Медвін, літстудія «Перехрестя» та деякі міркування

яПро Медвін. Не знаю навіть, з якого боку почати. Чи то незручне розташування “КиївЕкспоПлази”, чи то конкуренція за людей з Укр.Домом, Чернівцями та Львовом, де також проходять літературні ярмарки/фестивалі впритул один до одного, чи банальна втома від літературних заходів… Але в Літературній кав’ярні цього разу було, м’яко кажучи, “яблуку ніде впасти”. Втім заплановані заходи відбулись.

Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя» готувалась до виступу на книжковому ярмарку заздалегідь.  Анонсами на різних сайтах, дотичних до української сучасної літератури, було поінформовано літературну спільноту про майбутні поетичні читання. Однак виявилось, що в залі медвінівської Літературної кав’ярні опинились лише випадкові слухачі, які прийшли на ярмарок купити книжки.

Ситуація, яка склалась у літературній спільноті, коли літературні заходи влаштовуються літераторами для літераторів, які є і виступаючими, і глядацькою масовкою – відома і жодних оптимістичних думок не навіює. Проте цього разу навіть літератори не прийшли. Мова йде не лише про виступ студії «Перехрестя». Я була на виставці впродовж двох днів і мушу зазначити, що нікого з «дорослої» програми не побалувано великою кількістю глядачів (багатолюдними були лише заходи для дітей).
Continue reading

Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» виступив на Медвіні

7 вересня в рамках Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ – 2012» відбувся поетичний виступ Літературного клубу «Київ ПОЕТажний».

Клуб іще молодий, тому кожна спроба заявити про себе і представити творчість своїх учасників для нього є цінною. Втім, на книжковому ярмарку «Медвін» клуб виступає вже не вперше, були й публічні поетичні виступи на інших площадках, вельми успішна участь у літературних фестивалях.

Ще одним способом заявити про себе і своїх учасників є видання колективних поетичних збірок з творами членів клубу. Цього року виходить вже третя збірка – на цей раз усі твори українською мовою – «Пензлі різнобарв». Її редакторами-упорядниками стали я та поетеса Надія Чорноморець. Удвох ми відібрали до збірки найталановитіші та найцікавіші твори. Добірки вийшли яскравими і різноманітними, вони вирізняються сформованим авторським стилем, демонструють індивідуальність авторів, їх поетичне бачення навколишнього світу.

За задумом нова клубна збірка мала б бути презентованою на ярмарку «Медвін». Однак з цим не склалось, оскільки її не встигли віддрукувати. Що ж поробиш, якщо типографії першочергово друкують політичну рекламу, а книжки «не горять», тому можуть почекати. До речі написала це і помітила, як ця фраза набирає нового «пророчого» значення: книжки не горять, а політична реклама горить… :)))

Від “Київ ПОЕТажний” на «Медвіні» виступили Оксана Усова-Бойко, Надія Чорноморець, Віра Свистун, Тетяна Яровіцина, Володимир Пономаренко, Олег Максименко і, звісно ж, я, Антоніна Спірідончева. Твори майже всіх виступаючих увійшли до клубної поетичної збірки “Пензлі різнобарв”.

З того приводу, що не вдалося презентувати збірку під час клубного виступу на «Медвіні», ми не сильно переймаємось, адже планується розширена презентація в одній з київських бібліотек, де зможуть почитати свої вірші усі автори збірки «Пензлі різнобарв».
Continue reading

Чи можлива молодіжна література без бунту? Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій: музично-поетичний діалог

7 вересня о 12.00
в Літературній кав’ярні
в рамках Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ – 2012»
що відбудеться у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза»
за адресою: вул. Салютна, 2б, метро Нивки

письменники Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій проведуть музично-поетичний діалог на тему «Чи можлива молодіжна література без бунту?»

Обидва письменники у своїх творах торкаються проблем соціальної несправедливості, обмежених можливостей, пошуку інтимного досвіду, здоров’я і шкідливих звичок, дозвілля, самореалізації, кожна з яких провокує бунтарські настрої. Проте у чуттєвій прозі і по-жіночому запальній бунтарській поезії Антоніни Спірідончевої і вуличній люмпенській прозі та гостросоціальній музифікованій поезії Дениса Кожухова-Суховія погляди на молодіжні проблеми різняться і шляхи їх розв’язання автори бачать по-різному.

356266099Антоніна Спірідончева – поетеса, прозаїк, громадянський журналіст.

Перша книжка “Весна-поетеса” (2009) була відмічена дипломом “Дебют молодого автора” книжкового ярмарку “Медвін-2009”. У збірку ввійшли переважно ранні поезії.
“Бізнес-провокація” (2011) – друга книжка автора. Роман написано російською мовою. Це стьоб над командами директорів, піаром та журналістикою.

Готується до друку збірка оповідань «Малолітка».
Антоніна Спірідончева публікується на літературних сайтах, блог-сервісах, сайті громадянської журналістики. Має публікації віршів та прози в «паперовій» періодиці, літературних журналах, часописах, колективних збірках. Є учасником Київської молодіжної літературної студії «Перехрестя» та Літературного клубу «Київ ПОЕТажний», бере участь у багатьох музично-літературних акціях, поетичних читаннях.

Суховій - фотоДенис Кожухов-Суховій – поет, прозаїк, автор і виконавець пісень на власні вірші. Свій стиль визначає як «люмпенський, вуличний», а пісні – «автентичний депрес і руйнація мозку))».

Перша книжка «Гумовий Київ рожевих мрій» (2008) – оповідь про неординарного музиканта, який потрапляє у Київ, аби стати відомим і успішним.

Готується до друку нова книга «Українська історія ікс».

Денис Кожухов-Суховій публікується в інтернеті, бере участь в численних музично-літературних заходах. Має грамоту «За єдність форми і змісту» фестивалю «УРОК», переможець фестивалю «Під бій гітари».

Музично-поетичне дійство і презентація нового формату поетичного конкурсу «УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ»

8 вересня з 15.30 до 16.30
в рамках ярмарку “Медвін: Книжковий світ – 2012”
у виставковому центрі “КиївЕкспоПлаза”
за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-б, метро Нивки

відбудеться виступ Київської молодіжної літературної студії “Перехрестя”.

8 вересня о 15:30 в рамках Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ – 2012» Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя» покаже мікс із поетичних читань та бардівської пісні. Значний досвід проведення публічних поетичних акцій дозволить зробити дійство на Медвіні цікавим, насиченим та динамічним. Захід відбудеться в літературній кав’ярні виставки.

Також буде представлено новий формат Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ», який проводить літстудія.

Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя» була заснована в 2003 році при Спілці письменників України. Її незмінний керівник – поетеса Вікторія Осташ.

Літстудія неодноразово проводила музично-поетичні заходи на книжкових ярмарках Медвін. Також в її активі участь у літературних фестивалях, організація заходів у Будинку письменників, зустрічі з читачами і чисельні літературні читання, зокрема в навчальних закладах та бібліотеках. Студійці активно беруть участь у різноманітних літературних проектах, конкурсах, мають публікації, більшість з них має видані книжки.

Серед учасників літстудії Вікторія Осташ, Валентина Захабура, Антоніна Спірідончева, Оксана Шафаревич, Марина Єщенко, Леся Мручківська, Алла Миколаєнко, Володимир Осипенко, Максим Меркулов та інші.

Перша зустріч

Музично-поетичний виступ Клубу «Київ ПОЕТажний» і презентація клубного проекту «Пензлі різнобарв»

Емблема7 вересня о 17.00
в рамках ярмарку “Медвін: Книжковий світ – 2012”
у виставковому центрі “КиївЕкспоПлаза”
за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-б, метро Нивки.

На Київській міжнародній книжковій виставці «Медвін: Книжковий світ – 2012» Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» представить поетичну та пісенну творчість своїх учасників, а також поезії з нової клубної збірки «Пензлі різнобарв». Захід відбудеться в Літературній кав’ярні виставки.

Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» виник у 2010-му році, об’єднавши київських інтернет-поетів для зустрічей в реалі. Зараз у ньому налічується понад 70 учасників. Засідання Клубу проводяться щомісяця в бібліотеці № 138, що на Оболоні. За два роки існування клуб «Київ ПОЕТажний» видав три поетичні збірки з творами членів клубу, провів ряд публічних поетичних акцій, зокрема й на Медвіні, успішно брав участь у поетичних фестивалях. Серед членів клубу – переможці літературних конкурсів, учасники літературних студій та відомих у літературному середовищі літоб’єднань, мають публікації в друкованих періодичних виданнях, літературних часописах та альманахах, а також чималу практику публічних виступів, участі у фестивалях, у деяких вже видані книжки.

Це той випадок, коли поети-аматори починають конкурувати з «професіоналами», проте не лише активністю, але й якістю творів. Підтвердженням тому має стати збірка «Пензлі різнобарв», до якої упорядниками Надією Чорноморець та Антоніною Спірідончевою було відібрано найцікавіші та найталановитіші твори учасників клубу.

На Медвіні для вас виступатимуть Оксана Усова-Бойко, Антоніна Спірідончева, Надія Чорноморець, Алла Мигай, Віра Свистун, Тетяна Яровіцина, Володимир Пономаренко.

Підсумки літа або трошки самопіару

Зараз буде трошки самопіару. :))) Проте я назву це “Підсумки літа”. Отже, 5 пунктів:

1. На сайті “Друг читача” з’явилась нова рецензія на мою книжку “Бізнес-провокація”. Називається “Чоловік в дорогому костюмі із соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?” Я вибирала-вибирала, який би фрагмент процитувати для наглядності (бо мені там всі подобаються) і взяла оцей:

“Роман «Бізнес-провокація» допомагає остаточно зневіритись в телебаченні. А якщо серйозно, то, розкриваючи підводні течії, змушує скептично та критично дивитись на екрани та шпальти. Зрештою виявляється, що самі топ-менеджери телеканалу телевізор теж не дивляться. Чого тільки вартий епізод, в якому гендиректорка, переглядаючи вечірній ефір, зауважує, що всі політики суттєво погладшали на пиках за той час, поки вона не вмикала телевізор. І тільки потім виявляє, що в неї формат екрану виставлений кіношний, а не телевізійний.

Особисте життя топ-менеджерів теж вирує, проте виступає додатком до їх роботи, цілком від неї залежним. Тут сексуальні пригоди, переплутане по дружбі батьківство, антиконкурентні дії колишнього подружжя. Все це змальовано яскраво, з тонким гумором, та після прочитання і охолодження від сміху замислюєшся: що духовного залишається в людини після бізнесу. І тут спадає на думку, що побіжна зацікавленість героїв «Бізнес-провокації» в творчості, культурі, подорожах є не забаганкою авторської фантазії, а реальною потребою цих людей.”
Continue reading

Записки літа – готую до друку “Малолітку”

***
Я от тільки зараз помітила закономірність (раніше якось не звертала уваги): при виданні книжок поети і молоді автори вміщують передмови/рецензії/відгуки, а більш-менш відомі автори, що видаються у серйозних видавництвах, передмовами і відгуками не заморочуються. Відкриваєш першу сторінку – і погнав основний текст. Не без виключень, звичайно, але якось так.

***
Ось таке я писала в себе в блозі більше року тому. Все-таки у мене дивовижна здатність затягувати час, бо “Малолітка” ще досі не видана. :)))
===

Вже близько місяця я насолоджуюсь відчуттям «усесказаності» і підведеною рискою. У середині лютого я закінчила писати збірку оповідань «Малолітка». Усі думки, що крутились у голові, лежали в пам’яті, були занотовані у щоденнику, усе те, що переминалось і бажало бути висловленим – висловилось у цій збірці! Усе було вписано в кілька заключних оповідань – сюжетами, діалогами, рефлексіями. А тепер залишилось надзвичайно легке і піднесене відчуття «я все сказала». Я відпустила тему «Малолітки», мені більше не хочеться її розробляти, вона більше не штурмує мої думки. «Малолітка» готова до вільного плавання.
А я… А я підвела риску. І сама вже почала дрейфувати в новій темі, яка зародилась ще минулоріч рядом віршів і яку мені захотілось продовжити, бо ідей ще багато. Поки що ці поетичні напрацювання я називаю «Картинами», бо це пейзажно-сюжетно-лірично-чуттєві замальовки, зібрані з елементів зовнішнього світу. Деякі з них вже опубліковані в інтернеті.

Continue reading

Поетичні виступи на Медвіні

Один з найбільших київських книжкових ярмарків – «МЕДВІН: Книжковий світ» – відбудеться вже зовсім скоро, – 6-8 вересня.
Час роботи ярмарку: з 10:00 до 19:00.
Локація: КиївЕкспоПлаза, павільйон 3, вхід К (вул. Салютна, 2-Б, ст.м. Нивки)

Зокрема в програмі:

П’ЯТНИЦЯ, 7 ВЕРЕСНЯ В літературній кав`ярні
17.00-18.00 Музично-поетичний виступ Клубу «Київ ПОЕТажний» і презентація клубного проекту «Пензлі різнобарв»

СУБОТА, 8 ВЕРЕСНЯ У літературній кав`ярні
15.30-16.30 Музично-поетичне дійство і презентація нового формату поетичного конкурсу «УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ» від Київської молодіжної літературної студії «Перехрестя»

Запрошуємо усіх бажаючих!!!

Прошу підтримати мене на конкурсі Львівського форуму видавців “Фото+цитата”.

Якщо не складно і якщо сподобалась моя конкурсна робота – будь ласка, зайдіть на Фейсбук за посиланням (конкурс проводиться на Фейсбуці) і натисність “Мені подобається” під фото. Тоді Ваш голос буде зараховано.

Ось моя конкурсна робота:
Афродита
Форум Видавців
Конкурсант і автор вірша – Антоніна Спірідончева
Подорож по Кіпру, де за легендою народжена з піни морської Афродита саме в цьому місці вийшла з моря на берег.

Афродита

В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню…

Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі…
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих.

Пестить солона вода її шкіру,
Миє їй губи, цілує їй пальці.
Поки не час одягатись у біле,
Ніжкам тендітним ступати по гальці…

Зріють краса і кохання у лоні
Хвильок, емоцій та сонячних бліків.
Чисте багаття палкої любові
Спершу спалахує без чоловіка.

Зовсім не поглядом, словом чи ложем!
Тягне мужчину у поле магніту
Сила морської любові… І кожен
Буде кохати п’янку Афродиту.

Голосувати треба ТУТ

Ще одна рецензія на книгу “Бізнес-провокація”

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Нова рецензія на сайті “Друг читача”

Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.

Обложка1«Бізнес-провокація» – книжка нестандартна, незвична, несподівана для потоку літературних творів, що створюються українськими авторами і потрапляють на книжковий ринок. Вона цікава, дуже смішна, епатажна і напрочуд читабельна, незважаючи на те, що це роман про бізнес. Хвала видавництву, яке наважилось випустити у світ цей ризикований проект, який навряд чи впишеться в якісь стандартні серії видань, обкатані вітчизняними видавцями.

На книжковій розкладці ця книжка моментально привабила мій погляд. Яскраво-синя обкладинка з мінімумом художньо-віртуозного оздоблення, лише дядько з головою, вставленою в телевізор, і всміхненими порожніми очима та ще кілька дивакуватих людських фігурок, вдягнутих у діловому стилі. Подумалось, що книжка про зомбування людини телевізором. Факт загальновідомий. Та до чого тут бізнес-провокація? Я почитав тексти на зворотному боці обкладинки. Про авторку сказано, що вона є юристом та фінансистом за професією. В таких випадках чекаєш, що всередині буде конспект лекції чи бізнес-тренінг. Але в інформаційному блоці також розповідалось про небідне літературне минуле авторки. Я перепитав у продавчині, чи книжка художня. Вона відповіла, що так, художня, іронічний роман. Я запитав, чи сюжетна. Так, сюжетна, – каже, – події відбуваються на телебаченні, яке ще не має виходу в ефір. А таке взагалі буває? – подумав я, – телебачення без ефіру. Мене це заінтригувало. Я прочитав анотацію: роман про піар, журналістику, бізнес-процеси, топ-менеджерів та засновників, а також їх манери управління та прийняття рішень, які нібито «не від світу цього», але щодня відбуваються у вашому офісі. Поєднання «не від світу цього» та «щоденності», що одночасно характеризує якесь явище, теж мене заінтригувало. А остаточно переконав придбати книгу дядько в діловому костюмі із соняхом замість голови та безпорадно розкинутими в сторони руками, розміщений на звороті обкладинки.
Continue reading

Чергова зустріч Клубу “Київ ПОЕТажний”

Знайшла передрук мого фейсбучного повідомлення і фоток з мого фейсбучного фотоальбому на форумі сайту Главред. 🙂

Чергова зустріч учасників Клубу “Київ ПОЕТажний”

28 липня 2012 р. Чергова зустріч учасників Клубу “Київ ПОЕТажний” в бібліотеці на Оболоні. Поговорили, почитали вірші, повирішували деякі питання з колективною збіркою поезій, яку зараз готуємо до друку. Та й виявили, що час летить дуже швидко. О 18-й бібліотека зачиняється, а поети наговоритись не встигли. Тож вже протоптаною стежиною пішли в улюблений барчик Кукумбер, що на Мінській. Коли я о 21-й поїхала додому, то деякі поети ще тільки підтягувались в Кукумбер.
Continue reading

Протести на сходах Українського дому. Ч.2 (без політиків) 16.07.2012р.

547999_4349894748081_1606509475_nПочну із заперечення: я не підтримую голодування як спосіб боротьби за щось чи проти чогось в нашій державі. Одна справа, коли про голодування оголошують народні депутати, які ховаються за депутатською недоторканістю, особистими охоронцями, грошовими статками, за які в разі чого можна поправити здоров’я чи взагалі дременути з країни в цілях безпеки, націленість на них фото- і телекамер, які в разі чого передадуть в маси незручні для влади картинки… вже не говорячи про дивіденди від таких «інвестицій» на шоу Шустера і йому подібних.

Інша справа, коли на знак протесту голодують прості люди, студенти, яким немає за що сховатись. Та чи варто з теперішніми державними мужами говорити мовою голодування, показового принесення себе в жертву за ідею? Судячи з вражаючого розриву між бюджетними витратами на лікування депутата і лікування звичайного громадянина, можна сказати одне: для цієї держави здоров’я і взагалі життя громадянина не є цінністю.
Continue reading

26 травня Клуб «Київ ПОЕТажний» відсвяткував своє дворіччя

ЕмблемаЯ в Клубі «Київ ПОЕТажний» з першої зустрічі. З тих пір в житті клубу багато що змінилось.

Спочатку він називався Клуб київських поетів, а потім, з виданням першої спільної поетичної збірки «Эсперанто многоточий» назву клубу вирішили змінити на більш ексклюзивну – «Київ ПОЕТажний». Зараз я спеціально знайшла архіви. Отже, на першій зустрічі Клубу були присутні: Марина Киевская, Антоніна Спірідончева (я), Оксана Усова-Бойко, Ирина Грейс, Ира Арт, Зеленоглазая Натали, Тщеслав Поверхаев, Василий Ростовский. З цієї першої компанії на святкуванні дворіччя була лише я. Хоча всі ці люди залишаються членами клубу, просто рідко його відвідують. Скажу чесно: я і сама в цьому році потрапила на зустріч вперше. Для деяких проектів достатньо контактувати з одноклубниками в інтернеті, а для походу на зустріч треба мати час. Плюс атмосфера бару і бібліотеки – речі неспівставні. Гадаю, ці ж причини і в інших старожилів Клубу.

Цього року святкування дня народження Клубу було не таким помпезним, як минулоріч. Причина в тому, що ось уже півроку зустрічі відбуваються не у кафе, а в бібліотеці. Правда, наскільки я зрозуміла, закінчуються вони все одно в кафе, тільки вже в іншому, поблизу бібліотеки.

В бібліотеці відбулись короткі читання написаного учасниками зустрічі за останній час. Зізнаюсь, кількох людей я бачила вперше… Обговорили деталі україномовної поетичної збірки Клубу, яку упорядковували я та Надія Чорноморець, ще раз передивились тексти, розмірковували про обкладинку. Радію, що зі збіркою нарешті все більш-менш устаканилось (складно організувати багатьох людей-учасників) – попереду тільки верстка і типографія.

З бібліотеки ми рушили в кафе-бар, де і продовжили святкування. Було нас чоловік з десять, з яких я не всіх знаю, бо побачила їх вперше. Проте були і старожили, які туснячили ще в старому місці дислокації кафе-бар «Кубок»: Аня Вязьмітінова, Надія Чорноморець, Олег Нікоф, Олена Кочергіна, Віра Свистун, Ігор Сокіл.

Травневе

***
Сьогодні перший день, коли я почала вникати в справи літературні. Подивилась, що за рухи в інтернеті і т.д. Написала перші листи…

З поїздки привезла купу правок до своєї Казки. Точніше, Казка – це назва чисто умовна, твір називається інакше, але я маю причину його назву поки що не розголошувати. Я не лише внесла дрібні правки, але й вписала деякі нюанси і навіть ввела і виписала двох принців своїй принцесі. Я подумала, що вона дівчинка сучасна, то нехай у неї буде два принци. А от сісти і повносити правки в електронну версію ще не можу себе змусити… розслабон знаєтє лі.

Читаю “Дніпро”, в якому, до речі, опубліковано і мій вірш “Ніч і вона”. Взагалі читаючи його від номера до номера щоразу переконуюсь: переклади зарубіжних авторів мені цікаві, я навіть читаю їх частинами по мірі друку, хоч як мені не подобається ця ідея чекати місяць наступного номеру, щоб прочитати ще десять сторінок. А от українські автори для мене майже нечитабельні (проза), не той рівень, несмачно, нецікаво. Чи це тільки я так вважаю?
Хоча є в цьому і попередньому номері твір з продовженням, який мені подобається. Ще нічорта з сюжетом не ясно (а другий місяць все-таки пішов!), але письмо смачне. Оксана Думанська (авторка).

***
Я от зараз подумала про повторення в нових творах написаного раніше іншими авторами. Повторювати не можна, але… Здається мені (суб’єктивно), читач хоче, щоб в одній книжці було усе, що стосується висвітленого питання, майже енциклопедично… Не можна написати щось своє з розрахунком, що сучасний читач прочитаВ те, що упущено, у переліку творів попередників. З теперішньою “спрагою до читання” навіть думати про таке безглуздо. Ось така колізія.

***
Останні років з 20-ть я воюю зі своєю вродженою скромністю. Розумом я розумію, що наглість – друге щастя, але за кожен крок, що виходить за межі скромності, мені доводиться себе переборювати. Часом мені це вдається, але глобально нічого не змінюється. Чи добре це? хм…

***
За останній тиждень я прочитала два і читаю третій в чомусь подібні твори (ніби автори змовились писати про поїздки світом, спогади, сплетення доль і складні описи почуттів). Зараз, читаючи, я розумію, що ці сюжети у мене сплелись в голові, і щось пригадуючи, я не можу зрозуміти, з якого це твору – того, що читаю чи одного з попередніх.
Між книжками треба робити паузи :)))

***
Шкодую, що не була вчора в будинку художника на фестивалі “Рутенія”. Бо вчора в цей же час Клуб “Київ Поетажний” святкував своє дворіччя. А я в цьому клубі з першої зустрічі.
Більш-менш устаканилось питання україномовної збірки Клубу, упорядковували яку я та Надія Чорноморець. Складно організувати багатьох людей. Та вже попереду тільки верстка і типографія. :)))

Поети на святкуванні Дня Києва в Маріїнському парку

Приємно, коли поети з’являються на культурних заходах, таких як приміром святкування Дня Києва, не лише як глядачі, але й як творці цих заходів, виконавці власних творів на публіку. А ще приємніше, що на цих заходах є люди – не спеціально запрошені, а ті, які гуляли містом, парком, підійшли до сцени і залишились до кінця поетичних виступів. В наш час занепаду поезії це обнадіює.

27 травня в Маріїнському парку на парковій сцені, що в народі відома як Ракушка, проходили поетичні читання в рамках фестивалю “Київська поетична весна” та приурочені до Дня Києва.

На майданчику зустрілись одразу кілька поколінь. Причому це стосувалось не лише виступаючих. На лавах довкола сцени сиділи і молоді люди шкільного та студентського віку, і старші, і літні.  Можливо, кожен знайшов для себе САМЕ ТЕ, те що близьке саме йому. Та чимало глядачів, гадаю, приєднались до заходу не тому, що почули класний текст, а для того, щоб подивитись на таку диковинку, як публічні поетичні читання зі сцени.
Continue reading

Презентації на книжковому ярмарку в Українському домі

З парку Шевченка ми попрямували в Український дім, де проходила VIІІ Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок. Тут в учасників вранішніх читань було заплановано ряд презентацій в “Літературному салоні” (презентаційному майданчику) починаючи з 15-ї години.
Відкривати цей блок презентацій повинна була Вікторія Осташ, однак зміни в програму вносились по ходу. Свій виступ розпочала поетка Анна Багряна.
Continue reading

Шевченківські читання у дворику Кобзаря

Це 18-те травня було для мене насиченим. Воно почалось з смс-ки із запрошенням взяти участь у поетичних читаннях в Шевченківському дворику неподалік Майдану Незалежності. Я швидко погодилась і вже близько 12-ї дня ми зустрілись біля входу у Шевченківський дворик з усіма учасниками читань: Вікторією Осташ, Сергієм Пантюком, Аллою Миколаєнко та Анною Малігон. Читання вийшли дуже… як би то сказати… чогось їм не вистачало. Можливо, уваги. У майже інтимній атмосфері читали вірші Поета з книжечки маленького формату, яку принесла із собою Вікторія Осташ. Тільки я наважилась читати свої вірші з власної збірки. У дворику найбільші враження принесла не поезія, а те, наскільки потворним виглядає все, що цей дворик оточує: будівельні крани, будматеріали, частково зруйновані споруди, і лише в самому дворику, відгородженому від київського безладу – чистота і затишок. Символічно. Коли цих читань виявилось замало, ми рушили, за висловом Сергія Пантюка, “від молодшого Шевченка до Шевченка старшого” – до пам’ятника навпроти університету. В цьому теж є певний символізм, але повною мірою не реалізований.
Continue reading

Марафон віршів про весну

Я вчора сиділа і думала, думала… І ось що придумала. А чи не зробити мені такий собі місячний марафон моїх власних віршів про весну? Різних за тематикою, настроєм, з різних років. На місяць у мене таких має вистачити. І публікувати їх через день (читач нині вибагливий, кожен день читати не осилить). Все, пішла збирати вірші про весну! :)))

***
Окей. Мало мені марафонів цієї весни, тож хай ще буде марафон моїх віршів про весну. :)))
Буду публікувати їх на ФБ, Вконтакте, Севама, Клуб поезії, Стихи.ру та ХайБлогер. Поїхали………..
Continue reading

Блог))

***
Кожен день плідний по-своєму… тому що я схопилась за купу справ одночасно.
Сьогодні приділила увагу своїй Казці. Нарешті дописала 6-ту главу. Через Віршень і підготовку “Малолітки” і книжки поезій моя Казка відійшла на другий план. Зараз хочу пошвидше її закінчити.
Насправді найбільше часу забирають справи не творчі, а навколотворчі – обробка і завантаження фоток із заходів, написання, хоч і коротких, репортажів, розвішування їх по інтернету…
Я думаю, що треба з цим зав’язувати. Це не найважливіше. Я, звичайно, не вийду з цього тупо зараз. Закінчу Віршень, який закінчиться разом з Медвіном, а там побачу… Прикро усвідомлювати, що речі менш важливі забирають більше часу, ніж речі більш важливі.

***
Відчуття того, що я займаюсь не тим, мислю не так, шукаю і прагну не того, готую не те, вдягаюсь не так, займаю не те місце, яке хотілось би. Пішла не тим шляхом чи що… Вже кілька днів варюсь у цих думках. Попереду – велика відпустка, відпочинок від інтернету, “творчих справ”, гонитви неясно за чим… І мені здається, що коли я повернусь, у мене вже будуть інші погляди та інші плани, кардинально інші. Так я відчуваю, а поки що – шопінг-терапія і багато читання, мінімум письмацтва, мінімум присутності в інтернет. І повна відсутність бажання їхати на Медвін. Але треба, тому що я відчуваю відповідальність за достойне завершення того, за що узялась, і хочу завершити це добре. До речі, Медвін у мене починається не Медвіном, а врашіншім поетичним виступом в одній з гімназій Києва в парі з Вікторією Івченко, а вже звідти на Медвін… можливо, по дорозі десь заїду перекусити.

***
На вихідних купила собі сумку, в яку вміщається багато книжок. :)))

***
Маю 3 дні та купу незавершених справ. Через одну з незавершених справ учора не встигла на зустріч літстудії. Але сьогодні-завтра усе нагальне завершу. Все розплановано погодинно. Із того, що можна лишити на травень, але не хотілось би – одна недочитана книжка і недороблене художнє оформлення моєї третьої книжки – Малолітка. До речі, вже маю на руках усі малюнки – не книжкового дизайнера, а художниці, яка усю книжку прочитала, перш ніж малювати. Акварель. Крім обкладинки ще 11 шмуців. 🙂
Попередній і цей тиждень у мене – надзвичайно плідні у різних сферах життя. :)))

***
Щось вже надоїли мені “літературні фотки” – з мікрофонами, пачками аркушів, власними книжками… Хочеться чогось нелітературного, тим більше, що я собі влаштовую “творчу відпустку”, тобто відпустку від цього всього двіжняка. І фотку профіля пасувало би змінити. :)))

Закриття поетичного мегамарфону Віршень на Медвіні

DSC_0918-1От і завершився Віршень великими поетичними читаннями на Медвіні. 5 квітня на Книжковій виставці-ярмарку Медвін: Книжковий світ – 2012 зібрались більшість найактивніших активістів Віршня. Це люди, які представляли свою творчість і Віршень загалом в навчальних закладах студентам і школярам, в районних бібліотеках, у Спілці письменників, на інших площадках і навіть просто в місті.

Показово те, що сталося напочатку заходу. Медвін, сам того не розуміючи, продемонстрував загально-суспільне ставлення до поезії – в залі вимкнули світло. Просто вимкнули, бо покупці між рядами не ходили, а продавці книжок заклеїли скотчем свої ятки і залишили ярмарок. Загалом відзначу, що цього разу книжковий ярмарок мене більше розчарував – незручним розташуванням і майже порожніми залами (треба думати, що через незручне розташування). Але повернемось до Віршня. Попри те, що нам вимкнули світло і літкав’ярня освітлювалась сонячним світлом, що проникало у виставкове приміщення через отвори на стелі, треба подякувати організаторам, що нам не вимкнули мікрофон. :))) Втім, читання ніяким чином не були зіпсован (хіба що фото вийшли темнуваті), адже в кав’ярні були глядачі (!), а темнота створила атмосферу поетичної інтимності. :))
Continue reading