БУВАЙ

Я знаю, вільний ти, як птах.
На висоті, але в печалі.
У тебе радість на вустах,
Та віддаєшся легко жалю.

Хоча у небі ти не сам:
У тебе безліч давніх подруг.
Усе, що я тобі віддам,
Одразу зникне з поля зору.

Бувай, лети у своє небо.
Мене чекає власна доля,
Мені птахів, як ти, не треба,
Бо небо — інша є неволя.

 

1999

© Антоніна Спірідончева, “Весна-поетеса”

Весна-поетеса, обкладинка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *