Враження від Івано-Франківської “Мови серця”

Уже вдруге Івано-Франківськ зустрічав поетів і музикантів на фестивалі любовної лірики “Мовою серця”, що організовується творчим подружжям Романа і Ольги Бойчук. Торік мені не вдалось відвідати фестиваль, зате цього року я наверстала втрачене. Кілька сонячних вересневих днів були плідно проведені в Івано-Франківську. 🙂

Їхали ми разом із Олександрою Малаш, тож для нас все почалося ще з поїзда, в який я заскочила за хвилину до відправлення)), і вечірніх подорожніх розмов. 🙂 А вже зранку нас зустрів сонячний Івано-Франківськ, в якому, на відміну від дощового Києва, можна було ходити у футболці.

Програма була насиченою: церемонія відкриття, поетичний і пісенний конкурс, поетичний баттл, презентації, дискусійний клуб, церемонія нагородження переможців і концерт та ще й екскурсія містом. І це ми ще не застали першого фестивального дня, який був не менш плідним. Докладніше про всі ці заходи можна прочитати в офіційніших публікаціях, ніж моя: наприклад, на сайті “Український час”. Тож тут я розповім лише свої персональні враження. До честі організаторів, усі локації були поруч, в центральній частині міста. Утім зумисні накладки (з метою економії часу) позбавляли можливості пробути на кількох заходах одночасно.

Розкішна церемонія відкриття фестивалю, зібравши чи не всіх учасників у великій залі будинку “Просвіти”, вразила, зігріла і розчулила. Була повнісінька зала учасників і гостей, де я побачила багатьох знайомих, та більшості присутніх я не знала. Творчі люди з’їхалися з усіх областей України (включно з Кримом), багато прибуло молоді. Просвіта нагадувала мурашник.

А згодом публіка розділилась, адже виступи  конкурсантів і поетичний баттл відбувались на різних майданчиках. Трохи послухавши любовної поезії і співів, ми з Сашею Малаш і Галиною Рибачук-Прач перебрались у дворик “Просвіти”, де вже зажигав Міха Невідомський (ведучий поетичного баттлу), навіть не дочекавшись прекрасних поезій Оксани Мазур.

Оксана Мазур та Антоніна Спірідончева

Оксану Мазур я відкрила для себе лише минулого року, коли вона стала однією з переможниць фестивалю “Мовою серця”. Хоча мала б знати про неї раніше, адже Оксана давно не новачок, просто публікувались ми до цього на різних сайтах. 🙂

За це фото я вдячна Галині Рибачук-Прач, яка не лише клацала на телефон своїх друзів, але й агітувала всіх фотографуватись і активно фотографувалась сама.  🙂

Галина Рибачук-Прач і Антоніна Спірідончева

Галина Прач-Рибачук, Антоніна Спірідончева, Ольга Бойчук з донечкою, Марія Іваниця

Так от. Ми передислокувались у дворик “Просвіти”, бо одразу після баттлу планувалась презентація дебютного роману Олександри Малаш “Любові багато не буває”, а я мала бути її почесним модератором. 🙂 Тож в баттлі ми взяли найактивнішу участь в якості глядачів: кричали, гуділи, верещали і плескали в долоні на підтримку виступаючих. Як малі діти, або ж молоді поети. 🙂

Ще слухаємо, кричатимемо потім. Галина Рибачук-Прач і Антоніна Спірідончева у дворику “Просвіти”

Тусня на сцені

Глядачі у дворику “Просвіти”

За твердженням Олександри Малаш, ми з нею знайомі з 1999 року. Після довгої перерви літературна доля знову нас звела разом. Презентація книги “Любові багато не буває” пройшла змістовно і динамічно. Я скільки могла – про неї розповіла і скеровувала розмову в сторону цікавинок. Саша розповідала, читала уривки, співала пісні, написані героїнею. Словом, гідна презентація. А перед поїздкою я писала відгук на роман, який був опублікований мистецьким порталом “Жінка-Українка”.

Антоніна Спірідончева і Олександра Малаш, презентація роману “Любові багато не буває”

Це був день дифузії поетів, бо вони хаотично ходили з одного майданчика на інший як ті молекули. Я зустрілася з чудовими Тетяною Яровициною і Тетяною Белімовою – організаторками фестивалю патріотичної поезії “Українські Передзвони”.

Зліва Антоніна Спірідончева і Тетяна Яровицина

Тетяна Белімова разом з Ніка Нікалео, Володимиром Вакуленко-К і Ольгою Деркачовою брала участь у літературній дискусії про жінку-письменницю в Книгарні Є. Я не могла пропустити таку тему, тому пішла до них. 🙂

А після зустрічі ми чималою літературною компанією атакували заклад харчування. 🙂

Увечері був великий концерт в Івано-Франківській філармонії, в якому поєднали нагородження переможців поетичного конкурсу і слему, виступи переможців і запрошених зірок. Найяскравішою зіркою вечора була Юлія Качула, яка приїхала з Криму, аби своїми піснями довести, що український півострів прагне повернутись в українське лоно.  Концерт за професійним рівнем виступаючих був гідним сцени філармонії.

Юлія Качула

Наступного ранку, в заключний день фестивалю організатори влаштували для гостей екскурсію містом. Спонтанне рішення відвідати художній музей потягнуло на добру годину, екскурсія була направду цікава. А прогулянка в історичному центрі міста зачаровувала і архітектурою, і сонячною погодою.

Екскурсія

А це ми з Олександрою Малаш сіли перекусити і не змогли відмовити собі у фото на згадку. 🙂

Антоніна Спірідончева і Олександра Малаш

Для нас із Сашею фестиваль закінчився презентацією моєї “Афродити” (з квитками на поїзд не посперечаєшся), яку Саша почесно модерувала. Пора вводити поняття “перехресного модерування”. 🙂 Презентація проходила в Квадраті Курбаса, де можна було не лише про богиню з піни морської послухати, але й поїсти. Тому невеличка зала була цілковито заповнена учасниками фестивалю. Говорили про Афродиту, амазонок та вольових богинь пантеону.

Олександра Малаш і Антоніна Спірідончева, презентація “Афродити”

Я багато читала (може, забагато). Саша скеровувала розмову, присутні чемно слухали. Найприскіпливішу рецензію на “Афродиту” можна почитати в архівах газети “Літературна Україна” або ось тут, якщо архіви з якихсь причини вам недоступні.

Олександра Малаш і Антоніна Спірідончева

Фестиваль пройшов чудово! Усі мали чим зайнятися: хто на пісенно-поетичному вечорі, хто на поетичному баттлі, хто на дискусійному майданчику. Гала-концерт у філармонії і прогулянка-екскурсія містом поєднали учасників усіх майданчиків фестивалю. Велика вдячність організаторам фестивалю – творчому подружжю Роману та Олі Бойчук, які все це придумали і втілили, організували усе до дрібниць і подарували море емоцій та гарних вражень.

Більше фото в моєму альбомі на Фейсбук та альбомах Ольги Бойчук тут, тут , тут, тут, тут, тут, тут, тут і тут.

Презентація “Афродити”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *