ПЕНЯ ЗА БІЛЬ

У світі прагнень чиним зло,
Хоч переслідуєм удачу.
І щастя б’ється, наче скло,
І сльози падають гарячі.

І в серці пляма від образ,
Долає мозок недовіра…
Цей біль стирає тільки час
Або розмова з другом вірним.

Ми щось втрачаємо щодня,
Завжди жаліємо любові.
За біль чужий росте пеня,
А ми все скаржимось на долю.

 

2000

© Антоніна Спірідончева, “Весна-поетеса”

Весна-поетеса, обкладинка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *