Від любові до моря – «музи без музчин»

Величезна втіха для митців – отримувати позитивні відгуки, відчувати, що твір захопив читача (а в нашому випадку слухача) своїми емоціями, барвами і сюжетними сплетіннями. Нині є нагода радіти трепетно написаному відгуку Наталії Савінової про наш виступ “Музи без музчин” у Миколаєві і опублікованому на сайті “Бумеранг”. 🙂
Цей відгук зарядив мене гарним настроєм і натхненням на подальшу поетичну творчість. Ми з дівчатами дружно посміхнулись. 🙂 Мені, видно, таки доведеться написати наукову роботу “Як модифікується образ амазонок”, дякую за ідею Тетяні Шептицькій, але після того, як напишу наукову роботу “Еротична поезія античності”, яку перед цим анонсувала Леся Мудрак. 🙂 Тані доведеться видати обіцяну поетичну збірку. Валі треба більше читати про Артеміду, а Марині частіше розповідати історії з життя. І в нас все вийде! 🙂
А за відгук дякуємо, він справді кльовий! 🙂

Крапельки ритмічно вистукували по вікнах, небо затягло сірими хмарами, та навіть такий дощовитий день, яким видалася неділя, не зміг затьмарити радісну і щасливу атмосферу проекту, який відбувся 19 березня в центральній міській бібліотеці ім. М. Л. Кропивницького.

Три «музи без музчин» з Києва та координатор всеукраїнського проекту «Безкоштовні курси української мови» Тетяна Шептицька наповнили цей день барвистими та мелодійними звуками української мови.

Проект «Безкоштовні курси української мови», який допомагає відкривати безліч нових імен та жанрів, діє в Україні вже 4 роки. За цей час в 17 містах люди встигли познайомитися з такими талановитими письменниками та поетами: Олександр Лірник, Олександр Дерманський, Іван Андрусяк і не тільки. Миколаїв не став виключенням, прийнявши в свої обійми творчих особистостей.

«Не зніженій вітряній богині Афродіті мішатися в криваві битви. Її царство — царство любові.
Вона будить у серцях богів і смертних любов. Завдяки владі — владі любові — вона панує над усім світом».

Вона обережно спустилася на сторінки книги, названої на її честь, щоб за допомогою слів закарбувати любов. «Афродіта» — поема, яка вразила своєю незвичністю, назавжди змінивши уявлення про подання міфів і сучасну українську літературу. Її автором є Антоніна Спірідончева – поетеса, яка вивчає міфологію. Скоро, як зауважила Тетяна Шептицька, з’явиться ціла наукова робота її авторства — «Як модифікується образ амазонок».

Про богиню краси автор зачитала на вечорі «Золоту сітку Гефеста», в якій розповідалося про зраду прекрасної жінки. Вона захоплювала своєю особливою красою, як каже поетеса, «красою світла та енергії», яка, якщо вірити міфам, містилася в її поясі.

Однак Афродіта постає не тільки в романтичному образі. «Пиятика на березі моря» подає її самодостатньою сильною жінкою. Разом з Артемідою, як дві протилежності за характером, вона виходить переможницею з будь-яких «поєдинків», навіть якщо це «бій» із сонним Зевсом… за вино в камфорі.

Артеміду також не залишили без уваги, тільки її вже помістили до збірки «Я то море» Валентини Захабури. Бард, співачка, поетеса, з дзвінким голосом та співзвучною поезією. Її пісня «підійди, посміхнись» мимоволі викликала усмішку і захоплення, а вірш з аналогічною назвою до назви збірки, переносив на берег чистого моря зі свіжим легким вітерцем:

Море – це місто із мушлів й коралів,
Де кашалоти й медузи повільні –
Аристократи.
Але в ідеалі
Море – це я і мої сновидіння.

Кожен рядок поезій завжди сповнений переживаннями, емоціями, почуттями. Нерідко головних героїв асоціюють з самим письменником. Не обходиться і без кумедних випадків. Про один такий розповідає Тетяна Шептицька. Після виступу Марини Єщенко з її новелою «Токсикоз» до координатора проекту підійшов чоловік-вірменин. Він з повним нерозумінням запитав, чому це автор не хоче виходити заміж за цього «Петра». Хоча, вона все-таки вийшла. Марина тоді працювала в бібліотеці, а він був аспірантом. На календарі стояло 14 лютого 2011 року. Майже нікого вже не залишалося — цей аспірант був останнім. Він час від часу питав: «Якби я пішов раніше, то Ви б теж змогли», або «Вас ніхто не чекає?». Раніше прозаїк ніяк піти не могла — робочий час не дозволяв, але вже через чотири місяці вони одружилися.

Інтриги, гоніння, розслідування. «Донька». Ця новела ніяк не схожа на попередню, тільки своїм підсумком – викликає сміх і посмішку, адже всі розповіді – наше життя. Сюжети для дебютної книжки «Поговори зі мною» взяті звідусіль. Це і «фразочки», які можна почути в маршрутках, метро, це і різні ситуації, що підкидає саме життя. Приміром, історія вічного емоційного поєдинку з чоловіками.

Всі теми є життєвими та актуальними: тут він вимотує нерви, а тут вже шалено сумуєш за ним. Мова йде про той самий вірш, що сподобався режисеру Сергію Архіпчуку і змусив багато про що задуматися. Це був останній твір, який зачитала Тетяна Шептицька — «Передчуття реваншу».

Вони залишили своїх чоловіків вдома і приїхали поділитися своєю творчістю, запалити вогник в очах і нагадати, що кожна жінка – муза.

Наталія Савінова, сайт “Бумеранг”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *