Несторівські читання студії ПЕРЕХРЕСТЯ

У літстудії “Перехрестя” вже стало доброю традицією в листопаді проводити “Несторівські читання”. Адже 9 листопада вшановується пам’ять чернця Києво-Печерської лаври Нестора Літописця – упорядника (за іншою версією автора) “Повісті врем’яних літ”. Цього ж дня, починаючи з 1997 року в Україні відзначають День української писемності та мови.

Цього разу Несторівські читання відбулись 10 листопада у неопалюваній камінній залі холодного Будинку письменників. Ми сиділи в куртках і пальтах і все одно мерзли, погодившись на добровільну аскезу.

Як і в давні часи, не зроблено жодного фото студійної зустрічі. Не тому, що ми хотіли перенестись у побут старої Русі, а просто якось не було кому. Тож проілюструвати свій допис я не маю чим. 🙂

Зате, повернувшись із Будинку письменників у новітні часи інформаційних технологій, я можу наскрінити відгуків учасників “Несторівських читань” з фейсбучної сторінки студії “Перехрестя” та особистих сторінок авторів. Тож читайте головне!
Continue reading

Нагорода “Урба-Перехрестя – 2015” знайшла героя!

“Днями чаювали-віршували з нашим “Перехрестям”. І під час поетичного чаювання “нагорода знайшла героя” – свій диплом отримала одна з переможниць конкурсу “УРБА-Перехрестя -2015” Тетяна Землякова!” – повідомлено на сторінці Дитячої бібліотеки № 9, де ми з літстудією “Перехрестя” засідали 20 жовтня.

На фото Вікторія Осташ вручає диплом конкурсу урбаністичної поезії “Урба-Перехрестя – 2015” Тетяні Земляковій, яка не змогла прибути в Київ у червні, коли відбувалось офіційне нагородження усіх переможців.

У колі сидять: Лілія Батюк-Нечипоренко, Світлана Кондратьєва, Наталія Гончарова, Максим Меркулов, я – Антоніна Спірідончева і Валентина Захабура, яка з фотоапаратом, тому на фото її не видно))

Справді, чаювали і винували, читали свої вірші і за ініціативою Максима Меркулова вгадували твори класиків. Я читала своє “Ніколи” – продовження циклу “Діалоги”, “Щоб вічно вогонь горів” – творчий переказ пісні Scorpions «The Good Die Young», гімн постаменту “Матір-Вітчизна” і звичайно ж свою “Руду Кобилицю”.

А вже дорогою додому дізналась, що дехто на пікніку Слави Фролової (в благодійній книгарні “Дієслово”) купив кілька моїх поетичних книжок, чим була сильно здивована і вражена. З іншого боку, от що значить, коли твої поетичні книжки не продаються в жодній книгарні! 🙂

Матір-Вітчизна

DSC_0383-1Цей вірш писався мені довго і важко. Я його задумала ще влітку 2014-го, коли опублікувала на ФБ ось це фото із підписом, що воно символічне, бо сонце на стороні меча Батьківщини-Матері. Але реальні події розвивались не так, як задумувалось у вірші. Потім я поверталась до цього твору, коли писала вірші до 70-річчя визволення Києва від фашистських загарбників. Потім – на 9-те травня, коли на пам’ятник почепили вінок із маків, і Батьківщина-Матір потрапила в ТОПи новин. І хоч тезисно вірш уклався давно, ніяк не міг отримати віршованої форми – народитись. Головне тому, що він не був адекватним реаліям (та й зараз не є). А ще ж ці безкінечні дискусії: Батьківщина-Матір – це радяньский символ чи ні (тобто знести її чи лишити)? Я особисто вважаю, що це символ вічний – незалежно від того, кому прийшло в голову вивершити статую на горі.

А сьогодні, на День захисника Вітчизни, до мене несподівано прийшло натхнення і я нарешті написала цей вірш!
Continue reading

Зустріч Клубу Київ ПОЕТажний в бібліотеці ім. О.Шварцмана

Вчора у нас в клубі “Київ ПОЕТажний” висадився донецький літературний десант (ті, що виїхали з окупованих територій). Сказали, що вони не донєцкіє, а дончанє, або ж донеччани. А поняття “донєцкіє” набрало таких семантичних відтінків, що стало образливим.

Отже, посиділи, поговорили, чай попили, вірші почитали. 🙂

п.с. Я читала свою “Руду Кобилицю” – сказали, що це жорстке порно))))
4.10.2015

Руда Кобилиця

А мої амазонки саме п’ють вино з амфОри, що греки для скіфів везли через море. 🙂
Закінчила писати ще один вірш про амазонок. 🙂

Я ж казала колись, що напишу твір, де слово “кобила” стосовно жінки буде не образливим, а навпаки – компліментом. Так от, вчора я цей твір написала. 🙂

Обговорення «Рудої Кобилиці» відбулося на сайті «Проба Пера».

Руда Кобилиця

Сиділи дівчата на березі річки,
Найстарша плела меншим сестрам косички,
Щоб мокре волосся під сонцем яскравим
Просохло і стало в усіх кучерявим.

Аж чують: на іншому березі табір
Наповнили радісні крики і гамір.
Схопилася старша: «Дивіться, дивіться!
Вертає із військом Руда Кобилиця!»

«Глядіть же! На конях звисають рамена!
Везуть наші діви мужів полонених!»
«Вертаймось! І будем їх теж зустрічати!..»
І поки брели через річку дівчата,
Continue reading

Щоб вічно вогонь горів

Це ми їздили по курдських територіях на Близькому Сході на минулому тижні. Не по гарячих точках, північніше, але все одно там нашпиговано військовою технікою, блок-пости, а по національному ТБ нон-стоп носять гроби, вкриті національним прапором, вантажать в літаки, проносять через натовп… Хоча всередині міст життя видається абсолютно мирним і безпечним.

Мені давно подобалась ця пісня, я кілька разів пробувала її перекласти, але виходила єрунда і я викидала чернетки. А тут мене шось зворушило, і вже від’їхавши далеко, десь під Анкарою, я сіла і за вечір написала цей текст. Не переклад, а швидше вільний переказ. Не знаю, чи вийшло добре, судіть самі.
Continue reading

Камінці бурштину

От, дізналась, що кілька моїх віршів опублікували в рамках конкурсу молодих літераторів на сайті “Правдиві новини” 🙂

А саме – вірш про зухвалих амазонок “Камінці бурштину”, вірш про середньовічну дівчинку, що гралася серцями рицарів – “Дама серця” та поему “Лорелей” зі своєю версією, чому красуня з Рейну розбивала кораблі чоловіків.

Читайте, отримуйте задоволення!

Конкурсні твори ТУТ

Бложик))

***
23 червня – отримала від Юрія Титаріва таке привітання в приват із днем Антоніни, а зараз цей вірш є опублікованим. 🙂
Так от, чого мене так на тему амазонок тягне))))

Uriy Titariv
23 червня

Ось і до Антоніни завітали іменини.
Вітаю з днем ангела та зичу щастя !

Ім’я говорить – “та, що рветься в бій”.
В нім – дві основи: лагідність – від Тоні,
від Ніни – владність та розсудливість. У ній
вони – два боки на однім кордоні.

Повністю вірш можна прочитати тут

***
Цього року я ігнорую практично всі фестивалі і книжкові виставки (за деяким виключенням). Якось нецікаво стало на них їздити… Зараз мене цікавлять тільки книжкові проекти, клубні зустрічі… ну і глибоке занурення у написання власних творів. 🙂

***
Пишу про Афродиту і Артеміду)) І все хочеться їм сказати:
– Дєвки, ну ви і гоните! :))))
Continue reading

Вечір любовної лірики в Благодійній книгарні “ДієСлово”

У Благодійній книгарні “ДієСлово”, що діє на Арт-Пікніку Слави Фролової у парку Пушкіна, 11 липня відбувся Вечір любовної лірики.

Мені випала честь читати там і свої твори. Сильна злива не перешкодила читанням, навпаки – об’єднала в тісному колі читців і слухачів в невеликому наметі, явно не розрахованому на таку кількість людей :))) За відчуттями ж – суцільний позитив! 🙂

Я в свою чергу дякую організаторам за запрошення. А нижче – трохи фото і відгуків з Фейсбука:
Continue reading

Зустріч Клубу Київ ПОЕТажний в бібліотеці ім. О.Шварцмана

Іноді зустрічі Клубу “Київ ПОЕТажний” проходять без жодного розголосу. Зустрілись, поговорили, почитали вірші за кавою і солодащами, та й все)))

А на зустріч, що відбулась 21 червня, до нас приєдналась Галина Торгашова, з якою ми зустрілись ще на виступі С.Жадана у галереї “Скло” і звідти компанією поетажників попрямували в бібліотеку. (Галина Торгашова допомагала Клубу в упорядкуванні збірника любовної лірики “33 ипостаси любви”). Ось що вона написала у себе на фейсбуці, опублікувавши фото із зустрічі:

“Киев поэтажный.
Спасибо всем поэтам, читавшим прекрасные стихотворения, за атмосферу добра и сопричастия к творчеству, за возможность присутствия при рождении новых строчек и новых образов”.

На фото зліва направо: Алла Мігай, Віра Молчанова, Маргарита Метелецька, Дмитро Черашній, Антоніна Спірідончева, Олексій Осипов, Вікторія Івченко, Єлизавета Жарікова, Олег Нікоф, Вікторія Науменко, N.A.Talis та Олег Максименко.

Дякуємо за відгук та фото! 🙂

Урба-Перехрестя-2015

Фотограф без фотографій))))

Вчора у Будинку письменника вручали дипломи і нагороди переможцям конкурсу урбаністичної поезії “Урба-Перехрестя-2015”.

Як бачите, я там теж була)) На сам конкурс я творів не надсилала (амазонки б здивувались, якби їх приписали до урбаністики :))), але для “очного туру”, який вже став невід’ємною частиною підсумкового дійства “Урба-Перехрестя” я таки знайшла два вірші міської тематики. І стала однією з двох переможниць за версією журі і однією з трьох переможниць (якщо не помиляюсь) за версією слухачів. Фотографій з читання і вручення – немає, зате по закінченню церемонії сфотографувалась з призом. 🙂

10005934_816374395127079_4883338212412269537_o

Записки амазонки

88815601

***
Якось так)))
Хотіла на власних м’язах перевірити, як воно стрілялося тим дівчаткам, про яких я останнім часом багато пишу :))
Ну, починати треба змалечку (десь в старих фотках у мене є з Музею іграшок дитячі іграшкові луки, на яких малеча готувалась до дорослого життя…) Бо без підготовки ліву руку важко втримати нерухомою, правій не вистачає сили натягати тятиву, але то таке…
За легендою (спростованою суч. фахівцями) амазонки позбувались однієї з грудей, щоб не заважала стріляти. Мої враження – заважає чи не заважає – лишились суперечливими. Бо рука, що натягає тятиву, підноситься досить високо (щоб око оцінювало траєкторію польоту стріли). Але кілька разів мене так добряче черкнуло опір’ям по грудях, я навіть не зрозуміла, як це сталось. Поруч стріляли чоловіки типу профі, то вони вдягали захисні нагрудники.
Короче, постріляла і склала своє враження про м’язові навантаження, вимоги до міткості, швидкості стріляння (а треба стріляти дуже швидко, на приціл залишаючи якісь долі секунди, бо інакше підводять м’язи – не мої слаботреновані, а взагалі).
На фотці – то моє найперше заняття, там ще поза неправильна, якщо раптом хтось “профі” захоче придовбатись))), бо потім я вже не фоткалась. 🙂
Continue reading

Участь в проектах з елементами міжнародності або Де мене друкували весною

Так склалось, що протягом весни мої вірші друкували тільки у виданнях, що тяжіють до російськомовної літератури (мова про паперові видання).

DSC_0001

1. Газета “Літературний Крим” опублікувала добірку моїх україномовних віршів у березневому номері.

Цю газету я бачила раніше, вона виходила трьома мовами: російською, українською і кримсько-татарською. Тому легко відгукнулась на пропозицію Олега Максименка надіслати свої вірші, адже редакція шукає твори українською мовою авторів з материкової України. Те, що газета відверто проросійська, я дізналась вже після публікації. :)) У попередньому номері (електронну версію якого я дивилась), звісно, я бачила “ватні” репортажики, але списала це явище на необхідність вислужитись перед новою владою, щоб не втратити ліцензію. Тим більше, газета виділяла чималі площі для україномовної літератури.

Коли ж переглянула номер зі своїми віршами, виявила, що з “Літературного Криму” зникли твори кримсько-татарською мовою. Взагалі! Хоча назва газети усе ще пишеться трьома мовами.
Continue reading

Записки Афродити

***
Обговорювали з видавцем розрахунки по “Афродиті”. Ну там кольорові малюнки, пристойний папір…
Короче, за нинішніх цін на виготовлення у магазинах вона коштуватиме десь 250-300 грн.
Не бачу черги прихильників! 🙂
п.с. Видно, наступають часи, коли книжка стане предметом розкоші. 🙂

***
Вбиваю в Ворд нового вірша, а він мені деякі слова править, змінюючи відтінки, стилістику, ритм.
Хочу запитати: ну що ворд тямить в поезії, щоб правити мені вірші? 🙂

90476117***
Якщо серед моїх френдів є художники! Хто вміє (і хоче!) помалювати богиню Афродиту для поетично-еротичної книжки? Антична богиня (сюжети теж античні) потрапляє у різні любовні обставини, має історії з вояками і амазонками. Ареал її активності – Середземномор’я, але богиня дотягується і до причорноморських земель.
Словом – якщо є натхнення – відгукуйтесь! 🙂

***
Відриваюсь на Артеміді)))

– Це ти винувата в біді, Афродито! –
Рече Артеміда, аж очі іскряться
І бігають по еліптичних орбітах
У темряві, наче потріскані яйця.

Як бачите, у мене вже пасхальний настрій)))
Continue reading

Німфи дорвались до вина Афродити))))

Продовжую писати “Афродита. Пиятика на березі моря”. Уже дописалась до такого, що німфам більше не наливати))) Отже, фрагмент великої пиятики:

Тоді Афродита махнула рукою
Й відсіла від амфори трохи подалі.
А німфи полізли скоріш до напою:
Черпали повітря – вина не дістали.

Зі злом нарікали, що жадні богині
Попили усе, що сягала черпалка,
Лишивши їм в амфорі осади винні,
Та й тих не дістати!.. Одна взяла палку –
Continue reading

Територія кохання в Національному музеї літератури

20 березня у Національному музеї літератури України відбулись поетичні читання «Територія любові» до Всесвітнього дня поезії. Молоді київські поети та студенти Університету ім. М.Драгоманова разом зустрічали весну і закликали у своє життя любов і кохання. Захід проходив у день сонячного затемнення та переддень весняного рівнодення, тож не обійшлося і без “магічних ритуалів”, а саме колективної медитації.
Continue reading

День поезії в Національному музеї літератури України

20 березня об 11.45 у Національному музеї літератури України проходитимуть поетичні читання «Територія любові» до Всесвітнього дня поезії. Пропонуємо разом зустріти весну і закликати у своє життя любов і кохання. До колективної медитації запрошено київських поетів: Вікторію Осташ, Світлану Дідух-Романенко, Таню-Марію Литвинюк, Олександру Новгородову, Лаіну Абрамову, Антоніну Спірідончеву, Володимира Осипенка, Олесю Венгринович, Олафа Клеменсена та інших.
10996340_228720223964927_57555625207305402_n

Весна в бібліотеці ім. О.Шварцмана

У неділю 15 березня була на поетичній зустрічі, яка планувалась як презентація книги “Воїнам світла” і називалась “Мукачівська весна” – в бібліотеці ім. О.Шварцмана (база Клубу “Київ ПОЕТажний”). Проте у нас там завжди дифузійний рух поетів, тому вийшла зустріч авторів з Мукачево, Макарова, Фастова, Одеси, Вінниці і Донбасу (останні вимушено залишили свої домівки). І трошки киян-поетажників.

Презентація Мукачівської студії “Рідне слово”, проектів Міжнародного благодійного фонду “Дольче Віта” книг “Воїнам Світла” і “Живи, Надіє” за участю авторів із Закарпаття – відбулась! Щоправда, у книжці “Воїнам світла” я встигла глянути тільки перелік авторів (знайомі лише кілька імен).

Втім, на зустрічі зробила для себе два чудових відкриття!
Continue reading

Письменники говорили про мир та збирали книжки для госпіталю

11016977_787751627940693_6527624550496635635_nУ «Старому Запоріжжі» в Києві на Подолі 3 березня енергійна, натхненна дитяча письменниця Лариса Ніцой, за підтримки фонду «Нові Традиції» (керівник Сергій Бондарчук), вкотре зібрала майстрів пера для того, аби відзначити в творчому колі Всесвітній день письменника.

«Пригадуєте, як часто написане нами в книжках, збувалося? – зазначала організаторка в запрошенні. – А давайте разом зберемося і намріємо перемогу!».

Недарма питання, яке Лариса Ніцой впродовж всього вечора задавала присутнім, звучало саме так: «А що Ви будете робити після перемоги?».

Різноманітні відповіді зводилися до одного – все, хто на що здатний, аби тільки вже швидше настала перемога. Бо ж скільки можна мучити і терзати ворогові неньку-Україну. Так боляче від усього, що навіть норовливе перо часто вімовляється писати, або кричить смутком і печаллю.

На святі ж музи не мовчали і не сумували. Навпаки – на повну силу світилися щастям і добром, вірою у світлий мирний завтрашній день. Письменники слухали пісні і співали самі, посміхалися, спілкувалися, мріяли, ділилися своїми літературними новинками, знайомилися, фотографувалися і «ласували перемогою» у вигляді смачненного торту в жовто-блакитних кольорах, а ще – збирали книжки для Кіровоградського госпіталю.

Фото за посиланням: https://www.facebook.com

Тетяна Череп-Пероганич

Джерело: сайт “Жінка-Українка”

П.С. Від себе додам: і я там була, навіть з мікрофоном – почитала трошки про амазонок :)) Зустріла багато своїх друзів і знайомих – на жаль, не з усіма вдалося сфоткатись. Але щоб мати багато фото, треба брати свій фотик. :))

11025894_762546067176579_5369968661038091622_o

Зліва направо: Ярина Мавка, Валентина Захабура, Світлана Дідух-Романенко, Антоніна Спірідончева, Оксана Самара, Сергій Батурин, Анна Малігон та Лариса Ніцой

11054425_762546083843244_2211335586728545098_o