Хто з хайвеївців буде на Київській міжнародній книжковій ярмарці Медвін: книжковий світ – 2009

3 листопада 2009 18:01:17         Автор: Антонина Спиридончева

Адреса: http://h.ua/story/235925/

Ми уважно стежимо за новинами та розвитком істерії навколо свинячого грипу. Нас це питання особливо бентежить, оскільки 5-8 листопада повинна відбутись 12-та Київська міжнародна ярмарка Медвін: Книжковий світ – 2009. На даний момент її ніхто не відміняв, лишилося кілька днів до відкриття, тож ми сподіваємось, що ярмарка відбудеться, як і заплановано.

На ярмарці будуть представлені книжки деяких активних учасників сайту ХайВей. Саме там можна буде поспілкуватись з авторами, придбати книги, взяти автограф. Перепрошую, якщо зараз назву не усі книжки хайвеївців, бо наразі особисто мені відомо лише про п’ять видань.
Continue reading

Наконец-то!

Видавництво «Факт» та молодіжний журнал «СТІНА» представляють:

Поетичну збірку Антоніни Спірідончевої

 «ВЕСНА-ПОЕТЕСА»

Та поетичну збірку Світлани Балагули

 «ОБНАЖЕННАЯ ДУША»

на 12-й Київській міжнародній книжковій ярмарці

Медвін: Книжковий світ – 2009

ХВ Баннер 1 - вирізаний

Перелік заходів:

6 листопада – в 13.00 автограф-сесія Антоніни Спірідончевої та Світлани Балагули на стенді видавництва «Факт».

7 листопада – в 14.00 презентація поетичних збірок Антоніни Спірідончевої «Весна-поетеса» та Світлани Балагули «Обнаженная душа» на стенді молодіжного журналу «СТІНА». Фуршет.

Тоня Спиридончева: Мы готовимся к осенней книжной ярмарке МЕДВИН: Книжный мир-2009

Интервью  20 октября 2009 18:00:47

 Джерело: сайт ХайВей

 

Многие уже знают, что девчонки Света Балагула и Тоня Спиридончева издают свои первые поэтические сборники. Появляется много вопросов: кому адресованы их книги, как они будут распространяться, не останутся ли лежать мертвым грузом где-нибудь на складе и разное другое… Мне повезло познакомиться с Тоней и Светой в самый разгар подготовки их книг «Весна-поетеса» (укр.) и «Обнажённая душа» к изданию, в смысле, лично познакомиться, потому что на ХайВее мы общаемся как друзья уже давно. Итак, пока барышни не стали недосягаемыми мегастар (шучу, конечно), спешу расспросить их о перипетиях творческой жизни. В прошлые разы были опубликованы интервью со Светой Балагулой: Рыже-песенное интервью со Светланой Балагулой 🙂 и Рыже-книжно-песенно-благотворительное продолжение интервью со Светланой Балагулой.
А сегодня свое слово скажет Тоня Спиридончева.
— Что происходит сейчас в вашей творческой жизни?
— Сейчас происходит нечто необычное, непривычное для нас со Светой, эмоционально-насыщенное – мы готовимся к осенней книжной ярмарке (МЕДВИН: Книжный мир-2009), которая будет проходить с 5 по 8 ноября в экспоцентре «Спортивный»*. Наши со Светой книги тоже будут там представлены: 6 ноября у нас запланирована автограф-сессия на стенде издательства «Факт», которое и выпустило в свет наши сборники стихов. А 7 ноября намечена их презентация на стенде молодежного журнала «Стена». Понятно, что там можно будет и сами книги купить… Мы заняты сейчас какой-то организационной работой, подготовкой информации… А истинно-творческая жизнь никуда не делась, конечно, но во всей этой суматохе отошла на второй план.
— Не рано ли раздавать автографы? Или вы столько сил бросили в раскрутку, что вас многие знают?
— Рановато, наверное (смеётся). Да и «раскрутки» особой не было — так, мелочи: создали группу Вконтакте, похвастались обложками на блогах, прицепили их себе на аватарки – вот и вся раскрутка. А, у меня появился сайт, созданный специально под книгу «Весна-потеса» — простенький, самодельный, в системе uCoz**    … Но минимальный набор моих произведений и информации там есть… Вообще я не являюсь сторонником агрессивного маркетинга: не авторы должны кричать о книге, а сама книга себя показать. Но вначале, конечно, нужно ее чуточку подтолкнуть на рынок… Поэзия, по крайней мере для автора, не должна быть коммерческим продуктом. Продать тираж, занять свое «место под солнцем» —не самоцель. Хотелось бы, чтобы Светина «Обнаженная душа» и моя «Весна-поетеса» попали к тем людям, которым они придутся по душе.
— И как вы собираетесь найти именно своих читателей?
— Во-первых, обложки книг. Они символичны и довольно точно передают настроение, переживания, заложенные в произведениях. У Светы это девушка, накрытая перевернутым бокалом. И действительно, в её поэзии чувства и эмоции обнажены, где-то трогательны, где-то остры, и свободны, словно вытолкнуты наружу лёгким опьянением. На форуме журнала «Стена», где Света спросила, с чем ассоциируется обложка её книги, один из пользователей ответил: «Это вовсе не шутошный, а самый натуральный хоть и хрупко-хрустальный панцирь, оберегающий простую, лёгкую, рыжую, душу обнажённого стиха от серой карандашности, пусть иногда и вычурно-витиеватой, но не способной осветить что-либо настоящимей яркимой светомой».
У меня — сказочные цветы, захваченные вихрем, мчащимся по кругу. Доминируют оранжевый и тёпло-зелёный цвета. Картинка должна передать ощущение весны, сказочности, романтичности, круговорота, близости с природой. Не хочу давать характеристику книги, мне ведь со стороны не видно, но вот что сказала о ней в своей рецензии поэтесса Виктория Ивченко: «Недаремно Антоніна так назвала свою поетичну збірку — «Весна-поетеса». Відчувається, що лірична героїня поетеси ототожнює себе з цією порою року, надихається чудовими весняними краєвидами, дослухаючись до власного серця. Вони [поезії] напрочуд легкі, прозорі, мелодійні. В них пульсує Думка, живе Образ. Дуже часто природа стає одухотвореною саме завдяки цим поезіям».
Во-вторых, нужно бы больше рассказывать об эмоциях, заложенных в сборниках, чтобы потенциальный читатель, узнав о книге, мог предполагать, близка она ему или нет. Но рассказывать о поэзии — сложно. Поэтому планируем визуализировать, показывать строки стихотворений, например, на нашей рекламной продукции. Да и в интернете большая часть произведений, вошедших в сборники – доступны. Будем рады и благодарны публикациям наших произведений в печатных изданиях.
К тому же чуть позже мы расскажем, где эти книги можно будет купить: в каких книжных магазинах и в каких интернет-магазинах – с доставкой по почте или курьером.
— Насколько я в курсе, вы со Светой надумались издаваться спонтанно. Что вас к этому побудило?
— Не так уж и спонтанно… Ещё в начале года у меня была готова подборка украиноязычных стихов «Пісня природи», это мои ранние произведения, созданные в 1997-2001-м годах, именно их я в основном и выкладывала здесь на сайте. Они отличаются от всего остального, что я писала позже. В них чувствуется молодость и фантазии. Отредактировав, я собрала эти стихи в сборник по принципу сезонности. Разгар эмоций — это лето, расставание — осень, душевное опустошение
зима, ростки влюблённости и оптимистический взгляд в будущее весна. Конечно, в соответствующие разделы вошла и пейзажная лирика, образовав цикл лето-весна. «Пісня природи» казалась мне художественно- и идейно-завершённым поэтическим сборником, я видела его отдельной книгой. Но нести в издательство не спешила, хотела сначала получить какие-то объективные отклики… С другой стороны, и я, и Света при каждом поиске в Гугле находили свои произведения в чьих-то дневниках, блогах, форумах о любви… Почему-то те, кто тырит стихи, забывают указывать авторов, ещё и сердятся, когда от них требуешь либо имя автора добавить, либо удалить вообще… Словом, печальная это тема, но мы расценили это как сигнал наши стихи читают. Вот тогда и подались искать издателя. Потом оказалось, чтобы моя книга получилась мало-мальски презентабельной, одной «Пісні природи» мало, пришлось быстро искать, что добавить. Я отдала предпочтение стихотворениям, которые были написаны давно и/или уже «засвечены» в интернете, и при этом вписываются в тему весны, любви и близости к природе. Таким образом добавилось ещё три раздела украиноязычный и два русскоязычных, один из которых вышел довольно сухим или даже философским, мне самой сложно его охарактеризовать, и получил название «Конфликты межсезонья».
У Светы же формирование сборника проходило совсем по-другому
за время верстания её книга увеличилась в объёме в два с половиной раза…
— Новые книги планируются в ближайшем будущем?
Нужно посмотреть, как поведут себя эти — «Обнажённая душа» и «Весна-поетеса», а там будет видно. Когда мы пришли в издательство, этот вопрос был поднят, но мы со Светой как-то тонко уклонились от ответа (смеётся). Я не люблю загадывать наперёд… Но, насколько я знаю, у Светы наберется стихов ещё на одну книгу как минимум. А у меня много всякого-разного: есть стихи, есть юмористическая прозка, есть подборка произведений, которые высмеивают корпоративные, управленческие вопросы я их условно называю «Деловая лирика», ещё что-то… Одни на украинском, другие на русском языке. Словом, собрать всё такое разное в одной книге не получится, для новой книги придётся ещё что-то сочинить…
— Будешь профессиональным писателем?
Профессиональным скорее, нет. У меня писательство это хобби. Боюсь представить его своей профессией. Писать нужно для удовольствия, тогда читать тебя будут тоже с удовольствием 🙂
* 12-ая КИЕВСКАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ КНИЖНАЯ ЯРМАРКА
МЭДВИН: Книжный мир – 2009

5-8 ноября
Киев, Физкультурная, 1, экспоцентр «Спортивный», м. Республиканский стадион.

І знову про поетичні збірки….

Наші книги (моя “Весна-поетеса” та “Обнаженная душа” Свєти Балагули) вже з’явились на сайті видавництва “Факт”. Поки що у рубриці “Готується до друку”. Ще без указання ціни… Ну це зрозуміло, ціну для продажу ще треба розрахувати… Радіємо…

http://www.fact.kiev.ua/

Сайт Факт1Сайт Факт

В поезіях автор програмує майбутнє

Я давно це помітила. Тому на тривалий час перестала писати: п’ять років творчого затишшя, хіба що віршовані вітання зі святами, днями народження та випробування своєї майстерності в епістолярному жанрі, здебільшого вишуканих словесних задокументованих наїздів, бо професія юриста як не як.

Хтось буде здивований, що мої ранні поезії (так би мовити інтимні), датовані якимсь там 1996-2002-м роками, деякі з них навіть потрапили до книжки «Весна-поетеса», насправді присвячені – нікому. Нафантазовані, висмоктані з пальця, якщо бути чесною… Здійснилися вони вже потім… так, ніби я сама писала сценарій. Рost factum виявилось, що й писати мені нема про що, бо вже все написано.

Пізніше, серед знайомих мені творчих людей дехто підтвердив: таки здійснюється написане, ми програмуємо собі майбутнє… Мабуть, це відбувається за приблизно тим же принципом, як і досягнення важливих цілей, записаних на аркуші паперу, прикріпленому на видноті. Приблизно так, як здійснюються заповітні мрії, щодо яких маємо абсолютну впевненість, що саме цього ми дууууже хочемо. Так, як діє молитва, коли дійсно віримо. Приблизно так, як діє гіпноз… ні, про це буду стверджувати – не пробувала, не знаю. Словом, опиняється десь глибоко в підсвідомості, що діється далі – питання до психологів чи до Бога.

Вірші спочатку задумуються, в голові крутяться фрази, ідеї, сюжет, все це пропускається через почуття, потім лягає на папір, потім незліченну кількість разів перечитується. І сяк, і так, і під настрій, і щоб упевнитись, що дійсно гарні, і правляться, знову відбираючи наше натхнення і уяву. Чому б їм не здійснюватись?

Я розповіла про цю знахідку своїй подрузі, з якої писала образ героїні до свого роману, який, до речі, застряг десь у шухляді, близький до закінчення. За десять років у шлюбі та не могла завагітніти. «Зроби так, щоб моя героїня народила дитину», – попросила вона – і я зробила, закрутивши сюжет таким чином. Через рік моя подруга стала мамою. Збіг чи ні? Були й інші подібні збіги, коли щось ставалося несподіване, непередбачуване – а я ж про це писала раніше!

До відбору віршів для публікації в інтернеті, а особливо для книги – оприлюднення, винесення в світ – я підійшла дуже відповідально і обережно. Те, що таїло в собі негатив, хоч уже і пережите, на публіку не пішло, навіть більше – було видерте із старих зошитів, пошматоване і відправлене в сміття. Немає більше бажання це тримати, а тим більше десь показувати. До книги ж увійшли переживання і біль, якщо вони з оптимістичним фіналом чи висновком, за одним, здається виключенням. Взагалі до творення поезії я почала підходити обережніше – беру ручку лише в хорошому настрої (депресії, хвороби – не час для поезії), пишу про хороше і красиве; здається, я міцно засіла на пейзажній ліриці, щоправда, природні явища в ній одухотворені та навіть еротичні.

Від перших віршів моє життя змінилося – з’явилася сім’я. Я не хочу потрясінь і запрограмованих мною, але не передбачених долею, проблем. Я боюся щось зіпсувати. Хтось буде з цього сміятися, як із суєвірності, набожності, віри в паранормальні явища, але я боюся… зосередившись на чомусь невинно-красивому і доброму…

А нещодавно я знайша дуже подібні моїм думки у Оксани Забужко. Вона стверджуе, що справжня поезія завжди пишеться про майбутнє, наводячи цьому докази. Проте, після прочитання її письма, мені закралося нове запитання: де межа між тим, що ми програмуємо, а що – передбачаємо?

Оксана Забужко розповідає у автобіографії (включеній до збірки оповідань «Сестро, сестро»): «…до речі, про отой «кассандризм»: майже всі мої «чорнобильські» вірші, крім одного-двох, написані до катастрофи – за півроку, за кілька місяців: тоді, пам’ятаю, зі снів у яву в мене нав’язливо кочувала була якась фантасмогорична візія безлюдного міста, я просто фіксувала в словах неясний «підземний гул», не тямлячи, до чого воно, – заголовок на кшталт «Прип’ять» були надписані вже post factum. Це я вперше тоді зрозуміла, що вірші збуваються, – що справжня поезія завжди пишеться про майбутнє; потім таке повторювалося багато разів, не раз породжуючи метафізичний страх перед власним словом, – страх, із яким я досі ще не навчилась давати собі раду».

От і думай… Проте я не готова до висновків…

Мої виходи в світ, не рахуючи інтернету та самвидаву

1. Оповідання “Зі СНІДом можна жити” – “Профілактика ВІЛ/СНІДу серед підлітків в позашкільний час”, КПДЮ, К.: 2000 р.
2. Замальовка “Весна цвіте коханням” – газета “Справи сімейні”, 2000 р.
3. Вірші “Він”, “Осінньої ночі”, “День вчорашній”, “Я завжди тебе буду любити” – журнал “Однокласник”, № 9, 2001 р.
4. Вірші “Любив…”, “Не сумуйте, закохані в Бітлз”, “Я завжди тебе буду любити”, “Кохання у повторі” та інтервью зі мною – Національне радіо України, “Кольоровий світ”, 29.01.2002 р.
5. Уривок з повісті “Снідоносці” у виконанні Заслуженого артиста України Василя Обручова та інтервью зі мною та співавторкою повісті Ніною Дьяченко – Національне радіо України, “Кольоровий світ”, 19.02.2002 р.
6. Замальовка “Ночной полет” – журнал “Крестьянка” (Москва), № 2, 2003 р.
7. Повість “Снідоносці” – Альманах сучасної української літератури “Нова проза”, № 2, 2006 р.
8. Книга “Весна-поетеса” – видавництво “Факт”, К.: 2009 р.
9. Вірші “Колискових не треба”, “Мрія про рай”, “Осінь”, “Незнайомка (фантазія)” – газета “UАргумент”, № 41, 2009 р.
10. Вірш “Любовь” – газета “UАргумент”, № 42, 2009 р.
11. Моя розповідь про поетичну збірку “Весна-поетеса” – молодіжний журнал “Стіна”, № 4-5, 2009 р.
12. “Творчі перформенси від журналу “Стіна” – стаття про фотовиставку Андрія Недзельницького та презентацію поетичних збірок “Весна-поетеса” та “Обнаженная душа” на 12-му книжковому ярмарку “Медвін” – молодіжний журнал “Стіна”, № 6, 2009 р.
13. Вірш “Зимово-слизький передоз” – молодіжний журнал “Стіна”, № 6, 2009 р.

Сподіваюсь, надалі цей список подовжиться :))))

Поетична збірка “Весна-поетеса”

Антоніна Спірідончева в мережі Інтернет друкується вже не один рік. А от ця реальна її збірка – перша.

Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них пульсує Думка і живе Образ. Ці рядки в наш складний час – ніби ковток чистого повітря. А двомовність тільки допомагає читачеві у розумінні себе і світу.

======================================================

 

Нарешті можу похвалитися готовою обкладинкою своєї книги “Весна-поетеса”. Отак вона буде виглядати. Приведена вище анотація буде надрукована на зворотньому боці книги. Радію… До виходу книги залишається зовсім трошки… Морально готуюсь, посміхаюсь. Сподіваюсь, що книга сподобається не лише мені, але й читачам…

Весна-поетеса

“Весна-поетеса”

Прибула непомітно весна в наше місто.
Зустрічали її магістралі у бруді,
Будівництва – пучками сталевого пруття,
А дерева примірили з бруньок намисто.

Завітала весна. І не ставши чекати,
Розмістила у небі чарівне приладдя,
Що у хмарах шукало блакитні провалля
І бурило, зливаючи синь в спраглий натовп.

Початкуюча юна весна-поетеса
Так банально розсипала квіти в подвір’ях.
Та у творчому злеті, не знаючи міри,
Запустила лелек у міське піднебесся.
Титул

ВЕСНА-ПОЕТЕСА: Пульсує Думка, живе Образ…

Весна-поетеса, обкладинка«Прибула непомітно весна в наше місто.
Зустрічали її магістралі у бруді,
Будівництва – пучками сталевого пруття,
А дерева примірили з бруньок намисто».

З творчістю Антоніни Спірідончевої я знайома вже кілька років – завдяки її публікаціям у мережі Інтернет. І от настала черга з віртуального стану переходити у реальний. За цей час творчого зростання голос поетеси став твердішим, більш упевненим. Так має бути. Спілкування з читачами, нехай і заочне, завжди спонукає до нових пошуків – вдалої рими, слова, образу. А тепер нехай побачить світ збірка віршів – і відбудеться побачення наяву…
Continue reading

Рыже-книжно-песенно-благотворительное продолжение интервью со Светланой Балагулой

Перепечатываю интервью Светланы Балагулы, поскольку в нем, мимо прочего, идет речь об общих творческих планах и проделанной работе.

 

Света…На ХВ уже публиковалось интервью с небезызвестной для многих из нас Светланой Бала­гулой 🙂 Уже тогда было понятно, что оно не останется единственным, потому что метеор её деятельности только «набирает ход». При Светином упорстве любые планы просто обречены на осуществление, что и необходимо освещать 🙂 Формальным поводом для продолжения «профессиональной беседы» стала встреча, описанная её участниками в статье Виктории Ивченко «Рыцари ХайВей: “Воскресная встреча пролетела как на крыльях!”».
Continue reading

ВІД АВТОРА

(надруковано на останній сторінці книги)

Наш світ змінюється… Життя частково перетікає в Інтернет. Дозвілля, захоплення, творчість займають усе більше простору у всесвітній мережі. Створюються сайти, які, хоч і переслідують свої комерційні цілі, але спрощують доступ до читачів і спілкування: сидиш собі за комп’ютером і приймаєш рішення натисканням якоїсь кнопки.

Література теж частково пішла в Інтернет. Там не треба ходити по книжкових магазинах, а авторам – по видавництвах. Потрібно тільки знати адресу сайту, де тусуються автори і читачі. Так, сайти переважно є чиїмись бізнес-проектами, ефективність яких вимірюється в грошах, а не в духовних цінностях. Водночас обраними сайтами обмежуються наші горизонти. Спілкуючись на одному, ми не знаємо, хто і що є на іншому, та й з реального світу у віртуальний інформація доходить уривками.

Здається, процес поглинення нас всесвітньою павутиною – неспиненний. Але є в цьому і позитив. Легше знаходити однодумців, ділитися враженнями, спілкуватись, наша творчість стає доступнішою, швидше отримуємо «зворотній зв’язок». В спілкуванні народжуються ідеї та нові твори, натхнення удосконалювати написане раніше…
Continue reading

Анотація до поетичної збірки “Весна-поетеса”

«Весна-поетеса» – перша поетична збірка Антоніни Спірідончевої, в яку увійшли вірші, написані з 1997 по 2002 та 2008-2009 роки. Поезія, представлена у збірці, дуже світла, прозора, вражає своєю чистотою, щирістю і відвертістю. Ранні вірші дещо наївні, в них відчувається тісний зв’язок з українськими фольклорними традиціями. «Весна-поетеса» – дуже вдала назва, адже лірична героїня авторки, здається, ототожнює себе з цією порою року і непорушно вірить у добро.

Про автора:

Антоніна Спірідончева народилась у 1982 році у м.Києві. Вірші і прозу почала писати ще в шкільні роки. Однак тільки деякі її твори побачили світ у 2001-2003 роках у періодиці, далі було затишшя. Тільки через п’ять років авторка знов, але вже потужніше заявила про себе публікаціями в Інтернеті. Поезія її дуже світла, прозора, вражає своєю чистотою, щирістю і відвертістю. Ранні вірші дещо наївні, в них відчувається тісний зв’язок з українськими фольклорними традиціями. «Весна-поетеса» – це внутрішній стан авторки і її лірична героїня.

Планується, що в такому вигляді анотація та інформація про автора увійдуть до книжки “Весна-поетеса”.

Рыцари ХайВей: “Воскресная встреча пролетела как на крыльях!”

Автор: Виктория Ивченко, сайт ХайВей

Удивительно теплая и необычайно вдохновляющая встреча имела место в минувшее воскресенье – у меня дома. Присутствовали верные рыцари Поэзии и ХайВей: Светлана Балагула, недавно приехавшая из Германии, Антонина Спиридончева, Алексей Костромин и я… Как хозяйка дома, постаралась принять всю компанию (то бишь членов рыцарского ордена Авторов ХайВей) в лучших традициях гостеприимства – с чаепитием и фруктами. Печенье, шампанское и «алкоголические» (по меткому выражению Алексея) конфеты с вишневым ликером были принесены рыцарями и водружены на кухонный стол.

Наше фото1

(На фото слева направо:
Виктория Ивченко, Светлана Балагула, Алексей Костромин, Антонина Спиридончева)
Continue reading

У видавництві

У четвер я і Світлана Балагула були у видавництві “Факт”. Вичитували верстку, обговорювали дизайн книжок.
Раптово мені захотілось змінити порядок віршів у збірці, що я й зробила прямо у видавництві, поки Свєта з верстальником Андрієм вносили правки у книжку Світлани. Перед цим я перемішала українські та російськомовні вірші. Мабуть, це було помилково. Я виправила цю помилку – зараз у книжці намічається 3 україномовних і 2 російськомовних розділи, але “каші” вже немає.
Нібито остаточно зупинилась на назві моєї книжки “Весна-поетеса”.
Я не мала, з ким залишити свою доньку Дарину, тож мусила взяти її з собою у видавництво. Здається, вона там усіх поставила на вуха. Принаймні, з’їла усі шоколадки, усі м’які іграшки були перенесені у кімнату верстальника і художниці. Дарина трохи гралася, трохи малювала, трохи наробила шкоди (навіть не трохи). А оскільки я кожні 5 хвилин за нею бігала, то наша присутність у видавництві затягнулась на півдня.
Дарина гралася з котом і собакою Каєм, що живуть на подвір’ї видавництва “Факт”, яке займає двоповерховий будиночок у приватному секторі на “Нивках”. Останні години, коли я з Андрієм працювали над версткою моєї книги, Свєта та хужожниця Марічка з Дариною пішли на внутрішнє подвір’я, де є велика стара гойдалка і яблуні зі стиглими яблуками. Лиш там Дарина змогла сидіти відносно спокійно. Отаким був наш останній похід у видавництво “Факт”.
На наступний візит я постараюсь відвести Даринку у дитячий садочок.

МОРКОВЬ (ч.1)

Расскажу Вам сказку эту о коммерческом проекте, зародившемся по воле поедания моркови.
В офисе в разгаре дня, (там присутствовал и я), наблюдательный совет ел морковку на обед, глядя в окна искоса – ждут собственника бизнеса – нет, не на троллейбусе, а на блестящем Лексусе. Говорили: «Не прощать директорам безделия! Нужно новые искать бизнес-направления…» Зря финансовый директор возразил вполне корректно, что, мол, кризис мировой съел финансовый покой. Continue reading

МОРКОВЬ. Финансовые результаты (ч.2)

Город в солнечных лучах утопал рассветных и плескался сгоряча в мягких волнах ветра. Тишь и блажь царили в мире, просыпался офис…
…Лишь разряды грозовые пленили админкорпус. К десяти утра парковка стала презентабельной – всем составом шел на сходку совет наблюдательный. Секретарша, ненароком – так дрожали руки – на полу рассыпав кофе, объявила шухер. Continue reading

МОРКОВЬ. Выход из кризиса (ч.3)

Осень стелется листвой вдоль дорог унылых, кризис – черной полосой кассовых разрывов. Деньги кончились у банков, доллар в непонятке, покупатель – и тот с рынка бежит без оглядки…
С сигаретой у окна финансист невесело бормотал:
– Мы все у дна, в глубокой депрессии… Continue reading

Завантажую прозу на сайт

Знов кипить робота над сайтом. Сьогодні завантажую прозу. Довший час промучилась із оповіданням “Снідоносці”. Як виявилось, на сайті є обмеження по обсягу публікації. Довелось оповідання розбити на три частини.

“Снідоносці” – один з ранніх творів, написаний у 2001 році у співавторстві з Ніною Дьяченко. Ранній він і за ідеєю, і за виконанням. Не вистачало нам знань, літературної майстерності. Якби я працювала над ним зараз, то багато що змінила би, щось взагалі би видалила. Однак твір не залишав людей байдужими: його уривок був прочитаний на Національному радіо в програмі для юнацтва “Кольоровий світ”, пізніше (у 2006 році) він був опублікований в альманасі “Нова проза”. Отже, працювати над ним пізно, хай буде, як є.

Оповідання “Все враги в одном доме”, також написане у співавторстві з Дьяченко Ніною, мені подобається. Воно доволі смішне і сучасне.

Із мініатюр особисто я цінність бачу лише в творах “Любовь” та “Мужская верность”.