Миколаївські читання від журналу «Стіна» на Медвіні. Враження з епіцентру

Для мене все почалось в перших числах грудня, коли несподівано подзвонила Наталія Костилєва, координатор проектів журналу «Стіна», і сказала:  «Тоня, давай ти будеш куратором Миколаївських читань». А я сказала: «Давай».

І почалася робота. Цього разу ми спробували розробити концепцію запланованого заходу. Вирішили запросити поетів з різних сайтів та реальних спільнот незалежно від досвіду і рівня професійності, але й не перетворювати це в тусівку. По-перше, щоб розширити кола знайомств кожного, а по-друге, щоб перетнути різні рівні поетичної майстерності та ставлення до поезії – рівні, які рідко перетинаються.

Насправді в Києві проводиться просто маса різнокаліберних поетичних читань та творчих вечорів. На них одні мають шанс бути не більше, ніж слухачем/глядачем, а інші – виступаючи, почувають себе зірками і поводяться, як дійсні і недосяжні зірки. Та є одне «але»: таких зірок – безліч! Яскравіших і тьмяніших, одні більше піаряться, інші менше – але їх безліч! А що треба, щоб не загубитись у власних ілюзіях зірковості чи навпаки – невпевненості у власних силах? Напевно, усвідомлювати своє місце на зірковому небосхилі, порівнювати себе з іншими.

Ще момент. Хотілось, щоб вийшли дійсно поетичні читання, а не туснячок, в якому обговорюються місцеві плітки. Тому й був укладений регламент:

1.       Кілька речень про мету своєї творчості.

2.       Три найкращі вірші.

3.       Досягнення (книжки, диски, премії тощо).

Було організовано столик для книжок і дисків учасників читань – для ознайомлення, а також обміну/продажу.

Створювали атмосферу свята та вільного спілкування новорічні ялинки, які прикрашали виставку загалом, а також завчасно організовані цукерки, мандарини і трішечки шампанського.

Плани були ідеальними, але життя вносить свої корективи та… випробування.

Проблема виникла лише одна – безпосередня близькість майданчика журналу «Стіна» до головної сцени виставки, на якій проходили заходи для дітей. Проблема в тому, що в дітей був мікрофон і потужні динаміки, а в нас – тільки сила голосу.

Через шум хвилювань було багато. Ще перед початком розглядались варіанти переміститись на інший майданчик чи й самим озброїтись мікрофоном. Але в день заходу Наталія Костилєва та Анастасія Правдивець були категоричні: нічого не змінюємо, найзавзятіші залишаться і зроблять свято! Так і вийшло.

Ви знаєте, випробування – це добре. Хто був налаштований на поетичну струну, знайомства та спілкування – той лишився. Хто ні – той собі пішов. Два поети, що відвідують літстудії, посилаючись на галас і те, що нічого не буде чути, вибачились і пішли. Решта авторів лишились.

Оскільки дітей дійсно довелося перекрикувати, дещо збилась програма. Спочатку читали ті, в кого найсильніший голос, пісні відкладались, структура виступів була частково порушена, але потім… Потім дитячі заходи закінчились, і ми лишились наодинці з поезією, піснями і солодощами. Наприкінці обмінювалися і дарувалися книжки. А вже ввечері та на наступний день я отримала чимало приємних і щирих відгуків та подяк у приватних повідомленнях та особисто на зустрічі в Київ ПОЕТажний, який наступного дня проводив відкриту зустріч. Люди лишились задоволеними! І це головне.

Тепер короткий репортаж в картинках.

1

Наталія Костилєва та Антоніна Спірідончева. У Наталії сильний голос, вона була ведучою. Думаю, якби змагання з дитячими заходами і не було, я б все одно не змогла вести читання. Я постійно була зайнята розмовами)))

2 Відкривав читання блогер з ХайБлогера  Валерій Брей. Він студент-філолог, його вірші – юнацькі, гучні, максималістські.
3Надія Чорноморець – колись давно відточувала свою майстерність в літстудії “Радосинь” при Спілці письменників. Зараз вона авторка двох книжок сонетів “Перевесла” та “Валторнові колисанки”. Один з її найпомітніших з прочитаних віршів – іронічний про біленьку на бруньках та шматочок сала. В клубі “Київ ПОЕТажний” цей вірш люблять)))
4Вікторія Осташ, керівник літстудії “Перехрестя” в Спілці письменників, авторка кількох поетичних книг – замість того, щоб прочитати свої твори, використала свій час для повідомлення про біду поетеси Ірини Новіцької, яка потребує чималих коштів на лікування, та прочитала один з її віршів. На фото Вікторія Осташ з Андрієм Недзельницьким.
5
Маргарита Метелецька. Вона авторка семи поетичних книг. Членк клубу “Київ ПОЕТажний”.
6
Ліля Житна (художниця та поетеса) та Світлана Богданець, яка вже має одну видану книжку.
7Катя Гурневич – учениця МАН, учасник літстудії “Перехрестя”.
8
Марина Михайлюк – від літстудії “Перехрестя”.
9
Віра Свистун.
10
Валентина Ієліна
 11Солідний Василь Чумак. Я, до речі, не знала, що Василь ще й співає власні пісні, тільки вірші його читала. А на Медвіні він співав!
12
Володимир Пономаренко – цього разу вирішив читати вірші українською мовою.
13
Анжеліка Черняхівська – поетеса, бард, лідерка гурту “Ельф”.
qCu91
Крім поетів були ще гості, імен яких я не знаю. А отак це виглядало…
DSC_0431
sDf4e

Дівчата обговорюють книжки, Василь Чумак пише есемеску (як виявилось, мені))))

Z40AJВіра Свистун запально читає свого вірша.
DSC_0430Дівчата з Інституту журналістики, Володимир Пономаренко та невідома гостя. Стоять Андрій Недзельницький з фотоапаратом та Анастасія Правдивець.
DSC_0399А всіх оцих дітей та їх ляльковий театр ми мусили перекричати. 🙂

Для тих, хто брав участь у поетичних заходах – уже є фото, зібране з основних фотоапаратів:
з Миколаївських читань від журналу “Стіна” в альбомі на Фейсбуці та форумі журналу “Стіна”.
Є відео! Теж на форумі журналу “Стіна”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *