Записки літа – готую до друку “Малолітку”

***
Я от тільки зараз помітила закономірність (раніше якось не звертала уваги): при виданні книжок поети і молоді автори вміщують передмови/рецензії/відгуки, а більш-менш відомі автори, що видаються у серйозних видавництвах, передмовами і відгуками не заморочуються. Відкриваєш першу сторінку – і погнав основний текст. Не без виключень, звичайно, але якось так.

***
Ось таке я писала в себе в блозі більше року тому. Все-таки у мене дивовижна здатність затягувати час, бо “Малолітка” ще досі не видана. :)))
===

Вже близько місяця я насолоджуюсь відчуттям «усесказаності» і підведеною рискою. У середині лютого я закінчила писати збірку оповідань «Малолітка». Усі думки, що крутились у голові, лежали в пам’яті, були занотовані у щоденнику, усе те, що переминалось і бажало бути висловленим – висловилось у цій збірці! Усе було вписано в кілька заключних оповідань – сюжетами, діалогами, рефлексіями. А тепер залишилось надзвичайно легке і піднесене відчуття «я все сказала». Я відпустила тему «Малолітки», мені більше не хочеться її розробляти, вона більше не штурмує мої думки. «Малолітка» готова до вільного плавання.
А я… А я підвела риску. І сама вже почала дрейфувати в новій темі, яка зародилась ще минулоріч рядом віршів і яку мені захотілось продовжити, бо ідей ще багато. Поки що ці поетичні напрацювання я називаю «Картинами», бо це пейзажно-сюжетно-лірично-чуттєві замальовки, зібрані з елементів зовнішнього світу. Деякі з них вже опубліковані в інтернеті.

Continue reading

Поетичні виступи на Медвіні

Один з найбільших київських книжкових ярмарків – «МЕДВІН: Книжковий світ» – відбудеться вже зовсім скоро, – 6-8 вересня.
Час роботи ярмарку: з 10:00 до 19:00.
Локація: КиївЕкспоПлаза, павільйон 3, вхід К (вул. Салютна, 2-Б, ст.м. Нивки)

Зокрема в програмі:

П’ЯТНИЦЯ, 7 ВЕРЕСНЯ В літературній кав`ярні
17.00-18.00 Музично-поетичний виступ Клубу «Київ ПОЕТажний» і презентація клубного проекту «Пензлі різнобарв»

СУБОТА, 8 ВЕРЕСНЯ У літературній кав`ярні
15.30-16.30 Музично-поетичне дійство і презентація нового формату поетичного конкурсу «УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ» від Київської молодіжної літературної студії «Перехрестя»

Запрошуємо усіх бажаючих!!!

Прошу підтримати мене на конкурсі Львівського форуму видавців “Фото+цитата”.

Якщо не складно і якщо сподобалась моя конкурсна робота – будь ласка, зайдіть на Фейсбук за посиланням (конкурс проводиться на Фейсбуці) і натисність “Мені подобається” під фото. Тоді Ваш голос буде зараховано.

Ось моя конкурсна робота:
Афродита
Форум Видавців
Конкурсант і автор вірша – Антоніна Спірідончева
Подорож по Кіпру, де за легендою народжена з піни морської Афродита саме в цьому місці вийшла з моря на берег.

Афродита

В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню…

Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі…
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих.

Пестить солона вода її шкіру,
Миє їй губи, цілує їй пальці.
Поки не час одягатись у біле,
Ніжкам тендітним ступати по гальці…

Зріють краса і кохання у лоні
Хвильок, емоцій та сонячних бліків.
Чисте багаття палкої любові
Спершу спалахує без чоловіка.

Зовсім не поглядом, словом чи ложем!
Тягне мужчину у поле магніту
Сила морської любові… І кожен
Буде кохати п’янку Афродиту.

Голосувати треба ТУТ

Ще одна рецензія на книгу “Бізнес-провокація”

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Нова рецензія на сайті “Друг читача”

Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.

Обложка1«Бізнес-провокація» – книжка нестандартна, незвична, несподівана для потоку літературних творів, що створюються українськими авторами і потрапляють на книжковий ринок. Вона цікава, дуже смішна, епатажна і напрочуд читабельна, незважаючи на те, що це роман про бізнес. Хвала видавництву, яке наважилось випустити у світ цей ризикований проект, який навряд чи впишеться в якісь стандартні серії видань, обкатані вітчизняними видавцями.

На книжковій розкладці ця книжка моментально привабила мій погляд. Яскраво-синя обкладинка з мінімумом художньо-віртуозного оздоблення, лише дядько з головою, вставленою в телевізор, і всміхненими порожніми очима та ще кілька дивакуватих людських фігурок, вдягнутих у діловому стилі. Подумалось, що книжка про зомбування людини телевізором. Факт загальновідомий. Та до чого тут бізнес-провокація? Я почитав тексти на зворотному боці обкладинки. Про авторку сказано, що вона є юристом та фінансистом за професією. В таких випадках чекаєш, що всередині буде конспект лекції чи бізнес-тренінг. Але в інформаційному блоці також розповідалось про небідне літературне минуле авторки. Я перепитав у продавчині, чи книжка художня. Вона відповіла, що так, художня, іронічний роман. Я запитав, чи сюжетна. Так, сюжетна, – каже, – події відбуваються на телебаченні, яке ще не має виходу в ефір. А таке взагалі буває? – подумав я, – телебачення без ефіру. Мене це заінтригувало. Я прочитав анотацію: роман про піар, журналістику, бізнес-процеси, топ-менеджерів та засновників, а також їх манери управління та прийняття рішень, які нібито «не від світу цього», але щодня відбуваються у вашому офісі. Поєднання «не від світу цього» та «щоденності», що одночасно характеризує якесь явище, теж мене заінтригувало. А остаточно переконав придбати книгу дядько в діловому костюмі із соняхом замість голови та безпорадно розкинутими в сторони руками, розміщений на звороті обкладинки.
Continue reading

Чергова зустріч Клубу “Київ ПОЕТажний”

Знайшла передрук мого фейсбучного повідомлення і фоток з мого фейсбучного фотоальбому на форумі сайту Главред. 🙂

Чергова зустріч учасників Клубу “Київ ПОЕТажний”

28 липня 2012 р. Чергова зустріч учасників Клубу “Київ ПОЕТажний” в бібліотеці на Оболоні. Поговорили, почитали вірші, повирішували деякі питання з колективною збіркою поезій, яку зараз готуємо до друку. Та й виявили, що час летить дуже швидко. О 18-й бібліотека зачиняється, а поети наговоритись не встигли. Тож вже протоптаною стежиною пішли в улюблений барчик Кукумбер, що на Мінській. Коли я о 21-й поїхала додому, то деякі поети ще тільки підтягувались в Кукумбер.
Continue reading

Протести на сходах Українського дому. Ч.2 (без політиків) 16.07.2012р.

547999_4349894748081_1606509475_nПочну із заперечення: я не підтримую голодування як спосіб боротьби за щось чи проти чогось в нашій державі. Одна справа, коли про голодування оголошують народні депутати, які ховаються за депутатською недоторканістю, особистими охоронцями, грошовими статками, за які в разі чого можна поправити здоров’я чи взагалі дременути з країни в цілях безпеки, націленість на них фото- і телекамер, які в разі чого передадуть в маси незручні для влади картинки… вже не говорячи про дивіденди від таких «інвестицій» на шоу Шустера і йому подібних.

Інша справа, коли на знак протесту голодують прості люди, студенти, яким немає за що сховатись. Та чи варто з теперішніми державними мужами говорити мовою голодування, показового принесення себе в жертву за ідею? Судячи з вражаючого розриву між бюджетними витратами на лікування депутата і лікування звичайного громадянина, можна сказати одне: для цієї держави здоров’я і взагалі життя громадянина не є цінністю.
Continue reading

26 травня Клуб «Київ ПОЕТажний» відсвяткував своє дворіччя

ЕмблемаЯ в Клубі «Київ ПОЕТажний» з першої зустрічі. З тих пір в житті клубу багато що змінилось.

Спочатку він називався Клуб київських поетів, а потім, з виданням першої спільної поетичної збірки «Эсперанто многоточий» назву клубу вирішили змінити на більш ексклюзивну – «Київ ПОЕТажний». Зараз я спеціально знайшла архіви. Отже, на першій зустрічі Клубу були присутні: Марина Киевская, Антоніна Спірідончева (я), Оксана Усова-Бойко, Ирина Грейс, Ира Арт, Зеленоглазая Натали, Тщеслав Поверхаев, Василий Ростовский. З цієї першої компанії на святкуванні дворіччя була лише я. Хоча всі ці люди залишаються членами клубу, просто рідко його відвідують. Скажу чесно: я і сама в цьому році потрапила на зустріч вперше. Для деяких проектів достатньо контактувати з одноклубниками в інтернеті, а для походу на зустріч треба мати час. Плюс атмосфера бару і бібліотеки – речі неспівставні. Гадаю, ці ж причини і в інших старожилів Клубу.

Цього року святкування дня народження Клубу було не таким помпезним, як минулоріч. Причина в тому, що ось уже півроку зустрічі відбуваються не у кафе, а в бібліотеці. Правда, наскільки я зрозуміла, закінчуються вони все одно в кафе, тільки вже в іншому, поблизу бібліотеки.

В бібліотеці відбулись короткі читання написаного учасниками зустрічі за останній час. Зізнаюсь, кількох людей я бачила вперше… Обговорили деталі україномовної поетичної збірки Клубу, яку упорядковували я та Надія Чорноморець, ще раз передивились тексти, розмірковували про обкладинку. Радію, що зі збіркою нарешті все більш-менш устаканилось (складно організувати багатьох людей-учасників) – попереду тільки верстка і типографія.

З бібліотеки ми рушили в кафе-бар, де і продовжили святкування. Було нас чоловік з десять, з яких я не всіх знаю, бо побачила їх вперше. Проте були і старожили, які туснячили ще в старому місці дислокації кафе-бар «Кубок»: Аня Вязьмітінова, Надія Чорноморець, Олег Нікоф, Олена Кочергіна, Віра Свистун, Ігор Сокіл.

Травневе

***
Сьогодні перший день, коли я почала вникати в справи літературні. Подивилась, що за рухи в інтернеті і т.д. Написала перші листи…

З поїздки привезла купу правок до своєї Казки. Точніше, Казка – це назва чисто умовна, твір називається інакше, але я маю причину його назву поки що не розголошувати. Я не лише внесла дрібні правки, але й вписала деякі нюанси і навіть ввела і виписала двох принців своїй принцесі. Я подумала, що вона дівчинка сучасна, то нехай у неї буде два принци. А от сісти і повносити правки в електронну версію ще не можу себе змусити… розслабон знаєтє лі.

Читаю “Дніпро”, в якому, до речі, опубліковано і мій вірш “Ніч і вона”. Взагалі читаючи його від номера до номера щоразу переконуюсь: переклади зарубіжних авторів мені цікаві, я навіть читаю їх частинами по мірі друку, хоч як мені не подобається ця ідея чекати місяць наступного номеру, щоб прочитати ще десять сторінок. А от українські автори для мене майже нечитабельні (проза), не той рівень, несмачно, нецікаво. Чи це тільки я так вважаю?
Хоча є в цьому і попередньому номері твір з продовженням, який мені подобається. Ще нічорта з сюжетом не ясно (а другий місяць все-таки пішов!), але письмо смачне. Оксана Думанська (авторка).

***
Я от зараз подумала про повторення в нових творах написаного раніше іншими авторами. Повторювати не можна, але… Здається мені (суб’єктивно), читач хоче, щоб в одній книжці було усе, що стосується висвітленого питання, майже енциклопедично… Не можна написати щось своє з розрахунком, що сучасний читач прочитаВ те, що упущено, у переліку творів попередників. З теперішньою “спрагою до читання” навіть думати про таке безглуздо. Ось така колізія.

***
Останні років з 20-ть я воюю зі своєю вродженою скромністю. Розумом я розумію, що наглість – друге щастя, але за кожен крок, що виходить за межі скромності, мені доводиться себе переборювати. Часом мені це вдається, але глобально нічого не змінюється. Чи добре це? хм…

***
За останній тиждень я прочитала два і читаю третій в чомусь подібні твори (ніби автори змовились писати про поїздки світом, спогади, сплетення доль і складні описи почуттів). Зараз, читаючи, я розумію, що ці сюжети у мене сплелись в голові, і щось пригадуючи, я не можу зрозуміти, з якого це твору – того, що читаю чи одного з попередніх.
Між книжками треба робити паузи :)))

***
Шкодую, що не була вчора в будинку художника на фестивалі “Рутенія”. Бо вчора в цей же час Клуб “Київ Поетажний” святкував своє дворіччя. А я в цьому клубі з першої зустрічі.
Більш-менш устаканилось питання україномовної збірки Клубу, упорядковували яку я та Надія Чорноморець. Складно організувати багатьох людей. Та вже попереду тільки верстка і типографія. :)))

Поети на святкуванні Дня Києва в Маріїнському парку

Приємно, коли поети з’являються на культурних заходах, таких як приміром святкування Дня Києва, не лише як глядачі, але й як творці цих заходів, виконавці власних творів на публіку. А ще приємніше, що на цих заходах є люди – не спеціально запрошені, а ті, які гуляли містом, парком, підійшли до сцени і залишились до кінця поетичних виступів. В наш час занепаду поезії це обнадіює.

27 травня в Маріїнському парку на парковій сцені, що в народі відома як Ракушка, проходили поетичні читання в рамках фестивалю “Київська поетична весна” та приурочені до Дня Києва.

На майданчику зустрілись одразу кілька поколінь. Причому це стосувалось не лише виступаючих. На лавах довкола сцени сиділи і молоді люди шкільного та студентського віку, і старші, і літні.  Можливо, кожен знайшов для себе САМЕ ТЕ, те що близьке саме йому. Та чимало глядачів, гадаю, приєднались до заходу не тому, що почули класний текст, а для того, щоб подивитись на таку диковинку, як публічні поетичні читання зі сцени.
Continue reading

Презентації на книжковому ярмарку в Українському домі

З парку Шевченка ми попрямували в Український дім, де проходила VIІІ Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок. Тут в учасників вранішніх читань було заплановано ряд презентацій в “Літературному салоні” (презентаційному майданчику) починаючи з 15-ї години.
Відкривати цей блок презентацій повинна була Вікторія Осташ, однак зміни в програму вносились по ходу. Свій виступ розпочала поетка Анна Багряна.
Continue reading

Шевченківські читання у дворику Кобзаря

Це 18-те травня було для мене насиченим. Воно почалось з смс-ки із запрошенням взяти участь у поетичних читаннях в Шевченківському дворику неподалік Майдану Незалежності. Я швидко погодилась і вже близько 12-ї дня ми зустрілись біля входу у Шевченківський дворик з усіма учасниками читань: Вікторією Осташ, Сергієм Пантюком, Аллою Миколаєнко та Анною Малігон. Читання вийшли дуже… як би то сказати… чогось їм не вистачало. Можливо, уваги. У майже інтимній атмосфері читали вірші Поета з книжечки маленького формату, яку принесла із собою Вікторія Осташ. Тільки я наважилась читати свої вірші з власної збірки. У дворику найбільші враження принесла не поезія, а те, наскільки потворним виглядає все, що цей дворик оточує: будівельні крани, будматеріали, частково зруйновані споруди, і лише в самому дворику, відгородженому від київського безладу – чистота і затишок. Символічно. Коли цих читань виявилось замало, ми рушили, за висловом Сергія Пантюка, “від молодшого Шевченка до Шевченка старшого” – до пам’ятника навпроти університету. В цьому теж є певний символізм, але повною мірою не реалізований.
Continue reading

Марафон віршів про весну

Я вчора сиділа і думала, думала… І ось що придумала. А чи не зробити мені такий собі місячний марафон моїх власних віршів про весну? Різних за тематикою, настроєм, з різних років. На місяць у мене таких має вистачити. І публікувати їх через день (читач нині вибагливий, кожен день читати не осилить). Все, пішла збирати вірші про весну! :)))

***
Окей. Мало мені марафонів цієї весни, тож хай ще буде марафон моїх віршів про весну. :)))
Буду публікувати їх на ФБ, Вконтакте, Севама, Клуб поезії, Стихи.ру та ХайБлогер. Поїхали………..
Continue reading

Блог))

***
Кожен день плідний по-своєму… тому що я схопилась за купу справ одночасно.
Сьогодні приділила увагу своїй Казці. Нарешті дописала 6-ту главу. Через Віршень і підготовку “Малолітки” і книжки поезій моя Казка відійшла на другий план. Зараз хочу пошвидше її закінчити.
Насправді найбільше часу забирають справи не творчі, а навколотворчі – обробка і завантаження фоток із заходів, написання, хоч і коротких, репортажів, розвішування їх по інтернету…
Я думаю, що треба з цим зав’язувати. Це не найважливіше. Я, звичайно, не вийду з цього тупо зараз. Закінчу Віршень, який закінчиться разом з Медвіном, а там побачу… Прикро усвідомлювати, що речі менш важливі забирають більше часу, ніж речі більш важливі.

***
Відчуття того, що я займаюсь не тим, мислю не так, шукаю і прагну не того, готую не те, вдягаюсь не так, займаю не те місце, яке хотілось би. Пішла не тим шляхом чи що… Вже кілька днів варюсь у цих думках. Попереду – велика відпустка, відпочинок від інтернету, “творчих справ”, гонитви неясно за чим… І мені здається, що коли я повернусь, у мене вже будуть інші погляди та інші плани, кардинально інші. Так я відчуваю, а поки що – шопінг-терапія і багато читання, мінімум письмацтва, мінімум присутності в інтернет. І повна відсутність бажання їхати на Медвін. Але треба, тому що я відчуваю відповідальність за достойне завершення того, за що узялась, і хочу завершити це добре. До речі, Медвін у мене починається не Медвіном, а врашіншім поетичним виступом в одній з гімназій Києва в парі з Вікторією Івченко, а вже звідти на Медвін… можливо, по дорозі десь заїду перекусити.

***
На вихідних купила собі сумку, в яку вміщається багато книжок. :)))

***
Маю 3 дні та купу незавершених справ. Через одну з незавершених справ учора не встигла на зустріч літстудії. Але сьогодні-завтра усе нагальне завершу. Все розплановано погодинно. Із того, що можна лишити на травень, але не хотілось би – одна недочитана книжка і недороблене художнє оформлення моєї третьої книжки – Малолітка. До речі, вже маю на руках усі малюнки – не книжкового дизайнера, а художниці, яка усю книжку прочитала, перш ніж малювати. Акварель. Крім обкладинки ще 11 шмуців. 🙂
Попередній і цей тиждень у мене – надзвичайно плідні у різних сферах життя. :)))

***
Щось вже надоїли мені “літературні фотки” – з мікрофонами, пачками аркушів, власними книжками… Хочеться чогось нелітературного, тим більше, що я собі влаштовую “творчу відпустку”, тобто відпустку від цього всього двіжняка. І фотку профіля пасувало би змінити. :)))

Закриття поетичного мегамарфону Віршень на Медвіні

DSC_0918-1От і завершився Віршень великими поетичними читаннями на Медвіні. 5 квітня на Книжковій виставці-ярмарку Медвін: Книжковий світ – 2012 зібрались більшість найактивніших активістів Віршня. Це люди, які представляли свою творчість і Віршень загалом в навчальних закладах студентам і школярам, в районних бібліотеках, у Спілці письменників, на інших площадках і навіть просто в місті.

Показово те, що сталося напочатку заходу. Медвін, сам того не розуміючи, продемонстрував загально-суспільне ставлення до поезії – в залі вимкнули світло. Просто вимкнули, бо покупці між рядами не ходили, а продавці книжок заклеїли скотчем свої ятки і залишили ярмарок. Загалом відзначу, що цього разу книжковий ярмарок мене більше розчарував – незручним розташуванням і майже порожніми залами (треба думати, що через незручне розташування). Але повернемось до Віршня. Попри те, що нам вимкнули світло і літкав’ярня освітлювалась сонячним світлом, що проникало у виставкове приміщення через отвори на стелі, треба подякувати організаторам, що нам не вимкнули мікрофон. :))) Втім, читання ніяким чином не були зіпсован (хіба що фото вийшли темнуваті), адже в кав’ярні були глядачі (!), а темнота створила атмосферу поетичної інтимності. :))
Continue reading

Як ми вчора в гімназії учням вірші читали

Учора (5 квітня) із самісінького ранку ми з поеткою Вікторією Івченко зустрічалися із учнями 8-х класів Гімназії № 191 на Березняках. Як і більшість літературних заходів, що відбувались протягом поетичного місяця віршня, ця зустріч стала можливою завдяки особистим контактам виступаючих. Вікторія Івченко свого часу навчалась в цій тоді ще школі і, перебуваючи на хвилі піднесення після поетичних читань в гімназії “Троєщина” (в якій, до речі навчалась я і організація того виступу стала можливою завдяки моїм контактам), домовилась про зустріч з учнями у своїй рідній школі.
Ми читали багато віршів, розповідали про себе, стан літератури і поезії, про заходи для її повернення до широкого читача, зокрема про мегамарафон Віршень. Спершу дітям було нецікаво – певно, це вплив загального ставлення суспільства до поезії. Але згодом розворушились. Вікторія представляла свою творчість, починаючи з ранньої і закінчуючи тими творами, що мають увійти до її наступної поетичної збірки “Я – Мавка”, а також чимало уваги було приділено її “Гімну Лівобережжя”, вже у студійному записі, адже вірш перетворився на пісню.
Я читала свої раннні вірші з моєї першої збірки “Весна-поетеса”, бо знаю, що вони дітям ближчі і цікавіші, зрозуміліші, ніж поезії “старші”. А також на завершення читала свої ” бунтарські” поезії.
Потім ми дітям запропонували поспілкуватись і задавати питання. Питань було дуууже багато – цікавих, осмислених. Про натхнення і натхненників, стимули, пошуки, навіть про “вірші на замовлення” та співавторство. Ми пожалкували, що взяли із собою мало книжок, бо наприкінці з’ясувалося, що чимало з присутніх захотіли мати книжку поезій, тим більше з автографом. Зустріч пройшла чудово!

476574_243434162421108_1919709342_o

Читає Вікторія Івченко

476574_243434169087774_1782568905_o

Три літературні заходи))

Спакувала на завтра сумку. Завтра – найскладніший за останній час день. Три різнопланові літературні заходи, кожен з яких вимагає окремої підготовки.
Отже, взяла свій великий фотоапарат і три комплекти літературних матеріалів.

9.30 – зустріч із учнями гімназії на Березняках (в парі з Вікторією Івченко). Відповідно, розмови і твори такі, щоб підліткам було цікаво. Зібрала ранню поезію, яка в основному вмістилась у моїй книзі “Весна-поетеса” та Казку, яку я сьогодні ще вичитувала і вибирала цікаві та влучні фрагменти та придумувала підводки для них. Буду говорити завтра про казки для дівчаток, про принцес і принців, про труднощі і особистісне становлення, кохання, позитив та негатив, а також про те, що звичайні казки подають без деталей… ну і про арбалет :)))

16.30 на Медвіні – лекція для студентів “Бізнес-провокації” згідно з анонсом. Там про фінанси, маркетинг, піар, ейчар, інтелектуальний капітал і зокрема людський капітал та маніпуляції з ним. Сьогодні компілювала попередні конспекти лекцій, які в різних варіаціях залишились після акції “Письменники атакують ВНЗ”, але ця знов буде інша. І вибирала фрагменти з моєї книги “Бізнес-провокація”, щоб їх почитати. Думаю почитати веселі моменти про піарщицю та ще одного члена правління, але поета в душі.

18.00 на Медвіні – закриття Віршня. Отуди треба еротики і чогось надривного… :)))

Одягнули в форму, привели до норми, упихнули в рамки, опустили планки…

Обложка1Норма

Одягнули в форму,
Привели до норми,
Упихнули в рамки,
Опустили планки
І водили групи
Кресленим маршрутом
Замкнутої зали,
Щоб всі люди мали
Задовільний успіх,
Оптимальний усміх.
Обрубали малість –
Індивідуальність.

Коли цей свій вірш я публікувала на ХайВеї, багато хто подумав, що він про політику. Я тоді не стала нічого пояснювати, бо все складно. Насправді ж, коли я його писала, то думала не про політику, а про офіс. Тільки не пострадянського чи сімейного зразка, а нового, організованого з урахуванням сучасних бізнес- і менеджмент-технологій, які сунуться до нас із високорозвинутих успішних країн.

Короткі тези:

– мислення корпорацій, прагматичність, фінансова цинічність, націленість на фінансовий результат.
– грошова оцінка людського капіталу як сукупності знань, навичок, творчих здібностей людей.
– творча особа в рамках комерціалізації творчого продукту і акцент на генерацію прибутку. Конфлікт фінансово-найперспективнішої та найкраще втіленої згідно з творчим замислом автора ідеї.
– способи стимулювання творчості, управління творчим процесом в корпораціях.
– управління свідомістю (реклама, піар, журналістика).
тощо.

Це тези з моїх виступів перед студентами, які відбувались в рамках акції «Письменники атакують ВНЗ». Не знаю, наскільки етично говорити з ними про такі речі, оскільки  в певній мірі вони заважають засвоювати те, що розповідається на звичайних лекціях нормальними викладачами. Хоча я говорю нібито про те саме, може навіть більше, ніж це передбачено програмами державних вузів, але мені хочеться зробити принципово інші акценти і показати зворотній бік прогресу та успіху. Звісно, це мої власні уявлення, узагальнення без претензій на науковість.

5 квітня о 16.30

під час книжкового ярмарку Медвін: Книжковий світ

на майданчику «У Пегаса»

я проведу підсумкову і, очевидно, заключну лекцію/розмову/дискусію (це вже як вийде) на цю тему в рамках «Книжкового університету» – програма якого розрахована на студентів гуманітарних спеціальностей. 7 Київський Весняний книжковий ярмарок «МЕДВІН» пройде 5-7 квітня в КиївЕкспоПлазі, павільйон 3, вхід К (вул. Салютна, 2-Б, ст.м. Нивки).

Вхід вільний. І я запрошую усіх, кому цікава дана тема, а не лише студентів. Також запрошую тих, кому цікаво зі мною поспілкуватись/познайомитись, придбати книжку з автографом.

Лекція, про яку йдеться вище, в програмі називається «Бізнес-провокації», восени під час десантів до ВНЗ вона називалась «PR-провокація». Зрозуміло, що таку назву вона отримала від назви моєї книги «Бізнес-провокація», хоча побудована не на сюжеті книги. В ній я говорю про те, що особисто у мене викликає спротив, що я вважаю важливим. В книзі ці питання так чи інакше піднімаються, в стьобній, знущально-іронічній формі, але завдання книги – дати вдосталь посміятися над щоденним життям директорів, засновників, піарщиків і взагалі офісу. А лекція планується серйозною.

Коли на зимовому Медвіні свій конспект з тезами лекцій я показала Наталії Костилєвій (журнал «Стіна»), вона сказала: «Тоня, ти повинна зробити з цього книгу публіцистики».  Хоча зараз мої стосунки зі «Стіною» сильно похитнулись не без стороннього втручання, цей вислів я взяла собі до уваги. Ні, найближчим часом я не буду писати ніякої книжки на цю тему. Це просто фраза, яка демонструє актуальність проблеми.

Літстудія “Перехрестя” з Віршнем в бібліотеці № 160

24 віршня (в миру – березня) в рамках поетичного мегамарафону “Віршень” відбулись літературні читаннях в бібліотеці № 160 на Позняках.

“Перехрестя” віршнює в цій бібліотеці вже не вперше. Очевидно, минула зустріч, проведена літстудійцями ще в лютому, справила приємне враження на аудиторію та організаторів (організатори – керівництво бібліотеки та ГО “Народна ініціатива”).

Цього разу на молодих письменників знову чекав теплий прийом, привітні, уважні та зацікавлені слухачі. Знову повний зал, що дуже тішить. Жителі району відгукнулись на оголошення про те, що відбудеться зустріч із сучасними письменниками.

Читали Вікторія Осташ, Володимир Осипенко, Антоніна Спірідончева, Валентина Захабура та Юрій Рудницький. Валя з Юрою ще й співали.

Потім молоді поети розповідали про себе – це ініціатива Вікторії, яка була добре сприйнята залом. Виявилося, що прослухавши вірші, люди щиро цікавляться особою автора. До усіх виспупаючих було чимало запитань від гостей про освіту, професію, зацікавлення, джерела натхнення, сімейну підтримку тощо.

Все пройшло класно, піднесено, динамічно. А після заходу нам провели екскурсію по бібліотеці. Бібліотека № 160 була відкрита лише минулого року за мало не фантастичним збігом обставин, коли на її відкриття вже ніхто не сподівався. Бібліотеці дісталося новісіньке просторе приміщення на другому “офісному” поверсі в житловому будинку-новобудові. Ще є помітним невеликий книжковий фонд, адже наповнити його за такий короткий термін – не просто. Ще під час першої поетичної зустрічі ми подарували бібліотеці свої книжки.
Continue reading

Віршень в КПІ. Поетичні десанти до цього ВНЗ набувають регулярності

20-го віршня (в миру – березня) у літстудії “Перехрестя” був третій за рахунком поетичний десант в КПІ і водночас третя підряд зустріч із учасниками літклубу “Золоті сторінки”, який нещодавно було утворено в КПІ за ініціативою Студради. Нагадаю, що зустрічі з десантами в цьому випадку не співпадають.:)))

Отже. Цього разу ми прибули в Малу залу ЦКМ НТУУ “КПІ” на запрошення Креативної агенції “61”, яка діє в цьому навчальному закладі.

Спочатку в залі було не надто людно і зустріч скидалась на “поетичний междусобойчик”. Але з часом виявилось, що майже всі стільці в залі зайняті.
Відкривав захід музичний дует Антоніни Окініної (вокал) та Вікторії Нагернюк (клавішні) – проект “ТишаKIDS”, справивши дуже приємне враження і завдавши атмосферу вимогливості до виконання своїх творів.

А далі були “перехресні читання”. Перехресні не тому, що учасників літстудії “Перехрестя” там було більше, а тому, що в заході знову брали участь автори з кількох літературних об’єднань і виходили на сцену “перехресно”, в залежності від міркувань ведучої про найкращу черговість виступів.

Від літклубу КПІ “Золоті сторінки” читали Богдан Кудряшов, Анна Лугова, Тетяна Янгулова, Марина Михайлюк та Олександр Ткачинський.

“Перехрестя” представляли Вікторія Осташ, якій цього дня вдалося побувати на двох заходах майже одночасно, Леся Мручківська, представлена як переможниця конкурсу “Гранослов”, Володимир Осипенко, який добровільно виконував свою професійну роль звукорежисера, Антоніна Спірідончева, яка цього разу було ведучою заходу, та Марина Єщенко, яка примудрилась представляти одразу два літературні угрупування – “Перехрестя” та Літклуб “Маруся”.
Continue reading

БІЗНЕС-ПРОВОКАЦІЯ: Волієте провокацій?! Вам сюди…

Обложка1Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.

Друга книжка Антоніни Спірідончевої, на цей раз – прозова, здивувала дошкульною іронією, тож, мабуть, недаремно авторка назвала свій роман «Бізнес-провокація». Натяки на іронічність вже проглядали в поетичній збірці «Весна-поетеса», яка побачила світ 2009 року, але то була радше романтична іронія, не стільки провокаційна – скільки превентивна, що нею поетеса ніби попереджала: «все не так просто»: «хтось на казку погодивсь, // мені б – жити в світі реальнім… (вірш «Колискових не треба»).
Continue reading