БЕЗ КОХАННЯ

Небо удень наче сонне,
Сонце ховається в хмарах.
Кава повільно холоне…
Думаю: мабуть, не пара.

Ніжно мурликає котик,
Лапою водить за вухом…
«Я не люблю його… Поки
Хай залишається другом…»

Так і живу без кохання
В страсі, що якось під вечір
Серце підніме повстання
І розіб’є порожнечу.

 

2000

© Антоніна Спірідончева, “Весна-поетеса”

Весна-поетеса, обкладинка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *