ПТАШИНКА

Кружляє птах у піднебессі,
Та скоро падає униз.
Але чому? Бо надто чесний
І піднебессям помиливсь.

Він з усіх сил тріпає крила,
Він знову рветься в височінь
До сонця і хмаринок білих,
В оту прозору голубінь.

Кому потрібні ці зусилля?
Пташинко мила, зупинись.
Там все одно брудне засилля
Назавжди скине тебе вниз.

 

1999

© Антоніна Спірідончева, “Весна-поетеса”

Весна-поетеса, обкладинка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *