“Вітри часів”: про що ця книжка

Про що ця книжка? Найкраще розкажуть про збірку “Вітри часів” передмова Антоніни Спірідончевої та післямова Тетяни Яровициної.

Передмова

Книга поезій «Вітри часів» не випадково виходить на спаді читацького інтересу до творів про Майдан і війну на Донбасі.Тому що вона не про це. Вона – про патріотизм. В усіх проявах, на всій території і в усі часи. Без банальщини, пафосу і вишиватництва. Вона не з тих книжок, що шукають масового читача.
У збірці немає декларативного патріотизму. До друку обирались вірші, написані не «на тему», не «у збірку» і не «на злобу дня», але такі, що стосуються України і за якими можна оцінити ставлення авторів до подій, явищ, місць. Тому в збірці присутні екологічні, краєзнавчі, історичні мотиви, роздуми про сьогодення і те, з чим крокувати у майбутнє.

Мета збірки – представити якнайширший спектр патріотичних проявів українців: у почуттях – від квітучої любові і милування до глибокого вболівання, в реакціях на події – від молитов до радикалізму, а доброта і милосердя тут контрастують із вовчою суттю воїна.

Природно, що частина творів стосується війни на Донбасі і політичної кризи. В прицілі як зовнішній ворог, так і внутрішній. Наміри також різні: від суто оборонних до «стати під Москвою». Не оминули увагою і волонтерство, як особливий тип світогляду і емоційності.

Збіркою охоплено різні регіони України, включно з Кримом. Причому так, що відчувається, чим вони «дихають». Читач може вдихнути повітря ще мирного Донбасу чи свіжість Карпат… і відчути різницю.

У «Вітрах часів» багато творів, що відсилають до історії. Трипільці, скіфи, варяги; турецькі яничари, князі Речі Посполитої, солдати Московії, а згодом і Радянський союз – в позитивній чи негативній оцінці знайшли своє місце на сторінках книги.

Значна кількість творів, що увійшли до збірки, були написані до Революції гідності. Вони не лише передають чесніпочуття авторів перед тим, як в країні відбулося загальне загострення патріотизму, але й в них можна розгледіти, як зріли і закипали майбутні спротив і війна.

Завдання, яке ставив перед собою упорядник (крім вже згаданого) – не допустити одноманітності творів і авторів, а також великої кількості авторів. Представити тему якнайширше і водночас якнайкомпактніше. До книги увійшли поетичні добірки десятьох сучасних поетів, не схожих між собою, кожен зі сформованим стилем і впізнаваним обличчям. У той же час відібрані для друку твори є частиною «своєї» теми, яку автори опрацьовували протягом тривалого часу. Саме тому сформовано значні за обсягом добірки кожного автора, а поети, у яких знайшлося по кілька творів на гарячу тему, упорядника не цікавили.

До слова, у збірці витримана гендерна рівність (50:50), представленість всіх вікових категорій (наймолодший учасник закінчив школу, найстарший – пенсійного віку). Більша частина творів – українською мовою, менша – російською, що відповідає мовній ситуації в Україні і не виключає патріотичності двомовних чи російськомовних авторів. Важливо і те, що не всі автори є корінними українцями, а поріднились з Україною внаслідок міграційної дифузії СРСР.

Тож «Вітри часів» справді є розмаїтою збіркою і широко охоплюють тему за умови компактності. Звісно, книга втрачає в читацькій аудиторії, бо гаряча тема протистоянь на Майдані і війни встигла охолонути (хоч війна на Сході вирує і досі), читацький інтерес до поезії відповідної тематики згасає (а чи був він дійсно читацьким?). Зате у книги «Вітри часів» більше шансів потрапити до рук тих, хто її справді прочитає (а не зробить ритуальну патріотичну покупку), кому цікаво осягнути, які ми всі різні і якими багатогран-ними є почуття до нашої спільної країни.

Антоніна Спірідончева

Післямова

Прочитавши «Вітри часів» від краю до краю, я ніяк не могла визначитися із заключними словами для цієї досить суперечливої книги. Строкатість її полягає не у крайнощах при висвітленні патріотизму окремими авторами, а радше – в багатій палітрі душевних реакцій різних людей, амплітуді думок і бачень. Стикаючись у житті з цим багатоголоссям, жахаєшся думки про те, що кожен патріот бореться за свою власну, одному йому відому Україну, і часом патріотизм одних людей повністю нівелює патріотизм інших.

Я думала, як підсумувати збірку «Вітри часів», як її оцінити. Життя саме підказало вектор думок. Нещодавно в рамках одного міжнародного проекту ми возили дітей на Тарасову могилу, що в Каневі. Так от, на цьому місці української сили, де ніколи не висвистяться вітри часів, особливо гостро відчуваються найменша фальш, імітація, а відповідно і примітивність людей, які не з великої любові опинилися тут. Перехоплюючи запитальні погляди дитинчат, почуваєшся відповідальним за кожний свій ґандж. Діти. Невимовно складно часом пояснювати їм негідну поведінку дорослих. Життєвий шлях Шевченка, його незабутнє, настояне в віках Слово – надто висока планка для кожного, хто прагне стати українцем. Тому – вірмо, сягаймо, рівняймося!

На наше щастя, Україна має свій власний авангард великих людей, які не прагнули величі, а творили її. Проте ціна величі часом є завеликою. Але… звільнені постаменти пустують. Доба чекає не високих слів, а великих справ, не уявної міфологеми про незалежність, а єдності в дії. Як вірність неможлива без любові, так і країна неможлива без вірності синів. Той, хто любить усім серцем, не може бути джерелом зради. Зраджують ті, кому оточення недодало тепла; кого залюбили рідні люди, так і не навчивши відповідальності; або ж ті, хто не мав нагоди любити по-справжньому. Нагода є. Любіть!

Тетяна Яровицина

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *