9 березня 2018 року у київському Будинку письменників України вчергове лунали “Українські Передзвони”. Цього разу всеукраїнський фестиваль патріотичної поезії і пісні був приурочений дню народження Тараса Шевченка. Незмінні організатори: Тетяна Белімова, Тетяна Яровицина і Олександр Ліщенко зробили все, щоб зустріч була теплою, дружньою змістовною.

Цього разу учасників було не так багато, як зазвичай. Можливо, тому, що оголосили дату проведення фестивалю за кілька днів і не надто піарили. Тож фестиваль пройшов без перебільшення у колі друзів. Я обрала для читання жіночо-мілітарні поезії зі збірки “Вітри часів”: “Нічні відьми”, “Дівчина у віночку” і “Матір-Вітчизна”. Continue reading →

Цьогоріч дитяча письменниця Лариса Ніцой знову збирала друзів для святкування Дня письменника, що відзначається 3 березня. Пишучу братію приймав літпаб “Крапка-кома”. У залі зібрались і знані письменники, і менш знані, і початківці в літературі. В одному залі зійшлися і поети, і прозаїки, і дитячі письменники, яких за інших умов разом не збереш. Нагода зустрітись у такому складі випадає хіба на запрошення Ніцой – саме 3 березня. Було цікаво, творчо і п’янко. Кожен учасник показав себе на імпровізованій сцені власними творами: поезіями, презентацією книжок, чи піснями. Я читала трохи про автомобільчика-Вжутя, а трохи – з “Орлеани”.

Звичайно ж, багато фотографувались. Тут я поділюсь лише світлинами з власною участю  (не впевнена, що іншим приємно знаходити свої фото на чужому сайті). За всі фото дякую Володі Осипенко та Сергію Батурину. А альбом з усіма світлинами можна подивитись на фейсбуці за посиланням.
Continue reading →

24 лютого відбулась зустріч Літературного форуму в Музеї Миколи Лисенка, у якій я також взяла участь. Напередодні мені подзвонила Тетяна Шевчук і сказала, що її запросили туди виступити з піснями. Зокрема вона планує представити і дві пісні на мої вірші. 🙂

На зустрічах Літературного форуму я була і раніше, тож рада була побачити і почути чудових Віру Свистун і Надію Чорноморець, з якими дружимо давно, і очільників Літфоруму Анатолія Горового та Романа Кухарука, і багатьох інших, кого вже чула і кого побачила вперше.

Пісні Тетяни Шевчук були справжньою музичною окрасою зустрічі. Навіть те, що не дозволили скористатись музейним музичним центром для виводу мінусівки, не завадило передати красу мелодій і голосу. Пані Тетяні вистачило і власних колонок з телефоном, щоб мати музичний супровід, а одну пісню – на власний патріотичний вірш, в якому глибина любові, і болю – вона виконала а капела, що підсилило твір ще більше.
Continue reading →

Учора побувала на “Перехресті” у Будинку письменників. 🙂

Нас було небагато, але з музикою і віршами. У вузькому колі комфортніше обговорювати сучасний літпроцес: йшлося про творчість лауреатки Шевченківської премії та інших номінантів, поточні літературні конкурси для молоді і школярів, нові книжки відомих авторів тощо. І нові твори, як водиться, читали. Тож вечір минув насичено.

Валерія Богуславська і Вікторія Осташ поділились новими віршами, Валентина Козак прочитала вірш до Дня св.Валентина з власної збірки. Олег Барабаш віртуозно грав на роялі і декламував власний переклад з індійської поезії. А я…

А я поставила собі за мету – будь-що закінчити нарешті свою багатостраждальну “Орлеану” і представити фінальну главу на зустрічі “Перехрестя”. Коли стимулів писати немає, змусити себе працювати над твором дуже важко. Поїздка на “Перехрестя” стала для мене таким штучно визначеним стимулом. З п’ятої ранку і до самого виїзду я її дописувала і друкувала, і вже в куртці витягала по аркушу з принтера. 6 вордівських сторінок віршованого тексту. Приємно, що на студії мою працю високо оцінили. 🙂 Було багато пропозицій, куди “Орлеану” можна відіслати… але ж що тут обговорювати, якщо вона вже всюди була… Отаке. Ще пройдуся черговою хвилею правок – і текст буде знову готовий. 🙂

Дивовижний день. 🙂 Сьогодні я вперше почула пісні на власні вірші у виконанні Татьяна Шевчук. Це відбулось на зустрічі краєзнавчого об’єднання “Кияни” в бібліотеці ім. О.Грибоєдова, куди пані Тетяна мене запросила, щоб познайомитись і побачити прем’єру. Тексти покладені на таку ніжну музику і виконані так гарно, що мені не вірилось, що ці вірші мої. 🙂 Я дуже приємно вражена (і не тільки я) і дуже вдячна Тетяні Шевчук. 🙂

Особливо несподівано, що це вірші із дебютної збірки “Весна-поетеса”, яка нещодавно потрапила до київських публічних бібліотек (саме в бібліотеці пані Тетяна їх і знайшла), а кожному з п’яти покладених на музику творів вже близько 20 років. Аж самій не віриться. 🙂
Continue reading →

20 січня вдванадцяте віддзвеніли “Українські Передзвони”, які вкотре зібрали учасників з різних куточків України. Фестиваль патріотично-історичної поезії і пісні “Українські Передзвони”, цього разу був приурочений до Дня Соборності України і відбувався у стінах Будинку письменників на вул. Банковій, 2.

У фестивалі взяли участь близько 50-ти авторів та виконавців, які дарували свою творчість цілий день. Детальну розповідь і фотозвіт вже представила співорганізаторка і ведуча фестивалю Тетяна Яровицина, які можна знайти за посиланням. Тож переказувати все, що відбувалось протягом цілого фестивального дня, я не буду.

Мені ж випало представляти нову книжку Літературного клубу “Київ ПОЕТажний” – збірку поезій “Вітри часів”, яка нещодавно вийшла з друку. Я розповіла, за яким принципом обирались твори. Повідомила, що книжки вже передані усім київським публічним бібліотекам, де їх незабаром можна буде узяти і почитати. Ще дещо говорила, що можна було б сказати в кількох словах, але в мене вийшло довго і плутано. Загалом не люблю штовхати промови, та часом маю таку необхідність.
Continue reading →

Підбиваючи підсумки року, завжди хочеться писати про позитив. Численні фотографії з презентацій і фестивалів, де всі із сяючими усмішками, зацікавленими очима і книжками в руках – навіть мене переконують, що рік був насиченим, амбітним і успішним. У той же час всі внутрішні переживання, песимізм, розчарованість, небажання будь-що починати – залишаються поза фокусом об’єктива і рідко обговорюються публічно. А саме вони супроводжували мене впродовж усього року, створюючи відчуття літературної самотності і безнадії.
Continue reading →

Отримала новину від видавця, що наші “Вітри часів” доставлені у розподільчі відділи б-ки ім. Лесі Українки та б-ки ім. Т.Г. Шевченка для подальшого розподілення в дорослі і дитячі публічні бібліотеки м.Києва. Скоро – в кожній бібліотеці міста буде по примірнику. 🙂

Це безоплатний подарунок київським бібліотекам від київського літературного клубу Київ ПОЕТажний. За збігом обставин – новорічний. 🙂

Спасибі, Олег Федоров, за передсвяткові клопоти! І з Новим роком!

Стало відомо, що волонтерські екземпляри також готові до розповсюдження, про що написав у себе на Фейсбуці Олег Максименко, який і збирав на них кошти. 🙂
Continue reading →

Про що ця книжка? Найкраще розкажуть про збірку “Вітри часів” передмова Антоніни Спірідончевої та післямова Тетяни Яровициної.

Передмова

Книга поезій «Вітри часів» не випадково виходить на спаді читацького інтересу до творів про Майдан і війну на Донбасі.Тому що вона не про це. Вона – про патріотизм. В усіх проявах, на всій території і в усі часи. Без банальщини, пафосу і вишиватництва. Вона не з тих книжок, що шукають масового читача.
У збірці немає декларативного патріотизму. До друку обирались вірші, написані не «на тему», не «у збірку» і не «на злобу дня», але такі, що стосуються України і за якими можна оцінити ставлення авторів до подій, явищ, місць. Тому в збірці присутні екологічні, краєзнавчі, історичні мотиви, роздуми про сьогодення і те, з чим крокувати у майбутнє.

Мета збірки – представити якнайширший спектр патріотичних проявів українців: у почуттях – від квітучої любові і милування до глибокого вболівання, в реакціях на події – від молитов до радикалізму, а доброта і милосердя тут контрастують із вовчою суттю воїна.
Continue reading →

Забрали з типографії наші “Вітри часів”! 🙂
Книга складна, суперечлива, різнопоглядно патріотична… яка виявилась непотрібною ні державній, ні київській програмі з підтримки книговидання… Ця книга, повністю підготовлена, два з половиною роки чекала фінансової можливості народитись. Ну а народилась завдяки фінансовій підтримці того, кому найбільше залежало, аби ця праця з упорядкування і представлення вартісних і гідних творів не пропала безслідно.

До збірки “Вітри часів” увійшли твори патріотичної спрямованості авторів Літературного клубу “Київ ПОЕТажний” і запрошених гостей:

Надія Чорноморець
Вікторія Івченко
Антоніна Спірідончева
Влад Лоза
Юрій Рудницький
Тетяна Яровицина
Людмила Шаренко
В’ячеслав Пасенюк
Олексій Осипов
Олег Максименко

Упорядник: Антоніна Спірідончева
Післямова: Тетяна Яровицина
Видавництво: “Друкарський двір Олега Федорова”
Continue reading →

Дівич-вечір на Андрія від Безкоштовних курсів української мови відбувся у Купідоні 12 грудня. 🙂

Дівич-вечір пройшов у атмосфері справжніх вечорниць))) Стільки веселощів, гумору і жіночого сміху! Екскурс в народні традиції вечора на Андрія так затягнув присутніх у різні способи ворожіння на судженого і на жіночу долю, що став дуже веселою розвагою. Викладачки курсів жгли (ой, на цьому слові мене зараз поправлять))).

Вечір розбавляли поетичними виступами. Я читала трохи еротичного, взагалі мені випало відкривати вечір)) Виступали з поезією Анатель Клименко, Тетяна Власова, Тетяна Шептицька.

Ще були цікавезні аукціони. Я собі придбала футболку, яку давно хотіла (відтоді, як Тетяна Шептицька розповіла про неї в ефірі на радіо))).

А всі зібрані кошти перевтіляться в подарунки і відправляться миколайчиками на схід. 🙂
Continue reading →

Дебютні книжки Антоніни Спірідончевої та Валентини Захабури, які практично неможливо ніде купити, тепер є в мережі київських публічних бібліотек для дорослих, а також в центральних обласних бібліотеках інших регіонів.

З чим нас і вітаємо! 🙂

Отже, якщо вам цікаво, як ми колись давно дебютували (я поетичною збіркою і гумористичним романом, Валя – поетичною збіркою) – можете знайти їх у найближчій до вас київській бібліотеці. 🙂

У рубриці “бложик” я публікую думки, дотичні до моєї творчої діяльності, які виникали протягом певного часового проміжку і оприлюднювались на фейсбуці. Просто собі на пам’ять. 🙂

12. 11. Цього року мій останній шанс вскочити на Гранослов. 🙂 Хоч і відчуваю себе підстаркуватою для молодіжних конкурсів, і взагалі до конкурсів маю стійкий скепсис… Але ладно, спробую. Тим більше маю цікавий матеріал. Один вже підготувала і роздрукувала, а другий треба перечитати і поредагувати, але фейсбук заважає.
А, іще треба папки на зав’язочках купити)))

08.11. Останнім часом я нічого не пишу. Зневіра повна. Для поетичних творів взагалі не бачу перспектив: довгі сюжетні твори, як би добре не були написані, спроможні читати одиниці, купувати книжки – ще менше. Писати в стіл вважаю недоцільним.
Закінчу кілька речей, які почала (постараюсь закінчити), і на тому все.
Continue reading →

Моє перше знайомство із «Севамою» було і не знайомством зовсім))) 2010-й рік, поетичні читання «Гоголівської академії» на етнофестивалі «Країна Мрій», що тоді проводився на Співочому полі. Гурт поетів, яких я до цього не бачила вживу… Я була новачком на сайті «Гоголівська академія» і в читаннях брала участь вперше. Сама ж у той час страшенно хвилювалась за власний виступ (мої вірші розкритиковували на сайті Г@ку, вони явно не вважались талановитими, та й виступила я якось невпевнено), хотілося сховатись і не привертати до себе зайвої уваги. Власне, усвідомити, що я побувала у гурті «Севами», допоміг фотоархів – значно пізніше, коли я вже була по-справжньому знайома з Оксаною Яблонською та учасниками гутірки. 🙂
Continue reading →