“Відкрий серце – обери життя”. Враження після благодійної акції, спрямованої на збір коштів для лікування онкохворих дітей

9 листопада у стінах Національної спілки письменників України відбулась благодійна акція «Відкрий серце – обери життя», спрямована на збір коштів для лікування онкохворих дітей. Організаторами акції виступили Ініціативна група допомоги дітям імені Даші Євдокімової «Дар Янгола» та Київська літературна студія «Перехрестя».

В епоху щільної мозаїки інформаційних повідомлень ми часто не встигаємо виокремлювати з густого миготіння новин ті, що стосуються людського життя, замислюватись, а головне – співпереживати чужим долям. Інформація про те, скільки дітей в Україні помирає від раку, губиться серед політичного піару, усілякої жовтизни і залишається неосмисленою.

А тим часом є благодійні організації, що шукають шляхи до небайдужих сердець і надають дієву допомогу хворим дітям.

Відкрила захід волонтерка Ольга Волик коротким повідомленням про те, що в Україні щомісяця помирає 5-20 онкохворих дітей, часто не тому, що лікувати їх пізно, а через дороговизну цього лікування. Тобто помирають діти, яких можна було б врятувати.

Одразу скажу (для скептиків), що діяльність благодійної організації «Дар Янгола» полягає не лише в зборі коштів та перерахуванні їх для лікування дітей. Волонтери є частими відвідувачами лікарень, зокрема київської Охматдит, спілкуються з дітьми, влаштовують для них музичні свята, збирають і передають подарунки, друкують журнал «Сонечко», який розповсюджується серед хворих. За словами Ольги Волик, піднесений настрій суттєво полегшує протікання хвороби і здатен прискорювати видужування.

Збір коштів – один із напрямків діяльності, безсумнівно серед найважливіших. Зокрема через організацію благодійних акцій, які проходять під гаслом «10 гривень можуть врятувати життя дитини!».  Тобто збір чималих сум досягається не за рахунок великих грошових переказів, хоча й це має місце, а за рахунок незначних для кожної окремої людини, але масових пожертвувань.

В нашу добу зневіри і недовіри слід зазначити, що інформація про зібрані і витрачені кошти є публічною. На сторінці організації в мережі «Вконтакте» повідомляється, скільки коштів на якій акції зібрано, пояснюється з якою метою витрачаються ці кошти, на рахунок батьків якої дитини чи якої лікарні переказуються, при цьому викладаються скани банківських документів.

Під час акції в НСПУ 9 листопада було зібрано 2939 грн.

В рамках заходу «Відкрий серце – обери життя» відбулась літературна дискусія щодо можливостей сучасної літератури, літературно-музичний вечір включно з поетичним марафоном, в якому прозвучали вірші для дітей у виконанні їх авторів та відбувся конкурс поезій, концертом музикантів та непересічним видовищем – історичним танцем від театру «Алентрада». Також відбулась фотосесія: моделі в середньовічних сукнях на фоні шикарного інтер’єру Будинку письменників – це виглядало неперевершено! Весь час проведення заходу працював благодійний ярмарок, на якому можна було придбати вироби ручної роботи, книжки сучасних авторів.

302419_1

Історичний танець від театру “Алентрада”

Доброчинна акція3

Глядачі і літератори

Continue reading

Городской кардиографик – черговий літературно-музичний перформанс «First Step»

Перша половина листопада була добре насичена літературними заходами. Тобто вони завжди проходять у великій кількості, круглий рік, часто лишаючись не поміченими. Але я зупинюсь на тих, в яких особисто я брала участь. Почну з «First Step».

Це регулярні літературно-музичні перформанси, які збирають на своїй сцені поетів, прозаїків, художників, фотографів і, звичайно ж, музикантів. Я неодноразово писала про них у блозі.

5 листопада я вчергове взяла участь в одному з перформансів «First Step». Цього разу тематика вечора обіцяла бути міською, адже перформанс проходив під назвою «Городской кардиографик». Минув, як завжди, динамічно і насичено творчістю.

Підбираючи поезії до цього заходу, я зауважила, що практично не пишу про місто. Навіть щодо прози мені одного разу зробили це зауваження: «У тебе в прозі немає міста». Обиралося складно. Вирішила читати «Осінь іще молода», «Зимово-слизький передоз» та «Кучугури бажань» – це хоч і не про місто, але думки розгортаються на його тлі, а також вірш «Незнайомка у поїзді».

Одразу попередила глядачів, що вірші дуже сумні. Щоправда, настрій у мене був зовсім не сумний, мені аж пожартувалося: «Зібрала стільки сумного, що зачепився аж Новий рік». Це насмішило і глядачів, і мене саму, тому читати сумно, як не старалась, мені не вдалось. Тому саме цей виступ не був найвдалішим, про попередні свої виходу на сцену «First Step» я кращої думки 🙂

Більше відео, фото та інформації з та про «First Step» тут.

В пятницу 5 ноября в МАУПе музыкально-литературный перформанс «First Step»!

В пятницу 5 ноября в актовом зале Международной академии управления персоналом (в главном корпусе, по адресу г. Киев, ул. Фролметевская, 2) пройдет 10-й по счету музыкально-литературный перформанс, организованный творческим объединением «FirstStep».

В программе музыкальные номера от начинающих исполнителей, поэзия и проза в исполнении авторов. Мое выступление также запланировано.

Я не раз принимала участие в перформансах «FirstStep». О том, как приблизительно они проходят, я уже писала в одной из своих предыдущих публикаций: «Дисонанс емоцій» – літературно-музичний перформанс».

В этот раз мероприятие носит название “Городской кардиографик”. Повторюсь: чтение литературных произведений тщательно разбавлено музыкальными номерами, поэтому не стоит бояться уснуть. В программе обычно представлены молодые начинающие творческие личности. Организаторами проводится предварительный отбор авторов, чтобы на сцене не появилось нечто совершенно низкого уровня.

Начало в 19.00. Мероприятие длится около трех часов. Вход – 20 грн.

Continue reading

У Клубі київських поетів

31 октября 2010 23:52:50

Автор: Наталія Безсонова

Джерело: сайт ХайВей

Сьогодні я скористалася запрошенням Антоніни Спірідончевої, яке вона розмістила на Хайвеї,  і відвідала Клуб київських поетів. h.ua/story/298761/

Зустріч відбулася у Трек-Барі неподалік від станції метро “Либідська”.

У Клубі київських поетів

Continue reading

Встречи Клуба киевских поэтов. Приглашение!

DSC_0585

Андрей Волков, форумчанин журнала “Стена”

Не секрет, что творческие люди стремяться общаться друг с другом – в кругу своих интересов: показать свои произведения, чужие почитать или послушать, обменяться новостями и обсудить их, поделиться опытом или послушать советы других. Да и просто пообщаться вживую! История знает регулярные встречи литераторов в кафе, на квартирах…

В Киеве хватает литературных объединений и просто дружеских тусовок – разных по «профессиональному» уровню, возрасту участников, отношению к современной литературе. Но сейчас речь пойдет лишь об одном – Клубе киевских поэтов.

DSC_0584

Богдан Головченко (он же Слон)

Клуб создан не так давно – в мае этого года, и сначала его встречи посещали до десяти человек. Сейчас больше – на каждую встречу приходят до двадцати-тридцати авторов. Уже немало и как раз то количество, при котором комфортно общаться, слушать и читать вслух. Проводятся поэтические чтения и обсуждения, царит теплая и дружеская обстановка.

Большинство членов Клуба познакомились в интернете – на различных поэтических сайтах. Но ядро составляют авторы литературной страницы форума журнала «Стена» и поэтического сайта «Стихи.ру», которых удалось организовать на регулярные встречи Оксане Бойко – поэтессе, активной участнице одного и другого сайта. Итак,

 

БЛИЖАЙШАЯ ВСТРЕЧА СОСТОИТСЯ 31 ОКТЯБРЯ в 15-00, по адресу: Горького, 158 – кафе “ТРЕК-БАР” (в 2 кварталах от метро “Лыбидская”, перекрёсток Горького и Ковпака).

НА ЭТОЙ ВСТРЕЧЕ ПЛАНИРУЕТСЯ:
1. Ознакомиться с сигнальными экземплярами сборников, в которые вошли поэтические произведения членов Клуба.
2. Разбор полётов – то есть обсуждение произведений. Инфо здесь: http://www.stihi.ru/2010/10/26/1360
3. Обсуждение вечера памяти Леонида Быкова, который запланирован на 12 декабря http://www.stihi.ru/2010/10/26/1493
4. Читают все!) Чтоб возможность выступить была у каждого, возвращаемся к опыту первых встреч, т.е. друг за другом согласно посадочным местам))

Все новости клуба здесь http://www.stihi.ru/2010/10/27/1819

Олег Никоф, поэт, издатель

inart_298761_3

Встречи Клуба киевских поэтов проводятся раз в две недели по воскресеньям – в одно и то же время (15-00) и в одном и том же помещении – ТРЕК-БАР (адрес указан выше).

Язык общения и творчества: русский, украинский.

Участие бесплатное. За деньги при желании можно заказывать кофе, пиво, другие напитки или еду – по ценам заведения.

Присоединяйтесь!

DSC_0624

Оксана Бойко, Антонина Спиридончева, Марина Киевская

298761_5

Приблизительно так выглядят встречи Клуба киевских поэтов.

Перфоманс ТО “FIRST STEP”: “Третья сторона зеркала” – состоялся!

Третья сторона зеркала15 октября состоялся очередной (уже 9-й) перфоманс Творческого объединения “FIRST STEP”. В этот раз мероприятие назвали “Третья сторона зеркала”.

Я не буду детально о нем рассказывать, потому что все впечатления от вечера уже рассказаны самими участниками и зрителями на странице откликов группы ТО “FIRST STEP”. Поэтому даю пару скринов – а все отклики, в том числе и мои, можно читать там, где  они были даны (по ссылке).

Фест-Степ 9 - Третья сторона зеркала - отклики

В скрин попала очень малая часть откликов, а все их можно читать на странице группы – ТУТ.
Continue reading

Творча лабораторія – Літреактор

У вересні в рамках фестивалю “Гогольфест” діяв освітній проект “Літреактор”, ініційований письменником Любком Дерешем. Я дізналась про нього з інтернету, надіслала анкету-заявку і була зарахована на курс. Однак терміни проведення “Літреактора” в останній момент зсунились на тиждень, що не вписалось у мій особистий графік поїздок. Пропустивши два лекційні дні, я стала вільним слухачем курсу, черпаючи усе корисне, хоча і не брала участь у написанні есеїв і підсумковому перформансі.
Continue reading

Клуб киевских поэтов растет и развивается!

Все начиналось с клича Оксаны Бойко на форуме журнала “Стена”: мол, давайте встречаться в офф-лайне! Есть помещение в баре-ресторане и огромное желание собрать творческих людей – что еще нужно? И вот!

Первая встреча “Киевских поэтов” состоялась 6 июня. А компания была такая:

Марина Киевская
Антонина Спиридончева
Оксана Усова-Бойко
Ирина Грейс
Ира Арт
Зеленоглазая Натали
Тщеслав Поверхаев
Василий Ростовский
Continue reading

Вітаю газету “UАргумент” із виходом на київський ринок розповсюдження преси

54850638
Офіційний сайт газети “UАргумент”.

Газета “UАргумент” виходить друком з березня 2006 року і висвітлює політичне, соціальне, культурне життя країни. Тривалий час газету можна було придбати у пунктах продажу преси Донецька та сусідніх регіонів або ж за поштовою передплатою. З недавнього часу “UАргумент” можна знайти і на київських розкладках, із чим газету та її головного редактора Анатолія Герасимчука слід привітати.
“UАргумент” небайдужий і до молодих літераторів. Наприклад, у № 29 (221) за 27 липня 2010 року був надрукований мій вірш “Ніч і вона”, який головний редактор випадково побачив на сайті “Хай Вей”.

Ніч і вона

Ніч і вона – у сýконці білій з пацьорками
Дивиться з мосту старого у воду ставка.
Вітер волосся і поли їй з придихом цьомкає,
Ніч обіймає за плечі, гойдає містка.

Світ – чорно-білий: молочно виблискують лілії
З-поміж кружалець-листків, що вросли в береги.
Місяць зімлів у воді, лише зрідка домріює,
Як йому зорі і ніч в літній час дорогі.

Ніч і вона – задивляється в казку-дзеркалення:
Щедро розсипані зорі у чорній воді –
Місяцем хрещені, лілій свічками обрамлені –
Закарбувались красою в її самоті.

Ніч і вона – проникалась, закохана й вражена.
Вперся перилом їй в груди старенький місток.
Вітру всміхалась, а мріяла – про відображення,
Образ лишень – у воді ж-бо немає зірок.

2010 р.

Вперше на літературній студії “Перехрестя”

Наважилась! 🙂

Вперше я побачила Київську молодіжну літературну студію “Перехрестя” на Весняному книжковому Медвіні-2010. Так би мовити – в дії, вони виступали в Літкав’ярні на презентації журналу “Дніпро”.

Весь їхній виступ я уважно слухала і дивилась, а зараз вирішила сама прийти на зустріч “перехрестян”.

У невеличкій кімнаті дитячої бібліотеки №9, оточені з усіх боків книжковими стелажами, набилося купа народу. Спекотно, піт заливає обличчя, але читаються і читаються поезії і проза. Кілька авторів мені сподобались дуже, але поки що не запам’ятала їхніх імен. 🙂

Словом, на “Перехресті” мені сподобалось. 🙂

Виявляється, у студійців є традиція після кожної зустрічі фотографуватись разом. Ось таке фото вийшло на порозі бібліотеки.

Перша зустріч

Літературні читання Гоголівської академії на фестивалі “Країна мрій”

10 липня в межах етнічного фестивалю “Країна мрій” та його літературної програми відбулись поетичні читання учасників інтернет-сайту “Гоголівська академія”. Мені теж пощастило взяти в них участь. Я читала свої нові поезії, опубліковані на сайті http://gak.com.ua/, а також ті, які ще ніде не публікувались.
Я була рада виступити, а також послухати інших учасників Г@ківських читань, зокрема Діму Княжича, Коку Черкаського, Оксану Яблонську та інших. Зі свого боку вдячна за таку можливість організаторам.

Країна мрій 3
власне я
Країна мрій 2
Учасники і глядачі Г@ківських читаньДетальніший фотозвіт можна подивитись на сторінці facebook “Гоголівська академія”.

Цілком випадковою була зустріч із знайомими хайблогерами Орестом Форко та Рибачкою Сонею, які мали свої плани на участь у заходах “Країни мрій”, не пов’язаних з літературними виступами (Орест спеціально приїхав зі Львова). Я була приємно здивована побачити їх серед глядачів. Зробили і фото напам’ять.

Країна мрій

А ще я своїй донечці купила віночок, який мені нікуди було покласти, окрім як вдягнути на себе. Отже, цілком несподівано побувала в образі молодої незаміжньої дівчини 🙂

Країна мрій 10

Країна мрій 14

Музыкально-литературный перформанс “5 времен года”

9 июля в зале МАУП прошел очередной (уже пятый) музыкально-литературный перформас, организованный творческим объединением “First Step”. В этот раз он носил название “5 времен года” – и потому что пятый, и потому что тематика музыкальных и литературных произведений была заявлена вольной, а они, то бишь произведения, написанные молодыми людьми, которые составляют основную адудиторию “First Step”, как правило, прекрасно вписываются в одно или несколько времен года, в том числе и в пятое – любовь.

Я в этот раз читала только свои новые украиноязычные стихотворения, которым не исполнилось и полгода. Более ранние – из периода “Весны-поэтессы” – уже вызывают оскомину у меня самой, и потому читать их мне (пока?) не хочется.

Впечатления от мероприятия очень приятные. Много музыки, эмоций, чувств, улыбок, даже драйва. С одной стороны, мне хотелось бы по чуть-чуть рассказать о каждом выступающем… Но с другой – как можно пересказывать то, что нужно слушать или в крайнем случае – читать сам текст произведений. Поэтому могу предложить Фотоотчет с мероприятия, а чтобы получить живые впечатления – лучше поприсутствовать на одном из мероприятий “First Step”. Тем более, и организаторы не устают об этом напоминать, присоединиться может любой, кому есть что представить публике или просто поучаствовать в качестве зрителя.

Мне показалось, что в этот раз, по сравнению с перформансом “Диссонанс эмоций”, о котором я говорила в одной из предыдущих блог-записей, звучало больше произведений на украинском языке. Но русский все же преобладал. Поэтому приятным сюрпризом было узнать от организатора и ведущей мероприятия Анастасии Духлий, что следующий перформанс объявлен украиноязычным с соответствующим дресс-кодом.

6й перфоманс “Поки вогонь палає(с)” від ТО “First Step” *кемпінгова зустріч* намечен на 6 августа и займет все выходные в палаточном городке где-то вблизи Киева (место пока уточняется). На страничке встречи можно оставить заявку на участие. Ниже пару фоточек с последней встречи.

А.Духлий

Анастасия Духлий, ведущая и организатор

Фест Степ 5

Антонина Спиридончева

Фест Степ 5 - крупний план

Антонина Спиридончева, то есть я.

Фест Степ 5 2

Как важно быть принцессой. А еще лучше – Золушкой!

На днях мне попалась на глаза статья автора Лорелея «Комплекс Попелюшки». Главная ее идея в том, что мамы с детства втолковывают маленьким девочкам, что они – Золушки и принцессы, а из-за этого девочки вырастают несчастными – ведь всю жизнь они ищут/ждут принцев на белых конях, отталкивая от себя обычных парней. Эта идея до сих пор не укладывается у меня в голове. Да и не уложиться, потому что я на этот счет принципиально другого мнения, да и статья Лорелеи поверхностная, бездоказательная, без связи с первоисточниками, а потому – неубедительная.

Как важно быть принцессой!

Как важно быть принцессой. А еще лучше – Золушкой!Я предлагаю не заниматься голословием по поводу Золушек и принцесс, а взять в руки сказки, доступные в наших магазинах, на которых выросли мы сами и которые сейчас читаем уже нашим детям – и посмотреть, чему же на самом деле эти сказки учат и какие качества воспитывают!

Рассматривая сказочных принцесс (в число которых я включаю царевн (русский вариант) и тех героинь, которые от рождения принцессами не были), я по возможности обращу внимание на их личные качества, внутренний мир и отношение к себе, их отношение к внешнему миру, а также отношение внешнего мира к ним, как обратную связь.
Continue reading

Зв’язок із Батьківщиною

От що таке духовний зв’язок? Кожного разу, коли подорожі заносять мене далеко від дому, мало не фізично відчувається, що є якась ниточка, яка органічно, без будь-яких вузликів, починається десь у  грудях і тягнеться аж до Батьківщини – не конкретно до близьких чи знайомих людей, не до звичного комфорту, не до новин, а до чогось, що можна описати на перший погляд такими простими словами, як “своє” і “рідне”. Ця ниточка розмотується зі свого клубочка на будь-яку довжину, не тягне, не заважає, не плутається під ногами, але й ніколи не відпускає. Вона є і її неможливо перервати, хоч вона тоненька і непомітна; вона сама ніяк не нагадує про себе, і треба бути досить уважною до своїх почуттів, щоб її помітити. Вона тримає і водночас є джерелом духовного живлення, а те що я думаю, пишу, роблю звернено не до невідомих мені світів, а адресовано “додому”. І, коли вже занесло мене в таку образну, майже візуальну, подачу відчуття зв’язку, було б доречно задати запитання: “Так хто за кого тримається? Я за Батьківщину чи це вона не хоче мене відпустити? Чи ми потрібні одна одній?” …

Знаю, що мало кому попередній абзац буде зрозумілим через його надмірну образність, але нехай…

До речі, я вже можу писати для КП дещо про Італію, Словенію, Австрію та ще одну далеку заокеанську країну, яку поки що не хочу називати, бо з усього, що було за останні тижні – вона найцікавіша і найщедріша на нові враження. Тільки поки що не можу зібратися з силами – розслабилась, розлінувалась, але моя лінь – це питання часу…

 

Приємно…

Сьогодні проходилась літературними сайтами. Зокрема зайшла на сайт культурологічного тижневика “Слово Просвіти”. Там опубліковані результати літературного конкурсу на премію ім. Олеся Гончара. Я брала участь в цьому конкурсі. Ні, премії мені не дали, мабуть, ще не доросла))) Але дуже приємно було в тексті статті Лесі Гончар побачити таке:

“…Хотілося б згадати інших авторів, яких також варто відзначити, аби премія була спонсорована не лише німецькими меценатами, а й українськими. Усі вони мають іскру таланту.

[Мала] проза: Олена Максименко, Леся Кесарчук, Антоніна Спірідончева, Денис Кожухов, Марина Єщенко, Юлія Закутня, Павло Кондратюк, Юлія Шамків, Анна Рибалка, письменниця ”Awakening” зі Львова.

Як складеться творча доля кожного з лауреатів й авторів? Хочеться вірити, що на все життя вони запам’ятають, що їхня творчість відзначена зі 100 подань, тож знайдуть власні дороги, проторують стежки до видавництв, знайдуть читачів, врешті-решт оберуть ”Життя з Мистецтвом” і не пошкодують!..

Я зараз не перерахувала усіх переможців, а також тих, кого відзначили у інших номінаціях, крім малої прози. Але детальніше про підсумки конкурсу та його переможців можна прочитати на сайті Слово Просвіти“.

п.с. Пізніше мені стало відомо, що ця стаття була також надрукована у газеті “Літературна Україна” № 15 (5347) за 29 квітня 2010 року.

Премія Гончара

Медвін – активний сімейний відпочинок

Гучне книжкове свято, організоване виставковою компанією «Медвін», закінчилось. Проте для багатьох, хто його відвідав, воно надовго залишиться в пам’яті яскравими враженнями і подарованим гарним настроєм.

Взявши участь у трьох підряд книжкових виставках Медвін, я зрозуміла (і усім раджу!), що перед походом на Медвін варто ретельно вивчити програму заходів, щоб не пропустити справді цікаві. Адже програма Медвіна дуже насичена презентаціями, автограф-сесіями, тематичними лекціями, які проводяться одночасно в різних місцях ярмарку. Програма цього року друкувалась на сайті Буквоїд (щоправда, чомусь не остання її версія, і частина заходів в неї не були включені), а найбільш повна – у газеті «Друг читача».

На Медвіні я була в суботу 10 квітня разом зі своєю родиною – чоловіком та донькою.

Continue reading

Книжкова весна

Весна! Вона усюди – надворі, в очах і серцях, у настрої, в почуттях і передчуттях. Прокидаються після зимового спокою у кого творче натхнення і жага діяльності, а в кого – бажання вибратись з дому, розвіятись, побувати на усіляких культурних заходах, погуляти по крамницях, накупити нових книжок і просто їх почитати.

До того ж якраз відкривається книжковий ярмарок «Медвін: книжковий світ», на якому з 8 по 11 квітня найрізноманітнішу книжкову продукцію можна придбати за цінами видавництв, потрапити на культурні заходи (безкоштовно), якими зазвичай щільно насичена програма ярмарку, поспілкуватись з авторами книжок на презентаціях та автограф-сесіях.

 

«Весна-поетеса» та «зворотній зв’язок» з читачем

Для багатьох – не новина, що я є автором поетичної збірки «Весна-поетеса» (видавництво «Факт» – 2009р.). І мені, як автору, цікаво, хто її читає і кому вона подобається.

Збираючи по крихтах відгуки про книгу, вдалося вивести портрет свого читача, точніше, два основні портрети.

Мої поезії, написані в юному віці (а вони складають більшу частину збірки) подобаються дівчаткам, яким приблизно від 10-ти до 17-ти років. Одна мама мені в захопленні розповідала, що її 11-річна дочка переписує вірші з «Весни-поетеси» у святково-оформлені зошити своїх однокласниць, якими дівчата обмінюються у школі – досить несподіване для мене застосування моїх поезій. До речі, щось подібне проглядається в форумах та блогах, на які дівчата передруковують мої вірші, щоб проілюструвати якісь свої почуття чи враження (детально про це я писала у своїй попередній публікації).

Воно й не дивно: у поезіях висвітлені юні почуття і переживання, мрійливість, наївність, закоханість, багато сонця, квітів, зірок, природних образів. До речі, одразу запевню, що у книзі немає бруду, «відвертих сцен», лайок, яких прийнято чекати від сучасної української літератури.

Також книга подобається жінкам, які в повсякденному житті шукають світла, тепла і позитиву та/або мають справу з дівчатами-підлітками.

«Поезії Антоніни… напрочуд легкі, прозорі, мелодійні. В них пульсує Думка і живе Образ» – так охарактеризувала збірку віршів поетеса Вікторія Івченко у своїй рецензії на книгу.

 

Де узяти книгу «Весна-поетеса»

Поетична збірка «Весна-поетеса» є у продажу. Як відомо, далеко не усі книжкові магазини мають полиці з сучасною українською поезією, тому мушу перерахувати ті, в якиї є “Весна-поетеса”. Книга присутня у великих книжкових мережах «Буква» (Empik), «КС» (Мережа «Книжковий супермаркет»), «Книгарня Є», «Ранок», «Читай-город» та ряді магазинів, а також в інтернет-магазинах Буга, Empik, Yakaboo.

Також є гарна можливість придбати книгу за ціною видавництва на книжковому ярмарку «Медвін» (на стенді видавництва «Факт») з 8 по 11 квітня.

 

Я особисто буду присутньою на ярмарку 10 квітня з 14.00 до 15.00 на стенді видавництва «Факт», щоб зустрітись зі своїми читачами та друзями (по-офіційному – автограф-сесія). Буду рада усім гостям, а також відгукам про книгу, висловленим мені особисто або в гостьовій книзі сайту Весна-поетеса.

 

Книжковий ярмарок Медвін проводиться в Експоцентрі «Спортивний» за адресою: вул. Фізкультури, 1, м. Республіканський стадіон (біля Планетарію) з 8 по 11 квітня.

265020_1

Про плагіат

Уже другий рік поспіль я стикаюсь з одним й тим самим явищем. Мої поетичні твори передруковують собі в блоги чи на тематичні форуми без вказання мого авторства. Спочатку я з цим пробувала воювати: писала коментарі і приватні листи власникам тих постів. Але швидко зрозуміла, що це не має сенсу. Бо зникають одні пости (або додається моє прізвище), натомість з’являються інші в інших місцях.

З одного боку мене дуже тішить, що моя творчість подобається деяким користувачам інтернету. І по великому рахунку я не проти, щоб їх передруковували, але я б дуже хотіла, щоб моє прізвище під моїми творами таки фігурувало.

Втім, я пробувала зрозуміти, чому це відбувається і хто це робить. Переглядаючи ті блоги і форуми, я дійшла висновку, що беруть мої твори і не вказують авторство в основному дівчата шкільного віку або трохи старші.
Continue reading

Перечитуючи пошту. Привітання від журналу “Дніпро”

Переглядала свою стару поштову скриньку і побачила листа від журналу “Дніпро”. Відкрила, а там привітання із днем поезії:

Шановні наші митці поетичного слова…

Літературно-художній часопис «Дніпро» щиро вітає Вас із світлим святом поезії!
Нехай поетичні миттєвості наповнять ваше життя радістю, затишком, відчуттям гармонії і всеохопності!
Щиро дякуємо за наснагу і творчість, яку даруєте читачам всієї України. Низько вклоняємося за турботу до української мови, за збереження національних звичаїв і традицій для прийдешнього покоління.
Спасибі й за те, що творите з нами Всеукраїнський, літературно-художній часопис, даруєте читачам неповторні поезії різних жанрів, читаєте і передплачуєте «Дніпро»!
Нехай кожен твір, шановні поети, несе Вам радість духовного та творчого оновлення, засіває нові сподівання в серцях читачів і Всієї України, дає силу для здійснення творчих планів, добрих намірів і справ.
Щастя Вам, успіхів і добра! Будьте із нами!

З повагою редакція журналу «Дніпро»
(відділ поезії) .

Розумію, що це просто розсилка, яку до дня поезії отримали багато людей. Але ж як приємно! 🙂

п.с. А до Пасхи ще й таке привітання надійшло 🙂Vitannya

Про себе

На днях мені довелось написати свою біографію (поки що не хочу казати для якої цілі), причому одна з поставлених умов звучала як “легко, з гумором, неофіційно”.
Зараз я подумала, що інформації про мене мало в інтернеті, в основному тільки твори, то, оскільки коротка ненудна довідка про мене вже написана, то чому б її не обублікувати  й на своєму сайті. Хай буде.

Антоніна Спірідончева. Про себе

Розповідь про себе почну з деяких офіційних даних: з того, що звати мене Антоніна Спірідончева і народилась я 11 січня 1982 року у місті Києві. Своє дитинство пам’ятаю яскравим і щасливим. Як і більшість дітей у той час, я ходила в дитячий садочок. Хоч і не пригадую вже своє знайомство з поетичним словом, але добре пам’ятаю, як вихователі ставили мене на стільчик і я перед усією групою читала напам’ять Олександра Пушкіна «Казка про царя Салтана…» – не дивлячись на її значний обсяг, я тоді знала її усю.

Гадаю, загалом мені щастило опинятись в потрібному місці в потрібний час. Так, у 1992 році (через рік після проголошення державної незалежності, я якраз закінчила третій клас) неподалік нашого будинку відкрилась Українська гімназія, і моя мама занесла туди мої документи. Як виявилось, педагогічний колектив складався з натхненних, ідейних вчителів, створювалися різні гуртки за інтересами, хор, театр. Я одразу ж почала відвідувати літературний гурток, щоправда, мої віршування тих часів не витримували ніякої критики, словом, були надто дитячими. Коли я перейшла до десятого класу, у нас в гімназії з’явилась своя газета з місткою назвою «Grata Novitas», я швидко зрозуміла, що хочу в ній публікуватись. Хоч треба було писати якусь публіцистику про шкільне життя, мої статті були швидше художніми, ніж публіцистичними.

В одинадцятому класі я вирішила брати участь у Малій академії наук за напрямком «українська мова та література», ця стежинка, щоправда, не  привела мене до перемоги, але привела у Літературно-творче товариство агенства «Юн-прес», в приміщенні якого збирали «манівців», щоб познайомитись із ними та дати настанови. Потрапивши в це приміщення в Київському палаці дітей та юнацтва вперше, я роззиралася по сторонах, розглядаючи стінгазети, і після закінчення зборів поцікавилась у когось з дорослих, як у це літературно-творче товариство записатись. Мені сказали щось на зразок «Приходьте у вівторок», так я в ньому й осіла. Познайомилась з багатьма творчими однолітками, переважно дівчатками. Щоразу після теоретичної частини, яку читав викладач, ми усі «по колу» читали свої твори, критикували, хвалили, виправляли. Це був потужний стимул – писати, щоб наступного заняття читати щось нове. Тоді ж у мене з’явились перші публікації та виступи на Національному радіо зі своїми творами.

Моя професійна діяльність не надто творча. Я юрист за першою освітою та фінансист за другою, це відкинуло мене на деякий час від «творчої тусовки». Лиш із народженням донечки Даринки і виходом у трирічну відпустку я «берусь за старе» – цього разу публікаціями в інтернеті, новими поезіями, створенням циклу «Ділова лірика» (вірші про бізнес-проекти), написанням роману знову ж таки про бізнес та офісне життя, укладанням поетичної збірки «Весна-поетеса», що побачила світ у видавництві «Факт» у 2009 році і була відзначена на книжковому ярмарку Медвін – 2009 як дебют року, беру участь у різних творчих акціях та зустрічах.

Я щаслива з того, що в усіх моїх творчих починаннях, та й не лише творчих, мене підтримує моя родина – чоловік та наші батьки. Донечка ще замала, щоб розуміти, чим я займаюсь, але це питання часу. Сімейні тепло і затишок, любов – це основне джерело сил, стремлінь, гарного настрою, за допомогою яких і втілюються ідеї – не лише творчі, та й твори наповнюються теплом і світлом.