Author Archives

by

І “Афродита” серед них…

Приємно потішило мене потрапляння “Афродити” у рейтинг найкрасивіших книжок від критика Юрія Володарського. Навіть не знаю, чи є в тому моя заслуга, як автора тексту, чи тільки внесок всесвітньо відомих художників у мою книгу. 🙂

З іншого ж боку, похваливши видавництва дитячої літератури, Юрій Володарський зазначає: “Со взрослой художественной литературой дела обстоят не так хорошо. Во-первых, достойной украинской прозы катастрофически мало. Во-вторых, даже более-менее сносные тексты у нас зачастую оформляют в нелепой провинциальной манере: открываешь книгу — и будто попадаешь в квартиру с ковром на стене, слониками на полке и занавеской, прикрывающей экран лампового телевизора”.

“Афродита” потрапила в ТОП-10 разом з першорядними українськими письменниками та світовими класиками.

“За что отмечена: за дерзость и мультимедийную трендовость. Стихотворные истории из жизни богини любви (Рождение Афродиты, Афродита в купальне Адониса, Золотая сеть Гефеста и др.) снабжены иллюстрациями с соответствующими сюжетами. Картины для сборника Спиридоничевой, сами того не ведая, написали Боттичелли, Тьеполо, Веронезе, Рубенс, Буше, Пуссен и другие небезызвестные живописцы”.

Весь рейтинг можна переглянути на сайті “Карабас.Live”

by

Книжки для бібліотек Миколаєва

Гарний подарунок напередодні зимових свят ми отримали від Антоніна Спірідончева. Київська поетка, гуру жіночої еротичної лірики, яку миколаївці дуже тепло зустріли минулого року, подарувала нам кількадесят примірників своєї збірки “Весна-поетеса” і актуального роману “Бізнес-провокація”, а також поетичну “Книжку на ніч” та “Вістря голосу”. Відтепер з творчістю Антоніни зможуть ознайомитися читачі Центральної міської бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького та всіх філіалів Централізованої бібліотечної системи для дорослих!
Антоніно, велике спасибі! Ми Вас любимо і чекаємо в Миколаєві з презентаціями нових книжок.

Джерело: сторінка бібліотеки.

by

Вітайте мене! Диплом “Гранослова” уже в мене!

Вітайте мене! 🙂 Півроку мій диплом чекав зустрічі зі мною. І от, під час “Творчого ковчегу”, який щомісячно проходить у стінах Будинку письменників, Снігурка у шубі Діда Мороза – Богдана Гайворонська, урочисто його мені вручила. 🙂

15 грудня на “Творчому ковчезі” було по-новорічному весело, тепло, святково. Підібрався хороший авторський склад. Виступали Софія Жукова, Микола Байдюк, Антоніна Спірідончева, Єлена Дорофієвська, Богдан Тарасюк, Марія Морозова, Алла Диба, Анатолій Рибін.
А ще був конкурс віршів про свиню (в честь наступного року), конкурс безпрограшний, бо за кожен вірш про свиню Снігуронька Богдана Гайворонська дарувала книжку. 🙂
А потім було чаювання до нестями – вже без фото.
Continue reading →

by

Концерт Тетяни Шевчук у бібліотеці Грибоєдова

3 листопада свій День народження святкує чудова Тетяна Шевчук – автор і виконавець пісень. Її голос такий ніжний, а мелодії такі красиві і приємні слуху. 🙂 Щиро бажаю, щоб пісні Тетяни звучали не лише в бібліотеках і на творчих зустрічах, але й на великих концертах і радіо. Щоб негаразди обминали, а творчі спільноти відкривали свої двері і серця її таланту. Сьогодні ж у бібліотеці Грибоєдова вона провела свій творчий вечір, виконавши цілу концертну програму.
Ще раз вітаю із Днем народження!

“Чарівний світ, сповнений радості буття, ніжності і любові я подарую Вам у своіх піснях на слова Миколи Подоляна, Ганни Чубач, Антоніна Спірідончева та свої власні, на творчому вечорі “Світ любові”, що відбудеться у бібліотеці Грибоєдова на вул, Вишгородській, 29, 3 листопада о 14.00. Чекаю на зустріч із Вами!” – написала Тетяна Шевчук у запрошенні. 🙂
Continue reading →

by

Творчий ковчег до Дня захисника України

13 жовтня, Творчий ковчег. Спасибі Богдані Гайворонський за запрошення, Оксані Чайці та Вікторії Оліщук за фото.
Цього разу виступали Тетяна Матафонова з Білорусі, яка співала і вчила присутніх булоруського народного танцю, Оксана Чайка, Василій Чернявський, Анатолій Рибін, читали вірші Катерина Девдера, Вікторія Оліщук, Борис Лобода. Я читала вірші авторів “Київ поетажний”, що увійшли до збірки “Вістря голосу”, а саму збірку подарувала художній студії Artrehub, яка допомагає воїнам АТО і переселенцям в реабілітації через мистецтво. Виставка їхніх малюнків стала частиною Творчого ковчегу, приуроченого до Дня захисника України.
Continue reading →

by

ВЕРЕСНЕВИЙ ЛІТФОРУМ У МУЗЕЇ ЛИСЕНКА

Сьогодні із задоволенням побувала на відкритті нового сезону – 315 засіданні Всеукраїнської творчої спілки ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ «ВІДЧУЙ КРАСУ МУЗИКИ І СИЛУ СЛОВА» в музеї Миколи Лисенка. Приємно було побачити і почути старих друзів, зустріти нових, порадіти дебютантам, насолодитися шедеврами світової та української музики. Які ж вони чудові, «літфорумці»! З ними поруч жити цікаво, з ними спілкуватися цікаво! Глибокі, самобутні, вони надихають! Відверто і натхненно говорять про свої почуття. Щиро дякую, вам,
Світлана Макаревська, Валентина Швежикайте, Вікторія Микитенко, Олександр Курись, Антоніна Спірідончева, Маргарита Шевернога, Дмитро Луняка, Богдан Братусь, Анатолій Горовий, Роман Кухарук, музикант Андрій Кислюк!
Студентам театрального факультету Академії керівних кадрів: Ольга Чабаненко, Маргарита Войцеховська, Вікторія Падалко.

Елеонора ЛІХТОРОВИЧ
Continue reading →

by

Липневий бложик

05.07. Прислухавшись до недавнього посту Ю.Винничука, що книжки не існує, якщо її немає в бібліотеці, сьогодні занесла у Вернадку книжки, яких не знайшла в її каталозі. Не віддала тільки “Вітри часів”, бо видавець її надсилав. Сказали, що книжка може бовтатись кілька місяців між відділами, поки з’явиться в каталозі. Тож почекаю. Тим більше що “Вітрів часів” у мене лишилось кілька штук, а додруковувати ми не плануємо.

01.07. До позавчорашнього дня я думала, що валькірія вб’є конунга і на тому все, але вікінги вирішили інакше))). Буває, що автор веде героїв, а буває, що герої виляють автором)) Загалом всі повороти сюжету мають мають історичне або епічне обґрунтування, але мені ліньки його прописувати. Тому просто прошу не кидатись камінням))).
Цю поему я привезла з Ісландії 2 роки тому. По приїзду мене вистачило на 10 стовпчиків, я закинула писанину. Новий вихор натхнення я привезла з Норвегії торік, мене вистачило аж на 5 стовпчиків. Коли повертаєшся країв і бачиш, що нікому ніфіга не треба, що це ніколи ніхто не надрукує, ба більше, що це ніколи ніхто не прочитає…бажання будь-що писати відбиває всерйоз і надовго.
Continue reading →

by

Не знайшла підтримки в КМДА, не потрапила на вручення “Гранослову”, пролетіла на літніх фестивалях…

На вручення диплому “Гранослов” я не потрапила через свою відсутність у Києві. Конкурс рукописів від Департаменту суспільних комунікацій КМДА я також “проїздила”, ну й мене там “прокатали”… Та й усі літні книжкові фестивалі і ярмарки я благополучно “пролітаю”…

Я сьогодні дізналась, що моя “Орлеана” не знайшла підтримки у членів журі видавничого проекту КМДА і не буде видана.
Можливо, вона й справді сильно програє іншим рукописам книжок для дітей, які були підтримані. Або це просто не те, що потрібно сучасним дітям і бібліотекам – не знаю.
Мені, звичайно, прикро. Та поки я жалію себе, можливо, хтось із журі пожалів дітей і позбавив їх моєї бездарної писанини. 🙂
п.с. Малюнки Оксани Мазур.
Continue reading →

by

Артспільнота “Перехрестя” відсвяткувала передповноліття

15 травня у Будинку письменників відсвяткувала своє “передповноліття”, а саме 15 років від створення, київська артспільнота “Перехрестя”.

Вікторія Осташ, що очолює студію з моменту створення, та Інна Прокопович, старожил студії – влаштували справжнє театралізоване свято з детально прописаним сценарієм, в основу якого лягла ідея зустрічі через 100 років.

Численне товариство зібралось, щоб привітати “Перехрестя” з ювілеєм. Прибули “перехрестяни” всіх поколінь, друзі студії і просто гості.
Continue reading →

by

Пісні непокори Кузьми Грищенка: не зламали полон і табори, та зламала радянська воля

Як багато імен нашої недавньої історії – загублено, втрачено, забуто. В запилених архівах списки репресованих – тисячі засланих, розстріляних за «антирадянську» діяльність. І ми їх не знаємо, як і не знаємо про їхній внесок в українську культуру і націєтворення, адже саме за це багато з них поплатились своїм обірваним життям чи зламаною долею. Із багатьох тисяч лише деякі імена виринають на поверхню завдяки зусиллям родичів, друзів і просто небайдужих. Так ми дізнались про поета Кузьму Грищенка (Олеся Журбу), що мав гарні перспективи в українській літературі і, можливо, став би відомим широкому загалу письменником, отримав прижиттєве визнання свого таланту, якби не війна, німецький полон, сталінські табори, а по реабілітації – глибока депресія, розчарованість і смерть у забутті.

Чого ж це забутого щастя струна
У серці озвалась труною?
О, краю нерідний, чужа сторона
І небо чуже наді мною…
1943 р.

Поет пройшов такими життєвими і конвойними етапами, що став незручним як радянській владі, так і новітнім патріотам. Але про все по порядку.
Continue reading →

by

Моя рецензія на книгу про Кузьму Грищенка (Олеся Журбу)

Я чесно хотіла, щоб ця рецензія побачила світ у якомусь поважному виданні, навіть намагалась домовитись про це. Але я, дитя інтернету, вже не вмію працювати в тисячах знаків, щоб точно вписатись у шпальту чи півшпальти, чи й в колонку. Рецензію я написала давніше, а щоб опублікувати, з’ясувалось, її треба скоротити втричі або в крайньому разі вдвічі. І я вирішила не скорочувати.

Рецензію “Пісні непокори Кузьми Грищенка: не зламали полон і табори, та зламала радянська воля” можна читати за посиланням.

27 квітня виповнюється 45 років, як відійшов у засвіти Кузьма Грищенко – талановитий український поет зі складною і трагічною долею, водночас багатою на життєвий і творчий досвід. Він пізнав смак творчого життя на еміграції, притулившись до “Празької школи” під псевдонімом Олесь Журба, в норильських таборах Радянського союзу і вільним радянським поетом з єдинодозволеним соцреалізмом. Кузьма Грищенко з того покоління репресованих поетів, яке не змогло про себе розповісти ні численними публікаціями, ні спогадами свідків та учасників (на відміну від “Розстріляного Відродження” і дисидентів).
Continue reading →

by

Диплом “Гранослова” в номінації “Літературно-критичні есеї та статті”

Оголошено переможців літературного конкурсу для творчої молоді “Гранослов”, і я серед них. 🙂 Диплом у номінації «Літературно-критичні есеї та статті» десь уже чекає на зустріч зі мною. 🙂

Мій перший раз і водночас останній шанс взяти участь у “Гранослові” виявився результативним. 🙂 Раніше я не подавала рукописів на цей конкурс, бо поки писала короткі вірші, конкурс багато років не проводився через відсутність фінансування, а коли став проводитись, я вже писали неформатні для конкурсу поеми, а більш ранні короткі вірші встигла опублікувати в книжках.

Цього року був мій останній шанс вскочити у від’їжджаючий поїзд “Гранослова”, адже конкурс молодіжний, з віковими обмеженнями, і межу на даний момент я вже переступила. Утім я мала цікавий напрацьований матеріал по амазонству в літературі, який не публікувався в газетах чи журналах (коли над ним працювала, “Гранослова” ще не було в моїх планах), його й вирішила подати на конкурс, поки вік дозволяв. 🙂 Як виявилось, не дарма. 🙂

Continue reading →

by

Людмила Київська, або як українці протролили Пушкіна

Троляки)))
Я пішла на “Викрадену принцесу: Руслан і Людмила” тільки для того, щоб подивитись, як вони спаскудили казку. Точніше, що від Пушкіна в ній мало що лишилось, я знала; мені було цікаво, наскільки мало. Налаштована я була скептично, думала, що буду кривитися і плюватися, але десь на першій чверті фільму вже відчула, що приїду додому не дуже зла, а під кінець була цілком задоволена фільмом, бо Пушкін там, мабуть, теж чисто для тролінгу)).

Оцінювати мультик можна по-різному, але якщо оцінювати за шкалою тролінгу росіян, то я би поставила 9 з 10-ти. 🙂
Continue reading →

by

Квартальний бложик

16.01. Ілюстрація того, як змінюється час…
Книжки-сестрички, одну укладали я і Надія Чорноморець у 2012-му, а другу я сама у 2015-му, обкладинка створювалась тоді ж (вдалось надрукувати тільки у грудні 2017-го).

Нарешті до мене доїхала моя частина примірників “Вітри часів”.
Красуні, до створення яких я доклала трохи своїх сил))

26.01. А поки більшість тиражу “Вітри часів” проходить довготривалу процедуру реєстрації в системі київських публічних бібліотек, зусиллями Олега Максименка книга знаходить свого читача – наприклад, на вечорі пам’яті Володимира Висоцького. Зі свого боку висловлюю вдячність пану Олегові і усім причетним до цієї події.
Continue reading →

by

Зустріч з Оксаною Мазур і Любов’ю Лисенко

23 березня ми зустрілись у Києві з львівською письменницею і художницею Оксаною Мазур та її юною літераторкою-донькою Соломією – вони саме повертались з літературного туру Харківщиною, а також київською поеткою і музиканткою Любов’ю Лисенко та її донькою. Так вийшло, що я склала їм компанію в одній із київських ресторацій, хоча за первинною домовленістю зустрічались, щоб обмінятись малюнками і книжками. Компанія виявилась дуже творчою і говіркою, незважаючи на ніч, проведену у поїзді, і виснаження від багатьох презентацій та переїздів між бібліотеками населених пунктів.
Continue reading →

by

Березневе “Перехрестя”

Зустріч студії “Перехрестя”, що відбулась 13 березня у Спілці письменників, була більше насичена розмовами, ніж представленням літературної творчості учасників, оскільки на зустріч завітали громадські активісти. Говорили трохи про політику (голова студії Вікторія Осташ делікатно присікала спроби зайти в цю тему), дещо про імпортний новітній фемінізм і фемінізм та жіночі рухи в Україні у баченні учасників зустрічі, але більше про збереження спадщини сучасних подій (зокрема спадщини Майдану) і культурні проекти, яких потребує Україна. Я вирішила, що доцільно подарувати активістці громадської організації збірку “Вітри часів” з творами патріотичного спрямування членів літклубу “Київ ПОЕТажний”.

Потім присутні поети читали свої вірші. Виступали Євген Познанський, Наталя Гончарова, Світлана Ткаченко, Антоніна Спірідончева (тобто я), Вікторія Єрусалимьска і очільниця студії Вікторія Осташ.

Я ж цього разу власних творів не представляла (та й не понаписувала нових, бо в мене зараз в пріоритетах “Орлеана”), а читала уривки статті Анатолія Карп’юка про творчість і важкий шлях через сталінські табори тонкого поета, забутого і загубленого серед безлічі імен – Кузьми Грищенка, а також його пронизливі глибокі поезії.
Continue reading →

by

Українські Передзвони до дня народження Тараса Шевченка

9 березня 2018 року у київському Будинку письменників України вчергове лунали “Українські Передзвони”. Цього разу всеукраїнський фестиваль патріотичної поезії і пісні був приурочений дню народження Тараса Шевченка. Незмінні організатори: Тетяна Белімова, Тетяна Яровицина і Олександр Ліщенко зробили все, щоб зустріч була теплою, дружньою змістовною.

Цього разу учасників було не так багато, як зазвичай. Можливо, тому, що оголосили дату проведення фестивалю за кілька днів і не надто піарили. Тож фестиваль пройшов без перебільшення у колі друзів. Я обрала для читання жіночо-мілітарні поезії зі збірки “Вітри часів”: “Нічні відьми”, “Дівчина у віночку” і “Матір-Вітчизна”. Continue reading →

by

День письменника в літпабі “Крапка-кома”

Цьогоріч дитяча письменниця Лариса Ніцой знову збирала друзів для святкування Дня письменника, що відзначається 3 березня. Пишучу братію приймав літпаб “Крапка-кома”. У залі зібрались і знані письменники, і менш знані, і початківці в літературі. В одному залі зійшлися і поети, і прозаїки, і дитячі письменники, яких за інших умов разом не збереш. Нагода зустрітись у такому складі випадає хіба на запрошення Ніцой – саме 3 березня. Було цікаво, творчо і п’янко. Кожен учасник показав себе на імпровізованій сцені власними творами: поезіями, презентацією книжок, чи піснями. Я читала трохи про автомобільчика-Вжутя, а трохи – з “Орлеани”.

Звичайно ж, багато фотографувались. Тут я поділюсь лише світлинами з власною участю  (не впевнена, що іншим приємно знаходити свої фото на чужому сайті). За всі фото дякую Володі Осипенко та Сергію Батурину. А альбом з усіма світлинами можна подивитись на фейсбуці за посиланням.
Continue reading →

by

Наука, історія та екологія – пріоритети Леї і нового покоління читачів

Нарешті мені до рук потрапила книга, де герої захоплені актуальною наукою, опікуються екологією річок та ще й мають справу із міфологізованою козацькою історією. «Лея та книга казок Острова» – дебютна книга Олени Ковалинської для дітей молодшого шкільного віку.

Дівчинка Лея разом із татком-екологом, його другом-лоцманом та собакою-вовком Сірком вирушає в наукову експедицію по Дніпру.

У річці раптово почала зникати риба, і батьку Леї доручили знайти причину. Він має відібрати проби води у різних частинах Дніпра і його приток та провести дослідження. Друзі татка – історики та інженери-ентузіасти – не так давно сконструювали, а точніше модернізували козацьку чайку, обладнавши її навігаторами, зв’язком і комп’ютеризувавши. Саме на такому старовинно-сучасному судні експедиція вирушить у свою пригодницьку, як з’ясується згодом, подорож.
Continue reading →

by

Літературний форум у Музеї Миколи Лисенка

24 лютого відбулась зустріч Літературного форуму в Музеї Миколи Лисенка, у якій я також взяла участь. Напередодні мені подзвонила Тетяна Шевчук і сказала, що її запросили туди виступити з піснями. Зокрема вона планує представити і дві пісні на мої вірші. 🙂

На зустрічах Літературного форуму я була і раніше, тож рада була побачити і почути чудових Віру Свистун і Надію Чорноморець, з якими дружимо давно, і очільників Літфоруму Анатолія Горового та Романа Кухарука, і багатьох інших, кого вже чула і кого побачила вперше.

Пісні Тетяни Шевчук були справжньою музичною окрасою зустрічі. Навіть те, що не дозволили скористатись музейним музичним центром для виводу мінусівки, не завадило передати красу мелодій і голосу. Пані Тетяні вистачило і власних колонок з телефоном, щоб мати музичний супровід, а одну пісню – на власний патріотичний вірш, в якому глибина любові, і болю – вона виконала а капела, що підсилило твір ще більше.
Continue reading →