Мій 2017-й – рік літературної самотності і безнадії

Підбиваючи підсумки року, завжди хочеться писати про позитив. Численні фотографії з презентацій і фестивалів, де всі із сяючими усмішками, зацікавленими очима і книжками в руках – навіть мене переконують, що рік був насиченим, амбітним і успішним. У той же час всі внутрішні переживання, песимізм, розчарованість, небажання будь-що починати – залишаються поза фокусом об’єктива і рідко обговорюються публічно. А саме вони супроводжували мене впродовж усього року, створюючи відчуття літературної самотності і безнадії.
Continue reading

“Вітри часів”: примірники для бібліотек і воєнного госпіталю доставлені

Отримала новину від видавця, що наші “Вітри часів” доставлені у розподільчі відділи б-ки ім. Лесі Українки та б-ки ім. Т.Г. Шевченка для подальшого розподілення в дорослі і дитячі публічні бібліотеки м.Києва. Скоро – в кожній бібліотеці міста буде по примірнику. 🙂

Це безоплатний подарунок київським бібліотекам від київського літературного клубу Київ ПОЕТажний. За збігом обставин – новорічний. 🙂

Спасибі, Олег Федоров, за передсвяткові клопоти! І з Новим роком!

Стало відомо, що волонтерські екземпляри також готові до розповсюдження, про що написав у себе на Фейсбуці Олег Максименко, який і збирав на них кошти. 🙂
Continue reading

“Вітри часів”: про що ця книжка

Про що ця книжка? Найкраще розкажуть про збірку “Вітри часів” передмова Антоніни Спірідончевої та післямова Тетяни Яровициної.

Передмова

Книга поезій «Вітри часів» не випадково виходить на спаді читацького інтересу до творів про Майдан і війну на Донбасі.Тому що вона не про це. Вона – про патріотизм. В усіх проявах, на всій території і в усі часи. Без банальщини, пафосу і вишиватництва. Вона не з тих книжок, що шукають масового читача.
У збірці немає декларативного патріотизму. До друку обирались вірші, написані не «на тему», не «у збірку» і не «на злобу дня», але такі, що стосуються України і за якими можна оцінити ставлення авторів до подій, явищ, місць. Тому в збірці присутні екологічні, краєзнавчі, історичні мотиви, роздуми про сьогодення і те, з чим крокувати у майбутнє.

Мета збірки – представити якнайширший спектр патріотичних проявів українців: у почуттях – від квітучої любові і милування до глибокого вболівання, в реакціях на події – від молитов до радикалізму, а доброта і милосердя тут контрастують із вовчою суттю воїна.
Continue reading

Побачила світ поетична збірка “Вітри часів”

Забрали з типографії наші “Вітри часів”! 🙂
Книга складна, суперечлива, різнопоглядно патріотична… яка виявилась непотрібною ні державній, ні київській програмі з підтримки книговидання… Ця книга, повністю підготовлена, два з половиною роки чекала фінансової можливості народитись. Ну а народилась завдяки фінансовій підтримці того, кому найбільше залежало, аби ця праця з упорядкування і представлення вартісних і гідних творів не пропала безслідно.

До збірки “Вітри часів” увійшли твори патріотичної спрямованості авторів Літературного клубу “Київ ПОЕТажний” і запрошених гостей:

Надія Чорноморець
Вікторія Івченко
Антоніна Спірідончева
Влад Лоза
Юрій Рудницький
Тетяна Яровицина
Людмила Шаренко
В’ячеслав Пасенюк
Олексій Осипов
Олег Максименко

Упорядник: Антоніна Спірідончева
Післямова: Тетяна Яровицина
Видавництво: “Друкарський двір Олега Федорова”
Continue reading

Дівич-вечір на Андрія

Дівич-вечір на Андрія від Безкоштовних курсів української мови відбувся у Купідоні 12 грудня. 🙂

Дівич-вечір пройшов у атмосфері справжніх вечорниць))) Стільки веселощів, гумору і жіночого сміху! Екскурс в народні традиції вечора на Андрія так затягнув присутніх у різні способи ворожіння на судженого і на жіночу долю, що став дуже веселою розвагою. Викладачки курсів жгли (ой, на цьому слові мене зараз поправлять))).

Вечір розбавляли поетичними виступами. Я читала трохи еротичного, взагалі мені випало відкривати вечір)) Виступали з поезією Анатель Клименко, Тетяна Власова, Тетяна Шептицька.

Ще були цікавезні аукціони. Я собі придбала футболку, яку давно хотіла (відтоді, як Тетяна Шептицька розповіла про неї в ефірі на радіо))).

А всі зібрані кошти перевтіляться в подарунки і відправляться миколайчиками на схід. 🙂
Continue reading

Дебютні книжки в усіх бібліотеках Києва

Дебютні книжки Антоніни Спірідончевої та Валентини Захабури, які практично неможливо ніде купити, тепер є в мережі київських публічних бібліотек для дорослих, а також в центральних обласних бібліотеках інших регіонів.

З чим нас і вітаємо! 🙂

Отже, якщо вам цікаво, як ми колись давно дебютували (я поетичною збіркою і гумористичним романом, Валя – поетичною збіркою) – можете знайти їх у найближчій до вас київській бібліотеці. 🙂

Знайомство із “Севамою”

Моє перше знайомство із «Севамою» було і не знайомством зовсім))) 2010-й рік, поетичні читання «Гоголівської академії» на етнофестивалі «Країна Мрій», що тоді проводився на Співочому полі. Гурт поетів, яких я до цього не бачила вживу… Я була новачком на сайті «Гоголівська академія» і в читаннях брала участь вперше. Сама ж у той час страшенно хвилювалась за власний виступ (мої вірші розкритиковували на сайті Г@ку, вони явно не вважались талановитими, та й виступила я якось невпевнено), хотілося сховатись і не привертати до себе зайвої уваги. Власне, усвідомити, що я побувала у гурті «Севами», допоміг фотоархів – значно пізніше, коли я вже була по-справжньому знайома з Оксаною Яблонською та учасниками гутірки. 🙂
Continue reading

Перша презентація альманаху “Голоси Севами”

12 листопада на київському книжковому ярмарку “Медвін” відбулась перша презентація ювілейного альманаху “Голоси Севами”. Представляли його публіці автор ідеї і керівник творчого об’єднання “Севама” Оксана Яблонська та видавець Антон Санченко.

Рівно 4 роки готувався альманах! Таки довго. Все почалося на Фейсбуці: група “Голоси безконечності” із закликом Оксани Яблонської надсилати твори була відкрита 25 жовтня 2013 року, а перша добірка віршів у неї була завантажена 27 жовтня 2013 року. За цей час змінювався склад авторів і добірки пропонованих творів. Наприклад, з моїх віршів, надісланих 2013-го року, до збірника не увійшов жоден (зате увійшли новіші: антично-міфологічні і трохи рицарських). Тож ювілейним альманахом “Голоси Севами” відзначається не лише ювілей “Севами” (10 років від заснування), але й річниця підготовки збірника. 🙂
Continue reading

Чому у водія відрізана нога?


Мій малий любить автомобілі. Йому значно цікавіше слухати казки, де дійові особи – автомобілі, а не зайчики і лисички, чи книжка допомагає розібратись у світі машин. На жаль, в українській дитячій літературі в автомобільній царині не густо: дрібка перекладних видань, комікси за мотивами відомих мультфільмів і вітчизняні віршики (абетки чи шаблонні картонки про «службові машини»), мистецьку якість котрих я не стану тут коментувати.

Книжка «Як змайструвати автомобіль» чеського автора Мартіна Содомки стала для мене приємною знахідкою в нетрях книгарні. Однак я не була впевнена, що книжка підійде моїй дитині, адже попри казковий сюжет текст і малюнки з підписами виглядали в ній заскладними. Тим не менше книга потрапила до нас додому і в перший же вечір я прочитала її синові.
Continue reading

Враження від Івано-Франківської “Мови серця”

Уже вдруге Івано-Франківськ зустрічав поетів і музикантів на фестивалі любовної лірики “Мовою серця”, що організовується творчим подружжям Романа і Ольги Бойчук. Торік мені не вдалось відвідати фестиваль, зате цього року я наверстала втрачене. Кілька сонячних вересневих днів були плідно проведені в Івано-Франківську. 🙂

Їхали ми разом із Олександрою Малаш, тож для нас все почалося ще з поїзда, в який я заскочила за хвилину до відправлення)), і вечірніх подорожніх розмов. 🙂 А вже зранку нас зустрів сонячний Івано-Франківськ, в якому, на відміну від дощового Києва, можна було ходити у футболці.

Програма була насиченою: церемонія відкриття, поетичний і пісенний конкурс, поетичний баттл, презентації, дискусійний клуб, церемонія нагородження переможців і концерт та ще й екскурсія містом. І це ми ще не застали першого фестивального дня, який був не менш плідним. Докладніше про всі ці заходи можна прочитати в офіційніших публікаціях, ніж моя: наприклад, на сайті “Український час”. Тож тут я розповім лише свої персональні враження. До честі організаторів, усі локації були поруч, в центральній частині міста. Утім зумисні накладки (з метою економії часу) позбавляли можливості пробути на кількох заходах одночасно.

Continue reading

Майбутня українська школа від Посла доброї волі ООН в Україні

Років через 20, коли ті, що зараз пішли в початкову школу, народять своїх дітей і ті підуть в молодшу школу, звичайний клас виглядатиме приблизно так. У ньому навчатиметься десь 17 дітей. Троє з них будуть дітьми з пробірки від засекречених донорів, бо батьки не змогли чи не захотіли з особистих переконань самозапліднитись. Решта в різний спосіб втратять біологічних одного чи обох батьків: розлучення, смерть у молодому віці, виїзд закордон на заробітки, позбавлення батьківських прав, зникнення батька, який дізнався про вагітність партнерки, відмова від дитини в пологовому будинку матір’ю, зникнення батька на окупованих територіях, або ж розподіл батьківських обов’язків між розлученими батьками, які весь час будуть забувати забрати дитину зі школи, бо плутатимуться, чия черга. Щонайменше одна дитина буде з лгбт-сім’ї, де дві мами, два тата чи інші варіації сексуальної орієнтації, включені в це поняття. Ще кілька дітей будуть представниками інших національностей (сусідніх чи нацменшин) і неодмінно матимуть якісь вади здоров’я, зовнішнього вигляду чи особливості поведінки. А от жодному учню, що жив би в традиційній українській сім’ї з люблячими татом і мамою, в звичайному класі майбутньої української школи місця не знайдеться. Або ж сімей таких через 20 років просто не залишиться.

Таку модель майбутньої української школи у своїй книжці «Майя та її мами» програмує для сьогоднішніх учнів молодшої школи Посол доброї волі ООН в Україні письменниця Лариса Денисенко.
Continue reading

У Івано-Франківську заговорили «мовою серця»

З 8 по 10 вересня 2017 року в місті Івано-Франківськ вирував фестиваль любовної лірики та авторської пісні про кохання, в якому і я мала честь взяти участь. Власні враження я оформлю окремою публікацією дещо пізніше, а зараз пропоную ознайомитись із гарним і найбільш повним репортажем  Володимира Стецюка, опублікованим на сайті “Український час”. Там же опубліковано великий фоторепортаж (Фотоспогад: сто миттєвостей чарівного фесту) Володимира Стецюка, який я не передруковую (бо включає він не лише фестивальні кадри, але й особисті світлини, фото Івано-Франківська…), а пропоную (пропоную наполегливо) переглянути його безпосередньо на сайті “Український час”.

У Івано-Франківську заговорили «мовою серця»

У Івано-Франківську заговорили незвичайною мовою. У дні Всеукраїнського фестивалю любовної лірики та авторської пісні про кохання «Мовою серця», що 8-10 вересня проходив у місті Франка, цією мовою була, звісно, мова закоханих. 
Continue reading

“Афродита” в Івано-Франківську

“Афродиту” Антоніни Спірідончевої зустріне Івано-Франківськ!

З 8 по 10 вересня тут пройде Всеукраїнський фестиваль любовної лірики і авторської пісні про кохання “Мовою серця”, започаткований творчим подружжям Романом і Ольгою Бойчуками. Програма фестивалю буде насиченою.

10 вересня о 15.00 в “Квадраті Курбаса” відбудеться презентація книги Антоніни Спірідончевої про грецьку богиню краси і кохання “Афродита”. Очікується багато сонця, літа та еротики. Модерує захід Олександра Малаш.
Continue reading

Бложик за серпень

***
02.08. У топі книгарні Є жодної книжки українського автора)) І минулого тижня так було. І раніше…
Взагалі в мене останній рік таке враження, що видавництва настільки захопились гонкою за ліцензіями на переклади, що геть забули про українських авторів.

***
02.08. Дивлюся протокол видавничої ради КМДА щодо видання книжок київських авторів коштом міського бюджету для передання цих книжок у київські ж бібліотеки…
Після плодовитого 2016 року, коли було видано 37 книжок (більшість з яких – худліт), цей рік буде бідним на врожай.
Ухвалили видання лише 13 книжок, з яких 2 – проза, 2 – поезія, 2- дитяча (підліткова) книга і 4 – колективні збірки (одна з яких не конкурсна).
З усіх обраних авторів мені знайоме лише ім’я Станіслава Бондаренка.
У цьому ж рішенні є два нюанси, які рвуть мені свідомість. Тобто я цього категорично не розумію.
Continue reading

Прихисток зруйнованих доль або Любові багато не буває

Кожному своє. І в поняття «любов» кожен вкладає те, що йому зручно. Мусиш це визнавати, якось толерувати, примирятися, читаючи роман «Любові багато не буває» Олександри Малаш, навіть якщо впродовж усієї книги думаєш одне: «Тікай, дівко, тікай звідти! Харе свої комплекси перевтілювати в любов! Там не буде тобі щастя!». Але й в поняття «щастя» кожен вкладає те, що йому підходить.

У центрі роману біполярний зв’язок хлопця-рятівника, а насправді руйнівника доль і дівчини, що несе любов, а насправді непомірну жертву. І так кружляють вони в своєму біполярному танці, не можучи ні з’єднатись, ні розірватись – впевнені, що діють правильно, в ім’я високих цінностей і любові. А якщо розібратись?
Continue reading

Сходження на “Ірпінський Парнас” було плідним

29-30 липня в Ірпені на базі Будинку творчості письменників відбувався музично-поетичний фестиваль “Ірпінський Парнас”. Ідейницями, натхненницями, організаторками і ведучими виступили поетки Богдана Гайворонська (секретар по роботі з молоддю Спілки письменників України) та Юлія Бережко-Камінська (редакторка газети “Ірпінський вісник”). Можна собі лиш уявити, яка сила-силенна обов’язків, перемовин, клопотів, метушні звалилась на їхні плечі. Утім, зусилля були варті того чудового результату. Ідею проведення фестивалю підтримали Спілка письменників та міська влада Ірпеня. Чутки про фестиваль розлетілись в усі куточки України і до Будинку творчості з’їхались понад сто учасників – поетів та виконавців авторської пісні.

Ці два дні були настільки насиченими, що розповідь про них вийде об’ємною. Навіть десятої частини фотографій я тут не вміщу (натомість відсилатиму до численних альбомчиків). Я розповім усе по порядку, але не з початку, а з кінця, починаючи з церемонії нагородження і закінчуючи привидом балерини, що мешкав з нами в одному будиночку.
Continue reading

Бложик за липень

***
03.07. Коли довго не можу закінчити речення, бо воно, як зміюка, вивертається зворотами, уточненнями, деталізацією в дужках, які наростають на кожному з однорідних членів – відчуваю себе трошки Забужкою…))))

***
05.07. Думаю, як сказати одним словом “дуже велика нудьга”. Написала “нудьгища”, хоч словник такого не знає. Перед тим була “нудота” – так теж називають велику нудьгу, але редактор, мабуть, буде проти))
апд. виправила на “нудьжище”.

***
05.07. Один рукопис вичитала і підрихтувала (він про неслухняного автомобільчика). Тепер треба другий – про занадто слухняну дівчинку)) Загалом у мене ці дві речі якісь антипедагогічні… 🙂
Continue reading

Детективна історія репортажу))

Детективна історія)))
Учора ми з Надією Чорноморець були на “Літературних п’ятницях” – в гостях у Анатолія Горового в Муніципальній галереї. І він хвалився нам рецензією на його поетичну книжку “А воля – такий гіркий трунок”, а рецензія ця надрукована в газеті “Культура і життя”.
Коли газета потрапила і в мої руки, я передивилась усі її сторінки (маю таку хорошу звичку), а коли черга дійшла до останньої сторінки, то втупилась поглядом у велику кольорову світлину себе і Наді Чорноморець… з Макарівського букфесту.
Це була несподіванка, бо минуло вже стільки часу, та й хтось би мав повідомити про публікацію чи тегнути хоча б)))
Але ні, ми побачили себе у такий спосіб. 🙂
Тож сьогоднішній ранок почався з пробіжки по газетних кіосках. І ось, маю газету в руках! 🙂 Continue reading

«Літературні п’ятниці» в Муніципальній галереї

Учора я вперше побувала на «Літературних п’ятницях» в Муніципальній галереї, що на вул. Драйзера, 6. 🙂
Рада новим знайомствам і зустрічі з давніми друзями. А як все проходило, краще, ніж Олександра Мазіна, я не переповім. І їй же дякую за гарний фотозвіт 🙂

«Літературні п’ятниці» у Муніципальній галереї (Драйзера 6)

Поки Літературний форум на канікулах, поети збираються на Літературні п’ятниці, продовжують ділитися своїми поетичними творами, висловлювати критичні зауваження та обговорювати події, що відбуваються в поетичному просторі.
Continue reading

Паралельні світи перетинаються в спільному домі


Розбираю книжкову шафу… Сергій Осока “Нічні купання в серпні” і Митя Хопта “Дом, где живут”.

Знаєте, чому ці дві книжки на одному фото? Тому що вони існують в паралельних світах української літератури і навряд чи колись перетнуться ще десь, крім як на моєму столі. 🙂

Тим не менше, в них стільки спільного, що читаючи одну, я весь час порівнювала її з іншою, хоча з чоловіками… чи то пак з їхніми творами робити цього категорично не можна)))

Обидві книги – збірки новел (Митя Хопта назвав свою “сборником рассказов” – але це від слова “рассказьівать”, а не визначення жанру). Обидві написані чоловіками – але з такою чуттєвістю, сентиментальністю, турботою про героїв – вигаданих чи реальних, такою зворушливою відвертістю, увагою до найменших значущих деталей, яких не чекаєш від чоловіка і від того дивуєшся, що такі чоловіки є – і ось вони, пишуть. (одразу вибачають за цей сексизм 🙂 ). І хоч не раз сюжети обриваються трагічно, в цих книжках стільки непідробної любові, що дух перехоплює.
Continue reading