МУЖСКАЯ ВЕРНОСТЬ

Любой мужчина будет изменять, если дать ему возможность это делать. Иногда я думаю: а что, если выделить мужчинам один день в году, когда им дозволено будет каким-нибудь государственным законом открыто завести связь с другой женщиной, но к вечеру непременно вернуться к своей постоянной партнерше. Continue reading

Я ИЩУ

Я сижу на работе. Еще утро, а уже жарко и душно. Только кондиционер и спасает. На столе стопы бумаг и неугомонный телефон. Я готовлю важный документ, а мысли путаются и мешают работать.
Continue reading

ХОЧЕТСЯ ВЕСНЫ…

Зима. За окном верхушки труб и деревьев. Сегодня я впервые заметила, что они хорошо дополняют друг друга. Во красота! Деревья и трубы! Где ж они раньше-то были?.. На тротуарах снег и грязь. Но преобладает, конечно, грязь. Где ее только нет? И на улице, и на лестнице, и в настроении…
Continue reading

ВІСТРЯ ГОЛОСУ уже на сайті

назва для сайтуНова поетична збірка “Вістря голосу” побачить світ найближчим часом. А поетичні твори, що увійшли до неї, уже завантажені на сайт. Читати їх можна ТУТ.

Анотація до збірки:

 «Вістря голосу» – нова книга Антоніни Спірідончевої, в якій тематично зібрані найгостріші і найпоцільніші поезії. Тут злюки і стерви доводять чоловіків до сліз, одинокі в своєму нещасті жінки ховаються в собі, малолітки набираються досвіду через гру,  вірші сміються над поетами, поки свідомість готується до чергового Майдану. Втім є у збірці теплі, щемливі, з еротичним присмаком твори – у них авторка чуттєва і мила, якою знаємо її з попередніх поетичних книжок.

МАКЕТ2_ОК-_рабочий-файл

Літературно-мистецька зустріч “З кола тугих бібліофагів: Культуртрегери”

ФБ-фото29 жовтня в Національному музеї літератури України відбулася літературно-мистецька зустріч “З кола тугих бібліофагів: Культуртрегери”, присвячена 125-річчю від дня народження відомого українського поета-неокласика, а також ученого, перекладача та викладача вишів 20-х рр. ХХст. Михайла Драй-Хмари.

Зустріч у музеї стала своєрідним поетичним марафоном, на якому молоді поети Анна Малігон, Олаф Клеменсен, Олександра Новгородова, Антоніна Спірідончева, Вікторія Осташ, Світлана Дідух-Романенко та Володимир Осипенко читали власну культурософську лірику та ділилися враженнями про творчість поетів-неокласиків і М.Драй-Хмари зокрема.
Continue reading

Нічні відьми і Дівчинка у віночку

Маю два вірша до 70-річчя визволення України від фашистських загарбників і от думаю, чи публікувати їх на поетичних сайтах, чи краще не дратувати людей. Бо ці вірші хоч і про іншу війну, але асоціація з Майданом і війною на Сході неминуча, рани роз’ятрені і болять…

Буду вдячна відгукам друзів з приводу доцільності такої публікації.

Дівчина у віночку

Осінь. Під сонцем сія золотий листопад.
Клен  по полудню на кроні поправив корону.
В пишнім гіллі його вже три години підряд
Мліє красуня, приклавши до стовбура скроню.

В неї з кленового листя великий вінок
Стримує буйство рудого, як в білки, волосся.
І якби вітер-мисливець натиснув курок,
Золото пасмами в танець небес понеслося б…
Continue reading

Участь в радіопрограмі ТВОРЧИЙ РИНГ

радіо17 жовтня ми, троє молодих поеток Ганна Осмоловська, Дарина Гладун і я, Антоніна Спірідончева, взяли участь у програмі “Творчий ринг” з Ксенією Стужук, яка виходить щоп’ятниці на радіо “Культура”.

Прямий ефір, дзвінки слухачів)). Розмовляли і читали свої вірші.Зазвичай у цю програму запрошують музикантів, але ведуча Ксенія Стужук вирішила разочок спробувати і з поетами)) Побачимо, чи стане це традицією)) Адже музику молоді радіослухачі краще сприймають – з цим не посперечаєшся.

Програма є в архіві Українського радіо, її можна послухати ТУТ.

Осінні пензлики

754467

Шось надоїли мені всі ті галереї жіночих портретів, озлоблені і нещасні героїні, образи бунтарства… Хочеться чогось простого-простого, теплого і приємного.

Серйозно, про своїх злюк, мабуть, не скоро ще писатиму)))) Хіба про амазонок. 🙂

А зараз пропоную трішки теплої осінньої лірики. 🙂
Continue reading

Долучення до числа літераторів

Мене “долучили” до числа літераторів 🙂 Цього тижня моє творче біо з’явилось на сайті “Буквоїд”. А одразу після того в мене запитали про нещодавно прочитані книжки. А я відповіла 🙂

Re:цензії

08.10.2014|07:43|Буквоїд

Антоніна Спірідончева: «Маю звичку перечитувати книжки, які купую для доньки»

 

32-1На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає літератор Антоніна Спірідончева.

– Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

-Здебільшого я читаю, «підсідаючи» на якусь тему. Останнім часом мене цікавили богиня Афродита, міфічні і справжні амазонки та, дотично, скіфи. Тож читала науково-популярну літературу, грецьких і римських авторів, а з українського художнього – «Шлях срібного яструба» Дмитра Білого і «Не дратуйте грифонів» Івана Білика (для орієнтації). «Шлях срібного яструба» – це пригодницький роман для підлітків. Дуже пізнавальний для школярів: здається, автор намагався вплести у захоплюючий сюжет усі відомі факти і легенди про скіфів та інші народи, які кочували нашими землями в період згасання Скіфії. У Івана Білика, звісно ж, альтернативна історія, в ній скіфський цар – це насправді київський князь, який зі своїм військом отаборився в степу. Роман прочитала з цікавістю, але з іще більшою цікавістю прочитала авторське обґрунтування, в якому наведено і роз-/перетлумачено джерела, на які спирається Біликова версія.

Маю звичку перечитувати книжки, які купую для доньки. Так перечитала серію «Дівчатка» Джаклін Вілсон (в-во Навчальна книга-Богдан). Враження неоднозначні. Кожна книжка окремо – чудова! Але якщо їх читати одна за одною, здається, що вони розмивають сімейні цінності і занурюють дитину в атмосферу, де усі ці розлучення батьків, зведені братики-сестрички, по кілька тат і мам, які всі сваряться між собою, або ж взагалі їх відсутність – це норма. На мій скромний погляд, читання Джаклін Вілсон краще обмежувати кількома книжками. Мені особливо сподобались для маленьких школярок «Вечірка з ночівлею», а для старших (13+) «Дівчата закохані».

Іноді мені дарують книжки друзі-літератори. Зазвичай це книжки, яких немає в продажу, у яких немає піару і взагалі підтримки. Але вони варті читання. «Перерваний політ» – посмертне видання прози, поезії та публіцистики В’ячеслава Рошка, який відійшов у інший світ надто молодим. Його твори буквально дихають карпатською красою, вони пронизані чутливістю до всього живого, любов’ю і відновленням справедливості. До сліз – це про оповідання В’ячеслава Рошка…

Ще один палкий борець за справедливість – київська поетеса Вікторія Івченко.  Її четверта за ліком книжка «Я – Мавка…» є підсумком творчого десятиліття. Жіноча войовничість, послаблена чуттєвістю, проросла у віршах. Це красиві, образні, емоційні твори, в яких домінують київські парки і зелені куточки, міська метушня, умиротвореність  Дніпра – фоново. Але авторку далеко не все влаштовує у нинішньому стані речей, тож із мелодійних, майже пісенних віршів то тут, то там візьме та й вистромиться лезо незборимого воїна!

– Як обираєте книжки для читання?

– Оскільки мене цікавлять певні теми, то шукаю, що почитати, за допомогою Гугла чи в бібліотеці, де книжки рубриковані. Рідко – завдяки рекламним статусам у ФБ. Деякі книжки мені дарують друзі-літератори.

– Що можете порадити для читання іншим?

– У різних людей різні інтереси. Гадаю, що не можу радити щось для читання широкому колу осіб.

 

Джерело: сайт “Буквоїд”

Бложик

*
Чудова Valya Zakha-Bura створювала атмосферу “Книжки на ніч” своїми малюнками. Дякую тобі, Валю, дуже-дуже!
А ще у мене сьогодні саме такий настрій, як у пані на малюнку. 🙂
2

*
Сьогодні перечитала усі твори, які остаточно (сподіваюсь) включила до наступної поетичної збірки.
Скільки ж у них мілітаристики! Капєц))
Це при тому, що все майданне і постмайданне (військове) я вилучила з “протестного” розділу. Всіх амазонок і Афродиту, яка теж вплутувалась у військові справи, я також вирішила у цій збірці не публікувати. Це залишилось до спокійніших часів.
Але мілітарної лексики і образів у збірці все одно багато…

(Про «Вістря голосу»)

*
Буду не патріотичною: в моїй наступній поетичній збірці, яку саме готую, буде один російськомовний розділ.
(Про «Вістря голосу»)

*
Шось мені вже хочеться десь вибратись віршів почитати. :))
Без книжок, без презентацій, без прочіх понтів)) Просто почитати комусь своїх віршів.

*
Дивлюсь, люди збірники інтерв’ю, інтернет-колонок випускають…
Може мені випустити книгу літературних репортажів, з фотками? А?
:)))

*
А я несподівано закінчила писати нову поетичну збірку. 🙂
Точніше я хотіла дописати в неї два давненько придумані, проте не написані вірші до “Галереї жіночих портретів”. Але тоді довелося б випхати зі збірки “Рицаря” і його “Даму серця”, бо дама не поміщалась на свою одну сторінку. 🙂
Тепер справа за редактурою.

*
Я в курсі, що з’явилась негативна рецензія на мою попередню книжку «Малолітка», яка два роки тинялася без жодної уваги. А от зараз, акурат після “амазонок”, вигулькнула на неї рецензія – з вироком щодо наявності у мене таланту і безапеляційна))) Від авторки, глибоко зануреної в літературний гендер, наскільки я зрозуміла.
Ну і фіг із нею!))) Я навіть не хочу цим заморочуватись, через 2 роки після виходу книжки))) хоча приємно, що пані звернула увагу на неї, вочевидь в пошуках гендеру.
Ну так, в тій книжці є нюанси з редактурою… є, що в ній зібрані твори різних років, включно з підлітковими… (я навіть роки написання проставляла, бо твори справді різні і за виконанням, і за складністю сюжетів, і, мабуть, світоглядно)… ну і там густий набір проблематики, бо спеціально так і підбиралось – під спільну тему.
Короче, фіг із ним. Головне, що я свої недоліки знаю, і вони більшою мірою пов’язані із часом написання і мінімальним редакторським втручанням.

*
Цей Валін малюнок мені дуже подобається. 🙂
Правда, треба розпитати, скільки, і яка саме символіка тут зашифрована.
Але навскидку: Єва насправді була амазонкою, бо яблуко збила з лука)))
Valya Zakha-Bura
pozeluy

МАЛОЛІТКА: Які вони, «малолітні бунтарки»?

Малолітка, обкладинка - титул1Антоніна Спірідончева. Малолітка. – К. : Гамазин, 2012. – 208с.

Доволі часто доводилось чути від читачів вітчизняної літератури, та й від самих письменників, про недостатню кількість видань про дітей на сучасному матеріалі, ну хоча б і не таких, як «Звук павутинки» Віктора Близнеця чи то «Климко» Григора Тютюнника.

Звільняю вас від перечитування цілого абзацу (і некороткого!) із докладними розумуваннями про виховну, світоглядну і всі інші подібні функції цього важливого сегмента сьогочасної літератури. Скажу лишень,  що я неабияк перейнялась цією «прогалиною»… Тож дізнавшись про вихід книжки прози із промовистою назвою «Малолітка», вдалась до її прискіпливого аналізування.
Continue reading

Зустріч Клубу Київ ПОЕТажний в бібліотеці 138 (27 вересня 2014)

Нас було мало, але весь актив.
Вирішували виключно робочі питання. До читання віршів навіть справа не дійшла)
Здається, Клуб “Київ ПОЕТажний” готовий до великого стрибка. 🙂

В зустрічі взяли участь: Олексій Осипов, Олег Нікоф, Антоніна Спірідончева, Олег Максименко, Віра Свистун, Володимир Пономаренко, Наталя Попова, Влад Кучерявий та Олександр Малашенков (Варяг).

10687413_675408692556984_2218650160687535017_o 1599541_675408682556985_7612106830983148695_o
10636388_675408802556973_5062033038356878651_o 10710238_675408679223652_9081793954188342929_o
10649801_1501746363408108_3064912795896983227_n 10426783_1501746420074769_8435607243679356495_n

Які вони, «малолітні бунтарки»?

Дякую Вікторії Осташ та сайту “Друг читача” за відгук на мою збірку “Малолітка”. 🙂
Довга історія: цей відгук був написаний аж півтора роки тому, а досяг публікації тільки тепер. Буває і так. 🙂

Які вони, «малолітні бунтарки»?

 

Малолітка, обкладинка - титул1Антоніна Спірідончева. Малолітка. – К. : Гамазин, 2012. – 208 с.

Доволі часто доводилось чути від читачів вітчизняної літератури, та й від самих письменників, про недостатню кількість видань про дітей на сучасному матеріалі, ну хоча б і не таких, як «Звук павутинки» Віктора Близнеця чи то «Климко» Григора Тютюнника.

Звільняю вас від перечитування цілого абзацу (і некороткого!) із докладними розумуваннями про виховну, світоглядну і всі інші подібні функції цього важливого сегмента сьогочасної літератури. Скажу лишень,  що я неабияк перейнялась цією «прогалиною»… Тож дізнавшись про вихід книжки прози із промовистою назвою «Малолітка», вдалась до її прискіпливого аналізування.
Continue reading

ПЕНЗЛІ РІЗНОБАРВ та ЭСПЕРАНТО МНОГОТОЧИЙ на сайті АВТУРА

Поетичні збірки Клубу “Київ ПОЕТажний” в електронній версії можна скачати на сайті “Автура”.
Збірка “Пензлі різнобарв” (2012)
http://avtura.com.ua/book/1006/getfile/
і збірка “Эсперанто многоточий” (2010)
http://avtura.com.ua/book/1005/getfile/
Дякуємо сайту “Автура” за надану можливість. 🙂

image descriptionEM-1для интернета

 

Снився сон…

Снився сон))) Що ми з друзями в Москві на якомусь концерті на якійсь площі. Концерт з елементами фуршету: якісь нішки зі столиками, на яких вільно можна брати канапки і алкогольні напої. Після виступу українського гурта виходить ведуча, щось говорить і ненароком оговорюється чимсь пропутінським. Натовп вибухає гнівом, їй кричать “Забирайся геть!” (українською мовою). Вона нітиться, червоніє, намагається виправитись. А натовп наполягає: “Швид-ко! Швид-ко!” І я знаю, що українців там більше, ніж росіян, що вони їздять в Москву вільно і почуваються там як на своїй території. Місцеві там теж є. Вони продовжують говорити російською, але до українців толерантні і дружні, ніхто нікого не притісняє, ніякої ворожнечі… До чого б це?))) (12.09)

Книжка на ніч. Вона вже є :)

Книжка на ніч - для сайтуЧас летить, мовби вихор, підхоплюючи нові витки творчості. Нарешті полишила станки друкарні й зустрілася з читачем моя нова поетична збірка «Книжка на ніч». І зараз я маю можливість її представити короткою розповіддю.

Збірка «Книжка на ніч» починається з Галереї жіночих портретів. Це погляд зі сторони на типові жіночі образи, що містять в собі приховану особистісну трагедію або іскристу радість, які в звичайних стосунках ми воліємо не помічати і не розуміти.

Поки в прозі виписуються розгорнуті образи сучасних героїнь, у мене виникло бажання створювати дуже компактні, проте об’ємні і деталізовані портрети жінок, які б вміщалися в декілька віршованих строф.

До цієї книжки увійшла не вся Галерея, а тільки її половина. Другу половину я планую включити у наступну свою поетичну збірку, щоб цю не перевантажувати надмірною різноманітністю портретів.

З Галереї почалось моє захоплення вимальовуванням жіночих образів: далі пішли складніші і об’ємніші твори. Вони також чекають на наступну збірку.

——–))

Коли ця книжка тільки готувалась, у мене було декілька концепцій, як її укласти, і, відповідно, якими творами наповнити. Відпочатку збірка була вдвічі об’ємніша. Але мій читацький і споглядацький досвід підказував, що товсті збірники віршів не дочитуються до кінця (варіант товстого збірника підходить хіба класикам, чия творчість стає матеріалом для рефератів та наукових робіт). Я вирішила: краще менше, але різноманітніше і динамічніше. Довелося поділити рукопис на дві частини. Так з’явилась жіночна, спокійна, лірична «Книжка на ніч», а гострі, різкі, бунтівні та інші, що не вписуються в «жіночну» концепцію твори, лишились до наступної збірки.

Розділ «Діалоги» представлений віршами зі специфічною структурою. Спочатку, за задумом, ці вірші «розмовляли» між собою жіночими і чоловічими голосами. Але потім «відчули», що деякі думки легко висловлювати вголос, а деякі – краще подумки. Цим ускладненням «Діалоги» ще більше вирізнились з-поміж інших творів.

——–))

Розділ «Мої сонечка» цілком присвячений моїм рідним: це вірші про них і для них. Якби не перемогла «жіночна» концепція збірки, цей розділ міг залишитись в моїх довгих шухлядах; принаймні в попередні версії цієї книжки він не входив.

Я по життю дуже інтровертна людина і стараюсь свої почуття і своє особисте не виносити на загал. З цієї ж причини у віршах даного розділу багато недосказаності і він не відображає повноколірну картину.

Втім, навряд чи когось має цікавити «повноколірна картина». Для мене важливо представити в збірці красиві твори, що зігріють серце і присолодшать уяву.

——–))

Розділ «Весна-поетеса» отримав свою назву не тому, що мені забракло фантазії придумати щось нове. Так називалась моя перша поетична (і взагалі перша) книжка. Вона була дуже романтична, легка, наївна і головне – несла в собі море позитиву. Та «Весна-поетеса» була вся пронизана зв’язками з річками, стежками, зірками, лісами, які витворювали гармонійний світ почуттів ліричної героїні, а ті почуття, в свою чергу, піддавались сезонності.

Ця «Весна-поетеса» зовсім інша. Але я-то знаю, що вона «виросла» з тієї, найпершої моєї книжки.

——–))

Поява книжки – це подія в житті автора. Це підведення риски, пройдений етап, нова сходинка. Це рух і розвиток. Відчуття завершеної справи, оприявлений результат. Можливість узяти чистий аркуш і почати нову велику роботу.

Попереду – час роздумів, пошуків тем і відповідей, багато чашок випитої кави – як у розділі «Кава і час».

Вихід нової книжки – велика радість для автора. Особливо книжки, яка довго вилежувалась в чернетках, поки автор боровся із сумнівами, намагаючись скласти уявлення про цінність власних творів (як для себе, так і для потенційного читача), мігруючи між двома крайнощами: від захоплення своїм талантом до болісної самокритичності. Адже дізнатись об’єктивну думку знавців та поціновувачів поезії нині непросто: якщо це не твій друг, то він для тебе недосяжний. Але після численних вагань і перечитувань я зупинилась на тому, що мені подобається моя «Книжка на ніч». Тепер віддаю її на суд читачів.

🙂

Читати поетичні твори, що увійшли до збірки, можна ТУТ.

МАКЕТ_ОК-_рабочий-файл-для сайту

Літній бложик

***
Останній раз у мене виходила поетична книга 5 років тому (він же і перший раз). Пора повторити!
Ох, як час летить… 🙂

***
Останній раз перечитую свою збірку віршів – перед тим, як відправити в друк. :))
Сподіваюсь, далі її перечитуватимуть вже інші люди. :)))

1304152039312566_f0_0***
Я минулого тижня допитувалась, чи ніхто не бачив рецензій на книжку “Шлях срібного яструба” – у відповідь мовчання. Я не знайшла в інтернеті жодної. Але просто не вірю, що на таку книгу може не бути рецензій! Чи то погано шукала, чи то Гугл заховав усі відгуки в найдревніші архіви 7-річної давнини, лишивши на поверхні тільки “скачать”, “читать онлайн” і “купить”…
Тому я написала свою рецензію-відгук на роман Дмитра Білого “Шлях срібного яструба”. Може, комусь стане в пригоді. Ну, має бути, крім розтиражованої видавничої анотації, ще якась розповідь про книгу.
ШЛЯХ СРІБНОГО ЯСТРУБА: Мандрівка у Велику Скіфію

***
По закінченню роботи над новою книгою наводжу лад в архівних файлах.
Зауважила, що найперша пдф-ка верстки “Книжки на ніч” датована ще 2012 роком. А надворі, на секундочку, 2014. Як час летить… :)) Ну, і та найперша була мало чим схожа на ту, що поїхала в друкарню. 🙂
Continue reading

У Києві відбувся Міжнародний музично-поетичний фестиваль “Интереальность”

Ілюстрація для сайту9-10 серпня Київ зустрічав учасників та гостей Другого міжнародного музично-поетичного фестивалю “Интереальность”. За словами організатора фестивалю Олега Федорова, попри не надто оптимістичні очікування, пов’язані з воєнними діями в Україні, на “Интереальность” приїхали понад сотню учасників із різних регіонів України (у т.ч. з “гарячих” точок), Білорусі, Росії та інших країн.
Continue reading

Стрьом і пафос київської «Інтереальності»

10525979_818694274810343_3710002949795023635_n9-10 серпня у Києві пройде завершальний етап Міжнародного поетичного фестивалю «Интереальность».

Стрьом і пафос «Інтереальності» полягають у тому, що фестиваль покликаний зібрати поетів з різних країн, які пишуть російською мовою – для творчого спілкування і обміну досвідом, а цьогоріч очікується, що зберуться на ньому далеко не прихильники “руского міра”.

Фестиваль «Інтереальність» проводиться вдруге і включає кілька етапів: поетичний конкурс в інтернет-просторі, видання книжок – збірки творів переможця (І місце) та збірника з творами переможців і лауреатів інтернет-конкурсу, і на завершення – зустріч учасників і друзів у Києві з поетичними читаннями, презентаціями і приємним спілкуванням.

Так було минулого року і завершальний етап «Інтереальності» відбувся у травні на теплоході у дводенній прогулянці по Дніпру.

Цього ж року все пішло не так. Через воєнно-політичний фактор.

406936_2

Вперше деякі учасники з України надіслали на конкурс твори українською. Після внутрішнього обговорення було вирішено, що в конкурсі можуть брати участь твори також українською і білоруською мовами.

Перед самісіньким стартом інтернет-конкурсу з переліку номінацій було вилучено «Громадянську лірику» – щоб не створювати зайвої причини для політичних баталій, на поетичному конкурсі вони ні до чого.

Заключний етап «Інтереальності» мав би відбутись у травні-червні, але цьому завадили кримські події. У той час, коли всі кримські поетичні фестивалі (а Крим до війни був серцевиною російськомовного поетичного фестивалювання) були скасовані або перенесені на невизначений час, київську «Інтереальність» організатори також відтермінували. Пізніше визначилась дата 9-10 серпня.

Звісно, перед українськими організаторами стояло питання, чи морально влаштовувати захід із переважно російськомовними авторами в ситуації грубої агресії Росії щодо України.

Можна було усе відмінити і одноразово попіаритись на тренді “патріотизму”. Але війна закінчиться, творчі зв’язки відновляться, а особисті образи – залишаться.

Крім того серед потенційних гостей «Інтереальності» є чимало росіян, які займаються перекладами української лірики на російську мову, є такі, що видають альманахи, включаючи до них україномовні твори – на голому ентузіазмі, просто з прихильності до української поезії чи України. Є такі, що підтримують українців у цей складний момент історії. Чи заслуговують вони на образи через недалекоглядну політику кремлівських шизофреників і пропагандистів?

Загалом з приїздом російських поетів на київську «Інтереальность» повна невизначеність. Причина – панічний страх. Бояться бандерівців і всіх можливих ситуацій, про які розповідає росТБ… Паралельний світ.

Тож публіка фестивалю буде далеко не та, яка б зібралась у спокійний довоєнний час.

Отже, про програму заключного етапу Міжнародного фестивалю «Інтереальність», який цьогоріч присвячений темі «Есть только миг…».

Він проходитиме два дні поспіль (9-10 серпня) у приміському готельному комплексі «Верховина». Там зупиняються учасники і там же, у конференц-залі відбуватимуться усі поетичні заходи. Далі програма мовою оригіналу.
Continue reading