Осінні пензлики малюють день осінній,
Фарбують небо над дахами синім-синім,
І барви сонячні мазками дрібно-дрібно
Кладуть на листя, вікна, мов малята здібні; Continue reading →

1.
Я підтримку тепер не шукаю
У буденному ритмові міст.
Знаю вже: треба жити у зграї
І чіплятись удачі за хвіст.
Continue reading →

Безглуздя… Ти повен ідеями,
Сюжетами, свіжою думкою,
Що втілені вже. Ти в них впевнений!
А успіх так довго у пуп’янку…
Continue reading →

Засилля культури… І гарних поезій багато,
Які, народившись, одразу спішать помирати.
Звучать імена, фігурують у рейтингах слави,
А вірші – мовчать, хоч їх автор усюди горланив. Continue reading →

Дикий ринок формує наш авторський стиль –
Він закрив перед нами двері.
Перевтілення наших же марних зусиль
Постають на цупкому папері.
Continue reading →

(із оповідання «Бунтарка» / книга «Малолітка»)

Що люди називають словом «творчість»?
Це щось, що створено заради грошей,
Чи щось, що надруковано в журналі,
Чи це формалізована уява,
Чи щось авторитетне і хороше?
Ні – те, за що сам автор має гордість.
Continue reading →

Так написати, щоб смисли з’єднати зі словом,
Ніби здригнутись від блискавки в днину погожу,
Думку інертну покласти на тверду основу,
Думку, яку ухопити непросто – чи зможу?
Continue reading →

Малювала художниця море – красивий пейзаж –
Його бризки і блиск яскравіли в тонах акварелі
(Поки стопи вмивалися хвилями, з джинсами аж).
Пізнє сонце прибилось до літньо-похилої скелі.
Continue reading →

Рідко йому відкривається око пророче
Й, щойно відкрившись, жахає: полуплені ґрати,
Хвилями бурі піщані виколюють очі,
Іншим же очі блискучі в багато каратів
Continue reading →

Наш світ… Він ворог нам чи в’язень?
Чи ми для нього вороги?
То він, то ми, немов зі сказу,
Хапаємось за батоги.
Continue reading →

Лежати в гамаку
Й питати разів сто
У просинь нетривку:
«Якщо не я – то хто?»
Continue reading →

Ми – квіти, ростемо густо,
Наш дім – невеличкий горщик.
Надіємось то на дощик,
А то на землі ресурси. Continue reading →

Ми – українці – такі толерантні і щирі,
Дуже відкриті, гнучкі і привітні словом.
Й кожен, хто ніби з дружбою йде, із миром –
Зрештою лізе впевнено нам на голову.
Continue reading →

Моя бабця казала: Не викидайте квасолю.
Хай роками лежить з часником у верейках на хаті,
Бо не знає ніхто, як складеться в подальшому доля,
А правителі можуть старцями зробити багатих.
Continue reading →

Політиканів,
Партійних пройдисвітів –
Стадних, незваних,
До благ ненаситливих… Continue reading →

Десь під вечір подзвонив мені знайомий
І говорить в трубку так, щоб ніби скромно:

– Ти ж умієш всяке-різне там писати,
Напиши, будь ласка, депутатський запит.
Continue reading →

В нас часи політичних шлюбів
Із народом – позірно «нарівних».
Лиш в народі політик не любий,
І політик народу не вірний.
Continue reading →

На базарі йшов спір про надійність:
– Скоро буде у нас «Європа»,
Бо угору полізла дохідність
По кредитно-дефолтних свопах, – Continue reading →

У болоті було свято.
Тільки жаби із плакатом
Злі на павука-банкіра
Грізно квакали без міри:
Continue reading →

(із оповідання «Бунтарка» / книга «Малолітка»)

Ми вдягаємо розідрані джинси,
Фізкультурні заношені кеди,
Ловим кайф від рок-н-рольної пісні
І не бачимо в державі потреби.
Continue reading →