СЕЛО

Я мушу бути кожні вихідні
На чистому повітрі, серед трав,
У нашому праотчому селі…
І це чомусь не ліпша із забав.

Хтось хоче милуватися блакиттю,
Побути серед чистої природи
І пити в повні груди теплий вітер…
Я ж — ні, нема романтики в городі.

Я не люблю грядки, сапки, картоплю
І хочу в місто, у малу квартиру.
Та мушу побороти свою волю,
Щоб зберегти в сім’ї наглядність миру.

 

1999

© Антоніна Спірідончева, “Весна-поетеса”

Весна-поетеса, обкладинка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *