ПОБЕДА

В мышцах слабость, как после лекарств.
Лечь хочу и уткнуться в подушку,
И реветь аж до сухости глаз,
А потом – цедить кофе из кружки.
Continue reading

ЛЮБОВЬ

На застекленном балкончике, среди множества нежных теплолюбивых цветов и широких зеленых листьев винограда стояла волшебная Красавица. На ее лице выражалась глубокая тоска. Развеселить девушку пыталась белая с черной кляксой на голове Крыса, которая ерзала у нее на плече. Они дружили уже много лет. Continue reading

МУЖСКАЯ ВЕРНОСТЬ

Любой мужчина будет изменять, если дать ему возможность это делать. Иногда я думаю: а что, если выделить мужчинам один день в году, когда им дозволено будет каким-нибудь государственным законом открыто завести связь с другой женщиной, но к вечеру непременно вернуться к своей постоянной партнерше. Continue reading

Я ИЩУ

Я сижу на работе. Еще утро, а уже жарко и душно. Только кондиционер и спасает. На столе стопы бумаг и неугомонный телефон. Я готовлю важный документ, а мысли путаются и мешают работать.
Continue reading

ХОЧЕТСЯ ВЕСНЫ…

Зима. За окном верхушки труб и деревьев. Сегодня я впервые заметила, что они хорошо дополняют друг друга. Во красота! Деревья и трубы! Где ж они раньше-то были?.. На тротуарах снег и грязь. Но преобладает, конечно, грязь. Где ее только нет? И на улице, и на лестнице, и в настроении…
Continue reading

ВІСТРЯ ГОЛОСУ уже на сайті

назва для сайтуНова поетична збірка “Вістря голосу” побачить світ найближчим часом. А поетичні твори, що увійшли до неї, уже завантажені на сайт. Читати їх можна ТУТ.

Анотація до збірки:

 «Вістря голосу» – нова книга Антоніни Спірідончевої, в якій тематично зібрані найгостріші і найпоцільніші поезії. Тут злюки і стерви доводять чоловіків до сліз, одинокі в своєму нещасті жінки ховаються в собі, малолітки набираються досвіду через гру,  вірші сміються над поетами, поки свідомість готується до чергового Майдану. Втім є у збірці теплі, щемливі, з еротичним присмаком твори – у них авторка чуттєва і мила, якою знаємо її з попередніх поетичних книжок.

МАКЕТ2_ОК-_рабочий-файл

Літературно-мистецька зустріч “З кола тугих бібліофагів: Культуртрегери”

ФБ-фото29 жовтня в Національному музеї літератури України відбулася літературно-мистецька зустріч “З кола тугих бібліофагів: Культуртрегери”, присвячена 125-річчю від дня народження відомого українського поета-неокласика, а також ученого, перекладача та викладача вишів 20-х рр. ХХст. Михайла Драй-Хмари.

Зустріч у музеї стала своєрідним поетичним марафоном, на якому молоді поети Анна Малігон, Олаф Клеменсен, Олександра Новгородова, Антоніна Спірідончева, Вікторія Осташ, Світлана Дідух-Романенко та Володимир Осипенко читали власну культурософську лірику та ділилися враженнями про творчість поетів-неокласиків і М.Драй-Хмари зокрема.
Continue reading

Нічні відьми і Дівчинка у віночку

Маю два вірша до 70-річчя визволення України від фашистських загарбників і от думаю, чи публікувати їх на поетичних сайтах, чи краще не дратувати людей. Бо ці вірші хоч і про іншу війну, але асоціація з Майданом і війною на Сході неминуча, рани роз’ятрені і болять…

Буду вдячна відгукам друзів з приводу доцільності такої публікації.

Дівчина у віночку

Осінь. Під сонцем сія золотий листопад.
Клен  по полудню на кроні поправив корону.
В пишнім гіллі його вже три години підряд
Мліє красуня, приклавши до стовбура скроню.

В неї з кленового листя великий вінок
Стримує буйство рудого, як в білки, волосся.
І якби вітер-мисливець натиснув курок,
Золото пасмами в танець небес понеслося б…
Continue reading

Участь в радіопрограмі ТВОРЧИЙ РИНГ

радіо17 жовтня ми, троє молодих поеток Ганна Осмоловська, Дарина Гладун і я, Антоніна Спірідончева, взяли участь у програмі “Творчий ринг” з Ксенією Стужук, яка виходить щоп’ятниці на радіо “Культура”.

Прямий ефір, дзвінки слухачів)). Розмовляли і читали свої вірші.Зазвичай у цю програму запрошують музикантів, але ведуча Ксенія Стужук вирішила разочок спробувати і з поетами)) Побачимо, чи стане це традицією)) Адже музику молоді радіослухачі краще сприймають – з цим не посперечаєшся.

Програма є в архіві Українського радіо, її можна послухати ТУТ.

Осінні пензлики

754467

Шось надоїли мені всі ті галереї жіночих портретів, озлоблені і нещасні героїні, образи бунтарства… Хочеться чогось простого-простого, теплого і приємного.

Серйозно, про своїх злюк, мабуть, не скоро ще писатиму)))) Хіба про амазонок. 🙂

А зараз пропоную трішки теплої осінньої лірики. 🙂
Continue reading

Долучення до числа літераторів

Мене “долучили” до числа літераторів 🙂 Цього тижня моє творче біо з’явилось на сайті “Буквоїд”. А одразу після того в мене запитали про нещодавно прочитані книжки. А я відповіла 🙂

Re:цензії

08.10.2014|07:43|Буквоїд

Антоніна Спірідончева: «Маю звичку перечитувати книжки, які купую для доньки»

 

32-1На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає літератор Антоніна Спірідончева.

– Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

-Здебільшого я читаю, «підсідаючи» на якусь тему. Останнім часом мене цікавили богиня Афродита, міфічні і справжні амазонки та, дотично, скіфи. Тож читала науково-популярну літературу, грецьких і римських авторів, а з українського художнього – «Шлях срібного яструба» Дмитра Білого і «Не дратуйте грифонів» Івана Білика (для орієнтації). «Шлях срібного яструба» – це пригодницький роман для підлітків. Дуже пізнавальний для школярів: здається, автор намагався вплести у захоплюючий сюжет усі відомі факти і легенди про скіфів та інші народи, які кочували нашими землями в період згасання Скіфії. У Івана Білика, звісно ж, альтернативна історія, в ній скіфський цар – це насправді київський князь, який зі своїм військом отаборився в степу. Роман прочитала з цікавістю, але з іще більшою цікавістю прочитала авторське обґрунтування, в якому наведено і роз-/перетлумачено джерела, на які спирається Біликова версія.

Маю звичку перечитувати книжки, які купую для доньки. Так перечитала серію «Дівчатка» Джаклін Вілсон (в-во Навчальна книга-Богдан). Враження неоднозначні. Кожна книжка окремо – чудова! Але якщо їх читати одна за одною, здається, що вони розмивають сімейні цінності і занурюють дитину в атмосферу, де усі ці розлучення батьків, зведені братики-сестрички, по кілька тат і мам, які всі сваряться між собою, або ж взагалі їх відсутність – це норма. На мій скромний погляд, читання Джаклін Вілсон краще обмежувати кількома книжками. Мені особливо сподобались для маленьких школярок «Вечірка з ночівлею», а для старших (13+) «Дівчата закохані».

Іноді мені дарують книжки друзі-літератори. Зазвичай це книжки, яких немає в продажу, у яких немає піару і взагалі підтримки. Але вони варті читання. «Перерваний політ» – посмертне видання прози, поезії та публіцистики В’ячеслава Рошка, який відійшов у інший світ надто молодим. Його твори буквально дихають карпатською красою, вони пронизані чутливістю до всього живого, любов’ю і відновленням справедливості. До сліз – це про оповідання В’ячеслава Рошка…

Ще один палкий борець за справедливість – київська поетеса Вікторія Івченко.  Її четверта за ліком книжка «Я – Мавка…» є підсумком творчого десятиліття. Жіноча войовничість, послаблена чуттєвістю, проросла у віршах. Це красиві, образні, емоційні твори, в яких домінують київські парки і зелені куточки, міська метушня, умиротвореність  Дніпра – фоново. Але авторку далеко не все влаштовує у нинішньому стані речей, тож із мелодійних, майже пісенних віршів то тут, то там візьме та й вистромиться лезо незборимого воїна!

– Як обираєте книжки для читання?

– Оскільки мене цікавлять певні теми, то шукаю, що почитати, за допомогою Гугла чи в бібліотеці, де книжки рубриковані. Рідко – завдяки рекламним статусам у ФБ. Деякі книжки мені дарують друзі-літератори.

– Що можете порадити для читання іншим?

– У різних людей різні інтереси. Гадаю, що не можу радити щось для читання широкому колу осіб.

 

Джерело: сайт “Буквоїд”

Бложик

*
Чудова Valya Zakha-Bura створювала атмосферу “Книжки на ніч” своїми малюнками. Дякую тобі, Валю, дуже-дуже!
А ще у мене сьогодні саме такий настрій, як у пані на малюнку. 🙂
2

*
Сьогодні перечитала усі твори, які остаточно (сподіваюсь) включила до наступної поетичної збірки.
Скільки ж у них мілітаристики! Капєц))
Це при тому, що все майданне і постмайданне (військове) я вилучила з “протестного” розділу. Всіх амазонок і Афродиту, яка теж вплутувалась у військові справи, я також вирішила у цій збірці не публікувати. Це залишилось до спокійніших часів.
Але мілітарної лексики і образів у збірці все одно багато…

(Про «Вістря голосу»)

*
Буду не патріотичною: в моїй наступній поетичній збірці, яку саме готую, буде один російськомовний розділ.
(Про «Вістря голосу»)

*
Шось мені вже хочеться десь вибратись віршів почитати. :))
Без книжок, без презентацій, без прочіх понтів)) Просто почитати комусь своїх віршів.

*
Дивлюсь, люди збірники інтерв’ю, інтернет-колонок випускають…
Може мені випустити книгу літературних репортажів, з фотками? А?
:)))

*
А я несподівано закінчила писати нову поетичну збірку. 🙂
Точніше я хотіла дописати в неї два давненько придумані, проте не написані вірші до “Галереї жіночих портретів”. Але тоді довелося б випхати зі збірки “Рицаря” і його “Даму серця”, бо дама не поміщалась на свою одну сторінку. 🙂
Тепер справа за редактурою.

*
Я в курсі, що з’явилась негативна рецензія на мою попередню книжку «Малолітка», яка два роки тинялася без жодної уваги. А от зараз, акурат після “амазонок”, вигулькнула на неї рецензія – з вироком щодо наявності у мене таланту і безапеляційна))) Від авторки, глибоко зануреної в літературний гендер, наскільки я зрозуміла.
Ну і фіг із нею!))) Я навіть не хочу цим заморочуватись, через 2 роки після виходу книжки))) хоча приємно, що пані звернула увагу на неї, вочевидь в пошуках гендеру.
Ну так, в тій книжці є нюанси з редактурою… є, що в ній зібрані твори різних років, включно з підлітковими… (я навіть роки написання проставляла, бо твори справді різні і за виконанням, і за складністю сюжетів, і, мабуть, світоглядно)… ну і там густий набір проблематики, бо спеціально так і підбиралось – під спільну тему.
Короче, фіг із ним. Головне, що я свої недоліки знаю, і вони більшою мірою пов’язані із часом написання і мінімальним редакторським втручанням.

*
Цей Валін малюнок мені дуже подобається. 🙂
Правда, треба розпитати, скільки, і яка саме символіка тут зашифрована.
Але навскидку: Єва насправді була амазонкою, бо яблуко збила з лука)))
Valya Zakha-Bura
pozeluy

МАЛОЛІТКА: Які вони, «малолітні бунтарки»?

Малолітка, обкладинка - титул1Антоніна Спірідончева. Малолітка. – К. : Гамазин, 2012. – 208с.

Доволі часто доводилось чути від читачів вітчизняної літератури, та й від самих письменників, про недостатню кількість видань про дітей на сучасному матеріалі, ну хоча б і не таких, як «Звук павутинки» Віктора Близнеця чи то «Климко» Григора Тютюнника.

Звільняю вас від перечитування цілого абзацу (і некороткого!) із докладними розумуваннями про виховну, світоглядну і всі інші подібні функції цього важливого сегмента сьогочасної літератури. Скажу лишень,  що я неабияк перейнялась цією «прогалиною»… Тож дізнавшись про вихід книжки прози із промовистою назвою «Малолітка», вдалась до її прискіпливого аналізування.
Continue reading

Зустріч Клубу Київ ПОЕТажний в бібліотеці 138 (27 вересня 2014)

Нас було мало, але весь актив.
Вирішували виключно робочі питання. До читання віршів навіть справа не дійшла)
Здається, Клуб “Київ ПОЕТажний” готовий до великого стрибка. 🙂

В зустрічі взяли участь: Олексій Осипов, Олег Нікоф, Антоніна Спірідончева, Олег Максименко, Віра Свистун, Володимир Пономаренко, Наталя Попова, Влад Кучерявий та Олександр Малашенков (Варяг).

10687413_675408692556984_2218650160687535017_o 1599541_675408682556985_7612106830983148695_o
10636388_675408802556973_5062033038356878651_o 10710238_675408679223652_9081793954188342929_o
10649801_1501746363408108_3064912795896983227_n 10426783_1501746420074769_8435607243679356495_n

Які вони, «малолітні бунтарки»?

Дякую Вікторії Осташ та сайту “Друг читача” за відгук на мою збірку “Малолітка”. 🙂
Довга історія: цей відгук був написаний аж півтора роки тому, а досяг публікації тільки тепер. Буває і так. 🙂

Які вони, «малолітні бунтарки»?

 

Малолітка, обкладинка - титул1Антоніна Спірідончева. Малолітка. – К. : Гамазин, 2012. – 208 с.

Доволі часто доводилось чути від читачів вітчизняної літератури, та й від самих письменників, про недостатню кількість видань про дітей на сучасному матеріалі, ну хоча б і не таких, як «Звук павутинки» Віктора Близнеця чи то «Климко» Григора Тютюнника.

Звільняю вас від перечитування цілого абзацу (і некороткого!) із докладними розумуваннями про виховну, світоглядну і всі інші подібні функції цього важливого сегмента сьогочасної літератури. Скажу лишень,  що я неабияк перейнялась цією «прогалиною»… Тож дізнавшись про вихід книжки прози із промовистою назвою «Малолітка», вдалась до її прискіпливого аналізування.
Continue reading