ОСІНЬ

Замерзли руки, очі, губи,
Прохожі і дороги.
Мордує щастя аж до згуби
Зла осінь білоока.

Тріпає коси хижий вітер,
Хвостатий, сіролиций.
В його думках ніким не грітих
Жевріє таємниця.

На осінь в нього є образа,
Бо та, чистенько вмита,
Учора виданим указом
Заборонила літо.

 

1999

© Антоніна Спірідончева, “Весна-поетеса”

Весна-поетеса, обкладинка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *