Рік Афродити: підсумки мого творчого 2016-го року

2016-й рік став для мене без перебільшення “роком Афродити”. У січні стартувала підготовка рукопису до видання в “Самміт-книзі”. Тісна співпраця з дизайнером Олексієм Біленком тривала аж до квітня – повноколірна, пишно ілюстрована книга вимагала немало зусиль. У квітні з’ясувалося, що лишаються порожні сторінки, і я спішно дописувала “Сповідь Ареса” і “Яблуко Афродити”, хоча влітку 2015-го вважала рукопис уже закінченим. Гадаю, це була “судьба”, адже сюжети цих двох творів у мене крутилися і раніше, а написати – руки не доходили. Та обставини змусили допрацювати твір. 🙂 Врешті дизайн перевершив мої найсміливіші очікування. Книга вийшла справді розкішною і вперше була представлена на “Книжковому Арсеналі”.

А далі були презентації, численні розмови про книгу, що й досі тривають. “Афродита” стала для мене найголовнішою темою в цьому році.

Мій творчий оптимізм зазнавав критичних коливань – від великих очікувань до повного розчарування, повторюючи амплітуду. І зараз, пишучи цей звіт, я не знаю, вдалими був для мене 2016 рік чи не дуже.

“Афродита” спромоглася отримати дві рецензії: «Афродита» — гімн переможного Лібідо” в газеті “Літературна Україна” та Эротическая «Афродита» Антонины Спиридончевой” на сайті “Фраза.юа”. Також була потреба написати авторецензію, аби роз’яснити, що це взагалі за книжка.

“Афродита” не була помічена жодним книжковим рейтингом чи конкурсом, проте це наслідок відносин на українському книжковому ринку, де найважливішими є медійна активність автора і праця піарщика видавництва.

Книга представлена в багатьох інтернет-магазинах, мережах магазинів “Буква”, “Літера”, “Дім книги”, “Книголенд” та інших немережевих крамницях. Проте її немає на полицях “Книгарні Є”, що позиціонує себе мережею, яка підтримує власне українську книгу.

Цьогоріч я взяла участь у багатьох важливих книжкових заходах: Книжковому Арсеналі, Львівському форумі видавців, ярмарках “Медвін – книжковий світ”, “Книжкові контракти”, Форумі електронної книги у Рівному, фестивалі патріотичної лірики “Українські Передзвони” і дистанційно у фестивалі поезії і пісні про кохання “Мовою серця” (з подальшою публікацією в альманаху). А от участь у міжнародному фестивалі “Інтереальність” закінчилась конфліктом і подальшим скандалом.

Наші із Валею Захабурою амбітні “Амазонські читання” плавно переросли в не менш амбітні “Музи без музчин” (до нашого гурту приєдналась Марина Єщенко).

Насиченим було життя літугруповань “Севама”, студія “Перехрестя”, літературний клуб “Київ ПОЕТажний” і моя участь в їхньому житті.

Познайомилась з багатьма авторами, чиї книги також видавались у “Самміт-книзі”, більшість із них не належать до герметичної української літературної тусовки.

У 2016-му році в мене з’явився цей сайт (попередній, який я вела з 2009-го року на російському ресурсі – пішов у небуття, а перенесення з нього публікацій зайняло кілька місяців). А в “Афродити” з’явилась своя сторінка на Фейсбуці.

Мабуть, головні події цього року я окреслила. Визначитись із результатами – складно. Єдиним результатом, який можна потримати в руках, є книга еротичних поем “Афродита”.

А в новий рік я вступаю із новими планами, новими рукописами і переконанням, що нічого не буде просто, а попереду ще багато розчарувань і звершень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *