ОСІНЬ ІЩЕ МОЛОДА…

Осінь прийшла у наш парк,
Золото кинула в ноги
Так, ніби відчай-юнак
Скинув свій одяг з порогу.

«Бачите, м’язи і міць
Вам демонструю, коханки!»
…І простояв горілиць
Сам за дверима до ранку.

Осінь іще молода,
Їй роздягатись не сором.
Бідна, вогонь розклада,
Щоби не згаснути скоро.

Щоби даремно свій вік
Не проживати поволі,
Тільки вода, а не сік
Мчить у гілках її голих.

Тільки скарлючені дні
Прагнуть кістлявого щастя…
Золото шат і перстнів
Скинуті. Час до причастя…

 

© Антоніна Спірідончева, “Книжка на ніч”

Книжка на ніч - для сайту

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *