МЕТЕЛИК

Я з вигляду вся така класна,
Якогось химерного крою,
Незвична, яскрава… Та й власне –
Чого б мені бути собою?

Пила б я рубінові мрії –
Боюся упасти у келих.
Хотіла б летіть в сніговії –
Та кепський із мене метелик.

Розкину поламані крильця,
Їх вітер обрубить і кине.
Непросто метелику-жінці
За щастям нестись в хуртовину.

…На келих рубіновий сяду,
В яскраву нечитану книжку
Згорну свої крильця – і рада.
І так просиджу тишком-нишком.

 

© Антоніна Спірідончева, “Книжка на ніч”

Книжка на ніч - для сайту

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *