ВЕСНА

Помарніла і зблідла весна,
Показала свої чорні зуби
Між сухих і покривлених грубо
Її вуст – божевільна краса!

Проковтнула скелети зими,
І назовні з відкритої пащі
Полетіли ворони пропащі
І упали в брудні килими.

Ця весна так благала небес,
Щоб очиститись в їх порожнечі
І набратися сили для втечі –
Не почув її голос хтось-десь.

Підвелась, билась крильми в вікно,
Бо закрили його якісь люди,
Не злетіла, укрилася брудом,
Почорніла. Цвісти не дано.

 

© Антоніна Спірідончева, “Книжка на ніч”

Книжка на ніч - для сайту

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *