Марафон віршів про весну

Я вчора сиділа і думала, думала… І ось що придумала. А чи не зробити мені такий собі місячний марафон моїх власних віршів про весну? Різних за тематикою, настроєм, з різних років. На місяць у мене таких має вистачити. І публікувати їх через день (читач нині вибагливий, кожен день читати не осилить). Все, пішла збирати вірші про весну! :)))

***
Окей. Мало мені марафонів цієї весни, тож хай ще буде марафон моїх віршів про весну. :)))
Буду публікувати їх на ФБ, Вконтакте, Севама, Клуб поезії, Стихи.ру та ХайБлогер. Поїхали………..

Розмальовки на небі

Я іду по твердому асфальту
І, здається, ловлю собі гав,
Чи на ноги якого базальту;
Чи на крилах іду, чи уплав.

А на небі — самі розмальовки!
І якраз маю пензлик в руці.
Але фарби пускають потьоки,
Тому краще візьму олівці.

Я востаннє давно малювала —
То був зошит чи цілий альбом,
До яких мені все було мало
То таланту, то творчих умов.

А тепер цілим небом глибоким
Розпростерся охайний мольберт,
І на ньому мої розмальовки,
Врослі в сонячно-плинний момент.

Я зеленим, рожевим і жовтим
Зафіксую картинку на мить,
Щоб яскраво і м’яко на дотик
Свою думку вписати в блакить.

2010 р.

***
Сьогодні мені захотілось опублікувати вірш, який свого часу зазнав критики. Але я його все одно люблю, особливо за гребінь, що належить весні, і за сховані долоні. Нагадаю, що на днях мені закортіло зробити марафон власних творів – Вірші про весну. Отже, це вже другий вірш в марафоні. :)))

Хай спить

Хай зимове покривало
Собі спить,
Поки радість не настала
Й не гримить.

Поки не пробився в небо
Дух весни
І не чеше її гребнем
Кіс рясних.

Поки промені холодні
І скупі
Бережуть свої долоні
У теплі.

Земле, спи, поки відважна
Міс Весна
Бій веде за неосяжні
Небеса.

2010 р.

***
Я сьогодні прокинулась чомусь із думкою про те, що у п’ятницю забула опублікувати вірш з мого особистого поетичного марафону віршів про весну. Треба якось надолужувати…
Отже, виправляюсь! Черговий вірш про весну із мого мною ж проголошеного марафону моїх же віршів про весну, які я пообіцяла публікувати кожні два дні.
Цей вірш трошки не по погоді, бо сніг уже розтав і вулиця виглядає барвисто, яскраво. Але якийсь приємний позитив закладено в цей вірш, тому публікую його. :)))

Хтось чув?

Хтось чув, як розлилося почуття?
Німою хвилею… Потоками вібрацій…
Невже весна із нами ділить шлях,
А талий сніг обрав нутро каналізацій?..

Надворі сивий дощ калюж налив…
Хоч ноги роз’їжджаються в грязюці,
А нас несе під сотнею вітрил…
Чому? – Не тямлю я у цій науці…

Та відчуваю – серед сірих барв
Натхнення ця весна в мені розчулить.
Це відчуття пробило товщу хмар…
Хтось чув його? І я його не чула…

2009 р.

***
Щось я безвідповідально поставилась до власного марафону віршів про весну. Але виправдовуюсь тим, що читачі не дуже то й кричать “давай ще!” :)))
Гаразд. Опублікую сьогодні мій вірш “Весна-поетеса”, який був відібраний для друку та надрукований в журналі Люблю+Слово: Літературно-художній журнал. – №1 (20), 2012.

Весна-поетеса

Весніє подвір’я, блищить у шовках,
А сонце відкрило фіранки
І сипле на землю нам струмені благ,
Радіючи мрійному ранку.

Завзяті і горді стоять в холодку
Ірисів оголені вістря.
А дружні бруньки, як малята в садку,
Готуються вирости в листя.

Лозиння бузкове, застромлене ввись,
Обвилося вітру стрічками.
І скромний цвіт кленів – скоріше дивись! –
Сховався у гронах вінчальних.

По теплій доріжці, траві молодій
Промінчики бігають босі,
Вплітають позичені в сонця вогні
В кістляві гілки абрикосів.

Під сонцем народжене – квітне, бринить,
Здається, що першою з весен
Цю землю любила й небесну блакить
Ще юна Весна-поетеса.

2011 р.

квітень

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *