Квартальний бложик

16.01. Ілюстрація того, як змінюється час…
Книжки-сестрички, одну укладали я і Надія Чорноморець у 2012-му, а другу я сама у 2015-му, обкладинка створювалась тоді ж (вдалось надрукувати тільки у грудні 2017-го).

Нарешті до мене доїхала моя частина примірників “Вітри часів”.
Красуні, до створення яких я доклала трохи своїх сил))

26.01. А поки більшість тиражу “Вітри часів” проходить довготривалу процедуру реєстрації в системі київських публічних бібліотек, зусиллями Олега Максименка книга знаходить свого читача – наприклад, на вечорі пам’яті Володимира Висоцького. Зі свого боку висловлюю вдячність пану Олегові і усім причетним до цієї події.

21.01. Про звільнення Тетяни Терен з Інституту книги.

Жаль. Я особисто нічого хорошого для таких, як я, від Інституту книги не очікувала. Просто головні напрямки, які декларувалися, як то сприяння перекладам закордоном, участь у міжнародних книжкових ярмарках, реформа програми “Українська книга” – спрямовані на дуже вузьке коло письменників і видавців (при бажанні їх можна було б назвати по прізвищах). Тобто таких звичайних авторів, як я і мої друзі, все це не стосується. Для мене було очевидно, що одна група гравців, яка вважає себе більш прогресивною, захотіла витіснити іншу, в якої роками напрацьовані схеми викачування бюджетних коштів, і використати ці потоки для себе, але більш витончено, ніж доїння “Української книги”. Чи розуміла це Тетяна Терен? Не впевнена. Зрештою, мені по-людськи шкода дівчину, яка пройшла через весь цей адміністративний абсурд і жорна державної системи вкупі з боротьбою інтересів книжкових гравців.

При тому мені дуже дивним видається бажання зменшити бюджет “Української книги”. Тобто мова не про те, щоб збільшити кількість суспільно-важливих видань чи збільшити тиражі тієї незначної кількості (як вважає Терен?) суспільно-важливих видань (бо що таке 1000 примірників для всієї мережі бібліотек країни?), а навпаки зменшити, бо ж нам зайвого не треба))) це старі корупціонери хотіли побільше грошей з бюджету витягти, а ми ж не такі, ми чесні)))

Ну й помилка прочитання)))
Читаю в одному з коментів про Інститут книги: “Імітація бурної діяльності і інституційні симулякри, поспіх, що популістськи виправдовується “ВІКОМ МОЖЛИВОСТЕЙ, що ось-ось закриється”…”
Насправді “вікНом можливостей”. А віко – це, зокрема, кришка труни, яка теж недовго залишається відкритою.

Детальніше про цю подію можна прочитати у Звіті-сповіді Тетяни Терен.

 

03.03. Тетяна Шевчук виконує пісні на мої вірші на одному з концертів. З Тетяною Шевчук і її чарівним виконанням пісень я познайомилась ще в лютому в бібліотеці ім. О.Грибоєдова, де вона презентувала пісні на мої вірші зі збірки “Весна-поетеса”. Тоді здійснювався відеозапис, і пані Тетяна навіть передала мені диск із записом презентації, але, на жаль, мій комп’ютер не зміг його відкрити. А на цьому записі вже інший виступ.

18.03. Поезія була цінною, коли одні, ризикуючи собою, її читали, а інші, ризикуючи життям, її писали. Бо в ній був зміст. І сила. І вага. Вона змітала камені, змінювала русла, несла ідеї і живе слово…
Зараз поезія втратила цінність. Вона нічого важливого не несе, тому й не викликає інтерес. Це вправляння в мертвонароджених метафорах, традиційних чи новітніх системах віршоскладання, “мистецтво заради мистецтва”, психотерапія, розгодовування власного его. Ніхто заради неї не стане ризикувати.

п.с. А ось і реакція не забарилась)))

 

 

29.03. Надибала на просторах фейсбука пост бібліотеки ім. Василя Яна про книжкові новинки. А серед них і наша “Вітри часів”. Приємно ж! 🙂
Нагадаю, що “Вітри часів” отримали усі київські публічні бібліотеки.

 

29.03. Я сьогодні знайшла, куди всі президенти України збувають надаровані їм поетичні збірки маловідомих авторів)))))))
Це ж як цим поетам вдається подолати всі кордони охорони, щоб всучити президентові свою збірку віршів з автографом))) А один поет примудрився подарувати свою книгу віршів одразу двом президентам – Ющенку і Кучмі.

У бібліотеці Вернадського просто маса поетичних збірок маловідомих авторів з дарчими надписами Порошенку, Кучмі, Ющенку, Кравчуку і Януковичу теж. З одного боку, добре, що президенти не викидають ці дарунки у смітник, а передають до бібліотеки, а з іншого кумедно все це виглядає.

Натомість з усіх моїх існуючих книжок в бібліотеці Вернадського є лише ті, що видавались у Видавничому домі Олега Федорова. Це “Книжка на ніч”, “Вістря голосу” і “Пензлі різнобарв”. Всі інші видавці, які видавали мої попередні і наступні книжки, обов’язкового примірника у Вернадку не надсилали.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *