Чорна п’ятниця Гаррі Поттера

Чорна п’ятниця якась))) Але тут не ловці знижок, а ловці книжок. Книжок про Гаррі Поттера. Усі ці дорослі і діти, а в більшості дорослі діти хочуть “Прокляте дитя”!

Якби я знала, що буде така чавилка, а найбільша чавилка була, коли почали продаж книжок – я б з дитиною туди не попхалась))

Організатори продумали, як їм здавалось, цікаву програму, але вона явно не відповідала потребам публіки. Інтрига з перекладачем твору Віктором Морозовим, який начебто опинився у зачиненій магічним способом кімнаті (як він звідти вибрася роздавати автографи – для мене так і лишилось загадкою), постановочні сценки з нової книги, виконані аматорами-поттерофанами, конкурс на знання попередніх книг, в якому могли взяти участь лише ті, хто стояв найближче і наділений від природи високим зростом, гендерно-дискримінаційний конкурс двійників Гаррі Поттера, в якому намагались брати участь зневірені дівчата… Ще Малкович грав на скрипці.

14524506_1074009242696925_8861473852693586555_o

Іван Малкович грає на скрипці

Мені шкода тих дітей, які ніфіга не бачили, які не змогли взяти участь в конкурсах, які, особливо малі, вдягнулись у магічні костюми і зникли в жорнах натовпу.

Частина людей взагалі займали чергу за книжками ще перед презентацією, ця черга вилась по залу і аж до сходів, що за сценою. І ті, що за сценою – всю презентацію так і простояли за сценою і ніфіга не бачили (за великим рахунком нічого і не втратили).

14480540_1074009316030251_3914717808218208289_o

Проведення конкурсів

14435380_1074009319363584_2786159121296385758_o

Проведення конкурсів

Так у Києві у п’ятницю 30 вересня презентували довгоочікуваного восьмого Гаррі Поттера “Прокляте дитя”.

Мені, наприклад, приємніше щось купити по інтернету, ніж штовхатися в чергах. Але цей раз хотілося показати своїй дочці якийсь ексклюзив, яскраві враження, відчуття причетності, бо вона цю книжку сильно чекала (ще від тоді, як “Прокляте дитя” вийшло англійською мовою і було розпіарене по всьому світу). 🙂 В результаті доця нила: давай вже нарешті звідси підем… навіть без книжки…

“Прокляте дитя” ми таки придбали. Це коштувало нам нервів, штовханини, відтоптаних черевиків і брудних колготів. До речі, в залі не було жодних рекламних плакатів чи розтяжок, щоб можна було сфотографуватись – аби фото виглядало як з презентації, а казназвідки. Екран із зображенням обкладинки одразу по закінченню офіційних виступів вимкнули. Як з’ясувалось пізніше, рекламна продукція для магазинів була надрукована, невже для презентації не вистачило одного банера?

dsc_1113-1

Виявилось, що “Прокляте дитя” надруковане в іншому форматі, і тепер ця книжка за розміром не вписується в колекцію попередніх ГарріПоттерів.

Пізніше Іван Малкович написав на ФБ, що книжок всім не вистачило. Думаю, до всього описаного вище для когось цей вечір був “приємним” особливо. 🙂

А зранку в суботу ми поїхали за продуктами в Ашан. І що я там бачу?!! Бери не хочу. Ні давки, ні зіпсованого настрою, ще й на 15 гр. дешевше (в Укрдомі продавали за 130). От і ходи тепер на презентації. 🙂

Одне тішить, що на момент поїздки в Ашан половина книжки вже була прочитана (а на момент написання цього матеріалу – прочитана повністю).

14440697_1074577779306738_4622121113607407347_n

 

 

3 thoughts on “Чорна п’ятниця Гаррі Поттера

  1. “Ще Малкович грав на скрипці”. Гламурність наших діячів від видавничої справи давно уже не дивує. Дешевий піар, дешеві прийоми, дешевше не буває… Пнуться зі шкури – а справжнього РЕКЛАМНОГО ЕФЕКТУ немає. Вони женуться за знаменитостями “з-за бугра”, а своїх не ПОМІЧАЮТЬ. Не пропагують, не шукають нові імена… Женуться за наживою – НЕГАЙНО І ТЕПЕР. Колись я заходила до Малковича – зі своїм “ЗАЙЧИКОМ” (віршований твір для дітей про пригоди Зайчика-мандрівника, який у мене ледь не перекупив у середині дев’яностих минулого століття “глянцевий жкрнал для дітей” (видавець – якийсь угорець, замовник – канадська діаспора, знайшли в Інтернеті, на ХайВеї, де я журналістом тружуся громадянським уже десять років). Знаєте, що вони робили? Шукали більш-менш талановиті твори-вірші для дітей по школах, у вчителів-авторів. ПЛАТИЛИ ПО 50 ГР ЗА ШТУКУ ТВОРУ. Мені теж запропонували таку ж суму! За мого ЗАЙЧИКА (обсяг – 20-25 строф, маленька поема). Мене до Малковича підіслали тоді дві милі жіночки-видавчині, з якими я тоді співпрацювала. Вони ж ідею ЗАЙЧИКА мені запропонували. Малкович сидів у своєму кабінеті НАБУНДЮЧЕНИЙ – серед залежів того ж таки ГАРРІ ПОТЕРА чи чогось подібного у твердих палітурках – і звисока пояснював мені, що таких ЗАЙЧИКІВ він не видає… Сміх і гріх, люди добрі! А тепер він на скрипці грає у Львові на Форумі. Нехай зіграє в переході, у Києві. :)))

  2. Ще цікавіше – на ФЕЙСБУК:
    “Яна Устимко · 7 спільних друзів
    видавці не зобов’язані розкручувати авторів. за кордоном ніхто з видавців таким теж не займається. розкрутка – добровільна справа і право вибору. хоча я й погоджуюся з тим, що хтось тим має займатися. зазвичай за кордоном це роблять літагенти або спілки письменників. літагентів в нас нема. а спілки… аспілки освоюють кошти між своїми”.

    Вікторія Івченко
    “ВІДПОВІДЬ – “В ДЕСЯТКУ”! Браво. “зазвичай за кордоном це роблять літагенти або спілки письменників. літагентів в нас нема. а спілки… аспілки освоюють кошти між своїми”. У нас ані літагентів, ані спілки… СУЦІЛЬНЕ КУМІВСТВО”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *