Роздуми про свою творчість

От буду чесною. Мені швидко перестає подобатись те, що я пишу. Я починаю прискіпливо дивитись на попередні твори, як тільки напишу щось нове чи просто мине трохи часу, і після енного прочитання вони здаються мені чи то художньо-слабкими, чи то взагалі банальними. Я не знаю, якою має бути поезія, щоб називатись «хорошою», тому із великим інтересом вчитуюсь в те, що про поезію говорять уже визнані автори Continue reading

«Дисонанс емоцій» – літературно-музичний перформанс

Автор тексту: Антоніна Спірідончева

Фото: Олександр Пітальов

На днях мені  пощастило вибратись на цікавий літературно-музичний захід – так би мовити на інших подивитись і себе показати – літературно-музичний перформанс «Дисонанс емоцій», організований гуртом творчих людей, які називають себе творчим об’єднанням «FirstStep».

Для мене почалося все з того, що я «Вконтакті» отримала запрошення вступити в групу «FirstStep». Я зайшла на її сторінку, начиталася інформації та відгуків, що на ній розміщені, і подумала собі, що хотіла би сходити на чергову творчу зустріч, подивитись, а може, й самій виступити зі своїми творами…
Continue reading

Призма

(самолетное)

Переменчивый гул в облаках,
Всем салоном идем на снижение.
Ожиданье посадки-рывка
И душевное опустошение.

Перевалы с крыла на крыло
Тормошат нас простым символизмом –
С высоты неохотно на дно –
Где полет – это жизнь через призму.

Хочешь вдруг удержать высоту,
Ухватиться руками за воздух.
Только ты не один на борту
И рулить из салона непросто.

Бесполезны маневры, попытки,
И тим-билдинг, и все, что ты знал.
Есть чувак – открывает закрылки,
И еще один – тянет штурвал.

Лимитирован каждый полет…
Вышло время – спускается путь.
Мы для пульта – еще один борт.
Режет память словцо «бортонуть»…

В облаках долго мчаться нельзя,
Размывается вектор стремлений.
Наш полет – хоть и жизнь, но не вся,
А у призмы полно преломлений.

Серость мыслей – с туманных основ,
К черту страхо- и нервозатраты!
Лишь ныряя под шар облаков,
Видим лайнер, готовый для старта.

За бескорыстную помощь – быть убитым

За неделю, которую я не заходила на ХБ, у меня скопилось немного мыслишек, достойных записи в блоге.  Или вопросов, потому что мои мыслишки в ответы еще не оформлены.

Очень часто в фильмах-боевиках второстепенный герой, давший главному герою бескорыстную, не прошенную, иногда вообще мелочную помощь – погибает от рук антигероя. Примеров – множество, первое, что пришло в голову – барышня-летчик в Аватаре, проникшаяся судьбой героя и начавшая действовать по велению сердца, а не руководства, которая, понятное дело, погибла; или вообще мелочи – прохожий, показавший дорогу, знакомый, давший чистую одежду или совет и т.д. Они оказываются убитыми, взорванными…  Понятно, что это “классика жанра”, люди это хавают в кинотеатрах, но…

Ведь ничего не берется из ниоткуда. Любая даже фантастика – основана на реальном жизненном опыте автора (мы пишем то, о чем знаем) или, как сейчас модно говорить на занятиях по эйчару – через призму собственного восприятия. Теперь вопрос: действительно ли предоставившие бескорыстную помощь будут не отблагодарены, а… пусть не убиты, но как-то унижены, растоптаны, в лучшем-случае не замечены… И всегда ли это делает антигерой?

Из моих мыслишек – да, это часто случается. Но в реальной жизни, а не кино, это делает сам герой, которому, если он захочет об этом рассказать, легче переложить вину на антигероя (вспомним афоризм: “У человека обычно есть две причины, которыми он объясняет то, что  сделал: истинная и та, которая лучше звучит”). Не пытаются ли авторы фильмов бессознательно переложить вину с героя на антигероя? Еще один аргумент в пользу этого – герой обычно убегает, оставив своего помощника беспомощным. Кажется, здесь я влезла в психоанализ, не будучи психологом… А вы что думаете по этому поводу?

Заметіль

(вірш про дружбу)

Одиноко. Нікого навкруг.
Замела всі дороги зима.
Жодних гостей і шансів на рух.
Накриває, як ночі пітьма,
Хвиля роздумів: хто тобі друг,
Бо здається, що друзів нема.

Хоч копай, хоч мети – все дарма.
Надто глибоко в’їлася фальш.
Заметіль, навпаки, відкрива
Досі схований дружби муляж.
Можна б пити корисність до дна,
Та питво це – ніяка не блаж.

Занесла всі стежки заметіль.
Чорна кава парує теплом.
Чи байдужість, чи втомлений біль
Визирають в холодне вікно.
Втім, прокласти дороги нові
І зробити в житті перелом,
Як ніколи, є шанс, навіть ціль –
Треба чистити сніг все одно.

Різдво у глухому західно-українському селі

Цього року, як, власне, і в попередні роки ми святкували Різдво у глухому західно-українському селі — у батьків. Поїхали через нечищені, засніжені і вкриті льодом після недовготривалої відлиги (небезпечні) дороги, бо свято Різдва, перш за все для батьків, за традицією,  коли в році є лиш два найбільших (сімейних!) свята — Різдво і Пасха, свято Різдва немислиме, якщо вся родина не збереться у батьківському домі.

Різдво у глухому західно-українському селі

Continue reading

Мої свята

Я їх дуже чекала, бо у мене було багато планів, як зайнятись творчістю. Це такий стан, коли думок в голові купа, а зупинитись і записати їх – ніколи.

Так от, я витратила кілька днів і нарешті дописала свій роман про офісне життя. Це вимагало зусиль: якщо раніше, у 2006-2007-му я писала його собі в кайф, щиро сміялася з тих комічних і безглуздих сцен із топ-менеджерами серйозного бізнесу, які приходили мені в голову, то зараз, коли все давно придумано і висміяно, а рукопис поперекидався 2 роки в шухлядах, просто сидіти і переписувати ці думки на папір вже не так цікаво. Я писала просто щоб закінчити. Ще й безжально скоротила 2 розділи, які мені лінь було дописувати, які мали скласти десь третину твору, але й без них твір чималенький вийшов.

З кайфових занять було писання віршів. Я надумалась податись на конкурс, де змагаються підбірки інтимної лірики. Взагалі інтимна лірика – це така штука, яка добре пишеться, коли погано) А ще я не дуже люблю виносити на загал свої власні почуття. Отож, треба ще подумати, як її написати. А доведеться саме писати, бо раніше опубліковані, навіть в інтернеті, твори за умовами до конкурсу не допускаються. У мене є вже кілька творів і кілька цікавих ідей, які я планую втілити в твори від чоловічого імені. Взагалі я так ще не писала, тільки в одному творі – в романі, про який йдеться вище, де один з головних героїв – надзвичайно обтяжливий творчістю парубок, який весь час свої переживання втілює в поезії. В моїй ситуації щоб писати про кохання, треба якнайдалі відсторонитись від самої себе)

Кілька разів у мене виходило так, що я сідала писати інтимну лірику, а писалося щось своє, далеке від заданої теми, як наприклад:

Вихор бажань

Я схопила в повітрі вологім
Теплий вихор нічийних бажань.
Він смикнувся і ліг на долоні,
Як покірна вдомашнена лань.

Хто не втримав тебе, дикий вихре?
Хто хотів твоїх кручених мрій?
Безнадійно бажав і за вітром
Відпустив у нічний сніговій?..

Теплий вихре, ця зустріч знаменна,
Я-бо знаю, що думка – жива.
Спалах прагнень, лишайся у мене
І твори вже для мене дива.

Як і раніше, я не вірю в конкурси, швидше – в щасливі збіги. Але брати участь у конкурсах – це один із способів не стояти на місці)

Вже завтра почнеться підготовка до Різдва, запанує атмосфера свята. Мене це завжди зворушує і надихає. Імовірно, що на кілька днів урбаністичні мотиви в моїх творах (а твори будуть, бо коли ще, як не зараз?) зміняться на сільські краєвиди, зимовий ліс, казкові образи, яскраві вишиті узори і смак домашньої випічки прямо з печі. Моя донька вже приміряє вишиванку, вишиту її пра-пра-бабусею (по татовій лінії), тато дістає з комори різдвяну зірку, мама вигадує, якими стравами здивувати велику сім’ю, буде свято…

Підсумки року – 2009. Подорожі по Україні і світу, освіта і творчість

Щось багато хто підбиває підсумки 2009 року у своїх блогах, мабуть, і я так зроблю…

Серед фінансистів багато хто дотримується думки, що під час фінансових криз краще витрачати свої сили на здоров’я, освіту, творчість і відпочинок. Я спеціально не дотримувалась цього правила, але обставини в цьому році складались таким чином, що саме цим я й займалась.

Нижче – фотозвіт про подорожі по Україні та світу, творчі успіхи та чергову сходинку в освіті.
Continue reading

Як це я прогавила?

Сьогодні сиджу вдома, бо моя дочка захворіла. Зараз поклала її спати і швиденько влізла в інтернет. Сьогодні, на відміну від інших днів, мене цікавило, що відбувається з моєю книжкою “Весна-поетеса”. Я це запитала у Гугла. І виявилось, що я, хоч і намагалась тримати руку на пульсі, все одно щось прогавила.

По-перше, анонс моєї збірки з’явився на сайті “Буквоїд” (майже місяць тому, але я цього не бачила). Гадаю, це непогано, все ж профільне видання. Я сама туди нічого не подавала, не надсилала. Просто приємний сюрприз.

Про інтернет-магазин “Буга” я знала, туди видавництво “Факт” відправляє усі свої книжки. А от поява моєї книжки в інтернет-магазині “Якабу” для мене теж стала сюрпризом. http://www.yakaboo.ua/ru/catalog/all/-112346 Ще й анотацію взяли не з книги, а самі написали чи що, не знаю, звідки вона така узялась, але все одно приємно))

Ще кілька інтернет-сайтів дають анотацію на мою  “Весну-поетесу” із посиланням на “Якабу”. Приємно.

Магазин “Якабу” я знаю ще з часів його відкриття, коли укладались перші угоди з кінодистрибуторами і я мала відношення до розробки однієї з таких угод. Але зараз я нічого не робила для просування книжки у роздрібні мережі – ще руки до цього не дійшли.

З інтернетом погано лиш  те, що знайти книжку можна хіба що за допомогою пошукових систем. Інша справа – книжкові магазини, де товар стоїть на полицях.  Треба б повторно пройтися по крамницях і подивитися, що і як. Але це вже в новому році. Взагалі добре, коли публікуєшся у солідному видавництві і велику частку роботи з просування бере на себе саме видавництво, а ти тільки заповнюєш прогалини, якщо маєш можливість і відповідні уміння.

Миколаївські літературні читання від журналу “Стіна” в рамках передріздвяного книжкового ярмарку

514888943

19 грудня на день св. Миколая на стенді журналу Стіна відбулися Миколаївські літературні читання

Програма заходів була опублікова на ХВ. http://h.ua/story/244635/

Влаштувати свято нам допомогли чудові міми театральної студії SPLASH і їх керівник Якимченко Наталія. Ми дякуємо усім, хто долучився до свята і зробив його таким, яким Ви бачите його на цих фото)))

До речі, з ХВ тут задіяно: Жанну Новицьку, Світлану Балагулу, Антоніну Спірідончеву, Вікторію Івченко, Анастасію Правдивець))))

Читать полностью: http://h.ua/story/245187

Джерело: сайт журналу “Стіна”

245187_8

Медвін – літературне свято і великий вибір книжок по цінах видавців

Скоро ми усі будемо святкувати Новий рік, і вже пора, мабуть,  думати про подарунки. На колір і смак…, як то кажуть, але для когось саме книжка буде гарним подарунком до Нового року.

Можна, звісно, поїхати на книжковий ринок чи до книжкового магазину і придбати книжки із відчутною роздрібною торгівельною націнкою, яка у деяких магазинах сягає 100% від закупівельної ціни. А можна купити за ціною видавництв  на книжковому ярмарку Медвін, другий етап якого пройде 18-19 грудня (на цьому тижні) у виставковому центрі “Спортивний”.
Continue reading

Где же Вы, книги наши?

13 декабря 2009 19:37:38

Да… Отгремела первая в моей жизни книжная ярмарка Мэдвин. Нет, раньше я тоже бывала на книжных выставках, но только в качестве покупателя. В роли автора – первый раз. Могу сказать, что мне это очень понравилось! Жаль, что из-за сделанной мне операции, я не смогу принять участие в продолжении Мэдвина. Ещё более жаль, что я не смогу принять участие в Николаевских литературных чтениях, проводимых журналом «Стена».  Но такова «Селяви»…

Ладно, нечего жаловаться, слава Богу, что живая осталась. Ну и хорошо, что интернет за неуплату (слишком долго находилась я в любимом мною Киеве) не отключили. А значит, мои замечательные друзья с ХайВея и ХайБлоггера – со мной!

А знаете, что я люблю делать даже больше, чем писать стихи и рисовать? Правильно…  Хвастаться!!! Вот именно это я сейчас и буду делать!

Начинаю: Решили мы с Тоней, что с продажами наших книг полный порядок. На выставке они продавались просто отлично. Иннокентий Святославич, глава общественного совета издательства «Факт», сказал мне, что без моей книжки ни один посетитель выставки живой не ушёл. Правда из-за карантина (болеет украинское правительство болезнями разными заразными, и чтобы люди не заразились от них, ввели карантин в Украине), людей было мало на выставке, поэтому ещё немножко книг осталось для продажи в магазинах. Милая девушка из отдела сбыта издательства сообщила нам, что книги в книжные магазины Украины отправлены. Мы обрадовались, но… я – балаболка, а Тоня – человек серъёзный. Вот и пошли мы, почти зимним  вечером, погулять. По книжным магазинам Киева. И оказалось…. Что в сети «КС» наших книг нет. Потому, что они должны издательству кучу денег, и «Факт» новые поставки им сейчас заморозил. В сети «Літера» наших книг нет. Потому, что у них очень длительный процесс заказа, получения и распространения книг по своим книжным точкам. В магазине «Сяйво» наших книг тоже не было… Но появилась надежда на то, что они там появятся после 1 декабря 2009 года. С новой партией книг от издательства. Магазин мне очень понравился. Уютный такой… Не могла уйти из него без покупки, и моя домашняя библиотека пополнилась  книгой Александра Стражного «Український менталітет». Очень нам были рады в магазине «Знання», что на Крещатике, напротив Бессарабки. Наших книг и там не было, но работник магазина обещала позвонить в издательство и узнать, почему их нет. . Видимо потому, что мы – молодые авторы, а они берут только маститых…. Известными авторами мы пока ещё не стали, но надеюсь, что наши книги уже продаются в магазине «Знання»…

Наши усилия по поиску  «Обнажённой души» и «Весны-поэтессы» не были напрасны!!!

Для меня Глобус на Майдане место символическое. На Рулетке прошла моя юность (злые языки поговаривают, что детство у меня не закончилось до сих пор!), и там, на втором фонтане, были написаны некоторые из моих стихов, часть которых вошла в мой сборник. Именно в книжном магазине Глобуса «Буква», мы таки нашли свои книги! И даже… с ними сфотографировались!!!

243745_1

243745_2

243745_3

243745_4

243745_5

Гонимые голодом и погодой, две творческие личности решили пропустить остальные книжные магазины и пойти в литературное кафе «Купидон». Где наших книг тоже не было, но были очень замечательные деруны со сметанкой. И хотя часто говорят, что поэт, как и художник, должен быть голодным, мы решили на себе это не проверять…

Кстати, кафе это очень интересное… И интерьер, и персонал…  Советую! (пиарю по собственному желанию, а не из-за того, что наклеила им на этажерку «Обнажённую душу» Светланы Балагулы).

Уклала з собою неписану угоду

УГОДА

Я, що фізично сиджу  за комп’ютером і маю доступ до інтернету, з однієї сторони, та Я, що живу емоціями,  відчуттями і мало кому зрозумілими поривами, з іншої сторони, оцінивши мій внутрішній стан, уклали між собою неписану угоду про наступне:

1. Ті твори, що увійшли в поетичну збірку “Весна-поетеса”, більше в інтернеті публікуватись не будуть. Бо це – пройдений етап.

2. Ті твори, що увійшли в поетичну збірку “Весна-поетеса” і ніколи не публікувались в інтернеті, публікуватись там все одно не будуть, хоч як би сильно не закортіло в якийсь момент, як це часто буває. Бо це – пройдений етап.

3. Ті твори, що вже публікувались в інтернеті і увійшли в поетичну збірку “Весна-поетеса”, видалятись не будуть, навіть якщо більшість з них я вже відлюбила (бо це пройдений етап)… Але контакти адміністрації ХВ треба не загубити.

4. Сторони тішаться, що більшість авторської поетичної дурні, навіть опублікованої в інтернеті, не увійшла в поетичну збірку “Весна-поетеса”.

5. Фінансові умови:

5.1. Фінансові умови ні на що в принципі не впливають і взагалі є малоймовірними, але в разі появи розглядаються Сторонами як форс-мажорні обставини, коли кожна зі сторін угоди може діяти на свій розсуд без додаткового узгодження своїх дій з іншою стороною.

6. Термін дії угоди:

6.1. Угода вступає в силу з моменту її укладення і діє безстроково, аж до її відміни за згодою Сторін.

Зимово-слизький передоз

Сьогодні відправила свій вірш на конкурс журналу “Стіна”. Там тематика “Новий рік і Різдво”. Правда, прийом робіт закінчився 4 грудня. Ну, сподіваюсь, не тільки я щось роблю пізніше, ніж треба, а й журі конкурсу теж)))

 

Зимово-слизький передоз

Мряка, сніг, мокрий шлях – цей зимово-слизький передоз,
Сіре небо схопило й здавило все в нашому місті.
Безпорадно повзе у заторі машин Дід Мороз,
Він спішив з подарунками – вибач, старий, така дійсність.

Бампер-в-бампер плететься – стоїть наше місто наскрізно,
Настрій кепський – він думає: «Що? Альтруїст я чи псих?
Хтось на днях подзвонив й звинуватив мене в урбанізмі,
А я свято повіз в їхнє місто на їх Новий рік».

Щось не дуже радісно і святково вийшло – такий настрій був)))

Миколаївські літературні читання в рамках книжкового ярмарку “Медвін”. Зпрошуємо митців!

Програма заходів Молодіжного журналу „Стіна” в рамках виставки „Медвін: Книжковий світ”18-20 грудня 2009 року

Виставка дитячих малюнків „Новорічна казка очима дітей” на стенді журналу „Стіна”. Виставка працює протягом 3-х днів.

 18 грудня о 13-00 відбудеться презентація нового конкурсу журналу „Стіна” для творчих дітей „Новорічна казка”. Номінації конкурсу: дитяча проза і поезія, віршовані поздоровлення до Новорічних і різдвяних свят.

 19 грудня о 16-00 відбудуться Миколаївські літературні читання на стенді Молодіжного журналу „Стіна”. В програмі читань: презентації книг і творів молодих українських поетів і прозаїків, читання віршів, під музичний супровід, слемування і експромт, літературний перформенс і багато інших творчих сюрпризів. Ведуча літературних читань: поетеса, автор книги „Оголена душа” Світлана Балагула.

Вхід вільний! Участь може взяти кожен)

Адреса: метро “Республіканський стадіон”, вулиця Фізкультурна, 1, Інститут фізкультури, 2-й поверх

Дорогие мои друзья, хочу сообщить Вам, что встреча творческих людей «Пятница 13+7», состоялась!

Дорогие мои друзья, хочу сообщить Вам, что встреча творческих людей «Пятница 13+7», состоялась!

Пятница, 13 плюс 7...

Мы были рады видеть своих друзей и журналистов в одном месте, называемом «Война и мир»! В истоках любой войны нужно искать женщину, а миром, как известно, правит любовь! Читающих стихи женщин было аж три! Жанна Новицкая, Тоня Спиридончева, и я… Скромная Светлана Балагула! Дабы Вы не забыли наши симпатичные лица, прилагаю фото…

Жанна Новицкая
Жанна Новицкая
Тоня Спиридончева
Тоня Спиридончева

Continue reading

Искусство и взаимопонимание спасут всё человечество!

Светлана Балагула:

Если честно, то я не ожидала, что моя «Обнажённая душа» и «Весна-поэтесса» Тони Спиридончевой, вызовут такой интерес на 12 международной книжной выставке Мэдвин. Мне было очень приятно читать статьи о наших книгах, пусть и не всегда мне был близок их смысл…

Когда объявили карантин в Киеве, я почти сутки проплакала… Я долго шла к своей первой книге… Мне стало так жалко свои мечты, надежды, переживания, что были стихами и прозаическими миниатюрами собраны мною в сборник , что эмоции моей души просто взорвались, и рассыпались водопадом слёз…

Но, как и концерт Юрия Шевчука, презентация «Обнажённой души» и «Весны-поэтессы», на Мэдвине состоялась. А награждение книг дипломами, через 6 дней после появления книг, добавило море драйва и капельку веры в то, что не всё продаётся и покупается в мире искусства. Мы с Тоней, теперь это точно знаем!

237061_29

Презентация состоялась. И это был не «пир во время чумы», а «искусство и взаимопонимание спасут всё человечество!».

Я благодарна всем моим друзьям-читателям за то, что они не побоялись заболеть неведомой заразой, и пришли поддержать нас.

Книги выношены и рождены. Пуповина обрезана, вскормленные шампанским и икрой наши детища вышли в свет. Мы, как любящие мамочки, всегда будем рядом, но… Книги, как и дети, живут дольше родителей. И совершенно другой жизнью…

Хочу сказать вам, что праздник продолжается!

Несколько полубезумных авторов приглашают своих друзей на творческий вечер «Пятница, 13+7», который состоится в трактире «Война и мир», 20 числа этого месяца. Имена авторов сохраняются в строгом секрете, но… будет интересно и весело. Я Вам обещаю!!!

Продолжение

Желающие принять участие в нашем творческом безобразии оставляйте комментарии в этом материале, или пишите мне в личку…

С уважением и любовью к вам, Светлана Балагула…

P.S. Была приятно удивлена, увидев свою “Обнажённую душу” в интернет-магазине “Буга” http://www.buga.com.ua/book/5239/

И доставка есть по всему миру!!! Ура!!! Мои друзья из дальнего и ближнего зарубежья смогут тоже её купить!!!

Размышлизмы об изданных произведениях

Наконец-то готова моя первая книга: собрана, сверстана, нарисована, отпечатана. Даже дипломирована! Что-то уже продано. Радоваться бы, но я, кажется, вхожу в депрессию… Я недовольна…

Мне мало что нравится из моих произведений. Чем больше я их читаю, тем сильнее они меня отталкивают. Кажутся банальными, простыми… Я остываю к стихам, которыми еще недавно гордилась – теперь я люблю более свежие стихи, написанные уже после издания книги. Так случилось, когда вышел в печати рассказ «Снідоносці» – он мне долго очень нравился, а потом мне стало за него стыдно – детский, несерьезный, оторванный от жизни… Сейчас я заканчиваю писать роман «Империя». Это стёбовая вещь. Начала писать его в 2006-м, в 2007-м остановилась на полпути. Уже после презентации книги взяла его почитать, ведь многие детали и развитие событий за два года мною уже забыты. Смеялась над каждым абзацем. Неужели и он мне когда-нибудь разонравится?

На днях нужно было отобрать несколько поэзий для публикации в газете… Я столкнулась с тем, что у меня целая книга – а выбрать нечего!

Дело, конечно, не в стихах, а во мне самой. В моих произведениях то, что я уже прочувствовала и пережила. А дальше все будет по-новому, и возвращаться в старое не хочется.

Презентація книг Антоніни Спірідончевої та Світлани Балагули

10 ноября 2009 12:07:43

Автор: В`ячеслав Рошко

Джерело: сайт ХайВей

Днями побував на 12-му Київському міжнародному ярмарку Медвін – книжковий світ 2009. На який мене запросили наші «хайвеївські» дівчата Світлана Балагула та Антоніна Спиридончева. Часу якось бракувало, та й ця епідемія насторожувала чи йти чи не йти, але цікавість взяла гору. Пішов і в перші ж хвилини не пошкодував, адже все цікаве почало набирати оберти.  Спочатку на ярмарку зустрів Володимира Бровка та Наталю Безсонову, трохи поспілкувалися та випили смачної кави… Далі дзвінок до пані Наталки: «Підходьте до стенду молодіжного журналу «Стіна»… Ми тут!» – телефонувала Антоніна Спиридончева.

Приходимо, а там Михайло Волгін, Наталя Костильова, Ариель, Вікторія Івченко, яка потім прийшла. І багато, багато інших «хайвеївців» та просто цікавих людей.

У дівчат свято. Ще б пак, такі чудові книжки побачили світ: «Весна – поетеса» Антоніни Спиридончевої та «Обнажённая душа» Світлани Балагули. Приємно, що авторів відзначили грамотами за перемогу в конкурсі  «Книжковий дивосвіт України» вномінації «Дебют молодого автора».

Презентація була дуже цікавою, адже і урочисте роздавання автографів, і щире частування  вдалося дуже добре поєднати. Найсміливіші учасники презентації читали вірші авторок. А потім Віталій Ващук взяв на Антоніну Спірідончеву на плечі –  поближче до високої слави, де вона вже сама читала свої твори. Світлані Балагулі було зручніше читати свої вірші зі стільчика.

Якось з натовпу тихенько почулося: «Я б ніколи не подумав, що ті в яких критики суворі та безмежні насправді такі веселі, щасливі і дуже красиві дівчата…» Мабуть, так воно і є, на сторінках «ХайВею» ми всі стримані, суворі та серйозні… А в реальному житті зовсім інші: щасливі, усміхнені, життєрадісні, готові до спілкування. Про що це говорить? Лише про одне, що треба частіше зустрічатися всім «хайвеївським» друзям. Як сказала Наталя Безсонова «…для того, щоб зустрітися знову, не треба чекати видання якоїсь книжки»  А й справді чому не зустрітися?

Враження та настрій від побаченого та пережитого в цікавому колі друзів просто не забутні. Зі мною, мабуть, багато хто погодиться. Коли  до дому я їхав в метро на папір лягли такі рядочки. Геніальності в них, мабуть, нема, але вони мають право на життя і присвячені будуть двом поетесам Антоніні Спиридончевій та Світлані Балагулі.

Про них так, так про них,
Якось сказати треба…
Але не має слів таких,
Слова… Найкращі в неба.

Щасливі, сильні, до життя,
Чи не найкращих вітає Україна.
У виданнях сильніші почуття,
Дорога в пошуках постійна…

Щиро дякую за увагу! Нехай усім щастить! До зустрічі!

Особлива подяка Наталії Безсоновій та Вікторії Івченко за подаровані книги.

237269_1

Дипломовані поетеси

Continue reading