ТИ НІКОЛИ НЕ БУДЕШ ЛЮБИТИ…

Ти ніколи не будеш любити безвиннії зорі,
Ти ніколи не станеш шукати їх сяйво в пітьмі.
І ніяке тепло чи то світло не зробить прозорим
Твоє щастя. В майбутньому — радість затемнених днів.

І не просить ніхто, щоб любив ти холодні комети,
Хай байдужі тобі унікальність, їх швидкісний рух.
Та й не треба комет, щоб вони руйнували планету,
Ти зумієш створити ландшафт неосяжних розрух.

Ти ніколи не будеш любити барвистії квіти.
Дим пекучий в очах, стихнуть звуки душевних пісень.
Збожеволіє вітер, і сонце змарніє в блакиті…
Не сьогодні… Та гасне світанок і мариться день.

 

1998

© Антоніна Спірідончева, “Весна-поетеса”

Весна-поетеса, обкладинка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *