***
На туристичних сайтах про печеру Бин-Баш-Кобе (Тисячоголову), що в Криму, здебільшого розповідають легенду, що на поселян напали кочовики, і перші сховались від останніх в печері і там загинули (у варіаціях).
А в історичному романі “Мальви” (ледь знайшла цей фрагмент) у Р.Іваничука легенда така:
“І не ходи понад урвища, і не заглядай до Бінь-башкоби, бо там витають душі тих, хто прагне справедливої помсти. … Це сталося не так давно, ніхто ще й добрехати не встиг. Років з п’ятнадцять тому козаки допомагали татарам визволитися від турків. Козацький гетьман Дорош вивів на Альму шість тисяч степових лицарів проти татарьского зрадника Кантемира-мурзи. Та нерівні були сили. П’ять тисяч козаків полягли разом із гетьманом над річкою, а одна тисяча відступила в гори і заховалася в цій просторій печері. Догнав їх тут Кантемир-мурза, оточив печеру і наказав виходити. Та не вийшли козаки. Тоді мурза сказав закласти вхід до печери хмизом і запалити, щоб викурити їх, як борсуків. Але і цього не злякалися. Всі до останнього загинули, а не здалися в неволю”.
===
Видно, не зручна легенда для туристичних сайтів. :))
Насправді, це я пригадую, де ще, за легендами, причаїлися душі воїнів, які чекають слушної години, щоб вийти зі своїх схованок.
***
Ну, до колекції, раз я вже запостила попередню цитату на ФБ. Ось ще одні, які очікують, щоб вийти на підмогу. Читала про них давно, ледь знайшла, щоб подивитись, де саме в Карпатах вони сплять, а, як назло, місце не вказано…
Казки з-за грат. Із спецсховища – до читача. (Упор. М. Д. Ходоровський.)
***
Вдень писала вірша, чомусь вийшли такі рядки:
…Небо затягують вогняні хмари. І іскри
Кров’ю стікають, на землю летять залізяччям…
Увечері почитала новини – і капєц…
Continue reading →