Гімн амазонці

До 8 березня – Дня боротьби жінок за власні права, написала вірша про амазонку. :)

І хоч амазонок у мене вже багато, але ця – святкова. :)

Гімн амазонці

Виразна, як золото в сонячнім дні,
Упевнено й гордо сидиш на коні,
Тендітна і пряна, неначе мигдаль,
Всміхаєшся тонко і дивишся в даль.
Ти в миті підступні не знатимеш втеч,
Допоки у ножнах на поясі меч.
І жоден зухвалець не стягне униз,
Допоки в долоні стискатимеш спис.
І хай собі ворог лютує й ричить,
Допоки плече захищатиме щит.
Голодних ніколи не знатимеш мук,
Допоки у тебе за спиною лук.
У серці же – сонячно-теплий янтар,
Він стримає будь-чий любовний удар.
І муж тебе жоден не скине з коня –
Солодку брехню відбиває броня.
Ти мила й хоробра – і будеш така,
Допоки триматимеш вожжі в руках.
Ти любиш свободу й презирствуєш страх.
Розправивши плечі, ширяєш, мов птах.
Полоще туніку легким вітерцем –
Цілує коліна він, пестить лице…
Ти будеш утіленням сили й краси,
І хай собі гавкають табірні пси.

Пізніше цей вірш нещадно розкритикували на “Перехресті”, в основному за русизми)))

Зустріч зі студентами в бібліотеці ім. О.Теліги

“Душа народу бринить у слові – вечір співаної поезії”

23.02.2015 року в бібліотеці ім. О.Теліги до Дня рідної мови відбувся вечір співаної поезії “Душа бринить у слові”. Студенти КІТЗ – НАУ з великим задоволенням слухали виступ молодих поетів А. Спірідончівої і В. Захабури. Особливо були в захваті від проникливого співу Валентини.

Джерело: сайт Центральної бібліотечної системи Шевченківського району.

Амазонки та Афродити на “Київській весні – 2015”

Вибачайте за мій фотошоп)

Суть така. В суботу буду на книжковій виставці “Українська весна-2015”, що проходить зараз в Укрдомі. Могла б презентувати “Книжку на ніч” і “Вістря голосу”, які вийшли друком зовсім недавно. Але натомість є бажання читати “Афродиту” і “Амазонок”. Якось воно епічніше і войовничіше. 🙂

Тож якщо є бажання послухати – приходьте, буду рада! 🙂

п.с. Може й “малої” поезії трохи почитаю, якщо буде час і натхнення.

КНИЖКА НА НІЧ: Мрійливість перед сном

Книжка на ніч - для сайту(додаю текст відгука Олега Федорова на мою збірку “Книжка на ніч”, що був опублікований у газеті “Література та Життя”)

Є у жінок така потреба – присолодити собі настрій перед сном. Хтось їсть цукерки на ніч, хтось дивиться «мильні» серіали, які насичують думки переживаннями. А молода київська поетка Антоніна Спірідончева запропонувала читати на ніч жіночу сюжетну поезію. Ось як характеризує «Книжку на ніч» – нову поетичну збірку авторки – анотація: «Поезії Антоніни Спірідончевої м’які і добре про¬мальовані. Цілісні картини і тонкі деталі образів візу¬алізуються в уяві читача, спонукаючи до власних фан¬тазій. Жіноча чуттєвість, уміння відшуковувати красу і смисли, поєднані з простотою викладу – стануть гар-ними супутниками мрійливих і затишних вечорів».
Continue reading

Афродита: зимовий бложик

***
Ламаю голову, як грамотно і лаконічно назвати цикл віршів і поем про Афродиту, які разом зливаються в спільну історію. Найточніше і найвлучніше, що я придумала: ПОЕМА ПОЕМ.
Головне, що скромно. 🙂

***
Привезла з поїздки два десятки віршів, але жоден не написаний – тільки Образи і Обриси… 🙂

***
Щоб відіслати кудись свою творчу біографію, я кожного разу шукаю її на якихсь літературних сайтах, куди відсилала її раніше і трошки доповнюю. Тому що в себе на комп’ютері не можу знайти жодного притомного її варіанту. 🙂

***
10926428_737478729683313_2240071333163059783_nВже і я маю цю книжку. 🙂
Збірник поезій на новорічно-різдвяну тематику від сучасних авторів. Подарунковий, я б сказала, бо виглядає святково, у твердій обкладинці, зі стрічкою-закладкою. Віршів багато, різноманітних, на всякий смак (звісно, по новорічній темі). Вибірково переглянула тексти – начебто на пристойному рівні. Видав “Клуб Поезії”, офіційно видавцем значиться Редакція журналу “Дніпро”.
І моє тут є, зовсім чуть. Єдине, про що шкода, що в мене практично немає віршів про Різдво і Новий рік. Якось не звертала на це уваги, все мені амазонки та афродити… :))) а як на формується збірник на широко-популярну тему, то й подати нічого…

***
Пишу про Артеміду. Ну, у неї там вічні розваги і дикі танці.
Нічого, якщо вона своїх німф під час таких гульбищ жартома кликатиме німфетками?
Мене не заплюють поборники моралі? 🙂

Про німфеток))

Уже на узліссі – танцюють. Це німфи.
Веселощі ллються у гурті дівчачім.
Глядить Афродита й дивується міфу:
Сама Артеміда б’є в бубен і скаче!

За спиною лук, як в лихого дівчиська,
І стріли в колчані гарцюють по стегнах.
І дика готовність чинити безчинства
Сіяє безбожно в очах її темних.

– Німфетки! Біжімо купатись у море! –
Кричить Артеміда. І до узбережжя
Із німфами мчиться, легкі і прозорі
Чимшвидше скидаючи з себе одежі.

:))) Прикалуюсь))) Але, мабуть, так і залишу. 🙂

***
А хтось із видавців хоче видати мою “Афродиту”?
І зараз буде така тиша… 🙂

апд. Так і вийшло… :)))

***
Важко звести в одному поетичному творі таких протилежностей як Афродита і Артеміда. В основному через співзвучність їхніх імен. 🙂

ares-aphrodite

ares-aphrodite

***
Сьогодні на “Перехресті” читала “Війну Афродити” в трьох главах. Так натхненно читала, що аж сама кайфувала. :))
А потім Вікторія говорить, що у слові “списи” наголос має бути на другому складі – списИ. Але треба подивитись в словниках, може, і на першому складі можна… і тоді мені не доведеться нічого правити.
Я добігла додому і зразу ж подивилась у словник наголосів. Фух! Наголос на першому складі, як у мене у віршах. Не треба ж так лякати :)). У мене вся творчість останнього року так прошита списами, що й коп’є ніде вставити.
п.с. Зате я порадувала Вікторію, що в мене знов пішли обільно критиковані раніше колчани замість сагайдаків. :)) Ну, в тих творах, де скіфськоого горита не притулиш. smile emoticon

Читати “Війна Афродити”

Лорелей***
Тільки вчора на “Перехресті” говорили про якісні і неякісні переклади зарубіжної класики, які вміщають у шкільні хрестоматії. :))
А сьогодні зайшла на “Пробу пера” у свій профіль і побачила, що моя “Лорелей” по кількості переглядів пішла з великим відривом від інших моїх творів. Таке враження, що в школах саме проходять Гейне. Ото вчителі будуть здивовані… :)))
Діти, моя “Лорелей” – це НЕ переклад!!!

п.с. І не переспів! І навіть не автентичний міф! :))

Це просто моя “Лорелей”, яку я написала так, я мені взбрєнділо. 🙂

Читати “Лорелей”

***
Пишу і ржу.
Зустріч Артеміди (з німфами) і Афродити

Артеміда:
– Приєднуйсь до наших веселощів, мила,
Сестринських розваг! А у нас є для втіхи
Вино, від якого вся туга міліє.
Щоправда, лишились недопитки в міхах.
Афродита:
– Не страшно, що в міхах вина не до краю.
Прикопана амфора в мене під камнем –
На час, коли я тут самотньо гуляю.
Там, правда, на дні вже – та якось дістанем!

Загалом люблю писати про дєвішнікі. Вони значно яскравіші і цікавіші, ніж усі ці кохання-страждання з чоловіками :))) Але про них доводиться більше складати. Якось затребуваніше чи що… 🙂

Мрійливість перед сном

Книжка на ніч - для сайту(додаю текст відгука Олега Федорова на мою збірку “Книжка на ніч”, що був опублікований у газеті “Література та Життя”)

Є у жінок така потреба – присолодити собі настрій перед сном. Хтось їсть цукерки на ніч, хтось дивиться «мильні» серіали, які насичують думки переживаннями. А молода київська поетка Антоніна Спірідончева запропонувала читати на ніч жіночу сюжетну поезію. Ось як характеризує «Книжку на ніч» – нову поетичну збірку авторки – анотація: «Поезії Антоніни Спірідончевої м’які і добре про¬мальовані. Цілісні картини і тонкі деталі образів візу¬алізуються в уяві читача, спонукаючи до власних фан¬тазій. Жіноча чуттєвість, уміння відшуковувати красу і смисли, поєднані з простотою викладу – стануть гар-ними супутниками мрійливих і затишних вечорів».

Антоніна Спірідончева в літературі не новачок. «Книжка на ніч» – вже четверта її книга. Вміщені в ній поетичні твори об’ємні за змістом і водночас компактні за обсягом. Рядки розлогі, але точні в характеристиках. Кожен вірш здатний створювати атмосферу, малювати сюжет. «Книжка на ніч» покликана насичувати емоціями.

Створюючи образи жінок, авторка не соромиться присвічувати численні, втім ненав’язливі елементи еротики. Однак, призначені вони не для чоловіків. Це лишень штрихи до жіночого самосприйняття, самовідчуття. Багато уваги приділено змалюванню краси в інтер’єрах і пейзажах, які обрамлюють жіночі характери. Не раз у віршах Спірідончевої звучить іронія, а інколи – і холодний жіночий цинізм.

Книга складається з п’яти тематичних розділів. Відкриває її зворушлива і ніжна «Галерея жіночих портретів», в якій змальовуються жінки різних характерів і доль. Розділ «Діалоги» промовляє голосами чоловіків і жінок про різні відтінки самотності. Щастям і любов’ю насичений «сімейний» розділ «Мої сонечка». Пейзажами і міськими ландшафтами сповнена «Весна-поетеса». Цей розділ рідко має у фокусі людину, але вона незримо присутня серед осінніх квітів чи сплетінь магістралей. А не раз і самі явища природи стають жінками. Заспокійливими або стимулюючими міркуваннями про маргінальне і глобальне завершує книгу розділ «Кава і час».

Ліричні героїні «Книжки на ніч» – сучасні. Вони подорожують світом, висять в інтернеті, шукають нестандартних шляхів, мають широкий спектр зацікавлень. Здається, авторка взяла правило: не повторюватись. Справді, кожен вірш у збірці індивідуальний, не схожий на інші. Тож від монотонності читачка не засне. Натомість «Книжка на ніч» розворушить читацьку чуттєвість і мрійливість. Саме те, що жінці потрібно перед сном.

Олег Федоров,
Голова Київської міської організації
Конгресу літераторів України

DSC_1082-для сайту

ТВОРЧІ ПЛАНИ-2015

1. Я хочу, щоб у цьому році моя поетична казка для дівчаток “Орлеана” нарешті вийшла книжкою – великою, яскравою і дорогою на вигляд (але помірно дорогою в роздрібній торгівлі). Я на днях ходила по книгарнях, щоб подивитись асортимент подібної тематики (не вперше). І нічого подібного не знайшла (теж не вперше). Тож треба прориватись, хоч і складно.  :)

2. “Афродита”, хоч і вічно молода, а без руху і активності може змарніти лицем і духом. Тож пора її видавати. Бажано в тому ж форматі, що й “Орлеану”, але для старшої вікової категорії жінок. :)

3. “Амазонкам” без власної книжки теж тяжко буде. Точніше не їм самим, бо їм-то шо? А тим, хто стоятиме на їхньому шляху… :))) Ну, тут багато смайликів, бо “Амазонки” у мене ще не закінчені, а моє творче натхнення має здатність розтягуватись в часі… :)

Тим не менше, цим трьом я вже шукаю картинку для Фейсбуку, щоб маячила мені перед очима у наступному році. :)

4. Під час нашої музично-поетичної зустрічі “Шануймо минуле, не втратьмо майбутнє” прозвучало багато гарних творів на історично-патріотичну тематику українською і російською мовою. Я б хотіла, щоб їх міг прочитати будь-хто, а не лише я. Хай би це була книжка. Щоправда, ніякого фінансування під неї немає, але ж результат починається з мрії… :)

5. Ну і старі “вісяки”, які вже кілька років не знаходять втілення. Ідеї проектів, з якими мені б не хотілось розлучатись, але яким не вистачає коштів і … працелюбної целеспрямованої злагодженої команди :
– перехресне рецензування
– МІНІ
– 2П: Подвійний профіль.

– аудіозбірка давно записаних, але досі не оброблених творів.
Перехрестяни зрозуміють)))

Сподіваюсь, до них таки дійде черга на втілення. :)

Підбиваю підсумки свого творчого 2014 року :)

Мій 2014-й починався ось так:

Зміна обкладинки

тоді стало так:

Зміна обкладинки-стало

Це була майданна круговерть і прагнення змін.

Минув рік. Прапор і гімн я більше не чіпаю :)) Але мій експеримент закінчився позитивно. Мабуть, візуальні зображення, які постійно маячать перед очима, таки впливають на формування дійсності. Притому дійсність може потрактувати зображення не так, як задумувалось автором)) Наприклад, двоє схожих на лелек птахів на прикріпленій картинці асоціювались у мене із сімейною парою або дітьми. А під кінець року з’ясувалося, що це дві книжки :))
Continue reading

Різдвяний карнавал поезій

s03400757

Дізналась, що вже надрукували ось таку новорічну поетичну книжечку “Різдвяний карнавал поезій”, там є і моїх кілька віршів. 🙂 Сайт “Клуб поезії” вирішив зробити своїм авторам новорічний подарунок, видавець – “Редакція журналу “Дніпро”.
http://юхница.com/rizdvyaniy-karnaval-poeziy.html

Цікаво. Переглянула список авторів – зі 127 авторів я знаю лише одного, і ще двоє – знайомі мені імена. Улибнуло. 🙂

Це більше про кучкування поетичних спільнот. Тусуються собі чоловік сто на якомусь сайті, пишуть вірші – може й хороші і навіть дуже хороші вірші, а ми про них не знаємо. Бо ніякого моніторингу, критики немає. Куди не глянь, всюди мєждусобойчікі. Тільки одні більш галасливі і комунікабельні, інші – ні.

Анотація книжки:

Для налагодження мирного, творчого, новорічно-святкового життя в Україні — ця унікальна Збірочка. Вірші, побажання — як справжні українські серця, — чисті, різдвяні, з непереможною вірою в українське щастя. Поезія, віншування, літературно-стилістичні фігури — головне зимово-новорічне свято на весь рік. Автори — поети України.

Зустріч із “Бабаєм”

А ми з Тетяною Белімовою і нашою малечею вчора дегустували “Бабая”! 🙂

Перший український повнометражний мультфільм від “Укранімафільм” на великих екранах.

На прем’єрі в кінотеатрі “Проспект” організатори вирішили зробити свято для дітей і дорослих. Аніматори, солодощі і подарунки – дітям, виступ творчої команди кінокартини і фуршет – дорослим.

Словом розважилися))) Але нам перш за все було цікаво подивитись мультфільм – бо ж нарешті наш, вітчизняний! А після перегляду всю дорогу його обговорювали, і сьогодні зранку продовжили, бо обговорювати є що)).

І неоднозначне висвітлення українських міфологічних істот, і численні алюзії, і насичені нереалістичні кольори, і несподіваний симбіоз народної символіки і сучасних світових трендів.

Від себе скажу, що “Бабай” не лише для дітей, але й для дорослих, бо в ньому закладені такі штуки, які може відчитати лише дорослий.

А от діти весь фільм сміялися. Бо гумору у мультику багато!

Дуже дякуємо продюсерам “Бабая” за запрошення і свято! 🙂
Скрін

Домашнє з гумором

***
Незважаючи на те, що сьогодні впродовж дня кілька разів було захоплено мій комп’ютер окупантами, переривався зв’язок і відбувалась несанкціонована безперервна трансляція мультфільмів, введення на екран невідомих мені до сьогодні ігор, в ході складних перемовин і подекуди застосування фізичної сили (шляхом знімання зі стільця і видворення в сторону телевізора та численних іграшок) мені вдавалося відновити позиції і плідно попрацювати зі своєю новою поетичною книжкою.

***
Доця розповідає:
– Мамо, а в нас вчора на фізкультурі був справжній Майдан!
– Як це? – питаю.
– Ми сиділи на трубі і співали гімн України. А потім всі кричали: Путін геть! Слава Україні і Героям слава! А вчитель фізкультури сказав, щоб ми це припинили, бо хтось ітиме повз стадіон, зніме на мобільний і викладе в інтернет!
:))))
…А нещодавно я бачила, як біля школи бились хлопці. І той, кого били, кричав: Да отстаньте от меня! Я не крымский беркут, я – украинский беркут!
:))))
Continue reading

Запізнілий осінній бложик

***
На днях опублікувала “Осінню красуню” на декількох поетичних сайтах. А наступного дня почитала відгуки. Дійшла висновку: чим краще сама людина пише – тим легше сприймає чужі твори, не схожі на його власні. І чим слабший і обмеженіший автор-читач, тим сильніше він намагається втиснути чужі твори у власні вузькі лекала, все зайве “обрубити” і сказати, що це “не поезія”.
Улибнуло)) Думаю, що до таких “рецензентів” нормальному автору має бути пофіг. А конструктивну доброзичливу критику я сприймаю позитивно.  🙂
На днях ще щось опублікую на різних поетичних сайтах, сподобалось))

***
У мене як в анекдоті про повну шафу і нічого вдягнути.
Хочу якогось вірша опублікувати на кількох поетичних сайтах, і не можу вибрати! Той не в тему, той не під настрій, той надто особистий, той “специфічний” – не поймуть, той не актуальний через зміну сезону, той надто простенький – ще подумають, що я і писати не вмію)))
Задачка на сьогодні! :)))
Continue reading

Стаття про конференцію в Університеті “Україна”

Опубліковано статтю про конференцію молодих учених в Університеті “Україна”, на якій я мала честь почитати трохи своїх віршів.

Там і про мене є 🙂 :

“Гостя презентувала свої поетичні та прозові збірки. Студенти мали унікальну можливість почути в авторському виконанні поезії, серед яких багатьом сподобався цикл віршів про амазонок та лицарів. Завершила свій виступ Антоніна Спірідончева сучасними віршами патріотичного циклу, які в листопаді уперше виконала в Національному музеї літератури під час проведення V Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Українські передзвони», співзасновниками та організаторами якої стала кафедра української мови і літератури.”

Повний текст можна читати тут: V Науково-практична конференція студентів і молодих учених «Масово-комунікаційні процеси в сучасному світі».

Побачила світ моя нова поетична збірка “Вістря голосу”

назва для сайту

Нова поетична збірка “Вістря голосу” уже побачила світ. А поетичні твори, що увійшли до неї, уже завантажені на сайт. Читати їх можна ТУТ

 

Анотація до збірки:

 «Вістря голосу» – нова книга Антоніни Спірідончевої, в якій тематично зібрані найгостріші і найпоцільніші поезії. Тут злюки і стерви доводять чоловіків до сліз, одинокі в своєму нещасті жінки ховаються в собі, малолітки набираються досвіду через гру,  вірші сміються над поетами, поки свідомість готується до чергового Майдану. Втім є у збірці теплі, щемливі, з еротичним присмаком твори – у них авторка чуттєва і мила, якою знаємо її з попередніх поетичних книжок.

 

Передмова автора:

Книжковий андеґраунд?

Чи просто книги, яких ви не знайдете?

 

Є книжки, яких ви не знайдете у магазинах. Та й взагалі, найімовірніше, не знайдете. А якщо вам і пощастить потримати одну з таких в руках, то в закритих спільнотах, де на прохання продати, швидше за все, вам її подарують, не зумівши визначитись у ціні.

Це книжки, які не видають у видавництвах «повного циклу», натомість роль видавця часто зводиться до формально-необхідної ланки, як то присвоєння ISBN. А деякі книжки обходяться і без цього, тобто без формальностей, стаючи так би мовити «неформальними».

Над цими книжками працюють «свої редактори», «свої коректори», «свої художники», «свої верстальники», тобто люди-спеціалісти, пов’язані між собою спільним бажанням вивести чергову таку книжку «в світ».

Цими книгами ніколи не цікавляться ЗМІ, на них ніколи не пишуть рецензії незалежні критики, їх не обговорюють на книжкових форумах і не купують на книжкових ярмарках.

Ці книги мають авторські презентації в інтернеті, дружні читацькі відгуки та дуже точкову «інформаційну кампанію» на поетичних сайтах, яка майже завжди супроводжується відсутністю розголосу внаслідок закритості спільнот, згрупованих по інтересах.

Ці книжки не беруть у книгарні, бо вони затавровані мітками «нерентабельно», «нема піару», «автор-одинак» і «поезія».

Але є багато людей, глибоко занурених у цю культуру, які мають в себе цілі полиці таких книжок – неодмінно з­ автографами авторів. А часом, на черговій поетичній тусовці можна зустріти незнайомця, який без особливого вступного слова спитає: «А у вас уже є книжка? Подаруйте мені, а я вам подарую свою».

Що це, якщо не «неформальна культура»? Що це, якщо не андеграунд? Імовірно, одна з таких книжок щойно потрапила вам до рук.

 

Нічого особистого.

Тільки вірші

Я люблю моделювати обставини, в які поміщаю своїх героїв, люблю проробляти деталі образів, шукати в них найчіткіші леза, виступи, найконтрастніші грані, люблю це промальовувати, мені це в кайф.

Старші покоління поетів привчили читача, що вірш – це сповідь. Досі поезія так і сприймається. Це плакання про свою тяжку долю, відкриття душі, виливання смутку. Молодші поети, хоч і пишуть відсторонено, соціально (не всі, звісно), але стереотип не переломили.

От попсова пісня на радіо не викликає питань: поет все вигадав. А надрукований вірш – неодмінно щось особисте.

Я ж не займаюсь сповідальною лірикою, за рідкісним винятком. Мені не цікаво писати про себе, я класичний інтроверт, який своє особисте не виставляє напоказ. Більшість моїх ліричних героїв – змодельовані. Це мікс тривалих спостережень за людьми і отриманого досвіду.

Для мене слово – це конструктор. Я рідко вкладаю свої почуття у твори, а лише пропускаю через себе почуття своїх героїв. Я, як той модельєр, що міряє недошиту сукню, щоб потім, ідеально змайстровану, повісити її на манекен і вабити нею перехожих.

У цій збірці багато віршів, які читач, як вподобану сукню, зможе приміряти на себе. Не на щодень. Для особливого виходу.

МАКЕТ2_ОК-_рабочий-файл

Лорелей

Лорелей

Срібними гребнями хвилі тікають у море,
Білі виблискують леза у водній імлі.
І рукавами річок в найсиніші простори
Напнуті вітром надії пливуть кораблі.

Безліч сміливців покинули вдома обузи,
Духу свободи ковтнувши у груди міцні,
І назавжди розрубали на пристані вузол,
Щоб течією лихою нестись по ріці.
Continue reading

Як я в університеті “Україна” виступала

Університет Україна1

Не можу цим не поділитись, тим більше, що і фото, і відео є з цієї зустрічі. 🙂

Мені дуже пощастило потрапити на конференцію молодих учених Університету “Україна”, куди мене запросила викладач цього вузу і українська письменниця, лауреатка І премії “Коронації слова” – Тетяна Белімова.

Мене вразив підхід вузу до проведення наукових конференцій, адже поруч із професорами, які з трибуни розповідали студентам більш наближений до навчального процесу матеріал, також виступила викладач Олена Коломієць із розповіддю про поезію Майдану, зробивши огляд вже опублікованих книжок.

А після того дозволили прочитати і мені щось своє. Я читала трохи з “Галереї жіночих портретів”, трохи з “бунтарського”, і, оскільки одним з виступаючих була піднята тема скіфів, я взяла розгін і на скіфів-амазонок, прочитавши фрагменти вступної поеми до циклу “Амазонки”, в яких ідеться про скіфів, вміло обминаючи місця з 18+. :))

Ось що з цього вийшло. Тетяна Белімова пише на своїй сторінці в Фейсбук:

“Сьогодні на конференції молодих учених в Університеті “Україна” виступала талановита київська поетеса Антоніна Спірідончева. Тоня зачарувала студентів – викладачів – гостей конференції)) Ось невеличкий уривочок з її виступу – поетеса читає уривок зі своєї поеми “Спорядження Амазонки”. Якщо говорити про стилістичну спрямованість поезії Антоніни Спірідончевої, то, на мій погляд, можна вести мову про неокласицизм із приставкою пост чи ще одним нео))”

І ще одне невеличке відео. Це вже вірш з “Галереї жіночих портретів”.

У мене купа позитивних вражень після цієї зустрічі. Сподіваюсь, що у слухачів теж враження позитивні. 🙂 І дуже дякую Тетяні Белімовій за запрошення виступити, це для мене велика честь! А також за фото і відео. 🙂

Поети з Київщини у Національному музеї Тараса Шевченка

Рубрика: Новини
Опубліковано: вчора

300_400_625338001417593225У Національному музеї Тараса Шевченка, що в м.Києві відбулася поетично-музична зустріч «Шануймо минуле, не втратьмо майбутнє», участь в якій взяли поети Макарівського району Київщини. Під час заходу у виконанні авторів прозвучали історично-патріотичні твори про різні періоди та знакові події історії України від найдавніших часів до сучасності.

В програмі також були представлені поезії та авторські пісні у виконанні понад 20 дорослих авторів – членів Конгресу літераторів України Києва та Київської області, Закарпатської обласної організації КЛУ. Честь представити Київщину випала й вихованцям літературної студії «Сузір’я» Макарівського центру творчості дітей та юнацтва ім. Д.Туптала. Також Макарів під час зустрічі представили поети Галина Герасименко та Ігор Годенков.

Під час заходу було організовано перегляд фільмів: «Шевченко», «Єсть на світі доля», «Либідь». Окрім того, працювала благодійна книжкова ятка. За розповсюдження друкованої продукції було отримано близько тисячі гривень, які передано на лікування воїнів, що зазнали поранень у зоні АТО.

Джерело: Сайт Київської облдержадміністрації

Поетеса Тетяна Яровицина розповіла про вечір в Музеї Шевченка “Шануймо минуле, не втратьмо майбутнє!”

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

30 листопада 2014 року в затишній залі
Національного Музею Тараса Шевченка
відбулася Музично-поетична зустріч

“ШАНУЙМО МИНУЛЕ, НЕ ВТРАТЬМО МАЙБУТНЄ!”

Завдячувати змістовній зустрічі можна київській поетесі Антоніні Спірідончевій та Заслуженій діячці мистецтв України, телеведучій, казкарці, композитору і співачці,  Аллі Мігай.

10421466_772679336140649_175543601955718454_n

Алла Мігай та Антоніна Спірідончева – організатори

Саме у їхніх світлих головах народилася ідея проведення зустрічі за участі поетів та виконавців авторської пісні Київської та Київської обласної організацій Конгресу літераторів України та Літературного клубу «Київ ПОЕТажний» (Клуб та Київську організацію Конгресу очолює київський поет Олег Нікоф, Обласну організацію Конгресу – поет з Макарова Ігор Годенков). Continue reading

Мрійливість перед сном

А тим часом в газеті “Література і життя”, що видається Конгресом літераторів України, надруковано відгук про мою “Книжку на ніч” та деякі вірші з неї. 🙂
Приємно! 🙂

 

Коротко про концерт в Музеї Шевченка

А у нас сьогодні був аншлаг.

Як співведуча і фотограф за сумісцинцтвом, впродовж усього концерту я не присіла. 🙂 А ще мені не дісталося жодної цукерки з тих, які я сама ж і купила для наших гостей, адже стіл із кавою і солодощами знаходився у нижній залі Музею (ми знали, що захід буде багатогодинним).

Я б і кави не випила, якби турботливий Олег Нікоф не виніс мені стаканчик з кавою нагору прямо під час чийогось виступу. 🙂

Про важливе:

У нас була благодійна книжкова розкладка.

Зібрали 930 грн. Завтра Тетяна Яровицина опублікує квитанцію про перерахунок коштів на лікування тяжкопораненого бійця і детальніше розповість про цього хлопця.

А хто виступав і про що читав вірші – читайте у репортажі, який буде опублікований найближчим часом.

10658595_772185846187772_1846143392662441378_o