсурдистську прозу представить “Поговори зі мною” Марини Єщенко, яка пише не лише власний абсурд (він переверне ваші уявлення про “абсурдність” “жіночої логіки”), але й наукову працю про абсурдизм в укрліті.

І “Афродита”, і “Поговори зі мною” страшенно затягують в свої сюжети, тож витягувати слухачів будемо музикою.

Кіфару і власні пісні разом з “Ятоморе” привезе Валентина Захабура. Днями вона грала на арфі, та якщо бешкетувати – то вже з кіфарою. 🙂

Чекаємо вас у Львові в суботу 17 вересня. “Музи без музчин” забавлятимуть і забавлятимуться в кав’ярні “Чарівний ліхтар” з 16.00 до 17.30 (адреса: вул. Івана Федорова, 12, м. Львів)

За організацію заходу дякуємо видавництву “Самміт-книга”. 🙂

«Афродита» — гімн переможного Лібідо

Афродита-обкладинка-титулНещодавно світ побачила незвичайна поетична збірка київської поетеси Антоніни Спірідончевої «Афродита». У ній авторка чуттєво й підривно переосмислює класичий античний сюжет. Збірка здивує читача несподіваними віршованими формами й по-справжньому підривними строфами. А величезний ілюстративний матеріал — мова йде про репродукції відомих полотен від Боттічеллі до Веронезе — стане справжньою виправою у світ художньої інтерпретації міфологічного сюжету. Також книжка є важливою віхою «жіночого» дискурсу. Зокрема у ній сміливо препаруються теми, пов’язані з жіночою емансипацією і роллю жінки в античному — і це побачить читач — сучасному світі.

У пишних орієнтальних садах еротичної поезії блукають невиразні тіні. З сутіні матеріалізуються нові постаті. Нещодавно в орбіту української еротичної поезії увійшла Антоніна Спірідончева. Її збірка еротичних віршів «Афродита» — це ошатно видане та багато ілюстроване видання. Творчий задум авторки дуже масштабний. Поетеса яскравою, інколи бурлескною чи навіть макаронічною мовою переповідає античний епос.
Continue reading

Перша рецензія на “Афродиту”!

Аааа, розбудіть мене хтось!
“Спірідончева здатна постійно дивувати.
Її поезія то заколисує, вводить у сомнамбу-
лічний стан, то змушує натягти пенсне й ще
раз перечитати шокуючий рядок. Її осяяне
еротичним антинімбом ім’я впевнено займає
місце в язичницькому іконостасі еротичної
поезії під променистими іменами сучасниць
і товаришок по жіночій еротичній гільдії —
Антоніни Цвид і Лесі Мудрак. Справді, ви-
значити, хто пише краще, все одно що кинути
яблуко розбрату.”
Або “Збірку Спірідончевої також можна
вважати важливою віхою в україн-
ському феміністичному дискурсі.
Її поезія яскраво препарує «жіночу
тему». Жіночий дискурс Спірідончева
висвітлює не з позиції ресентименту,
а з позиції войовничого «жіночого»
перегляду історії. Її поетичний голос
долучається до інших голосів україн-
ського «жіночого» дискурсу. На розум
мимоволі спадають імена Оксани За-
бужко — цієї корифейки жіночого
дискурсу, і Соломії Павличко. Є великі
підстави сподіватися, що «емансипа-
ційний» лейтмотив здобуде подальшої
розробки та інтерпретації в нових
книжках підривної поетеси.”
Якби не ніч, я б уже ломанулась шукати примірник “Літературної України” по кіосках чи в самій Спілці письменників. Однак, доведеться відкласти це на завтра. 🙂
Дуже дякую рецензенту Миколі Іванову, який звернув увагу на мою книжку, і видавництву “Самміт-книга”, адже без просування “Афродита” так і лишилась би непоміченою, я то знаю)). В рецензії сказано, що “Афродита” – це вдалий дебют Спірідончевої. Навіть незручно зауважити, що це вже моя шоста книжка. 🙂
Ну, Афродито, вітаю тебе з першою рецензією! 🙂

п.с. Текст рецензії читайте тут.

Короткі новини

Фрагменти з “Афродити” і одна “Амазонка” з’явились в бібліотеці “Буквоїда” 🙂
Вдячна сайту за публікацію. 🙂

Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»

***
Іноді корисно себе гуглити)) Невеличкий анонс “Афродити” в жіночому глянцевому журналі “Joy” за липень. З підзаголовком “Жизнь богов” 🙂
Джой

***
Іноді корисно себе гуглити))) Ще так мене не записували:
Antonyna Spyrydončeva

***
Ivan Stepurin у Саммит-Книга.

КНИГИ НАШЕГО ИЗДАТЕЛЬСТВА ЛЕТЯТ В БИБЛИОТЕКИ КВЕБЕКА (CANADA)
Наш канадский друг, литературный критик и популяризатор украинской книги Iryna Pishikova любезно согласилась передать часть книг наших авторов канадским библиотекам для украинцев Канады.
13879444_663747860457664_2534125515136840717_n

Приємно, що і “Афродита” в числі цих книг. 🙂
Continue reading

Зустріч із Тетяною Белімовою в “Букві”

Учора чудово провели вечір на зустрічі з Тетяною Белімовою в Букві. Навіть засиділися на годину довше, ніж передбачено розкладом))) Таня розповідала-розповідала-розповідала багато всього цікавого про серії “Теплі історії” та “5 зірок”, як до них відбираються твори, звідки беруться сюжети її творів, наскільки її герої та історії відповідні прототипам, читала фрагменти і цілі оповідання з обох представлених книжок короткої прози. А ще всі частувались справжнім трояндовим джемом. Ну і автографи. 🙂
Continue reading

Фестиваль любовної лірики “Мовою серця”

%d0%bc%d0%be%d0%b2%d0%be%d1%8e-%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%86%d1%8f19-21 серпня в Івано-Франківську вперше проводився фестиваль любовної лірики “Мовою серця”. Його ідейники і організатори – подружжя поетів з Франківщини Роман Бойчук та Ольга Бреславська. Вперше я почула про цей фестиваль від них самих ще на “Українських Передзвонах”, що проходили у травні в Будинку письменників. Тільки тоді він мав статус несміливої ідеї. І от, коли поетична громада, а згодом і численні інформаційні спонсори, підтримали Олю і Романа, за літо вони організували справжній фестиваль!

Фестивалю передували проведення конкурсу любовної поезії і пісні, робота членів журі, визначення переможців. А на самому фестивалі – вручення нагород, презентації, круглий стіл, присвячений Іванові Франку.

Особисто я, на превеликий жаль, не змогла приїхати на фестиваль, хоч була запрошена і дуже хотіла. Зате мене замінила, наскільки це можливо, моя “Афродита”. У номінації еротичних віршів “Афродита” була вручена за найгарніший твір із античним сюжетом. Ним виявився вірш “Сон Данаї” Оксани Шевців-Мазур, яка, до слова, перемогла в номінації “Еротична лірика”.

На фестивалі також здобули нагороди наші “перехрестяни” – Олександра Малаш та Міха Невідомьский в номінації “Авторська пісня про кохання”.
Continue reading

Фестиваль Інтереальність – як маленький фронт

6-7 серпня в Києві відбувся Міжнародний поетичний фестиваль “Інтереальність”. На ньому зустрілись автори з України, Росії, Білорусі, Німеччини, Ізраїлю. Було оголошено, що фестиваль поза політикою – лише поезія, а учасників попросили утриматись від політичних висловлювань і читання громадянської лірики будь-якого вектора. Тим не менше “Інтереальність” від заснування є полем прихованої боротьби. Саме в такому розрізі я б хотіла дати оцінку цьогорічній зустрічі.

Спершу невеликий екскурс в історію. Фестиваль “Інтереальність” заснований у 2013 році Олегом Федоровим (м.Київ) та Оленою Дараган-Сущовою (м.Москва) як київський фестивальний осередок російськомовної поезії на пострадянському просторі. В Україні є дуже багато російськомовних поетів (здебільшого аматорів), які інтегровані в поетичні інтернет-сайти “русской поэзии” та фестивальний рух, що охоплює пострадянський простір та країни перебування російських діаспор. І курсують російськомовні автори по таких фестивалях з країни в країну. Фестивалі “русской поэзии” були і в Україні, переважно в Криму (яким з 2014 року стало не до поезії). Саме під цю публіку в Києві створено “Інтереальність”. Але Київ – це не Крим.
Continue reading

У Києві відбудеться Міжнародний поетичний фестиваль “Інтереальність”

6-7 серпня у Києві вже вчетверте збиратиме друзів Міжнародний поетичний фестиваль “Інтереальність”. У програмі підбиття підсумків поетичного конкурсу, нагородження переможців, презентації книжок, поетичний батл, вільний мікрофон і, звісно ж, святкування і дружнє спілкування.

Основою фестивалю є конкурс одного вірша на задану тему, що проводиться навесні на інтернет-ресурсі rc-mir.com. Цього року тему задано рядком “Есть у каждого из нас тайна…”, а конкурс присвячено 75-річчю з дня народження Сергія Довлатова.

Переможців визначено у номінаціях:

  • філософська лірика
  • міська лірика
  • любовна лірика
  • сатира і гумор
  • мала проза

Continue reading